2 місяці тому
Немає коментарів

Атмосферна циркуляція і вітровий режим. На території західних областей УРСР циркуляція атмосфери, як кліматотворчий фактор, виявляється у переносі атлантичних, континентальних і арк­тичних повітряних мас, а також у циклонічній та антициклонічній діяльності. При цьому всі форми циркуляції загалом зумовлюють тут перевагу переносу повітряних мас з Атлантичного океану над перено­сом континентального повітря зі сходу.

Атмосферною циркуляцією визначається утворення хмар і кількість опадів. Основна причина великої кількості опадів у цій місцевості — час­те проходження циклонів і пов’язаних з ними фронтів. В окремі роки, залежно від переваги циклонічної погоди над антициклонічною або на­впаки, річні суми опадів можуть докорінно відрізнятися від багаторічної норми.

Вітровий режим певною мірою відбиває умови циркуляції повітряних мас над місцевістю. Тому частково з напрямком вітру по­в’язані температура і вологість повітря. Проте, напрямок вітру зале­жить від розподілу атмосферного тиску і сильно спотворюється рельє­фом місцевості. У зв’язку з цим при вітрах одного і того ж напрямку може бути вторгнення повітряних мас різного типу. І, навпаки, повіт­ряні маси одного якогось типу можуть поширюватись на місцевість при вітрах різного напрямку.

Напрямки вітру в умовах Івано-Франківської області визначають­ся не тільки загальноциркуляційними процесами, але й орографічними факторами.

У районах Передкарпаття для року в середньому переважають пів­нічно-західний та південно-східний напрямки вітру (рис. 8).

Рози вітрів

Рози вітрів

Термічний режим. Під термічним режимом розуміють зміни темпе­ратури повітря у часі та просторі, які виражені в багаторічних середніх місячних і середніх річних температурах повітря, амплітудах річних ко­ливань температури, її абсолютних максимумах, мінімумах тощо. Уяв­лення про багаторічний режим середніх місячних температур дають табл. 1 та рис. 9, 10.

З табл. 1 видно, що річний хід температури повітря в області кон­тинентальний. У липні, найтеплішому місяці, середня температура по­вітря становить в районах Передкарпаття 19—19,5°, у найхолоднішому (січень) вона знижується до мінус 4—5,5°С. У горах липневі темпера­тури спадають на 0,7°С на кожних 100 м підняття. Тому середні тем­ператури липня в горах, на висотах близько 1700—1800 м знижуються до 9—10°С (див. рис. 10). У січні вертикальний градієнт температури в 2 рази менший, ніж липневий. Тому в цей час зниження температури зі збільшенням висоти відбувається повільніше. Наприклад, в Івано-Франківську температури січня становлять мінус 5,1°С, а на станції Пожижевській (висота 1429 м) вона знижується лише до мінус 7,5°С (див. табл. 1, рис. 9).

T_001_002

Континентальність клімату виявляється перш за все в амплітудах річних коливань температур, або в різницях між температурами найтеплішого і найхолоднішого місяців: чим більша ця різниця, тим більша континентальність клімату. Часто континентальність клімату виражають певними розрахунковими Показниками, або так званими індексами кон­тинентальності, які повніше відбивають цю характеристику. Один з та­ких індексів обчислюють за формулою Горчинського

F_001

де К — індекс континентальності, А — річна амплітуда температур міс­ця, sin ф — широта місцевості, 20,4 — поправочний коефіцієнт.

Наші обчислення показали, що в Івано-Франківській області, як і в інших західних областях, континентальність клімату найменша порів­няно зі східними областями України. Наприклад, для Івано-Франків­ська показник континентальності становить 33, а для Полтави — 41. У горах зі збільшенням висоти континентальність швидко зменшується і на рівні 1430 м (Пожижевська) її показник знижується до 24, отже, Карпати послаблюють колтинентальність клімату.

Режим зволоження. Основні характеристики режиму зволоження — це середні місячні та річні суми атмосферних опадів, а також їх сума за теплий (IV—V) і холодний (XI—III) періоди.

На території Івано-Франківської області річні суми опадів залежно від висоти місця, коливаються У межах 600—1400 мм і навіть більше (рис. 11, табл. 2). У районах Передкарпаття за рік випадає 600—800 мм опадів. У горах їх приріст на кожні 100 м підняття становить 11% від кількості опадів на рівні 300 м.

Для річного ходу опадів характерна значна перевага їх кількості за теплий період порівняно з холодним (див. табл. 2). За теплий період (IV—X) в районах Передкарпаття випадає близько 73% опадів від річної норми. Найбільш дощові літні місяці (VI, VII, VIII), протягом яких випадає близько 44% опадів. Максимум опадів здебільшого при­падає на червень.

У цілому територія області порівняно зі східними районами Украї­ни відзначається найбільшими сумами опадів, що пояснюється впливом Карпат на атмосферні процеси.

Проте зволоження місцевості не визначається лише кількістю опа­дів, оскільки вони можуть значно випаровуватися. Тому для оцінки зво­ложення користуються коефіцієнтом зволоження (К=О/Е), який являє собою відношення кількості опадів місця (О) до величини можливого за даних кліматичних умов випаровування (Е).

У межах Івано-Франківщини річні величини коефіцієнта зволожен­ня (табл. 3) коливаються від 1,1 до 1,49 в районах Передкарпаття, а в горах перевищують 1,5. Отже, в рівнинних районах області в цілому за рік зволоження є достатнім. а в гірській частині — надмірним.

T_003

ХАРАКТЕРИСТИКА СЕЗОНІВ

Для повної характеристики клімату області необхідно мати уяв­лення про річні метеорологічні ритми — періоди і сезони року.

Теплий період. Важлива характеристика температурного режиму за теплий період — дати весняного і осіннього переходу середньої добової температури через певні межі, а саме через 0°, 5° і 10° С. Вони визначають початок, кінець і тривалість важливих для господарства періодів: теплого (понад 0°С), загального періоду вегетації (понад 5°С) і періоду активної вегетації сільськогосподарських рослин (понад 10оС). Як видно з табл. 4, розподіл цих характеристик по території області нерівномірний, що пов’язано з впливом висоти місця і форм ре­льєфу. Весняний перехід температури через 0 і 5°С запізнюється з під­няттям в гори на кожних 100 м висоти на два дні, а початок періоду активної вегетації — на чотири. Зі зворотним переходом температури для цих градацій спостерігається випередження переходу на кожні 100 м висоти відповідно на два і чотири дні. Це спричинюється до ско­рочення теплого періоду і загального періоду вегетації на кожних 100 м підняття на чотири дні, а періоду активної вегетації — на вісім.

T_004

Внаслідок впливу фактора висоти місця тривалість цих періодів по області змінюється у таких межах: 1) теплий період від 260—270 днів у районах Передкарпаття до 200 днів у горах (на висоті 1450 м); 2) загальний період вегетації відповідно від 200—210 до 165 днів; пе­ріод активної вегетації відповідно від 160—165 до 80 днів. Характерно, що тривалість періоду активної вегетації у межах 250—1450 м скоро­чується зі збільшенням висоти вдвічі. Вище рівня 1800 м період актив­ної вегетації цілком зникає.

У теплий період виділяється безморозний період, який обмежений датами останнього весняного і першого осіннього приморозків. Примо­розки пов’язані з неперіодичними вторгненнями арктичного повітря, що викликає похолодіння.

Припинення весняних приморозків на передгірських ділянках об­ласті в середньому припадає на кінець квітня — на початок травня, а настають вони восени в кінці вересня — на початку жовтня. Тому середня тривалість безморозного періоду в цих районах становить 150—155 днів.

У горах приморозки припиняються навесні пізніше, а восени почи­наються раніше, ніж у Передкарпатті. У долинах низькогір’я (на висо­тах 600—750 м) припинення весняних приморозків затягується в серед­ньому до третьої декади травня, а восени вони починаються тут з другої і третьої декади вересня — отже, безморозний період на цих висотах триває до ПО—130 днів.

Дуже важливий показник термічних ресурсів за теплий період — це суми середніх добових температур понад 5°С і понад 10°С, оскільки вони виражають потребу рослин у теплі (табл. 5). Дані табл. 5 дозво­ляють констатувати, що суми температур по території області розподі­ляються вкрай нерівномірно. Наприклад, суми активних температур (понад 10°С) у Придністровському Покутті становлять 2500—2600°С, а на Рогатинщині — лише 2400°С. У гірських районах, починаючи з рівня 450—500 м, їх суми всюди нижчі 2200°С, і в міру підняття місце­вості помітно зменшуються. Внаслідок цього в межах області склада­ються корисні відміни в теплозабезпеченні сільськогосподарських куль­тур в періоди їх вегетації.

T_005

Теплий період включає в себе три пори року — весну, літо та осінь, які докорінно відрізняються за метеорологічним режимом. Це вимагає диференційованого підходу в практичному використанні клі­матичних ресурсів теплої частини року.

Пори року визначають за різними ознаками. Звичайно до кожного сезону належить по три календарних місяці: до весни — березень, кві­тень і травень; до літа — червень, липень, серпень; до осені — вере­сень, жовтень, листопад; до зими — грудень, січень і лютий. Разом з цим виділяють метеорологічні сезони року за даними стійкого весняно­го і осіннього переходу середньої добової температури повітря через 0 і 15°С. Керуючись цим критерієм, до весни відносять час від середньої дати переходу температури через 0°С до дати її переходу через 15°С; до літнього сезону належить період з температурою понад 15°С.

На території Івано-Франківської області початок, кінець і трива­лість метеорологічних сезонів значно змінюється зі збільшенням висоти місця, що видно з рис. 12. Лінії показують хронологічні зміни дат стій­кого переходу середньої добової температури через 0,5 і 15°С зі збіль­шенням висоти у першу половину теплої частини року, коли темпера­тура підвищується і в другу його половину, коли вона знижується. За цими лініями і шкалою часу можна визначити початок, кінець і тривалість найтеплішого періоду та окремих його сезонів на будь-якій заданій висоті у межах 200—2000 м. Заштрихована частина рис. 12 означає зимовий сезон. Вертикальною прямою лінією теплий період розділено на першу і другу половину.

Графік залежності тривалості метеорологічних пір року від висоти місцевості

Графік залежності тривалості метеорологічних пір року від висоти місцевості

Як видно з рис. 12, в горах зі збільшенням висоти запізнюється весна і швидше настає осінь. Поступово виклинюється метеорологічне літо і період активної вегетації (з температурою понад 10°С). Наприк­лад, вище рівня 850—900 м весна безпосередньо межує з осінню, а з висоти 1800 м з теплої частини виклинюється період з температурою понад 10°С. Причиною цього є зниження температури з висотою.

Метеорологічна весна в районах Передкарпаття почи­нається з першої декади березня і закінчується наприкінці травня — початку червня, охоплюючи три календарних місяці: березень, квітень, травень.

Березень — передвесняний місяць. У цей час відбувається перехід температури через 0°С, але середні добові температури в основному утримуються в межах —5—5СС.

Загалом березень характерний частими змінами погоди. У квітні і травні відбувається інтенсивне потепління. Це зумовлено вторгненням більш прогрітих мас повітря з півдня, а також послідовним зникненням снігового покриву, що сприяє місцевому прогріванню ґрунту та повіт­ря сонячною радіацією.

На початок квітня припадає перехід середньої добової температури через 5°С, а в його третій декаді через 10°С.

Разом з тим, для квітня і травня характерні повернення холодів і приморозків. Найпізніші весняні приморозки на рівнинах бувають 20— 23 травня, а в гірських вони можливі протягом усього червня.

Весняні приморозки найнебезпечніші для плодових культур під час їх цвітіння і утворення зав’язі. Ймовірність приморозків у період цвітіння яблуні та груші (перша декада травня) у Передкарпатті не перевищувала 5—15%, тобто одного разу на 10 днів. Цвітіння вишні та сливи здебільшого припадає на третю декаду квітня, коли частіше спостерігаються приморозки (два—три рази за 10 днів).1

Атмосферне зволоження весняного сезону можна вважати помір­ним. За три місяці цього сезону (III—V) випадає 23% опадів від їх річної норми. Для весняних місяців (квітень і травень) характерна найбільша ймовірність сухих днів за весь теплий період.

У літній сезон (червень—серпень) на рівнинних районах 50% днів мають середні добові температури в межах 15—20°С. У лип­ні (найтеплішому місяці) налічується близько 13 днів з температурами 20—25°С. Температури понад 25°С мало ймовірні в липні і нещорічно бувають у червні та серпні.

У гірських районах число днів з середньою добовою температурою понад 15°С зі збільшенням висоти швидко зменшується, і метеоро­логічне літо, як відзначено раніше, починаючи з рівня 850—900 м, ви­клинюється (зникає).

Характерна особливість літа — велика кількість атмосферних опа­дів. Літні опади часто мають вигляд злив. Іноді за добу випадає 90— 100 мм і більше. Наприклад, у Івано-Франківську 17. VII 1948 р. за добу випало 93 мм, в Коломиї у червні 1897 р.—108 мм, у Стрию добовий максимум опадів у липні 1900 р. становив 120 мм. Один раз за десятиріч­чя ці максимуми можуть досягати 60—70 мм.

Зливні опади належать до найбільш шкідливих для народного гос­подарства атмосферних явищ, оскільки вони є причиною катастрофіч­них паводків на Дністрі та його правих притоках.,

Зливи часто супроводжуються грозами, Протягом року в середньо­му у межах області буває 28—29 днів з грозою з максимумом у горах. Грози можливі в цій місцевості протягом усього теплого періоду року, проте найбільша їх повторюваність пов’язана з літнім сезоном (чер­вень—серпень), коли кількість днів з грозою становить 70—80% від річ­ної норми.

Осінь у районах Передкарпаття наступає на початку вересня, коли відбувається перехід середньої добової температури через 15°С, і закінчується у перших днях грудня після переходу температури через 0°С.

Восени помітно збільшується повторюваність південно-східних вітрів, що спричинюють часте поширення на території області ще теплого континентального повітря. Тому перша половина осіннього сезону тепла.

У вересні найчастіше (близько 14 днів) спостерігаються середні добові температури в межах 10—15°С, а пізніше 15—20°С (10 днів). У жовтні добові температури в 50% випадків коливаються у межах 5— 10°С, а доби з температурою 10—15°С становлять 27%. Окремі підви­щення максимальних температур можливі в вересні до 36°С і в жовтні до 28°С. Найбільш ранні приморозки настають з другої половини вересня.

Листопад за температурними ознаками належить до так званого передзимового. Протягом цього місяця температура в середньому зни­жується від 5 до 0°С. У листопаді є тільки 14 днів з середньою добовою температурою 0—5°С.

Кількість осінніх опадів на початку сезону (у вересні) порівняно з серпнем різко зменшується (на 40%). Пізніше це зменшення відбува­ється плавно.

Дослідження показують, що за тепловим режимом для рівнинних районів області як оптимальні терміни посіву озимини треба прийня­ти період 1—15 вересня, а в гірських районах — останню декаду серпня.

Забезпеченість осіннього періоду вегетації озимини вологою в ціло­му по області в середньому цілком задовільна. Проте треба констату­вати, що в східних районах Придністровського Покуття в окремі роки (два—три роки за десятиріччя) вересневі опади не забезпечують добрих запасів продуктивної вологи в орному горизонті ґрунту

Холодний період. До холодного або зимового періоду належить частина року з негативною середньою добовою температурою повітря. В Івано-Франківській області в середньому зима коротка і тепла не тільки на рівнинах, а й у гірських районах. Загальна тривалість зими на території Передкарпаття становить 95—105 днів у а в горах — 105—150 днів (у межах висот 500—1500 м).

Зимовий сезон поділяють на три періоди: перший між датами останнього переходу середньої добової температури 0—5°С, другий — з температурою, нижчою від —5°С, і третій — період підвищення тем­ператури з 3—5 до 0°С наприкінці зими. Усі ці періоди чітко виражені тільки в горах. У передгір’ях до висоти 500 м найхолодніший період зими з температурою нижче —5°С.

Перший період зими на рівнинах характерний повільним понижен­ням температури від 0 до —5°С і становить близько 40—50 днів. Період підвищення температури від —5 до 0°С в кінці зими триває 35 днів. От­же, на період найхолоднішої частини зими (з температурою нижче —5°С) припадає тільки 20—30 днів. У горах тривалість цього періоду збільшується на рівнях 800—1500 м до 50—80 днів.

Отже, в середньому рівнинні райони області протягом усієї зими характерні в основному середніми добовими температурами від 0 до —5°С. Початок, кінець і тривалість періоду з температурою нижче —5°С для різних станцій показано нижче (стор. 60).

Протягом холодної пори року можливі значні пониження і підви­щення температури повітря. Наприклад, в Івано-Франківську (метео­станція) в січні, лютому і навіть у березні температура знижувалась до —34°С. У цей же час абсолютний максимум температури може підні­матися в січні до 15°С, а в лютому до 17°С.

Найнижчі температури — в гірських долинах і улоговинах, куди стікає і застоюється холодне повітря. У таких формах рельєфу мінімаль­ні температури можуть понижуватись до —39°С.

Sh_001

Проте сильні морози бувають рідка Щорічно пониження темпера­тури по всій області можливе від —12 до —14°С. Морози, які досягають —20°С і нижче, щороку настають тільки в горах, а на рівнинах у пе­редгір’ях на десятиріччя припадає п’ять—вісім разів з такими мороза­ми. Ймовірність морозів від —30°С і нижче становить 8—15%.

Для холодного періоду на території області дуже характерні часті, довгі та інтенсивні відлиги, що є наслідком частих вторгнень у цей район теплого атлантичного повітря. У середньому навіть в найхолоднішому місяці, січні, майже половина днів буває з відлигою.

Важлива особливість холодного періоду — утворення снігового по­криву. У районах Івано-Франківського Передкарпаття сніговий покрив внаслідок відлиг нестійкий. У будь-який час зими він може зникати повністю. Стійкий сніговий покрив тут відсутній у 20—25% зим.

Поява першого снігового покриву припадає у середньому на кінець листопада, і тільки за місяць (в кінці грудня) наступає його стійке залягання. Руйнування снігового покриву починається у середньому на початку березня, і в третій декаді цього ж місяця він цілком зникає. В окремі роки стійкий сніговий покрив утворюється ще в другій декаді листопада, а залягає у першій декаді лютого, або в другій декаді квітня.

Загальна тривалість періоду зі сніговим покривом становить бли­зько 115—120 днів.

У гірських районах, починаючи з висоти 750—800 м, сніговий по­крив з’являється у першій декаді листопада і в першій декаді грудня набирає стійкого характеру. Початок його руйнування затягується до третьої декади березня. Тривалість періоду зі стійким сніговим покри­вом у горах наближається до 115 днів.

Для районів Передкарпаття через часті відлиги в зимовий період характерна мала потужність снігового покриву. У горах найпомітніше збільшення висоти снігового покриву починається тільки на висотах 650—700 м і вище, де досягає 60 см.

У снігу за зимовий період нагромаджуються великі запаси води, якою навесні зволожується грунт і живляться ріки. У районах Івано-Франківського Передкарпаття водні запаси в снігу на кінець другої де­кади лютого досягають 25—30 мм.

 

КЛІМАТИЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Територію Івано-Франківської області можна поділити на п’ять тер­мічних зон: 1) холодну; 2) помірно-холодну; 3) прохолодну; 4) помірну і 5) теплу (рис. 13) .

Холодна зона характерна сумами активних температур, які нижчі від 1000°С. її холодніша підзона розташована на висотах, що перевищують 1500 м, і охоплює субальпійські та альпійські пояси гір­ських лук. Суми температур тут звичайно бувають нижчими від 600°С. Ці термічні ресурси сприятливі лише для травостану.

Менш холодна підзона обмежується ізолініями сум температур 600—1000°С. Вона виражена схилами вододільних хребтів і межигір’ями на висотах 1250—1500 м, де проростають хвойні ліси.

Помірно холодну зону виділяють ізолініями сум температур 1000—1400°С. Зона розташована між висотами 950—1200 м і виражена на схилах і міжгірних долинах. Термічні ресурси зони дозволяють ви­рощувати Б долинах коренеплоди.

Прохолодна зона відділяється від сусідніх зон ізолініями сум температур 1400—1800°С. Виражена в межах висот 750—950 м на схи­лах гір, вкритих лісами і чагарниками (штучними полонинами), а та­кож міжгірними долинами, де є достатньо тепла для вирощування льо­ну, коренеплодів і картоплі.

Помірна зона характерна сумами температур 1800—2400°С. її нижня межа проходить біля підніжжя, гір по горизонталі 400 м. Зона займає найбільшу площу порівняно з іншими гірськими зонами і поді­ляється на більш теплу (суми температур понад 2200°С) і менш теплу підзону. У межах зони теплові ресурси дозволяють вирощувати жито, овес, картоплю, льон, кукурудзу на силос; у більш теплій підзоні асор­тимент ярих культур ще ширший і розвинуте садівництво.

Тепла зона характерна сумами температур 2400—2600°С до 2800°С на крайньому сході області. Вона займає територію Передкар­паття і Рогатинського Опілля. Термічні ресурси зони дозволяють успіш­но вирощувати пшеницю, кукурудзу, цукровий буряк, льон, овочеві та плодові культури. Природна рослинність виражена лісолучними фор­маціями. Цю зону для потреб сільського господарства доцільно району­вати детальніше. За ландшафтними, зокрема геоморфологічними озна­ками в межах зони можна виділити кілька провінцій та районів.

Північна частина області — Лівобережне Придністров’я — поді­ляється на два кліматичні райони: 1) Прилипецьке горбогір’я з сумами активних температур 2400—2600°С та річними сумами опадів 700— 800 мм; 2) Галицьке або Бурштинське Опілля з такими ж приблиз­но сумами активних температур, але меншими (600—700 мм) сумами опадів.

Придністровське Покуття необхідно поділити на три кліматичні райони: 3) Західний або Бистрицько-Тлумацький з сумами активних температур як у Придністровському Поділлі, але з меншою кількістю опадів (500—600 мм); 4) Центральний або Обертинський з такими ж сумами температур, але з річними сумами опадів 600—700 мм; 5) Схід­ний або Городенківський — найтепліший в межах області з сумами тем­ператур понад 2600°С і сумами опадів лише 500—600 мм.

Передкарпаття теж можна виділити в окремий кліматичний район з сумами температур 2400—2600°С і сумами опадів 700—800 мм.

comments powered by HyperComments