2 роки тому
Немає коментарів

А) СЛУЖБА ІНФОРМАЦІЇ

Метеорологічні спостереження гуртка юних метеорологів, ви­конувані навіть без приладів, але систематично, без пропусків і з додержанням інструкцій, являють собою «протоколи погоди», якими може скористатися ряд виробництв і насамперед найближчий колгосп, агроном, відділ сільського господарства, тобто організа­ції і особи, яким важливо мати грамотні, вмілі записи погоди.

При наявності у гуртка дощомірної установки дані її будуть уже, безперечно, цікаві і для загальнодержавної організації — Гідрометеорологічної служби, яка здійснює інформацію урядових органів за даними великої кількості спостережних точок, межами якої є кількість колгоспів у республіці і навіть більше — кількість окремих ділянок сівозміни.

І недалекий той час, коли число дощомірів в УРСР наблизиться до 20 000, вони вкриють нашу республіку сіткою таких надійних спостережних пунктів, крізь яку не пройде непоміченим ні один дощ, ні одне метеорологічне явище. До цього веде настійливе бажання колгоспів знати обстановку, в якій відбувається їх діяльність, до цього спрямоване і розроблення питання в директивних організаціях.

І було б дуже відрадно, якби саме школи, в першу чергу сіль­ські, були піонерами в цій справі і стали б базою для обслугову­вання прогресивних намірів передових колгоспів.

Благодатне і благородне завдання!

Наявність при школі метеорологічної станції II розряду дасть можливість поставити інформацію колгоспу, районних організа­цій, промислових підприємств, транспорту та інших ділянок народного господарства на таку височінь, що діяльністю школи зацікавляться численні організації, яким потрібні дані про погоду.

Шляхи для здійснення метеорологічної інформації можна на­звати такі:

В самій школі необхідно встановити так звану «дошку пого­ди» — звичайну чорну шкільну дошку, але розграфлену білою фарбою так, як показано на стор. 90.

Крім «дошки погоди», яку найкраще виставити біля воріт школи або в якомусь іншому місці, доступному для масового огляду, дуже корисно вести ще графік погоди, який вивішують або в метеороло­гічному кабінеті, або у вестибюлі школи.

І «дошку погоди», і графік треба заповнювати не рідше двох раз на день — вранці записують (наносять) дані за вчорашні 19, 21 годину і за 7 годин сьогодні, а вдень, зараз же після спостережень,— за 13 годину.

Sh_012

Подаємо як зразок графік, який рисують на всіх метеорологіч­них станціях курортів Української РСР.

Основне значення графіка полягає в тому, що він дає добре уяв­лення про погоду в усіх переливах її, так би мовити, в русі, і, крім того, допомагає усвідомлювати взаємний зв’язок метеорологічних елементів (рис. 36).

036

Придивимось до зарисовки погоди з початку місяця. Тиск по­вітря трохи коливався, і спаданням його відповідало зростання швидкості вітру. При цьому спостерігався дощ, повна хмарність, високі значення вологості повітря, порівняно низькі температури його. Була явно циклонічна погода.

На 4 серпня барометр показав значне зростання тиску. Вітер стих до штилю. Пройшли грози, слідом за якими небо прояснилось. Почала помітно спадати вдень відносна вологість повітря, наро­стали температури його.

Особливо вип’ятився пік температури еквівалентної, що свід­чить про великий абсолютний волого- і тепловміст повітря.

Ще більший тепловміст повітря був в період з 10 по 15 серпня, при дуже мінливій грозовій погоді. «Піки» в ці дні пояснювали нам задуху, що була в повітрі, паркість його, що було також 20—21 серпня і почасти 27-го.

Стежачи за графіком, як змінюється погода з дня на день, ми полегшуємо собі також розуміння, завбачення можливих на най­ближчий час змін її, краще розуміємо покази барометра, вчимось розуміти поведінку вітру і т. ін.

Важко переоцінити значення такого графіка, особливо для при­щеплення навиків учням.

Проте дошка і графік доступні для огляду небагатьом. Щоб роз­ширити інформаційну роботу станції, бажано надрукувати за та­кою ж формою, як і дошку, «бюлетень погоди» і після заповнення розсилати його колгоспам, райвиконкомові, підприємствам та іншим споживачам. Нарешті, дуже корисно умовитися з районним вузлом зв’язку про передачу бюлетенів погоди шкільної метеорологічної станції і по радіо.

Можна придумати і інші способи оповіщення, і треба робити все для того, щоб не замикатися у межах самої тільки школи.

Б) ПРОГНОЗ ПОГОДИ

Досить кому-небудь дізнатись, що ви займаєтесь метеорологіч­ними спостереженнями, і вас неодмінно спитають, яка погода буде завтра, яке буде літо, зима і т. д.

В уявленні широких кіл населення метеорологічна робота невіддільна від завбачення погоди. Дуже поширена також думка про малу успішність наукових прогнозів («завбачень»), і часто можна чути цілком серйозні запевнення, що там-то і там-то є великі знавці, старі пасічники, рибалки і ін., які безпомилково наперед скажуть, яка буде погода.

Нерідко також переоцінюються народні прикмети погоди. В дійс­ності справа стоїть так.

Цілком доведено, що зміни погод відбуваються не випадково і не безладно, як це може іноді здаватися, і дослідження вже багато що розкрили в механізмі формування погоди.

Атмосфера здається нам великою тепловою машиною, джерелом нагрівання якої є сонце, а поверхня землі відіграє роль стінок котла, який безпосередньо передає повітрю тепло, яке й приводить його в рух.

Зміна погод — це і є прояв переміщень великих мас повітря, які відбуваються в усій товщі атмосфери. І від напряму руху цих потоків від характеру мас повітря, що їх вони переносять, залежать умови окремих сезонів, типи погод і всі особливості, які їх супрово­дять в навколишній обстановці.

Проте ми не знаємо ще з належною достовірністю, чому в одні роки, наприклад, зимою в наших широтах переважають вторгнення переохолодженого арктичного повітря і з ними ясна, морозна погода, а в інші — прориви вологого морського, атлантичного або навіть середземноморського, повітря, яке приносить снігопади, хуртовини, нерідко — відлигу. Не знаємо також, з яких причин в окремі роки літом до нас вриваються суховії або встановлюється ясна погода без опадів, яка приводить до посухи. Не знаємо послі­довності в чергуванні різних умов і тому не маємо можливості зав­бачати погоду на довший строк.

Проте багато що починає прояснятись, і існують уже деякі теорії і методи, які дають можливість робити пробні дослідні довгострокові прогнози погоди.

Для них використовують аналоги минулих років, тобто дослі­джують випадки подібності умов, які вже спостерігалися і належно вивчені; шукають найактивніших в розумінні погодоутворення зон на земній поверхні, яким дано назву «центрів дії атмосфери»; проводяться суто математичні і статистичні дослідження залеж­ностей між станом атмосфери в одних областях і якимсь чином зв’я­заних з ними інших.

Багато методів, що свого часу розроблялися, тепер відкинуто. До них належить, наприклад, шукання залежностей між змінами погоди і положенням місяця.

Всі дослідження в галузі довгострокових прогнозів зосереджені в Центральному Інституті Прогнозів Гідрометеорологічної служби СРСР і до діяльності метеорологічних станцій не належать.

Значно повніше встановлено зв’язки між умовами погодоутво­рення на обмежених територіях і невеликих відрізках часу. Вже близько 100 років відомі, наприклад, особливості погод в цикло­нах і антициклонах, які є основними типами систем погоди. Знання їх давало можливість завбачати зміни погоди, які мають бути в най­ближчі день-два з імовірністю, яка досягала 80—85%. Для цих цілей служили і служать так звані карти погоди, зразок яких подано на рис. 37.

Карта погоди

Карта погоди

В останні десятиріччя характер погод у циклонах був уточне­ний, було встановлено виникнення циклонів на поверхнях поділів між повітряними масами різного походження (так званих повітря­них фронтах) і відмінності в формуванні погод, коли тепле повітря напливає на холодне (проходить теплий фронт) і коли наступає холодне, витісняючи теплі маси (проходить холодний фронт), а також багато іншого. (Схеми фронтального погодоутворення див. на рис. 38—39).

Схема теплого фронту

Схема теплого фронту

Схема холодного фронту

Схема холодного фронту

Тепер метод синоптичних прогнозів збагатився висновками з си­стематичного радіозондування високих шарів атмосфери, і працями радянських учених створено істотне уточнення його — метод до­слідження адвективно-динамічних умов, тобто приносно-рухомих явищ в погодоутворенні.

На сучасному етапі здійснюваність короткострокових прогнозів досягає 95%.

Крім того, стало можливим робити так звані «прогнози малої завчасності», на 3—5—7 днів вперед, які завойовують собі ви­знання.

Проте і короткострокові синоптичні прогнози можуть робити тільки Бюро погоди і спеціальні метеорологічні станції, забезпечені радіоприйманням і великим штатом спеціалістів. На таких станціях працюють звичайно 16—20 метеорологів.

Все ж і для рядової метеорологічної станції не закриті можли­вості участі в прогностичній діяльності.

В основу ЇЇ треба покласти приймання (і запис) прогнозів, які передаються по радіо найближчим гідрометеорологічним бюро.

Хто слухає прогнози погоди, той знає, що вони даються звичайно для територій без зазначення певних точок, і завданням уточнення є використання цих загальних вказівок для встановлення часу, коли спостерігатиметься те чи інше з очікуваних явищ, сили його-І тривалості саме в даній точці (селі, місті).

Для цих цілей служать так звані місцеві ознаки погоди, пере­вірені і пояснені наукою. Підкреслюємо останню-обставину в зв’язку з тим, що поряд з об’єктивними ознаками зміни погоди є ще багато прикмет, зв’язаних з релігійними забобонами і взагалі з неправильними уявленнями. Сюди належать «прикмети по святих», багато суперечливих прикмет по поведінці тварин і такі прямі курйози, коли наслідки погоди вважають за причину її.

Такі хибні прикмети добре розібрані в широко доступній книжці, яку ми вже називали: А. П. Гальцов, Предсказание погоды, і ми на них спинятися не будемо.

Наукові ж ознаки погоди особливо популярно і добре викла­дені професором Міхельсоном і подаються в багатьох посібниках.

А. П. Гальцов виклав ці ознаки в особливому порядку. Він за­пропонував розрізняти 4 типи погоди: а) ясну, суху без опадів (антициклональну); б) несталу; в) хмарну без великих опадів (харак­терну для теплого сектора циклону) і, нарешті, г) непогоду з об­ложними дощами або снігом, яка спостерігається на фронтах у циклоні (див. рис. 38—40).

Будова циклону

Будова циклону

Залежно від того, який тип погоди спостерігається, завданням метеоролога є відшукання ознак припинення її і, отже, поліпшення або погіршення.

При такій постановці завдання набагато полегшується, але виникають додаткові утруднення: не завжди просто віднести погоду до того чи іншого типу.

У всякому разі, хоч би як ми підходили до прогнозування за місцевими ознаками, воно вимагає більшої спостережливості і доб­рого розуміння процесів, що відбуваються.

Треба знати також, що в природі спостерігається деяка тенденція до збереження умов погоди, яка склалася, або так звана «інерція погоди». Звичайно і непогода, і сухі, ясні погоди спостерігаються періодами, держаться деякий час і частіше змінюються повільно, хоч найбільш помітні переломи в них і відбуваються стрибками. Як ми вказували вже не раз у цій книжці, і зокрема при пояс­ненні значення графіка погоди, зміна її неодмінно супроводиться зміною ходу всіх метеорологічних елементів.

Який же з них найбільш показовий і раніше від інших прояв­ляється?

При наявності на станції барометра (анероїда або барографа) треба приділяти увагу до змін показів його (барометричної тенден­ції), зіставляючи їх з іншими ознаками, зокрема змінами в стані хмарності.

Якщо нема барометра, тоді кращим сигналізатором про назрі­ваючі зміни погоди буде картина неба.

Найбільш загальними правилами можна вважати такі: В ясну, суху погоду зменшення тиску атмосфери — падіння барометра (стрілка йде вліво) — свідчить про ослаблення анти­циклону і про можливі зміни погоди на непогоду, але тільки в тих випадках, коли падіння барометра буває систематичним і тривалим. Короткочасні падіння (особливо близько полудня) і вирівню­вання (над вечір) свідчать про сталість погоди.

Якщо барометр у непогоду підіймається різко, то не можна спо­діватися, що погода скоро покращає, більш імовірно, що слід чека­ти погоди несталої, яку знову замінить непогода. Стійке ж, тривале підняття барометра часто свідчить про те, що назріває припинення непогоди.

Хмарність, яка на ніч наростає і не зменшується, перисті хмари, що рухаються швидко й помітно для ока, ущільнення пелени хмар­ності, легка імжичка — ознаки наступаючої непогоди.

Купчасті хмари, які під вечір розтають, так і називаються хмарами доброї погоди.

Розірвані форми хмар свідчать про припинення непогоди, але не завжди тривале. Частіше вони характерні для несталої погоди.

Ряди високих купчастих хмар, які насуваються з ясно окрес­леними межами їх, характерні для короткочасних похолодань. Ві­тер, що посилюється під вечір, — надійна ознака того, що насу­вається непогода.

Вітер, що стихає після полудня, — супутник доброї погоди.

Роси — ознака сталої погоди. Поземні тумани — теж.

Прозоре повітря, добре видимі обриси предметів, яскраві зірки, чіткі контури місяця свідчать про відсутність умов для погіршення погоди.

Навпаки, помутніння атмосфери від дедалі більшого волого вмісту, погіршення видимості, розпливчасті контури місяця, зник­нення на небі менш яскравих зірок, з’явлення вінців і кругів у сонця і місяця — все це передвісники непогоди.

Несприятливим у цьому розумінні є зменшення добової амплі­туди температури і вологості повітря.

Велике значення для передбачення можливих змін погоди має зіставлення ходу температури повітря і його еквівалентної темпе­ратури по кривих на графіку.

У всіх випадках, коли помічаються розходження в їх напрямах, наприклад — температура повітря спадає, а еквівалентна росте або навпаки, вони свідчать про те, що відбувається зміна пові­тряної маси, яка неодмінно супроводиться і зміною загальних умов погоди.

В перелічених загальних ознаках є багато деталей. Багато які ознаки добре запам’ятовуються в чітких народних формулюваннях, однак ми не будемо поширювати викладу їх, вважаючи, як і в усіх інших випадках, що серйозно вивчати окремі питання слід за спе­ціальними працями і що наш посібник не може бути універсальним.

Відзначимо, що Жарков, говорячи про завбачення погоди за місцевими ознаками, рекомендує щоденний систематичний запис їх, що містить у собі багато цікавого й корисного як у розумінні за­своєння ознак, так і у відношенні перевірки їх і виділення найбільш яскравих для даної місцевості.

В) ЗАВБАЧЕННЯ ЗАМОРОЗКІВ

Одним з окремих видів завбачення погоди за місцевими ознаками є завбачення заморозків.

Попередження про загрозливий щодо заморозків стан погоди дається звичайно і в загальних прогнозах, які передаються по ра­діо, але для уточнення їх, для вияснення ступеня небезпеки і визначення найбільш небезпечних місць потрібна спеціальна увага кожної метеорологічної станції. І в програму робіт станції завбачення заморозків включається майже неодмінно.

Заморозком ми називаємо зниження температури як поверхні грунту, так і повітря до 0° і нижче після того, як ці температури досягали або держались у додатних значеннях. Отже, заморозки можуть спостерігатись або весною, або восени (а в деяких кліматич­них зонах — і літом). Заморозки — небезпечне для сільського гос­подарства і деяких інших галузей явище.

Весною заморозок на грунті, після висадження розсади або по­яви сходів теплолюбних рослин, нищить їх. Поширюючись і на повітря, він може пошкодити кущові рослини і дерева в цвіту.

Осінні заморозки іноді нищать або знижують урожай овочів, плодів і ряду технічних культур, можуть бути причиною і інших перешкод в господарській діяльності людини: викликати замер­зання води в машинах, ускладнити будівельні роботи і т. ін.

Заморозки бувають або короткочасні («приморозки»), або по­рівняно тривалі, що держаться добами.

Розрізняють заморозки радіаційні, тобто такі, які утворюються від охолодження грунту на місці під впливом нічного випроміню­вання землі в ясні, сухі, довгі ночі, і адвентивні, тобто такі, які надходять ззовні, виникають від насування переохолодженого по­вітря. Адвективні заморозки звичайно посилюються місцевими ра­діаційними процесами, і таким чином, стають комбінованими.

Явища заморозків називають комплексними, бо в формуванні їх бере участь багато причин. Практично ж завбачення заморозку зводиться до завбачення величин нічних мінімумів температури поверхні грунту і повітря.

Розроблення способів таких завбачень налічує багато десятиріч, а прикмети існують і століттями. Проте і до останнього часу не по­явилось ще зовсім безпомилкового способу.

Перелічимо коротко правила, що збереглися в практиці завба­чення заморозків:

Якщо змочений термометр при спостереженнях о 21 годині по­казує в квітні більше 6°, в травні — червні — більше 5°, а в серп­ні — вересні — більше 6°, небезпеки заморозку нема.

Якщо ввечері, до 21 години, випадання роси відбувається при температурі нижче 2°, то при безхмарному небі і безвітрі можна чекати нічного заморозку.

Поява роси при більш високих температурах зменшує імовірність заморозку, як і утворення звечора або на початку ночі туману. Заморозки частіше утворюються і розвиваються швидше в су­хому повітрі, при сухому грунті, ніж у вологому.

На сухому і пухкому грунті заморозок при інших рівних умо­вах більш імовірний і небезпечний, ніж на вологому і щільному. У вологому повітрі при випаданні інею заморозки проходять слабше, ніж у сухому.

В низинах заморозки спостерігаються частіше і бувають силь­ніші, ніж на підвищеннях і схилах.

Вітер зменшує небезпеку настання заморозку. При радіацій­ному охолодженні заморозок може не торкнутись грунту і не спосте­рігатися в повітрі, а «мороз поб’є» вершки рослин (колосся, листя). Буває це тоді, коли тепло випромінює порівнюючи щільно зімкнена рослинність, яка прикриває собою грунт і захищає, таким чином, його поверхню.

При з’явленні хмарності на ніч небезпека заморозків дуже змен­шується. Ясна погода посилює її, особливо якщо спостерігалась похмурна, холодна погода і на вечір або на ніч почалось прояснення. Як ми бачимо, для завбачення заморозку потрібна велика спо­стережливість. Тільки при наявності її можуть допомогти деякі об­числювальні формули. Наведемо прийняте в Гідрометеорологічній службі правило Міхалевського. За цим способом при обчисленні нічного мінімуму температури повітря величину його дає формула:

М = T1-(Т-T1)С.

а для поверхні грунту:

М1 = Т1 – (Т-Т1) 2С.

В цих формулах М — мінімум температури повітря, І — тем­пература повітря, визначена о 13 годині, Т1 — температура змо­ченого термометра на той же строк, а С—множник, різний для різних місцевостей. Дізнатись про нього можна на найближчій метеорологічній станції Гідрометеорологічної служби.

Розрахунок за цією формулою роблять ще вдень. Якщо обчис­лення дадуть результат вище +2°, заморозку можна не боятися. Від +2° до —2° — заморозок імовірний. При —2° і нижче — не­минучий. Ступені імовірності і силу заморозку уточнюють ввечері за вказаними вище правилами.

Приклад розрахунків: сьогодні о 13 год. на метеорологічній станції була температура повітря +7°, змочений термометр показав +3,6°, множник для цих умов (одержаний для нашої станції = 1,2°. Тоді М = 3,6 — (7,0 — 3,6) х 1,2 = — 0,5, значить за­морозок імовірний.

Більш докладні пояснення читач знайде у розділі II вка­заної вже нами книги: П. М. Ярославцев, Заморозки, Гидрометиздат, Ленинград, 1948, а також у «Временной инструк­ции для предсказания заморозков по местным признакам», Гидрометиздат, 1937.

Як спеціальний посібник, що подає відомості про заморозки і дає більш досконалий, але й менш доступний для рядових станцій спосіб завбачення їх, служить монографія: А. Ф. Чудновский, Заморозки, Гидрометиздат, 1949.

Поширювати свої завбачення заморозків гурток повинен тільки після того, як буде досягнена впевненість в засвоєнні вказаних правил і проведена протягом 1—2 сезонів перевірка здійснюваності.

Якщо успіх завбачень менший від 75—80%, виступати з попере­дженням не рекомендуємо.

Г) ВИВЧЕННЯ МІКРОУМОВ

Спостереження на метеорологічних станціях провадяться на висоті 2 метрів не випадково.

Як показали дослідження, на цій висоті помітно затухають (вирівнюються) особливо гострі коливання метеорологічних еле­ментів, які утворюються під впливом підстилаючої поверхні.

Два метри близькі до висоти зросту людини. Зручна ця ви­сота і технічно.

Прийнята вона в міжнародному масштабі і, таким чином, за­безпечує однорідність і порівнянність одержуваних даних.

Проте вважати, що спостереження достатні тільки на цій висоті не можна. По-перше, тому, що для ряду практичних цілей треба знати метеорологічні умови і біля самої поверхні грунту, і на висоті травостою, різній для різних культур, і в гущавині рослинності. І такі спостереження на багатьох метеорологічних станціях провадяться.

До цього часу вважалось, що спостереження на проміжних висотах — справа тільки сільськогосподарських метеорологічних станцій. Тепер, у зв’язку з переглядом ряду положень в методиці вивчення клімату, говорять уже про необхідність одночасних спостережень на ряді висот, або так званих градієнтних спостере­жень. Завданням їх є одночасне зображення метеорологічних умов на висоті 2 метрів, з такими ж умовами — нижче і вище як для з’ясування особливостей ходу метеорологічних елементів при різ­них типах погод, так і для повнішого відображення обстановки.

Подібні спостереження потрібні для з’ясування змін радіацій­них умов, ходу температури, вологості і вітру.

Для вивчення радіаційних процесів служать актинометричні прилади, зокрема балансоміри, на яких, через їх складність, ми не спиняємося.

Для вимірювання температури і вологості повітря на різних ви­сотах застосовуються такі термометри, як і в будці, але через те що будку нижче 2 метрів ставити не можна (інакше вона буде при­чиною зміни обстановки), то застосовуються для них захисти інших систем, як, наприклад, вентиляційні оправи (рис. 41), або захист Борисова (рис. 42), а також спрощені будки: Г.Т. Селянинова—для мінімальних і максимальних термометрів і Б. П. Алісова—для захисту тільки приймальних частин термографів і гігрографів.

041

Захист Борисова

Захист Борисова

Вентиляційний психрометр найбільш зручний для цілей похід­них спостережень і спостережень на всяких висотах від 30—40 см над підстилаючою поверхнею. Не застосовують його в травостої і взагалі в умовах малих об’ємів простору, бо, засмоктуючи в себе повітря, цей прилад порушує структуру шарів його, що не завжди до­пустимо в цілях спостережень.

В цих випадках перевагу має захист Борисова.

Можна вказати також і на установки іншого типу, зокрема на електротермометри різних конструкцій, в тому числі і ті, що мон­туються на спеціальних щоглах, як це робиться, наприклад, в ме­теорологічній службі торфової промисловості інженером Н. М. То­польницьким, абофототермометри Гольцмана і Знаменського. Але через те що ми вважаємо важкими для використання на шкільних метеорологічних станціях навіть будки Селянинова і Алісова, то і спиняємося тільки на вентиляційному психрометрі і захистах Бо­рисова.

Вентиляційний психрометр, відомий також під назвою пси­хрометра Ассмана, складається з двох психрометричних термометрів (трохи менших від тих, що прийняті для будок), взятих у мета­лічні оправи з прорізами для шкал і з подвійним захистом мета­лічними трубками кульок від нагрівання сонцем. Над оправою прикріплений пружинний заводний вентилятор. Діючи після за­воду, вентилятор всмоктує повітря до кульок термометра, які й приймають відповідну його температуру. Догляд за приладами не складний, а обчислення провадяться за дуже простими таблицями і графіками.

Захисти Борисова являють собою прості фанерні щитки, кон­струкція яких ясна з рисунка. Вони придатні для всіх термомет­рів, крім психрометричних. До останнього часу застосовувались ще для похідних цілей термометри-пращі, які приймають температуру повітря під дією швидкого руху в ньому, але вони себе не ви­правдали.

Вітер на різних висотах спостерігають за допомогою ряду при­ладів — переважно флюгера Вільда (рис. 43). Для визначення напряму досить звичайного вимпела, тобто легкої хрестовини на 8 румбів і над нею смужки легкої тканини.

Флюгер Вільда

Флюгер Вільда

Для визначення швидкості вітру на незначних висотах вживають ручний анемометр (рис. 44). Виставляючи його на потрібній ви­соті на вітер, ми відкриваємо аретир, засікаємо час і показ на стріл­ках приладу, тримаємо його 2—3 хвилини, потім знову закриваємо аретир і, одержавши суму приросту на шкалі, ділимо її на число секунд спостережень, множимо на поправочний коефіцієнт приладу і одержуємо швидкості вітру в метрах на секунду.

Анемометр ручний

Анемометр ручний

Прилад недорогий і є в прода­жу. Проте, тому що для похідних спостережень часто буває потрібно багато анемометрів, які до того ж не мають великої міцності, в прак­тиці широко застосовується при­лад простішої конструкції—вітро­мір Третьякова. Він дуже пор­тативний, достатньо точний і є другим (після снігомірної рейки) приладом, який по своїй конструк­ції допускає кустарне виготов­лення.

На рисунках 45 і 46 показа­ний загальний вигляд вітроміра такого типу і натуральні розміри двох найважливіших його дета­лей — дощечки швидкостей і хво­стика флюгарки.

Вітромір придатний для визна­чення напряму і швидкості вітру. Ми рекомендуємо додати до хрестовинки (покажчика румбів) при­ладу, зображеного на рисунку, ще 4 напрями.

Наводимо поради для виготов­лення вітроміра, взяті, як і креслення, з книжки: А. Бианки, Как наблюдать погоду, вид. 2, Детгиз, 1951.

«Для вимірювання вітру можна зробити простий прилад — віт­ромір. Для цього треба мати кусок бляхи (або алюмінію), дріт (тов­стий і тонкий) і вміти паяти. На рис. 45 зображено загальний вигляд вітроміра, на рис. 46 показано дві його пластинки в натуральну величину.

Вітромір

Вітромір

Натуральні розміри дощечки швидкостей і хвостика флюгарки вітроміра

Натуральні розміри дощечки швидкостей і хвостика флюгарки вітроміра

Вітромір складається з п’яти частин: 1) рамки, 2) флюгарки з «хвостом», 3) дощечки швидкостей, 4) вертикальної осі і 5) «рози вітрів».

Рамка і флюгарка спаяні одна з одною, дощечка підвішується на рамку і разом з нею і флюгаркою крутяться на вертикальній осі. Під флюгаркою на осі закріплена «роза вітрів», яка показує напрям сторін горизонту.

Вітромір роблять так: товстий дріт (2—3 мм діаметром) згинають в прямокутну рамку вказаної на рисунку форми (11 х 14 см). В середині рамки зверху до дроту припаюють знизу маленький конус або пістон, а справа і зліва від нього — дві дротини, зігнуті в гачки.

Кінці дроту, з якого зроблена рамка, загинають вниз і вбік, перпендикулярно до поверхні рамки, і обмотують тонким дротом.

Флюгарка має форму і розміри, вказані на рис. 45. Вирізають її з куска бляхи або алюмінію. На флюгарці олійною фарбою про­водять рисочки точно по рисунку, бо вони служать шкалою швид­кості вітру. При відсутності фарби замість рисочок можна зробити вирізи на верхньому краю пластинки або припаяти до неї тонкі дротинки.

На початку шкали до пластинки приклеюють (або припаюють) кільце, зроблене з бляшаної полоски 3x6 см. Діаметр кільця повинен бути на 2—3 мм більший від діаметра вертикальної осі.

Дощечку, яка служить для вимірювання швидкості вітру, ви­різають з бляхи і підвішують в рамці на гачки за допомогою зроб­лених в ній дірочок. Вона повинна мати точні розміри— 10х12 см і точну вагу — 16 г. Якщо бляшана пластинка важить менше, можна наростити на неї ще бляху, збільшивши товщину, але не довжину і ширину.

Біля верхнього краю дощечки роблять дві дірочки діаметром 2—3 см. Центри дірочок повинні бути на віддалі 2—3 мм від зрізу дощечки. Віддаль між дірочками повинна відповідати віддалі між гачками на рампі, щоб дощечка могла вільно, без тертя, колива­тись під тиском вітру.

Дощечка вагою в 16 г дає можливість виміряти вітер силою до 6 метрів на секунду. Щоб виміряти швидкість більш сильного вітру, треба зробити важчу дощечку, точно таких же розмірів, але вагою в 64 гДля цього треба або спаяти кілька пластинок, або взя­ти товстіше залізо.

Вісь вітроміра робиться з залізного прута діамет­ром 5—6 мм або з тонкої трубки.

Верхній кінець прута загострюють так, щоб він вільно входив в пістон зверху рамки. Якщо за­мість прута використову­ється трубка, в неї треба вставити загострений ку­сок сталі.

На віддалі 20 см від верху до осі припаюють

4 прути з товстого дроту — один довжиною 16—20 см і три по 10 смЗамість дро­ту можна використати вузькі полоски бляхи, складені вздовж осі для більшої міцності (рис. 45).

Всі 4 прути (ми рекомендуємо — 8) повинні бути перпендикуляр­ні один до одного і до вертикальної осі. Ці прути, які вказують напрям на північ (довгий прут), на південь, схід і захід, служать для визначення напряму вітру і називаються «розою вітрів».

Обертову частину вітроміра (його рамку з дощечкою і хвостом) підвішують на нерухомо встановленій осі так, щоб вісь, проходячи через кільце, впиралась в пістон в середині верхньої частини рамки.

Рамку з хвостом треба зрівноважити так, щоб кільце не приту­лялось до осі і цим не утворювало тертя при обертанні флюгарки. Рівновага досягається за допомогою дроту, який намотують на кін­ці рамочного дроту. Обмотці треба надати форми веретена. Чим важчий хвіст вітроміра, тим довші повинні бути кінці дроту і тим більше проводу треба намотати на них. Щоб дріт не розмотувався, кінець його припаюють до рамки.

Вітромір встановлюють на відкритому місці так, щоб до­щечка була на висоті 2—3 м над землею. Для цього вісь закріплюють на дерев’яній жердині. Довгий прут «рози вітрів» направлений на північ, положення якої визначають по Сонцю або по полярній зірці.

Спостереження по вітроміру роблять так: ставши під проти­вагою рамки, визначають по «розі вітрів», звідки дме вітер, і запи­сують цей напрям буквами (Пн, Пд, С, 3) або проміжні сторони горизонту — ПнС, ПнЗ, ПдС, ПдЗ. Потім, відійшовши трохи вбік, дивляться, до якої риси піднімається під ударами вітру дощечка. При вертикальному її положенні записують штиль (0).

Якщо дощечка, яка важить 16 гколивається біля однієї з ри­сочок, нанесених на хвості вітроміра, в блокноті відмічають цифру, яка стоїть біля цієї риски. При застосовуванні дощечки в 64 г ці числа треба збільшувати вдвоє. Якщо вітер поривчастий, треба відмічати, від якої і до якої рисочки коливається дощечка».

Спостереження на різних висотах ми називаємо спостереженням мікрометеорологічних умов.

Якщо вони ведуться для вивчення повітряного середовища в травостої, під пологом дерев, в закритих приміщеннях і т. п., ми кажемо про спостереження гідрометеорологічного режиму. Тоді, коли мова йде про вивчення особливостей метеорологічних умов в різних дрібних елементах рельєфу — на схилах різного орієнту­вання, на горбах, у западинах, на луках, болоті, в лісі, на узліссі і т. п., спостереження називаються мікрокліматичними, але при умові, якщо вони провадяться у всі сезони року.

Ніякий клімат, в тому числі і мікроклімат, не можна вивчати, обмежуючись окремим сезоном.

047

Спостереження, проведені в одну яку-небудь пору року, дають уявлення про гідрометеорологічний режим ділянки в одній тільки обстановці: з рослинністю, оголеною після жнив, або в сходах і т. п. Клімат же характеризується всією сумою умов у всі сезони.

Особливістю мікрокліматичних спостережень є те, що вони мо­жуть і не бути багаторічними. Раз встановлені на протязі 2—3 ро­ків закономірні відношення метеорологічних елементів у спосте­режуваному рельєфі і на метеорологічному майданчику при різних погодах поширюють на весь час спостережень і потім, беручи вже тільки дані по метеорологічному майданчику, судять і про обста­новку у вивчених раніше точках мікрорельєфу.

Ми вважаємо дуже важливим правильне з’ясування різниць між мікрометеорологічними спостереженнями, визначенням гідро­метеорологічного режиму окремих об’ємів середовища і спостере­женнями мікрокліматичними.

Першу з цих серій спостережень треба організувати на майданчику. Мета її — розширити уявлення про хід формування різ­них метеорологічних умов.

Друга серія відноситься головним чином до програми сіль­ськогосподарських метеорологічних і медико-санітарно-гігієнічних спостережень.

Третя серія служить для найбільш повного обслідування мі­сцевості, яка прилягає до метеорологічної станції, що також має велике практичне значення: чи будуть вибиратися місця для бу­дівель або для розбивки саду, виносу пасіки, торфорозробок і т. п. — знання мікрокліматичних умов на відповідному майдан­чику буде дуже цінним.

Це торкаючись завдань спеціально сільськогосподарських, про які ми скажемо нижче, звернемо увагу метеорологічного гуртка на важливість дослідження волого-теплового режиму приміщень: класів школи, кабінетів її, клубу, амбарів, палаток у піонерських таборах та ін.

В серії цих спостережень особливо корисно спиратись на екві­валентні температури. Вкажемо, що еквівалентна температура нижча від 37° вважається вже прохолодною для людини в звичай­ному одягу «для кімнати».

При 55°— 65° звичайно почувається відчуття задухи, характер­не, між іншим, для передгрозового стану.

65°— 75° свідчать про умови перегрітості і великої вологості, які погано переносяться і в приміщеннях і надворі.

Еквівалентна температура в 97° означає повне припинення теп­ловіддачі нашим тілом в повітря, замикання в ньому тепла, яке виробляється, і загрозу теплового удару.

Отже, еквівалентні температури цього порядку (від 80°) — нестерпні в будь-яких приміщеннях, в тому числі навіть в душових кімнатах, банях, теплицях і т. п.

Запис спостережень всіх трьох перелічених нами спеціальних серій ведеться в окремих книжках, розграфлених по строках, як у книжці для основних метеорологічних спостережень, з тим, щоб у кожному було три колонки — «відлік», «поправка», «виправлена величина».

В книжках, природно, відводиться місце тільки для спостере­жуваних елементів.

Таблиці залишаються також місячні і теж стосовно до ос­новної форми.

Спеціально розроблених стандартних форм для цих спостережень нема, не роблять і масового видання їх.

Д) ПОПУЛЯРИЗАЦІЙНА РОБОТА ГУРТКА

Виконання завдань, про які йде мова в цій книжці, вже являє собою велику програму популяризації науки про повітряну обо­лонку землі, але в цьому напрямі можна зробити і більше.

Дуже корисно надати станції характеру стабільної установи, а для цього треба зробити для неї відповідне робоче приміщення, або метеорологічний кабінет.

Для кабінету можна дістати ряд плакатів, з числа яких назвемо метеорологічні плакати ДТСААФ. Треба зробити книжкові виставки (вітрини), розмістити на стінах зразки карт погоди, рисунки при­ладів, фото явищ природи, графіки, схеми та ін.

Збори гуртка корисно робити доступними для тих, хто ці­кавиться метеорологією, і не членів гуртка.

Крім повідомлень керівника і рефератів учасників гуртка, ба­жано проводити широкі лекції на метеорологічні теми.

Дуже вдячною може бути антирелігійна робота гуртківців, яку легко побудувати на поясненні стихійних явищ, на критиці брехливих прикмет «по святих» і шляхом популяризації прогнозів у противагу молебням та ін., якщо знайдуться ще такі місця, де їх правлять.

Всі роботи гуртка корисно записувати в журнал діяльності його і неодмінно треба проводити щорічні звітні збори.

Важливо мати постійний зв’язок з районною газетою.

comments powered by HyperComments