2 роки тому
Немає коментарів

Метеорологія — це наука про повітряну оболонку Землі — її ат­мосферу та процеси, що в ній відбуваються.

Метеорологія обіймає ряд наук, які набули вже цілком само­стійного значення: науку про погоду, або синоптичну метеороло­гію, науку про клімат, або кліматологію, науку про вільну атмо­сферу, або аерологію, науку про сонячну радіацію, або актино­метрію.

Відповідно до практичного застосування оформились метеоро­логії: авіаційна, транспортна, сільськогосподарська, медична та ін.

З метеорологією тісно пов’язані географія, ботаніка, зоологія, багато технічних наук.

Метеорологія розвинулась завдяки працям корифеїв російської науки, починаючи від велетня наукової думки Ломоносова. Імена Менделєєва, засновника Харківського університету Каразіна, ака­деміка Захарова, проф. Воєйкова, Клосовського, Броунова, Срезневського, Хвольсона,Міхельсона та інших наших учених знаме­нують собою визначні етапи в розвитку світової метеорології.

Завдяки повсякденному піклуванню партії та уряду особливо багато зроблено в справі розвитку метеорології за роки Радянської влади. Гідрометеорологічна служба Радянського Союзу з багато­тисячною сіткою спостережних станцій і визначними науково-дослідними інститутами стала найсильнішою метеорологічною орга­нізацією в світі.

У нашій країні справді зроблено дуже багато для успішного вивчення атмосфери Землі. Зокрема сприяли її розвитку такі радян­ські вчені, як Савінов, Калітін, Молчанов, Фрідман, Троїцький, Кочин, Смоленський, Хромов, Алісов та інші.

Проте зроблено, звичайно, далеко не все, чого вимагає від нас епоха великих перетворень, боротьба за цілковите і всебічне підкорення природи свідомій волі будівників комунізму.

Метеорологія потребує широкої популяризації.

Метеорологічні знання потрібні не тільки для загальноосвіт­нього розвитку, а й для прямого сприяння справі перетворення природи, для досягнення високої продуктивності полів і тварин­ництва, розвитку транспорту та інших найрізноманітніших галузей господарської діяльності людини.

Початок таким знанням, як і всяким знанням взагалі, повинна давати наша радянська школа, любовно створена Комуністичною партією та Радянською владою.

Посібник «Шкільна метеорологічна станція» має на меті допо­могти викладачам географії, фізики і біології в їх роботі у школі, в позашкільних заняттях, в гуртках юних метеорологів, юних географів тощо.

Дуже важливо при цьому дати учням правильне уявлення про обсяг і методи метеорологічних спостережень, про наукове і прак­тичне значення їх, а також прищепити трудові навички, що мають особливо велике значення в зв’язку з запровадженням політехнічного навчання.

Розширене і поглиблене вивчення метеорології в школі і закріп­лення його організацією метеорологічних спостережень відпо­відають дедалі ширшим вимогам будівництва комунізму і, зокрема, вимогам наших колгоспів до поліпшення метеорологічного обслужу­вання, тому автор доцільно і правильно орієнтує школи на якнай­більший контакт з гідрометслужбою і колгоспами для спільного здійснення цього завдання.

Школа — не тільки навчальний заклад, але й дуже важливе вогнище культури соціалістичного міста і села. У школах зосере­джені люди знання. Учні наших шкіл з дуже ранніх років, прой­маючись ентузіазмом батьків, прагнуть до суспільно корисної праці. Тому не треба ніяких особливих зусиль для того, щоб, звернувши їх увагу на велике життєве значення метеорології, добитися потім постановки регулярних педагогічно корисних і практично важливих спостережень.

Начальник Гідрометслужби УРСР Т. К. Богатир.

comments powered by HyperComments