2 місяці тому
Немає коментарів

Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів стають у наш час одним з важливих загальнодержавних зав­дань, від вирішення якого залежить успішне виконання народногоспо­дарських планів, добробут теперішніх і майбутніх поколінь. У соціа­лістичному суспільстві ця проблема нерозривно пов’язана з охороною здоров’я населення, зі створенням необхідних умов для творчої праці і відпочинку радянських людей. Ось чому в Постанові IV сесії Верховної Ради СРСР від 20 вересня 1972 р. підкреслюється: «Вважати одним з найважливіших державних завдань безустанне піклування про охорону природи і краще використання природних ресурсів, суворе додержання законодавства про охорону землі та її надр, лісів і вод, тваринного і рос­линного світу, атмосферного повітря, маючи на увазі, що науково-тех­нічний прогрес повинен поєднуватися з бережним ставленням до при­роди та її ресурсів, сприяти створенню найкращих умов для життя і здо­ров’я, для роботи й відпочинку трудящих».

Велику роль у справі охорони природи і раціонального використан­ня її ресурсів відіграють і заповідники, заказники, пам’ятки природи тощо. Постановою Ради Міністрів Української РСР визначено такі форми заповідних об’єктів.

  1. Державні заповідники — спеціально виділені території, які мають особливу наукову або культурну цінність. Головне їх завдан­ня — збереження природних ділянок найбільш типових для даного гео­графічного району, для відновлення і розмноження тварин і рослин, особливо цінних у господарському або науковому відношенні. Природні багатства заповідників використовують тільки для проведення науково-дослідних робіт.
  2. Державні заказники — заповідні території, виділені з метою охорони окремих видів рослин і тварин, типових природних ком­плексів, геологічних, палеонтологічних об’єктів тощо.
  3. Державні природні парки — мальовничі, відповідно впорядковані території, які використовують для масового туризму і від­починку трудящих.
  4. Пам’ятки природи — природні об’єкти, які мають ви­датне наукове, культурне або історичне значення (меморіальні урочи­ща і дерева, скелі, печери, водоспади, озера тощо). Пам’ятки природи можуть бути місцевого, якщо їх площа не перевищує 5 га, і республікан­ського (до 100 га) значення.
  5. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Це ботанічні сади, дендрарії, окремі парки широкого користування, лісо­парки, які мають видатне наукове або історичне значення. Парки-пам’ят­ки теж поділяють на республіканські і місцеві, і

В Івано-Франківській області офіційно затверджено 142 природо­охоронних об’єкти; серед них один заповідник, 13 державних заказни­ків, 21 пам’ятка природи республіканського значення і 107 пам’яток природи місцевого значення (рис. 18). Коротко охарактеризуємо ці об’єкти.

 

ДЕРЖАВНИЙ КАРПАТСЬКИЙ ЗАПОВІДНИК

Його організовано в 1964 р. на території Івано-Франківської та Закарпатської областей загальною площею 12672 га. У межах Івано-Франківщини розташований Чорногірський масив цього заповідника, до складу якого входять Говерлянське лісництво Ворохтянського лісокомбі­нату та Високогірське лісництво Верховинського лісокомбінату. Чорно-гірський масив заповідника включає також Чорногірське лісництво Ра-хівського лісокомбінату Закарпатської області.

Цей масив заповідника розташований у найвищій частині голов­ного карпатського хребта і фіксується вершинами Говерла (2061 м), Брескул (1910 м), Пожижевська (1882 м), Данцер (1884 м), Туркул (1952 м) та іншими.

У високогір’ї Чорногори збереглися релікти плейстоценового зледе­ніння. На північному макросхилі налічується понад двадцять карів, ви­роблених льодовиками.

Багатий і різноманітний тваринний світ масиву. У лісовому поясі трапляються ведмідь, дика свиня, олень, козуля, карпатська білка. З птахів типовими є глухар, рябчик, чорний дятел, лісова завирушка. З плазунів і земноводних відзначимо альпійського тритона, живородящу ящірку, саламандру плямисту.

Внаслідок значної амплітуди висот заповідника тут є майже всі рослинні пояси, характерні для гірської та високогірської частини Українських Карпат.

Букові ліси на території заповідника займають найбільшу площу на південному макросхилі. У їх трав’яному покриві, поруч з типовими неморальними видами, часто трапляються представники бореального комплексу — одинарник (Trientalis europaea L.), лілія лісова (Lilium martagon L.) та інші. В урочищі Рогнескул Чорногірського лісництва бук утворює суцільні лісостани до висоти 1150 м, а ялинові ліси — суцільний пояс від 1200 до 1500 (1600 м) над рівнем моря.

Характерною їх ознакою є наявність у покриві таких карпатських ендемів як нечуйвітер трансільванський (Hieracium transsilvanicum Heuff.), жовтець карпатський (Ranunculus carpaticus Hurb.), медунка Фі­лярського (Pulmonaria Filarszkyana Javorkaa) та інші. Чорногірські смеречини відзначаються найвищою продуктивністю у Карпатах.

Криволісся на Чорногорі утворює гірська сосна-жереп, зелена вільха-лелич, яловець сибірський та поодиноко верба сілезька і горобина. У гірсько-сосняку на схилах г. Пожижевська зберігся осередок третин­ного релікту ліннеї північної (Linnaea borealis L., Козій, 1954).

Флористично найцікавішими є польодовикові скелясті форми рельє­фу. На схилах Малої Говерли зростає кортуза Маттіоли (Cortusa Mat­thioli L.) та примула довгоквіткова (Primula longiflora), на Бреску­лі—молочай карпатський (Fuphorbia carpatica Wol), костриця Порціуса (Festuca PorciiHack), на Шпицях — сосюрея альпійська (Saussurea alpina (L.) DC), білотка альпійська (Leontopodium alpinum Cass), на Туркулі — відомий єдиний в СРСР осередок ореохлої дворядної (Oreochloa disticha (Pers.) Link).

Прикраса високогір’я — це фітоценози з домінуванням східно-кар­патського ендему рододендрону Котчи. Для альпійської смуги харак­терні трависті угрупування ситника трироздільного (Junceta trifidi), осоки зігнутої (Cariceta curvulae), щучника дернистого (Deschampsie­ta), костриці лежачої (Festuceta supinae), пустищ з чорниці, брусниці та інші.

Для повного репрезентування усієї різноманітності рослинного покриву Чорногори до заповідника доцільно приєднати флористично цікавий масив Пєтроса, урочища Гаджина і Кедроватий, в яких зберег­лись осередки кедра та ряд інших.

Первісному характерові рослинного покриву заповідника значної шкоди завдає випас худоби, який слід негайно заборонити.

БОТАНІЧНІ РЕЗЕРВАТИ ТА ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ

Тисовий резерват Княж-Двір площею 206 га створено в 1963 р. для охорони реліктового тису ягідного (Taxus baccata L.). Він розміщений біля с. Верхнє на Передкарпатті і охороняється ще з по­чатку XX століття.

Резерват розташований на досить крутому уступі правобережної тераси Пруту. Тис поширений тут на площі близько 70 га у свіжих і во­логих ялицевих бучинах (Abieto-Fagetum taxoso-asperulosum, A,—F, t.— galeobdolocum, A.—F.—t. hederosum, A.—F. taxoso—vario herbosum, A.—F. t.—caricosum pilosae).

Розподіл його нерівномірний; від поодинокого до куртинного повно­тою 0,3—0,4. Найкращі умови для його зростання є на нижній третині схилу, де він досягає висоти 8 м. У верхніх третинах схилів тис часто набуває кущової форми, генеративне відновлення його незадовільне.

Для охорони цікавих осередків тису створено пам’ятки природи в урочищах Войтул та Гритчин у басейні Пруту. Окремі тиси підлягають охороні в урочищі Сухий мур на правобережжі Свічі, в кв. 11 Коза­ківського лісництва Болехівського та в кв. 29 Правичського лісництва Вигодського лісокомбінатів.

Резервати дубових лісів з дуба звичайного. З усіх лі­сових формацій області найбільші зміни в минулому відбулися у діб­ровах. Тому рештки природних мішаних дубових фітоценозів, які підля­гають охороні в резерватах, мають виключно важливе наукове та прик­ладне лісівниче значення. У резерваті Кобаки в Кутському лісництві Гринявського лісокомбінату (площа 250 га) зростають цікаві грабові, буково-грабові і зрідка ялицеві та чисті діброви.

Резерват Рахиня у Рахинському лісництві Долинського лісокомбі­нату (площа 50 га) створений для охорони ялицево-дубових і дубово-ялицевих деревостанів пралісового характеру. У резерваті Пуків Пуків­ського лісництва Івано-Франківського лісокомбінату на Прилипенсько­му горбогір’ї (площа 18,9 га) серед бучин зберігся цікавий осередок чистої діброви на вапняках.

Резерват Надіїв площею 9,5 га в околицях с. Надіїв на території Болехівського лісокомбінату створено для охорони висопродуктивних ялицево-дубових природних лісів.

У дубовому резерваті Циментна в Шепаровецькому лісництві Ко­ломийського лісокомбінату (170 га) заслуговують на охорону рідкісні для Покуття липові, буково-грабові та ялицеві діброви.

Крім цього, ми пропонуємо затвердити дубовий резерват Раківчик (площею 2 га) у тому ж лісництві, у якому збереглись 200—300-річні дуби.

Годівський дубовий резерват площею 20 га в кв. 22 (рештки при­родних липових дібров); дубово-ялицевий резерват в кв. 63 (пло­щею 20 га).

Резервати дубових лісів з дуба скельного. У ре­зерваті Камінь у 52 кв. Болехівського лісництва (40 га) поширені буко­ві діброви і судіброви, дубові бучини і субучини та фрагменти сосново-буково-дубового-субору.

Резерват Потоки біля Надвірної (5 га) створено для охорони ділян­ки дубово-букового лісу зі значною домішкою береки та наявністю тер­мофільних видів у трав’яному покриві.

У резерваті Городище в Надвірній (18 га) зростають цікаві угру­повання дубової субучини та дубового субору з дуба скельного. Дубово-смерековий резерват у Кутському лісництві розташований на лівобережжі Білого Черемошу (9 га). Тут найвище на Покутті на висоті 700 м росте дуб скельний.

Резервати букових лісів. Для охорони букових лісів області організовано резервати Стратин у Пуківському лісництві (пло­ща 32 га), Веркізя у Рогатинському лісництві Івано-Франківського лісо­комбінату (площа 54,2 га), Нягра в Ілемському лісництві Брошнівсько­го лісокомбінату (площа 4,7 га). Вони мають еталонне значення як природні осередки бучин на Поділлі та в Передкарпатті.

Ще з 1936 р. існував резерват мішаних букових лісів Осій в околи­цях Вигоди. Враховуючи його значення для вивчення поширення бука та структури букових пралісів, резерват доцільно відновити і поширити до площі 250 га. Доцільно взяти під охорону букові природні ліси в урочищах Орюк (площею 22 га) та Чимшори (площа 13 га) Печеніжин­ського лісництва Коломийського лісокомбінату (13 га). Особливої ува­ги з природоохоронної точки зору заслуговує природна бучина віком понад 100 років в урочищі Підділ в Яремчанському лісництві Ділятинсь­кого лісокомбінату. Вона сформувалася на вапнистих відкладах стрийсь­кої світи. Наукова цінність резервату полягає в тому, що в подібних кліматичних умовах бук є еталоном корінних деревостанів для анало­гічних літолого-фаціальних відмін флішу, які мають значне поширення у Горганах.

Еталони природних мішаних лісів з ялиці, бука та смереки охоро­няються в резерватах Ягороватий (22 га) та Вишній Кедринець (9,6 га) у Зеленському лісництві Надвірнянського лісокомбінату.

Резервати ялиці білої. Найбільший резерват Росільна (293 га) у Росільнянському лісництві Солотвинського лісокомбінату.

Ялицеві ліси охороняються в урочищі Керман в кв. 33 та 41 (20 га) Печеніжинського лісництва, та в урочищі Клева (103 га) в кв. 20 Любіжнянського лісництва.

Резервати сосни звичайної. Ліси з сосни звичайної (Рі­nus silvestris L.) мають в Карпатах реліктовий характер. У зв’язку з поліпшенням кліматичних умов у середньому голоцені сосняки були витіснені ялиною, буком та ялицею і збереглися лише в едатопах, не­придатних для зростання цих порід. Звичайно це оліготрофні глибокі торфовища або розсипища потужних, головним чином невапнистих піс­ковиків.

На території Івано-Франківщини є такі соснові резервати: Пиги (51 га), Бредулець (8,2 га), Пичний (23,3 га), Горган (25,5 га), Тарниця (61 га), Дебриця (1,5 га) у басейні Пруту; Бредулець (116 га), у ба­сейні Бистриці Надвірнянської; Сокіл (22,5 га) та Турове (26 га) в басейні Лімниці; Осій (1,2 га) на лівобережжі Свічі; Ширковець в лівобережній частині басейну Мізунки біля с. Вигода та Скелі Довбуша в урочищі Бубнище. В урочищах Турове і Ширковець охороняють сосну на торфовищах.

Характерна ознака соснових ценозів — панування у трав’яному покриві бореальних видів: чорниці, брусниці, вересу звичайного, ор­ляку тощо. У сирих гігротопах звичайними представниками є водянка чорна (Empetrum nigrum L.), багно звичайне (Ledum palustre L.), жу­равлина дрібноплідна (Oxycoccus microcarpa Turcz), росичка кругло­листа (Drosera rotundifolia L.).

Резервати сосни кедрової (Pinus cembra L.). Подібно до сосни звичайної, сосна кедрова домінувала в Карпатах у XOJ одну фазу плейстоцену та ранню фазу польодовикового періоду. Тому рештки лі­сів з участю цих реліктів мають істотне значення для вивчення польодовикової історії рослинності. Для її охорони у Скибових Горганах ство­рено ряд цікавих резерватів.

У резерваті Садки в Зеленському лісництві Надвірнянського лісо­комбінату (995 га) панують ялицево-ялинові, ялинові та кедрово-ялино­ві ліси. На каменистих розсипах поширені гірсько-соснове криволісся та накипнолишайникові пустища. У ялицево-ялинових лісах є живокіст серцевидний, підлісник європейський та інші представники немораль­ної флори.

Резерват Джурджі розташований у Максимецькому лісництві того ж лісокомбінату в межах висот 800—1500 м (754 га). його доцільно об’єднати з подібним масивом Садки і на їх базі створити Горганський заповідник.

Резерват Талпіш і Талпішірка розміщені, як і попередній, у ба­сейні Бистриці Надвірнянської. Тут поширені смерекові праліси, угру­повання гірської сосни, зрідка трапляється зелена вільха. У високогір’ї добре помітна вітрова межа лісу. В урочищі Салатрук на площі 1 га зберігся ялиново-кедровий субір чорницевий.

Резерват Яйце — найбільший осередок сосни кедрової в Карпатах (255 га). Він підпорядкований Мшанському лісництву Брошнівського лісокомбінату. У басейні р. Молода кедр зростає на південному схилі крутизною 30° в межах висот 1400—1500 м.

З огляду на важливе фітоісторичне значення цього урочища, тут ще в 1932 р. організовано резерват.

Підлягають охороні поодинокі кедри в урочищах Катеринка, Поже-ретул, Кедровата в кв. 36 Татарівського лісництва, в кв. 9 Яблониііько-го лісництва; в басейні Пруту в кв. 4 Хрипелівського лісництва Надвір-нянського лісокомбінату; в урочищах Гаджина і Кедроватий в басейні Чорного Черемошу.

Резервати культур фітоценозів. їх організують для збе­реження еталонів високопродуктивних насаджень культурного поход­ження. В області є такі заповідні об’єкти цієї категорії: модриново-бу­ковий резерват в колгоспі «Прапор Леніна» Долинського району (25 га); резерват Свєртока в Біло-Ославському лісництві (3 га), де охороняється деревостан з псевдотсуги зеленої та інші.

Флористичні резервати та пам’ятки природи. До цих заповідних об’єктів належать: Касова гора на північно-східному березі Бурштинського водосховища на землях Бовшівського радгоспу Галиць­кого району (7 га), Чортова гора в околицях с. Бабинці біля Рогатина (12,5 га). Цікава також пам’ятка природи «На Трантах» біля с. Делієва Галицького району на землях колгоспу «Нове життя» (1,5 га).

Вони створені для охорони представників степової флори: віхалки гіллястої (Anthericum ramosum L.) горицвіта (Adonis vernalis L.), ло­миноса прямого (Clematis recta L.), ковили волосистої (Stipa capilla­ta L.) та інші. На відслоненнях гіпсу тут сформувалася цікава флора з гіпсофільних видів. Абсолютної охорони вимагає дуже рідкісний ендем Поділля одкасник татарниколистий (Сагііпа onopordifolia Bess).

Для охорони решток первинного степу та карстового рельєфу на Покутті створено резерват Масьок (10 га), який ми охарактеризуємо, описуючи пам’ятки неживої природи.

Цікавий також комплексний геолого-геоморфологічний і флористич­ний резерват Поділля біля с. Поділля Галицького району (5 га). Тут на вершині гряди є відслонення гіпсу і гіпсові скелі. У рослинному по­криві чимало представників степової, петрофільної та гіпсофільної флори.

До другої світової війни на Івано-Франківщині існувало ще кілька флористичних лучно-степових резерватів: в околицях м. Обертин (10 га), поблизу с. Чортівець (15 га) у Городенківському районі; Великі і Ма­лі Голди (10 га) там, де тепер землі колгоспу «Росія» Рогатинського району та інші. З огляду на наукову цінність їх доцільно від­творити.

Для охорони декоративної рослини рябчика великого (Fritillaria meleagris L.), який зникає, організовано резерват в урочищі Залісся на землях колгоспу ім. Чкалова Галицького району (5 га).

Різноманітність заповідних об’єктів доповнюють озерні екосистеми; а саме: Озірний у Дозжинецькому лісництві Надвірнянського лісоком­бінату (1,0 га); староріччя Дністра в Галичі (2,0 га), у с. Водники (5,0 га) Галицького району та інші.

У високогір’ї Івано-Франківщини Чивчини — це найбільш цікавий після Чорногори з ботаніко-географічної точки зору регіон. Своєрідність геологічної будови цих гір (виходи юрських вапняків і кристалічних порід) зумовила оригінальність їх флори та рослинного покриву. Для охорони флористичного багатства Чивчин виділено кілька об’єктів. Зо­крема, Мокринів камінь (1,1 га) поблизу с. Буркут Верховинського оайону, де зростають Achillea Schurii Sch. Вір. і Elisanthe Zawadskii (Herb.) Klok. та інші рідкісні види. Під охороною також Скелі Лостун­ські (3,0 га) в урочищі Пір’є, де на висоті 1500—1590 м росте Festuca amethystina L. var marma rosica Zap., Чивчин (2 га) на землях колгоспу «40-річчя Жовтня», «Лостун-Попадя» між урочищами Лостун і Попадя, які цінні представницями кальцієфільної флори Saxifraga luteoviridis (Schott et Kotschy) та ендеміками Minuartiaoxypetala (Woloszczak) Kulcz.

Взято під охорону три ділянки на торфовищах. Це урочище Ротун­дул», де зростає цікавий осередок гірської сосни (4,5 га), торфовище на Васильковатому (3,0 га) під перевалом Лостун-Попадя з рідкісними видами осок Сагех Lasiocarpa Tausch та Сагех subulata Schur. і торфо­вище в урочищі Мокрин між Лоздунем та Лостунем (2,0 га).

Кількість і площа флористичних резерватів у Чивчинах надто малі. Наукова цінність об’єктів, які тут слід охороняти, більша, ніж господар­ська.Тому доцільно провести додаткові дослідження щодо вивчення по­тенціального заповідного фонду.

Індивідуальна охорона рослин. Разом з охороною рослинних угру­повань у заповіднику, резерватах та пам’ятках природи у справі збере­ження генофонду флори велику роль відіграє індивідуальна охорона рідкісних видів та їх відмін.

Флора Івано-Франківщини — одна з найбагатших на Україні. Тут зосереджено більшість загально- та східно-карпатських ендемів, що зро­стають в Українських Карпатах. Це медунка Філярського (Pulmonaria Filarskyana Javorka), талабан Ковача (Thlaspi Kovacsii Heuff.), тонко­ніг Ремана (Роа Rehmani. Asch. et. Gr.) та інші. Чимало рослин вимага­ють охорони тому, що вони трапляються дуже рідко. У горах і перед­гір’ях—це листовик сколопендровий (Phyllitis scolopendrium (L) Newm), рамішія однобока (Ramischia secunda Opiz), венерині черевички (Cypripedium calceolus L.), у Придністров’ї — дерен (Cornus mas L.), клокичка (Staphylea pinnata L.) та інші. Близько 100 видів рослин потребують абсолютної індивідуальної охорони; приблизно стільки ж — часткової.

Як пам’ятки живої природи в області взято під охорону цікаві відміни деревних порід — смереку з корою, подібною до кори сосни у Хрипелівському лісництві, чорнокору березу в урочищі Буковинка Над­вірнянського лісництва тощо. Належна увага приділена охороні вікових дерев. Наприклад, охороняється дуб віком 500 років у с. Вікторів, дуб, вік якого близько 380 років у с. Комарів Галицького району, 250-річний дуб у Калуському лісництві Брошнівського лісокомбінату та інші.

 

ЗООЛОГІЧНІ ЗАКАЗНИКИ

Освоєння величезних просторів області для сільського господар­ства, вирубування лісів, осушення земель і безпосереднє знищення тва­рин під час полювання було причиною збіднення чисельності її фауни За останні століття значно зменшилась кількість великих мисливських тварин. Зникає серна, бабак, майже повністю — бобер, скорочується місцевий ареал і чисельність норки, зайця-русака, болотяної черепахи, ряду видів рукорилих, крота та інших. Цтахи, які гніздяться у болотах, після їх осушення трапляються тепер лише на перелітних шляхах (сіра гуска, біла чапля, сірий журавель та інші). Тому збереження фауни Карпат завжди турбувало зоологів.

Для охорони представників тваринного світу створено кілька неве­ликих резерватів. Це урочище Товмачик у Коломийському лісокомбінаті (50 га), де під охороною колонія сірих чапель у дубовому лісі, урочище Підпожеретул у Ділятинському лісокомбінаті з місцем токування і гніз­дування глухарів. В урочищі Ведмежак у Ворохтянському лісокомбіна­ті охороняється місце перебування бурих ведмедів; у Татарівському та Ворохтянському лісництвах створено два резервати глухарів. Необхідно взяти також під абсолютну охорону колонію сірих чапель в урочищі Сигла Солотвинського лісокомбінату.

Щоб сприяти розмноженню корисної фауни — оленів, ведмедів, ди­ких свиней, козуль, глухарів тощо, в області організоване заказно-мис­ливське господарство «Осмолода» на площі 78,9 тис. га та кілька при­писних мисливських господарств.

Збереженню тваринного світу Чорногори дуже допоможе створення Державного заповідника в Карпатах.

На індивідуальну охорону заслуговують такі рідкісні бореальні і арктоальпійські елементи та ендемічні представники фауни області, як рись, горностай, чорний лелека, білозобий дрізд, альпійська завирушка, карпатська снігова полівка та ін., а також види, які перебувають тут на межі свого загального ареалу: західна чубата синиця, європейська дов гохвоста синиця тощо.

 

ПАМ’ЯТКИ НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ

Збережені до наших часів пам’ятки неживої природи (відслонен­ня різновікових верств земної кори, скелі, останці, місцезнаходження викопної фауни і флори, печери та ін.), які збереглись до наших часів, заслуговують на охорону як документи, які свідчать про геологічну бу­дову та історію земної кори і певною мірою про еволюцію органічного світу. Більшість з них — це характерні складові частини певних типів ландшафтів, які мають туристичне та краєзнавче значення.

На жаль, виявленню та охороні заповідних геологічних об’єктів на Івано-Франківщині приділялось мало уваги і тепер затверджено тільки 16 таких місць. Подаємо перелік цінних для науки резерватів і пам’яток неживої природи, які тепер охороняються і які потрібно оголосити за­повідними.

У Галицько-Букачівській улоговині в с. Козина на правому березі Дністра відслонені відклади коньякського ярусу верхньої крейди. Тут збереглось накопичення товстостінних іноцерамів (Inoceramus involutus, In. koeneni In. subquadratus) та уламків велетенських амонітів (Para-purosiadaubreci (Grossouvre). Подібні відклади є на лівому березі Дністра в селі Дубівці.

На Придністровському Покутті в с. Діброва Тлумацького району на схилі г. Танутинської помітне відслонення верхньої юри та крейди (се­номан, турон). Це відслонення є еталонним для південно-західної час­тини Волино-Подільської плити. З палеофауни трапляються переважно представники пелеципод, гастропод і брахіопод.

Велику геолого-геоморфологічну та геоботанічну цінність має ре­зерват Масьок в околицях с. Острівець Городенківського району. Тут є виступи гіпсових скель із заболоченими лійками та підземним потічком і озером. У фрагментах степових ділянок поширені угруповання Stipe­tumcapillatae, Caricetum humilis, Caricetum montanae.

В околицях Городенки збереглася цікава пам’ятка природи в уро­чищі Голови. Це невелика карстова западина з виступаючими блоками гіпсу, на яких поширені степові та гіпсофільні рослини. Іншим цінним природоохоронним об’єктом біля Городенки є озеро Чертяк з рідкісною водяною рослинністю. Цікаві гіпсові горби та обриви відомі в с. Лучинці Рогатинського району, а також в селах Бовшів, Межигірці та Поділля Галицького району. Місцями тут зберігся типовий карстовий ландшафт з лійками, западинами, озерами, печерами та підземними річками.

У Тлумацько-Городенківському географічному районі взято під охо­рону як пам’ятку природи мальовничі скелі в с. Петрів, які є типовими для Подільсько-Покутського ландшафту.

У Бескидах є мальовнича група скель в с. Бубнище Долинського району, так звані скелі Довбуша, складені з сірих ямненських піскови­ків. Резерват в Бубнищі має велике наукове, рекреаційне, туристичне зна­чення. У верхів’ях Пруту (г. Говерла) та Дземброні (г. Смотрич) від­слонюються грубоверствуваті, різнозернисті, сірого кольору пісковики з тонкоритмічними пісковиково-аргілітовими пачками. Вони належать до чорногірської світи. Цікаве відслонення верхньострийської світи з гос­трокутними складками охороняється в Яремчі.

У селі Пистинь Косівського району на правому березі р. Пистинка трапляються рідкісні в північних Карпатах вапняки юрського віку. На фоні ялицевих природних лісів вони утворюють мальовничу групу скель.

Повний розріз олігоценових відкладів простежується по Чечві в околицях с. Спас Рожнятівського району. Подібні ж розрізи відслонені над річками Лужанка та Сукіль. В селах Пнів та Пасічна Надвірнян-ського району на лівому березі Бистриці Надвірнянської заслуговує на охорону відслонення менілітової серії.

У Скибових Горганах під горою Грофою (1752 м) знаходиться уро­чище Став, в якому збереглися льодовикові форми рельєфу. Над верх­ньою межею лісу є невелике озерце Став, оточене стрімкими стінами ка­ру (котла). Котел замкнений мореновим валом.

У вузькій долині Пруту між с. Микуличин і Ворохтою виходи ям­ненських пісковиків утворюють мальовничі, стрімкі схили, каскади та водоспади, варті охорони. В околицях с. Микуличин на відслоненні по­рід стрийської світи заслуговує на охорону водоспад Капливець.

Важливим відслоненням для вивчення палеогену в Українських Карпатах є урвистий схил г. Сокіл на лівому березі Черемоша за с. Тю­дів Косівського району.

В районі с. Білоберізка Верховинського району відслонюються по­тужні ямненські пісковики, які утворюють високі, стрімкі та кам’янисті схили з березою бородавчастою. У Покутських Карпатах в с. Верхній Ясенів Верховинського району лускоподібні пісковики утворюють ма­льовничі скелі-останці Писаний Камінь.

На правому березі Пруту в с. Заріччя Надвірнянського району збе­реглось унікальне відслонення добротівських верств з відбитками слі­дів хижаків, парнокопитних, птахів, зі слідами повзання, дощових кра­пель, замерзання, бризів тощо. Зарічанське відслонення відтворює па­леогеографічну характеристику міоценового часу.

Біля м. Косів охороняється як пам’ятка природи відслонення так званої косівської світи.

У Чивчинських Горах коло с. Буркут Верховинського району до важливих пам’яток природи належать урвища Буркут, Лостун, Мокри­нів Камінь, схили гір Прилуки та Великої Будієвської, скелі Громітні.

До цікавих гідрологічних пам’яток природи належить озеро в уро­чищі Озірна в Бескидах на території Поляницького лісництва в Долин­ському районі. Навколо озера росте болотна рослинність, часто трап­ляється журавлина.

Біля с. Новий Мізунь Долинського району відомий водоспад на р. Мізунка під горою Кривулею. На південь від с. Манява Богородчан­ського району на р. Манява є мальовничий водоспад висотою до 16 м. Це один з найвищих водоспадів в Українських Карпатах, який приваб­лює багато туристів. На захід від с. Пасічна Надвірнянського району в урочищі Майдан є водоспад на р. Бухтовець, яка тече в глибокій кань­йоноподібній поздовжній долині.

У с. Зелениця Надвірнянського району на потоці Черник відомий однойменний водоспад. Висота його до 10 м. Нижче від нього глибока ущелина.

До мальовничих гідрологічних об’єктів у Горганах належить також водоспад на потоці, який витікає з-під гори Талпіширка і вливається в р. Салатрук. Він має естетичне та пізнавальне значення. До цікавих горганських водоспадів належить Гук на р. Прут в Яремчі та водоспад на потоці Жонка біля Яремча.

У Покутських Карпатах охороняються водоспади на р. Люча біля Яблунова Косівського району, на р. Пістинка в Шешорах того ж району та два водоспади Гуки в місті Косові на р. Рибниця.

В області є ще чимало природних об’єктів, які вимагають заповід­ної охорони. Наприклад, до них належать шахти-колодязі, в яких колись добували озокерит біля с. Старуня Богородчанського району. В алю­віальних покладах було знайдене унікальне захоронення плейстоценової фауни — мамонти, носороги тощо, які дуже добре збереглися внаслідок консервації в шарах, просякнутих озокеритом і нафтою. Цих велетнів тваринного світу ранньої голоценової епохи можна побачити в держав­ному природознавчому музеї АН УРСР у Львові. Бажано було б про­довжити розкопки і пошуки захоронених тварин в цьому місці, взявши його під охорону як унікальну пам’ятку природи.

Заповідної охорони вимагають так звані стінки в долині Дністра і понад Бистрицею. Ці крутосхилі стінки, крім того, що відзначаються специфічним (кальцієфільним) складом рослинності, багато представни­ків якої є реліктами, та характерними грунтами (перегнійно-карбонат­ними), відіграють винятково важливу роль у припиненні ерозії на схи­лах долини і зменшенні замулення Дністра та Бистриці. На стінках Дні­стра і Бистриці треба створити ландшафтні заказники, які зберегли б неповторну красу глибоких каньйоноподібних долин Придністров’я.

Охорона природи не обмежується заповіданням цінних у науковому або меморіальному відношеннях територій і окремих об’єктів. Комуніс­тична партія і Радянський уряд вимагають від усіх установ «посилити увагу до питань охорони природи і забезпечення раціонального вико­ристання природних ресурсів, встановити систематичний контроль за проведенням робіт по боротьбі з ерозією грунтів, за правильним вико­ристанням колгоспами, підприємствами і організаціями земель, вод, лі­сів, надр та інших природних багатств, за додержанням ними діючих правил і норм по рекультивації земель, по запобіганню забрудненню і засоленню грунтів, поверхневих і підземних вод, по збереженню водо­охоронних і захисних функцій лісів, водорегулюючої ролі торфових ма­сивів, по збереженню і відновленню тваринного і рослинного світу, по запобіганню забрудненню атмосферного повітря».

У зв’язку з цим перед адміністративними, господарськими і науко­вими організаціями Івано-Франківської області постають дуже великі і складні завдання. До них належить відновлення у Карпатах високо­продуктивних лісів, стійких проти вітровалів та шкідників, підвищення продуктивності полонинських пасовищ, якими так багата область, ре­культивація земель, зайнятих кар’єрами і нафтопромислами, регулюван­ня стоку карпатських рік з метою припинення руйнівних паводків, очистка стічних промислових вод, що забруднюють ріки і багато інших завдань.

У цій великій роботі відповідальні завдання покладаються на на­уковців, вчителів, спеціалістів сільського і лісового господарства та про­мислових підприємств. Саме від них залежить розробка і наукове об­грунтування необхідних природоохоронних заходів та їх здійснення, а також поширення серед населення знань щодо охорони природи і раціо­нального використання її багатств.

comments powered by HyperComments