2 роки тому
Немає коментарів

Нашу Батьківщину омиває чимало морів. Біля узбережжя їх багато лиманів, солоних озер та солончаків. Значну площу країни займають болота, озера, річки. Створено водосховища, зрошувальні канали. Біля всіх цих водойм сприятливі умови для життя птахів. Зарості очерету та інших рослин дають притулок для гніздування і вигодовування пташенят. Південні моря, які не замерзають і на яких полювання на зимуючих птахів заборонене, дають змогу концентруватися сотням тисяч водоплавних птахів. Як правило, у місцях їх концентрації створено заповідники.

Улітку на водних просторах є велика кількість водоплавних птахів, зокрема лебедів, гусей, качок, мартинів, чистикових, веслоногих (пеліканів, бакланів), гагар, норців та багато інших. Серед них нечисленні, але дуже корисні такі птахи, як лебідь-шипун, огар, або червона качка, чорноголовий мартин, морський голубок, чорноголовий реготун, чайконосий крячок.

Птахи-водолюби поширені по всій земній кулі. Усі вони добре плавають, більшість з них добре пірнає (баклани, гагари, норці — на глибину 10—25 метрів).

Характерні особливості водоплавних птахів: наявність плавальних перетинок на ногах або широкої шкіряної оторочки на кожному пальці; наявність добре розвиненої куприкової залози, густого шару пуху або щільно прилягаючого оперення. При високій угодованості під шкірою в цих птахів відкладається шар жиру, що оберігає організм від переохолодження на воді, особливо в осінньо-зимовий період. У птахів різне пристосування дзьоба до здобування й утримання їжі. У пластинчастодзьобих, або гусиних (лебеді, гуси, качки), дзьоб сплюснутий, краї його мають поперечні рогові пластинки, які разом з пластинками язика утворюють фільтрувальний апарат. У мартинів дзьоб видовжений, трохи стиснений з боків, з гачком на вершині або загострений на кінці. Великий дзьоб пеліканів має горловий мішок, стінки якого легко розтягуються. У бакланів дзьоб з великим гострим гачком на кінці; у гагар краї дзьоба гладенькі, ріжучі.

Гніздяться птахи-водолюби на узбережжях морів і внутрішніх водойм колоніями або окремими парами відкрито чи в нішах, норах тощо. Пташенята їх, як правило, вкриті густим пухом. У більшості видів доглядають пташенят і годують їх обидва птахи пари.

Живляться птахи різними водяними тваринами (рибою, земноводними, ракоподібними, молюсками, п’явками, комахами та їхніми личинками) і рослинами (насінням, бульбами, зеленими пагонами тощо). Деякі птахи залітають на суходіл, де ловлять різних наземних тварин (ховрахів, мишей, полівок, комах), їдять зерно та зелені частини рослин. Поїдаючи велику кількість шкідливих комах і гризунів, вони приносять велику користь сільському господарству. Деякі з них є об’єктами полювання.

У Чорноморському заповіднику

Українською Венецією називають Вилкове, розташоване в дельті Дунаю. Вулиці міста сполучені між собою каналами-єриками. Якби не місцевий житель, наш провідник, ми, мабуть, заблудилися б. В’їхали в одне з русел дельти Дунаю — Кілійське. Досить швидко йшов наш човен униз за течією. Ми проїхали останнє рибацьке поселення — рибстан, а далі було море. З другого боку русла — плавні, важко доступні очеретяні зарості, «куповини». У цих місцях — царство птахів. Тут гніздяться лебеді, баклани, чаплі, норці, качки, лиски, вусаті синиці, очеретянки.

Плавні Дунаю, що на території СРСР, увійшли до Чорноморського заповідника, птахи та інші тварини, а також рослинний світ тут перебувають під охоро­ною держави.

На морському узбережжі нас вразила дуже велика кількість водоплавних птахів, особливо рожевих пеліканів, або, як їх тут називають, рожевих баб. У бінокль ми чітко бачило майже кожного птаха. А в повітрі, розправивши крила, ширяли кучеряві пелікани. Сюди вони залітають з румунської частини дельти Дунаю.

Над нами пролітали великі й малі білі чаплі, коровайки, колпиці (косарі). Останніх у нас залишилося дуже мало на гніздуванні. Щоб добратися до колонії колпиць, доводилося рубати чотириметровий очерет, який перешкоджає пересуванню до гнізд. У таких місцях збереглися гніздові колонії колпиць.

Ми мали завдання — знайти гніздо лебедя-шипуна, щоб впевнено стверджувати про його гніздування в цій частині гирла Дунаю. Це завдання не легке. Але наш провідник допоміг нам. Знайшовши вузеньку, ледве помітну для недосвідченого ока, стежку серед очерету, яка вела в глибину плавнів, ми поволі просу­валися човном. Нарешті потрапили на чималий, видовженої форми плес і відразу почули шум води, незвичайний звук, ніби хтось доторкнувся до струн. Потім побачили лебедя, який, розбігшись, піднявся в повітря. Незвичайний звук виник від змахування крил лебедя. «Тут треба шукати його гніздо»,— сказав наш провідник. Пропливаючи по краю плеса вздовж заростів очерету, ми шукали доріжку, яка мала йти від плеса до гнізда: птахи, добираючись до гнізда, зламують стеблини очерету. Та ось з очерету виплив другий птах і злетів у повітря. Досвідчене око провідника швидко відшукало доріжку до гнізда, і ми потрапили на інший невеликий плес. У центрі його побачили гніздо. Навколо нього очерет був виламаний на площі 25 квадратних метрів. Це давало птахам можливість, сидячи в гнізді, вчасно помітити «небажаного гостя». Гніздо, що складалося з купи сухого очерету, вразило нас. Воно було настільки велике, що ми вдвох з провідником вільно розмістилися на ньому, воно витримало нашу вагу близько 130 кілограмів. У гнізді лежало 7 великих зеленуватих яєць.

Лебеді живуть парами. Самка насиджує яйця 32—36 днів. Пташенята вилуплюються із сірим пухом. Своє біле вбрання вони одягають на другому році життя. Дорослими стають на четвертому році життя.

Лебеді — нечисленні птахи. їх залишилося мало і лише там, де вплив людини на природу не дуже відчутний. Раніше вони займали значну територію, а тепер окремі пари шипунів гніздяться в Прибалтиці, у дельтах великих річок, що впадають у Чорне, Азовське, Каспійське та Аральське моря, на озерах Казах­стану, Сибіру, Далекого Сходу. Влітку частина їх збирається в Чорноморському заповіднику та інших місцях Чорного моря (в затоках), де вони линяють, втрачаючи здатність літати. У цей час працівники заповідника їх відловлюють і кільцюють. Дорослі лебеді не пірнають, тому їх можна спіймати. На лап­ку спійманого птаха надівають легке кільце з алюмінію. На кільці вибито номер і напис: «Повідом бюро кільцювання». Записи про окільцьованих птахів над­силають у Центр кільцювання птахів. Сюди надходять відомості про окільцьованих птахів. Бюро кільцювання веде переписку з іншими центрами кільцювання, які є в усіх країнах світу.

Лебеді-шипуни

Лебеді-шипуни

Восени до Чорноморського заповідника з півночі зграями, що налічують по кілька десятків птахів, прилітають лебеді-кликуни. Коли вони летять, від вібра­ції пер крила утворюються своєрідні красиві мелодійні звуки.

Лебеді справляють незабутнє враження і в польоті, і коли зграями сидять на водних плесах, і коли парами плавають, гордо вигинаючи струнку шию і піднімаючи білосніжні крила. Чарівну витончену форму мають ці птахи. Все життя живуть парами. Усе це сприяло тому, що лебеді стали героями казок, легенд, віршів. Вони надихали митців на створення високохудожніх творів мистецтва. Музика видатного російського композитора П. І. Чайковського до балету «Лебедине озеро» належить до шедеврів світового мистецтва.

Раніше на лебедів полювали заради м’яса і шкурок. Якщо вирвати пір’я, а залишити тільки пух, виходить дуже гарна шкурка, яку називають «пташине хутро». Таке хутро добували з пеліканів, бакланів, гагар, норців та інших водоплавних птахів. Вбивати цих птахів тепер категорично заборонено.

Якось ми побували на полях Херсонщини, недалеко від Чорноморського заповідника. Розкішні хліба ледь колихалися від вітру. На родючих поливних зем­лях тут збирають добрий урожай пшениці, соняшника, кукурудзи, рису.

— А от хімічні речовини проти шкідників ми не застосовуємо, — сказав голова радгоспу, — нам допомагають пернаті друзі.

Нашу увагу привернули чорноголові мартини і білі з рожевим полиском морські голубки, які теж належать до мартинів. Далеко залітають вони від води (аж за 70 кілометрів) на поля, де скльовують з колосків шкідливого жука кузьку. Згодом ми побачили цих птахів у дуже великій кількості в цілинному степу заповідника. Птахи збирали комах, тримаючись великими зграями. Вони ловили саранових, різних жуків, гусінь метеликів і навіть таких дрібних комах, як комарі-товкунці. Скільки треба наловити цих комах, щоб наїстися самому та нагодувати пташенят! Адже мартин розміром з невелику курку.

Побували ми і на острові Орлові Чорноморського заповідника, що за 3 кілометри від материка. Тут знаходяться основні місця гніздування мартинів та деяких диких качок.

Мартин чорноголовий і голубок морський

Мартин чорноголовий і голубок морський

На ті ділянки, де гніздяться чорноголові мартини, ми не потрапили, бо в цей час птахи починали відкладати і насиджувати яйця, а турбувати їх заборо­няється. Річ у тім, що ці мартини, якщо побачать людину в місцях їх гніздування під час відкладання яєць або в перші дні насиджування, розбивають свої й чужі яйця.

Уявіть собі, яку шкоду може заподіяти людина, потрапивши на острів, адже мартинів в одній колонії буває кілька тисяч. В інших мартинів такої звички немає. Можливо, чорноголовий мартин хоче взяти дзьобом своє яйце, щоб врятувати від непроханого гостя, а шкаралупа не витримує натиску щелеп.

Чорноголові мартини прилітають з півдня в кінці березня — на початку квітня. У цей час вони лише ночують на острові, а решту часу проводять на полях. Початок відкладання яєць — в травні. їх гнізда знаходяться одне від одного на відстані 0,3—1 метр. Це неглибокі ямки, вистелені сухими стеблами рослин. У кладці 2—3 білих яйця з блакитно-сірими й темно-бурими плямами. Гнізд у колоніях від 700—900 до кількох тисяч. Птахи залишають ці місця в серпні, три­маються зграйками або поодинці. Живляться в цей час рибою.

Чорноголові мартини, морські голубки і чайконосі крячки — дуже корисні птахи. Один птах поїдає до 200 грамів комах на день. 60 тисяч цих птахів, які гніздяться в Чорноморському заповіднику, за день виловлюють 12 тонн комах, а за чотири місяці перебування в заповіднику — до 1647 тонн, очищаючи площу степу та прилеглих до нього полів. Серед цих комах багато шкідників сільського господарства.

Поширені чорноголові мартини на островах Чорного моря, Сиваша і на водоймах Північного Кавказу.

Чорноморський заповідник — яскравий приклад розумного ставлення людини до природи і зокрема до птахів.

У повітрі стає тісно

Трапляється чимало випадків зіткнення птахів з літаками. Звинувачувати птахів тут не доводиться, адже мільйонами років у них вироблялися пристосування до оволодіння повітряним простором.

З розвитком авіації створено швидкісні літаки, і птахи стали заважати їм у повітрі. Ударяючись об літак, вони спричиняють великі пошкодження. Вини­кають аварії, виходять з ладу різні частини літака, зокрема й мотори. Відомий випадок, коли причиною аварії стала невеличка качка — чирок-свистунок, вага якої не перевищує 450 грамів.

Щоб було менше зіткнень у повітрі, птахів намагаються віднадити од аеродромної зони, відлякуючи їх різними сигналами. На основі спостережень складають карти-схеми польотів птахів у тій чи іншій місцевості, де зазначають напрям руху зграй, висоту польоту, час польоту, розмір зграй, види птахів, їхній вік тощо. Іноді навіть міняють графік руху літаків. Радіолокатори на аеродромах виявляють зграї птахів у радіусі 15—100 кілометрів. Це дає змогу завчасно попередити льотчиків під час польоту. Створено такі лобові стекла для кабіни льотчика, які витримують значні удари. За стандартами вони витримують удар птаха вагою 1,8 кілограма з швидкістю польоту, що дорівнює максимальній швидкості польоту літака на висоті до 2400 метрів.

Як з’ясувалося, значна кількість аварій припадає на осінній період, коли відбуваються перельоти птахів, де в зграях молоді, мало досвідчені птахи, які не вміють уникати зустрічі з літаками. Осілі й дорослі птахи з літаками майже не стикаються.

Ми згадали про чирка-свистунка. Поширений він майже на всій території Радянського Союзу, за винятком арктичних островів. На Україні численний у По­ліссі, а на Півдні — досить рідкісний птах. На місця гніздування прилітає в другій половині березня—у квітні. Живе на невеликих озерах, ставках. Гніздо мостить на землі серед трави, вистилаючи його всередині пухом. У кладці 6—8 яєць глинястого кольору із зеленуватим відтінком, які насиджує самка 20—21 день. Вага самців 200—450 грамів, самок — 200—380 грамів. Чирки-свистунки — виводкові птахи. Після того як обсохнуть, пташенята йдуть за самкою до водойми із заростями. Живляться чирки-свистунки різноманітними тваринами: безхребетними (молюсками, ракоподібними, комахами та їхніми личинками), хребетними (пуголовками, тритонами), водоростями, проростками, бульбами, м’якими кореневищами водяних рослин, насінням.

Чирок-свистунок

Чирок-свистунок

У вересні птахи збираються великими зграями на плесах ставків, озер, водосховищ. У цьому самому місяці відбувається масовий переліт їх на південь. Останні птахи залишають місця гніздування в жовтні. Частина птахів зимує на водоймах півдня Радянського Союзу.

Крижень

Предки нашої свійської качки — крижні поширені по всій території СРСР. На Україні їх особливо багато на водосховищах Дніпра під час осіннього перельоту, де цим птахам в можливість відпочивати. Тут щорічно перебувають десятки тисяч качок.

Восени і взимку птахи утворюють пари, ось чому своє «шлюбне» яскраве вбрання, як і всі інші качки, крижні надівають восени.

Крижні прилітають з півдня дуже рано, з появою першої та лої води, перших ополонок. Оселяються вони там, де є хоч невеликі зарості очерету, комишу, кущів шелюги. Особливо охоче гніздяться на непрохідних болотах. Гнізда будують на землі, на купинах, у дуплах дерев і старих гніздах сорок, ворон. У кладці — 8—9 світло-зелених яєць. Це — виводкові птахи. Насиджує лише самка 28 днів, а самці тримаються на озерах, де ніхто їх не турбує, і починають линяти. Через два місяці після вилуплення пташенята вже добро літають і тримаються виводком разом із самкою.

Зимують крижні в південних районах Радянського Союзу, а коли замерзають водойми, відкочовують далі на південь.

Окремі птахи, здебільшого самці, залишаються зимувати на ополонках. Вночі вони вилітають на незамерзаючі болота, де знаходять собі їжу.

Крижні мають велике значення як об’єкт полювання. М’ясо їх смачніше, ніж у свійських качок.

Живляться крижні насінням, зеленими частинами рослин, молюсками, різними комахами, земноводними. Восени вилітають вночі на поля, де підбирають зерно проса, гречки, пшениці, ячменю, а також насіння диких рослин.

Крижнів приваблюють, влаштовуючи штучні гніздівлі різної конструкції, різні укриття на луках, серед очерету.

Крижень

Крижень

Оляпка

Оляпка, або водяний горобець, поширена в гірських місцевостях Європейської частини Радянського Союзу, на Кавказі, в Закавказзі, на Уралі, в Середній Азії, на півдні Сибіру, Далекому Сході. Веде осілий спосіб життя, тримаючись біля невеличких річок і струмків з чистою прозорою водою, з кам’янистим дном.

Гнізда мостить у заглибинах або щілинах скель, під нависаючим камінням, між корінням дерев, що звисають над кручами.

Місце гніздування завжди досить вологе, іноді бризки води потрапляють на гніздо. Часом птахи мостять гніздо під кручею, через яку проходить водоспад, тобто за пеленою води, і тому птахові доводиться пролітати крізь водяну стіну водоспаду, щоб потрапити до гнізда.

Гніздо будують з моху, стебел трави, з торішнього листя. У кладці 4—6 білих яєць. Птахи тримаються поодиноко або парами. Насиджують 17—20 днів, а ще через 19—25 днів після вилуплення пташенята залишають гніздо і деякий час живуть сім’ями. На Україні оляпка гніздиться в Карпатах, тримаючись взимку біля незамерзаючих ділянок річок.

Живляться оляпки різноманітними дрібними водяними тваринами, яких добувають у воді чи біля неї. Птах пірнає під воду, ходить по дну і виловлює різних безхребетних тварин та їхніх личинок або маленьку рибку. Коли оляпка шукає їжу на мілководді біля берега, вона перевертає кожен листочок, що лежить у воді. Під водою вона може перебувати до 20 секунд.

У Радянському Союзі зустрічається два види оляпок: звичайна і бура. На території нашої республіки гніздиться звичайна оляпка.

Оляпка

Оляпка

comments powered by HyperComments