10 months ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Плейстоценові відклади майже суцільним плащем перекривають більш давні породи області (Плейстоценові відклади називають також четвертинними та антропогеновими). Вони мають несталу потужність, нале­жать до різних генетичних типів. і дуже строкаті за літологічним складом.

Потужність плейстоценового покриву змінюється від 1 до 50 мВона найменша у гірській частині області. Вершини гірських хребтів і ді­лянки схилів біля вершин майже повністю позбавлені четвертинного покриву, а зона інтенсивного вивітрювання порід флішу звичайно не перевищує 1—5 м. У пониженнях гірського рельєфу потужність четвертинної товщі дещо більша і становить 4—7 м. На схилах долин поде­куди збереглися клаптики терас, акумулятивний шар яких досягає по­тужності 45 м.

У Передкарпатті потужність четвертинного покриву різко зростає. Вона дорівнює 8—15 м на значній його площі, збільшуючись до 30 м у конусі виносу р. Стрий і досягаючи максимальних величин (до 50 му деяких котловиноподібних розширеннях.

У межах південно-західної окраїни Руської платформи максимальні потужності антропогенових відкладів (20—25 м і більше) характерні для Грядового Побужжя, Волинської височини та ін. На Малому Поліссі потужність антропогену досягає подекуди 3—5 м, нерідко тут на знач­них площах відслонюються корінні крейдово-мергельні породи верхньої крейди.

Плейстоценові відклади Львівської області виражені строкатим комплексом континентальних утворень, у якому виділяються відклади моренного, водно-льодовикового, алювіального, елювіального, делювіаль­ного, еолового та інших генетичних типів (рис. 4).

Схематична карта плейстоценових відкладів Львівської області

Схематична карта плейстоценових відкладів Львівської області

Літологічний склад четвертинних відкладів Львівської області змі­нюється від крупного валунника до глин. Найкрупніший уламковий ма­теріал можна побачити в карпатській частині області (осипні нагрома­дження, алювій і пролювій). У Передкарпатті переважають супіщано-суглинисті породи з невеликими прошарками глин. У Надсанні і Малому Поліссі значні площі вкриті пісками.

На території Волинської і Подільської височин повсюди поши­рені крупнопилуваті леси, а в зоні поширення давнього зледеніння трапляються морени з крупними валунами кристалічних порід з Феноскандії.

Плейстоценові відклади Львівської області утворилися у різні пе­ріоди. Вони розділяються на нижньоплейстоценові, середньоплейстоце­нові, середньо-верхньоплейстоценові, верхньоплейстоценові та голо­ценові.

Нижньоплейстоценові відклади. У Карпатах нижньоплейстоценові відклади трапляються рідко. Вони виявлені алювієм, що зберігся у ви­гляді висипок галечника на вирівняних ерозійних острівках у межах давньої поздовжньої долини пра-Сану на відносних висотах 70—80 м, а також у долинах рік Дністра і Стрию на рівні шостої і сьомої над­заплавних терас.

У Передкарпатті нижньоплейстоценові утворення виражені також алювієм, але поширені значно більше, ніж у Карпатах. Вони мають вплив на будову ерозійних останців п’ятих надзаплавних терас Дністра і Стрию. Залишки цього алювію є на межиріччях Свічі—Стрия, Стрия—Тисьме­ниці—Бистриці, Бистриці—Дністра, Дністра—Стривігора, на лівобережжі Стривігора на схід від м. Хирова. Вони залягають на відносних висотах 50-70 м.

Крім алювіальних, до нижньоплейстоценових утворень Львівської області належать також водно-льодовикові і власне льодовикові (морен­ні) відклади окського (міндельського) зледеніння, які трапляються у Передкарпатті (Сансько-Дністровське межиріччя) та на території південно-західної окраїни Руської платформи (Волинська височина, Мале Полісся).

Морена. Генезис власне льодовикових відкладів у Львівській об­ласті встановити нелегко, тому що морена тут трапляється переважно у перевідкладеному і перемитому вигляді.

Перевідкладена морена виражена голубувато-сірими твердими піс­куватими суглинками. У суглинках інколи помітна шаруватість. Криста­лічний матеріал переважно дрібний і обкатаний. Потужність морени З—4 м. Найбільш характерні її розрізи трапляються у селах Радохинці, Підліски, Рогізне, Золотковичі тощо.

Перемита морена складена виключно валунами і брилами криста­лічних порід. Брили порід, принесені з Феноскандії, досягають у діа­метрі 2 мПотужність морени 2,5 м (с. Боляновичі).

Як різновид перемитої морени нами розглядаються крупні (більше 0,5 м у діаметрі) ератичні валуни, яких батато в долинах річок.

Морена Волинської височини належить до типу основних морен і трапляється у долинах рік Західний Буг (околиці м. Сокаля) і Стасівки (с. Горбків). Вона інтенсивно розмита і залягає невеликими острівцями на нерівній поверхні корінних крейдово-мергельних порід, займаючи по­ниження у їх рельєфі. Про розмив морени свідчать її нерівна покрівля, а також значні зміни потужностей (від декількох десятків сантиметрів до 2—3 м).

Водно-льодовикові відклади окського зледеніння вияв­лені галечниками, різноманітними пісками, супісками, суглинками і гли­нами. Дрібнозем водно-льодовикових відкладів, особливо у верхніх час­тинах розрізів, лесовидний.

Лесовидні породи складають верхні частини розрізів водно-льодо­викових відкладів. Найчастіше вони залягають на горизонтально-шару­ватих пісках. У них зрідка трапляються горизонти викопних грунтів (села Ново-Яричів, Ново-Милятин та інші).

Середньоплейстоценові відклади поширені на території області, особ­ливо у Передкарпатті. Вони виражені головним чином алювієм.

У Передкарпатті середньоплейстоценові алювіальні відклади покри­вають великі площі, складаючи четверту надзаплавну терасу рік Дністра і Стрия.

У Карпатській частині області відклади середньоплейстоценового віку розвинені у вигляді розрізнених острівців валунників, галечників і супісків, якими складені тераси рік Дністра і Стрия з відносною висо­тою 30—50 м (села Підгірці, Яворів, Турка і Верхнє Висоцьке).

Середньоплейстоценовими відкладами побудована також друга над­заплавна тераса р. Західний Буг, яка розвинена на території Волинської височини. Висота тераси над рівнем води у річці 17—30 м.

У долині р. Січні біля с. Крукениці виявлено середньочетвертинні торфи (К. І. Геренчук, М. С. Демедюк, М. В. Зденюк, 1966). Як пока­зали результати буріння, середньочетвертинний викопний торф має по­тужність 1,2—2,5 м. Він залягає над змішаним галечником, відділяючись від останнього піском та зеленуватим суглинком, і перекривається 25-мет­ровою товщею жовтувато-сірих лесовидних суглинків. Споро-пилковий аналіз, проведений М. В. Зденюком, показав, що від початку утворення болота і до завершення в усіх спектрах переважає деревний пилок (30— 70%). Характер лісового покриву змінювався від холодолюбної рослин­ності з максимумом панування сосни (Pinus) і ялини (Рісеа) до тепло­любної з високим процентом дуба (Quercus, в’яза (Ulmus), липи (Ті­lіа), каштана (Castanea) та горіха (Juglans) і знову до холодолюбної з пануванням сосни (Pinus) і появою смереки (Abies).

Зміни лісової рослинності свідчать, що Крукенпцьке торфовище утворилось у ліхвинську (міндель-риську) міжльодовикову епоху.

Середньо-верхньоплейстоценові відклади. До середньо-верхньоплей­стоценових відкладів належать лесн, які розвинені в платформеній час­тині Львівської області і майже суцільно покривають вододіли і приводо­дільні схили Волинської і Подільської височин, а також найбільш висо­кі ділянки Грядового Побужжя.

Леси залягають на найрізноманітніших корінних (крейда, мергелі, різноманітні вапняки, глини, пісковики тощо), а також четвертинних (водно-льодовикові супіски і піски) породах. Потужність лесів змінює­ться від декількох десятків метрів, причому максимальні її значення характерні для привододільних схилів.

Леси Львівської області мають переважно палевий колір, вони мак­ропористі, вертикально тріщинуваті, карбонатні. Шаруватість у лесах спостерігається лише на привододільних схилах і характерна головним чином для нижніх частин розрізів.

Верхньоплейстоценові відклади займають значне місце в будові пер­шої, другої і третьої надзаплавних терас річок Карпат і Передкарпаття, другої і третьої надзаплавної тераси річок Волинської височини і Мало­го Полісся. На території подільської частини Львівської області перші надзаплавні тераси в долинах річок трапляються на дуже обмежених за площею ділянках.

У Передкарпатті верхньоплейстоценові тераси займають надзвичай­но великі площі, особливо в Стрийсько-Жидачівській і Верхньодністров­ській улоговинах. У напрямку до гір вони хоч і звужуються, але все ж таки майже безперервними смугами тягнуться і далі вздовж русел річок. Верхньоплейстоценові тераси Передкарпаття розташовані на двох рівнях з відносними висотами 15—10 і 6—8 м.

У Карпатах верхньоплейстоценові тераси трапляються найчастіше на висотах 6—8 і 12 —15 м над рівнем води в річках. Вони найкраще збереглися і мають найбільше поширення у котловиноподібних розши­реннях долин.

Верхньоплейстоценові тераси басейну р. Сан (ріки Вишня, Шкло та ін.) також мають два рівні з відносними висотами 5—6 і 15 мВони побудовані пісками (руслові фації), суглинками і супісками (заплавні фації).

Перші надзаплавні тераси рік Західний Буг, Стир, Полтва розвинені головним чином на території Малого Полісся і Волинської височини. Вони акумулятивні за походженням.

Голоценові і сучасні відклади. Голоценові і сучасні відклади Львів­ської області виражені алювіальними утвореннями заплав і русел річок, еоловими пісками, осипними, обвальними, зсувними нагромадженнями і нагромадженнями сучасних конусів виносу, травертинами, автохтонни­ми торфами тощо. У Карпатах і Передкарпатті сучасними відкладами складені також перші надзаплавні тераси річок.

Голоценовий алювій у Карпатах простягається вздовж рі­чок майже до їх витоків і найбільш поширений у внутрішніх гірських котловинах.

Висота першої надзаплавної тераси дорівнює у середньому 1—2 і змінюється в межах 1—3 м. Алювій тераси виражений погано- і серед­ньообкатаним галечником потужністю 2—5 м, який перекривається тон­ким шаром піску або супіску.

Сучасні алювіальні відклади Передкарпаття складають перші над­заплавні тераси Дністра і його карпатських приток. Перші надзаплавні тераси мають відносну висоту 2—6 м. Вони займають значні площі і тяг­нуться вздовж річок, інтенсивно розширюючись у межах Дністровських боліт, а також Стрийсько-Жидачівської улоговини.

Заплави передкарпатських річок Львівської області мають два рівні: нижній — висотою 0,7—1,5 м і верхній — 1,5—2,5 м. Русла річок висте­лені гравійно-галечним матеріалом. Заплавний алювій виявлений піщано-супіщано-суглинистими відмінами. Потужність заплавного алювію від гір вниз за течією річок збільшується від 1—2 до 3—4 м.

Сучасний алювій заплав річок у межах платформеної частини об­ласті виражений здебільшого піщано-супіщаним матеріалом у нижній частині розрізів і суглинистим — у верхній. Його потужності змінюються від декількох до 20—25 м.

До голоценових відкладів належать також еолові піски, пов’я­зані з піщаними дюнами різноманітної форми, пасмами, валами та арена­ми, які найчастіше трапляються на поверхнях заплав, перших надзаплав­них терас річок, а також давніх долин стоку талих льодовикових вод у ме­жах Малого Полісся, Надсання, Волинської височини. Вони являють собою перевідкладену вітром верхню частину розрізів алювіальних та водно-льодовикових відкладів і характеризуються потужностями, що рід­ко перевищують 3 м.

Осипні нагромадження характерні передусім для Карпат, де вони складаються з щебінки різноманітних порід флішевого комплек­су. У декількох пунктах добре виражені осипи, що відзначені й у північ­ній частині Поділля (у межах його Гологоро-Кременецького пасма), де вони виявлені щебінкою крейдово-мергельних порід.

Обвальні нагромадження, як і осипні, також трапляються у Карпатах і на території Гологоро-Кременецького низькогірного краю Поділля. Вони представлені хаотично розкиданим на схилах бриловим і крупноуламковим матеріалом. Розміри окремих брил досягають де­кількох десятків кубічних метрів і більше.

Зсувні нагромадження серед відкладів акумулятивних шлейфів схилів відіграють важливу роль у Карпатах, на Сансько-Дні­стровському межиріччі, Гологоро-Кременецькому ннзькогірному краї Поділля та інших місцевостях. Потужність зсувних нагромаджень часто досягає 10 м і більше.

Нагромадження сучасних конусів виносу (пролю-вій) поширені в Карпатах, Подільському горбогір’ї, на північному схилі Поділля. Будова конусів виносу зумовлена геологічною структурою схи­лів балок і ярів, у гирлах яких вони розташовані. У Карпатах пере­важає дрібнощебінчастий матеріал, на платформі — піщаний.

Травертини у вигляді окремих екзотичних тіл трапляються на схилах долин рік Гнила Липа, Золота Липа, Зубра, у межах Гологоро-Кременецького низькогірного краю Поділля (села Лагодів, Словіта, Під­гірці та ін.), а також у деяких пунктах Передкарпаття (села Бісковичі, Крукеничі та інші). Тіла травертинів мають різноманітні розміри, їх потужність від 1—2 до 10—12 м і більше. Джерелами карбонатів, що утворюють тіла травертинів, є різноманітні вапняки (літотамнієві, де­тритусові та ін.), а також інші корінні карбонатні породи.

Автохтонні торфи у Львівській області дуже поширені. їх можна побачити на поверхнях заплав і перших надзаплавних терас річок, давніх долин стоку талих льодовикових вод, рідше — на вододілах. По­тужність торфу мінлива, максимальні її значення 2—3 м, іноді дещо більше. Велика кількість торфовищ Львівщини розробляється. Серед заплавного алювію в області часто трапляються болотні залізні руди, які в минулому були сировиною для виплавки заліза.

Нерозчленовані відклади. До нерозчленованих віднесено відклади делювіальних шлейфів схилів і елювіальні утворення.

Делювіальні відклади поширені на ділянках інтенсивно розчленованого рельєфу: у Карпатах, на північному схилі Розточчя, Голо­горо-Кременецькому ниаькогірному краї Поділля тощо. Вони пов’я­зані з акумулятивними (делювіальними) шлейфами схилів, які за харак­тером осадонакопичення розділяються на три частини (з відповідними фаціями делювіальних відкладів): привершинну, центральну (зону змін­ного режиму осадонакопичення) і периферійну. Загальна потужність делювію змінюється від декількох метрів до 20—25 м.

Елювіальні утворення на території Львівської області над­звичайно поширені і на значних площах виходять на денну поверхню (Карпати, Мале Полісся, Розточчя, Опілля та інші). Оскільки продукти елювіогенезу, що утворюються на різноманітних породах, істотно від­різняються один від одного, то строкату товщу осадових утворень області за характером елювію слід розділяти так: а) кремнеглиноземнисті породи (глини, глинисті сланці); б) кремнеземні породи (кварцеві піски, піско­вики та ін.); в) карбонатні породи (різноманітні вапняки, мергелі, крей­да); г) хлоридно-сульфатні породи (гіпси і ангідрити).