2 місяці тому
Немає коментарів

Івано-Франківська область утворена 4 грудня 1939 року. Площа її — 13,9 тис. квадратних кілометрів, що становить 2,4% тери­торії республіки. За конфігурацією територія області нагадує ромб, ви­тягнутий по довгій осі з півночі на південь по меридіану 24°45′. Загаль­на протяжність від крайньої північної точки до крайньої південної ста­новить понад 185 км, найбільша протяжність з заходу на схід досягає майже 150 км.

Границі Івано-Франківської області дуже звивисті і мають загальну протяжність близько 760 км. На півночі та заході межує з Львівською, а на південному заході з Закарпатською областю. Ця границя збіга­ється в своєму простяганні з Вододільним гребенем Українських Карпат.

На північному сході межує з Тернопільською, а на сході і південно­му сході з Чернівецькою областю. Крайня південна і південно-західна границя області є державним рубежем. На протязі понад 45 км, по во­додільному хребту Чивчин, Радянський Союз межує з Соціалістичною Республікою Румунією.

Івано-Франківська область розташована в трьох різних за своєю природою ландшафтних зонах. Північно-східна частина території (При­дністров’я) лежить на Подільській височині. Тут панують лісостепові ландшафти, це західний край лісостепової зони Руської рівнини.

Середня частина області розташована в межах Передкарпаття з під­нятим і сильно розчленованим рельєфом. Тут панують лісолучні ланд­шафти переважно з широколистяних лісів — бука, граба, дуба тощо,— які займають високі межиріччя та їх схили. На понижених рівнинах і улоговинах поширені луки.

Південно-західна частина Івано-Франківської області заходить в Українські Карпати, які складаються з серії хребтів, витягнутих у пів­денно-східному напрямку. Значна висота гір (1000—2000 м над рівнем моря) зумовлює сильне зволоження цієї частини області. Більшість гір покрита майже суцільними листяними і хвойними лісами.

Економіко-географічне положення Івано-Франківської області дуже вигідне. Густою сіткою шляхів сполучення вона з’єднана з багатьма важливими економічними районами республіки і з сусідніми соціаліс­тичними країнами.

Обласний центр — місто Івано-Франківськ з населенням 106 тис. мешканців за переписом 1970 р. Місто розташоване біля південного краю Бистрицької улоговини при злитті рік Бистриці Солотвинської з Бистрицею Надвірнянською.

Три географічні зони Івано-Франківської області утворюють ніби три сходинки, найнижча з яких північна, подільська, середня — перед­карпатська і найвища — південна, карпатська.

Північна частина області розташована на лівобережжі Дністра і зрошується його притоками: Свіржем і Гнилою Липою з при­токою Нараївка. Притоки течуть з півночі на південь, отже Придністров­ське лівобережжя Івано-Франківської області теж має нахил на пів­день. Східна частина цього лівобережжя, на схід від р. Гнила Липа, має дуже горбисту поверхню і є частиною географічної області По­дільське горбогір’я з абсолютними висотами часто понад 400 м над рівнем моря. Горбогірний район Придністровського лівобережжя, який розташований між ріками Гнила Липа і Золота Липа, можна назвати Прилипенським горбогір’ям, значна частина якого входить у межі Івано-Франківської області; горбогір’я ще й тепер великою мірою вкри­те буково-дубово-грабовими лісами, які займають схили і вершини гор­бів, тоді як підніжжя горбів використовують під орні землі і луки.

Середня, передгірська частина області між Дністром і Карпатами — височина досить складної орографічної будови. Західна частина цього передгір’я нахилена на північ до Дністра і зрошується ріками Свічою, Сивкою, Лімницею з Чечвою, Луквою з Луквицею, Бистрицею з її притоками Бистрицею Солотвинською, Бистрицею Надвірнянською і Вороною. Ці ріки поділяють західне передгір’я області на низку пара­лельних височин і улоговин, утворених давніми і молодими терасами зазначених річок. До височин (починаючи з заходу) належать Свіцько-Чечвинська, Войнилівська і Прилуквинська, а до улоговин Калуська і Бистрицька або Івано-Франківська.

Східна частина Івано-Франківського передгір’я має інший і наба­гато складніший план орографічної будови. Перш за все привертає увагу виразний поділ на два орографічних райони: Передкарпат ське Покуття і Придністровське Покуття. Два цих оро­графічних райони поділяє р. Прут. На південь від Прута до Карпат про­стягається типове передкарпатське передгір’я — Передкарпатське Покут­тя — з таким же поперечним планом орографічного розчленування, як і в західному Передкарпатті.

Придністровське Покуття, яке ще називають Тлумач-Го-роденківською височиною лежить на північ від р. Прут і простягається до долини Дністра. Ця височина, середні висоти якої перевищують 300 м, має інший план орографічної будови: її орографічні лінії простя­гаються з північного заходу на південний схід, тобто паралельно на­прямкам течії Дністра і Прута та Карпатам.

Івано-Франківська частина Українських Карпат відрізняється не лише значними абсолютними і відносними висотами, але й найбільшою орографічною складністю їх поверхні. Радянські географи розрізняють в Івано-Франківських Карпатах такі орографічні, а точніше географічні, райони: 1) Зовнішні або берегові Карпати; 2) Покутські Карпати; 3) Зовнішні Горгани; 4) Внутрішні Горгани; 5) Внутрішні низькогірні або верховинські Карпати і 7) Гуцульські Альпи.

Загалом орографію Івано-Франківської області можна показати у вигляді схематизованого профілю (рис. 2).

Меридіанний гіпсометричний профіль Івано-Франківської області

Меридіанний гіпсометричний профіль Івано-Франківської області

comments powered by HyperComments