1 year ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

РАДІАЦІЙНИЙ І ТЕПЛОВИЙ РЕЖИМ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Клімат Волинської області помірний, вологий, з м’якою зимою, нестійкими морозами, частими відлигами, нежарким літом, знач­ними опадами, затяжними весною і осінню.

На території Волинської області працює шість метеорологічних станцій у таких пунктах: Луцьк, Любешів, Свитязь, Маневичі, Ковель, Володимир-Волинський. Крім цих станцій матеріал для вивчення клі­мату збирають 15 метеопостів. На метеостанціі м. Ковеля ведуться актинометричні спостереження за сонячною радіацією, радіаційним ба­лансом та тривалістю сонячного сяйва, тому радіаційні характеристики в роботі грунтуються не на розрахунках, а на основі матеріалів інстру­ментальних актинометричних спостережень.

Сонячна радіація є одним з основних факторів форму­вання клімату, характеристика радіаційного режиму розкриває зако­номірності розподілу сонячної радіації і радіаційного балансу в часі і просторі.

Сонячна радіація, яка поступає на поверхню Землі від сонця, на­зивається прямою, і величина її залежить від висоти сонця над гори­зонтом та ступеня хмарності. Річний прихід сонячної радіації при ясно­му небі для області становив би 117 ккал/см2але хмарність зменшує величину прямої сонячної радіації втроє і за рік становить 40,3 ккал/смз таким розподілом за місяцями:

На земну поверхню сонячна радіація приходить не тільки у формі прямої, але й розсіяної радіації. Хмарність збільшує розсіяну радіа­цію. Розподіл розсіяної сонячної радіації за рік становить 52,4 ккал/см2Розподіл за місяцями показано нижче:

Разом величини прямої і розсіяної сонячної радіації творять су­марну радіацію, якої за рік область одержує 92,7 ккал/см2 з таким розподілом за місяцями:

У Луцьку налічується лише 35 сонячних днів та 144 похмурих,. 176 днів року — мінливо хмарні (табл. 1).

Поглинання земною поверхнею сумарної радіації залежить від ха­рактеру поверхні. За рік кожний квадратний сантиметр поверхні Во­линської області вбирає 70,5 ккал з таким розподілом за місяцями:

Здатність поверхні до нагрівання залежить від величини її альбе­до, тобто від величини відбиття променів поверхнею, що виражається в процентах від сумарної радіації.

У м. Ковелі альбедо за місяцями і за рік становить:

Отже, за рік кожний квадратний сантиметр поверхні відбиває 29% радіації, яка приходить на неї. Різницю між прихідною і витратною частинами сонячної радіації називають радіаційним балансом (ккал/см2), який в області по місяцях досягає таких величин:

Радіаційний баланс в області за рік додатний і становить приблиз­но 34 ккал/см2Період з додатним радіаційним балансом триває вісім місяців. Перехід радіаційного балансу від від’ємного до додатного від­бувається в третій декаді лютого. Величина від’ємного радіаційного балансу в середньому досягає 1,7 ккал/см2Максимальна сума радіацій­ного балансу спостерігається в червні — 6,8 ккал/см2.

Тривалість сонячного сяйва протягом року в області становить 1738 год з таким розподілом за місяцями:

Тепловий режим виражається тепловим балансом, до якого, крім радіаційного балансу, відноситься кількість тепла, яка витрачається на випаровування, на турбулентний теплообмін підстилаючої поверхні з атмосферою і теплообмін у грунті.

За рік в області випаровується 555—565 мм вологи, на це витра­чається до 25 ккал/см2 тепла, на турбулентний теплообмін підстилаю­чої поверхні з атмосферою — 6 ккал/см2на теплообмін у грунті — 2,8 ккал/см2.

Отже, основна кількість тепла, яку одержує поверхня Волинської області, витрачається на випаровування, а турбулентний теплообмін підстилаючої поверхні з атмосферою і теплообмін у грунті порівняно невеликий. Тому в межах Волинської області формується помірно воло­гий клімат з невеликими коливаннями температури. Кількість опадів перевищує випаровування.

АТМОСФЕРНА ЦИРКУЛЯЦІЯ І ВІТРОВИЙ РЕЖИМ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Вітер на території Волинської області обумовлюється, з одного боку, характером поверхні, а з другого — розподілом над нею атмосферної циркуляції. Напрямок і швидкість вітру над територією області визначається місячним і сезонним режимом баричних центрів, які виникають над північною частиною Євразії і Атлантики.

Волинська область зазнає впливу різноманітних повітряних мас, які змінюються за порами року. Континентальне повітря помірних ши­рот (полярне) спостерігається протягом цілого року і є панівною по­вітряною масою над територією області, яка формується з арктичного або морського повітря помірних широт над територією СРСР.

Прихід морського повітря помірних широт спостерігається в усі пори року. Взимку цей прихід пов’язаний з інтенсивною циклонічною діяльністю над Північно-Західною Європою, а влітку — з антициклоном. Порівняно з іншими областями УРСР у Волинській області часто по­вторюється морське повітря помірних широт.

Арктичне повітря (як морське, так і континентальне) вторгається рідко, але в температурному режимі області відіграє важливу роль. Коли вторгається арктичне повітря, то спостерігаються найбільш низькі мінімальні температури, особливо зимою і на початку весни. При таких входженнях арктичного повітря відбувається різке зниження темпе­ратури, яке за добу може досягти 20° С і більше.

В літньо-осінній час надходить морське арктичне повітря, і настає холодна волога погода. В теплу половину року, особливо влітку, спостерігається континентальне тропічне повітря, яке є причиною найбільш високих максимальних температур на території області.

Морське тропічне повітря приходить у Волинську область з Серед­земного моря і приносить теплу, похмуру погоду з туманами і мрякою. Морське тропічне повітря затримується над областю ненадовго.

Умови атмосферної циркуляції визначають напрямки вітрів: взим­ку — західні і південно-західні, влітку — західні і північно-західні (табл. 2).

Переважання вітрів західних румбів в області підтверджують і рози вітрів, побудовані для Луцька, Любешева, Свитязя, Ковеля, Маневичів (рис. 7).

Рози вітрів окремих населених пунктів Волинської області...

Рози вітрів окремих населених пунктів Волинської області…

Швидкість вітру великою мірою залежить від характеру поверхні, величини градієнту і умов циркуляції. Середня річна швидкість вітру у Волинській області невелика — 3,8—4,0 м/сек.

Найбільшу повторюваність на території області в річному ході мають вітри з швидкостями 2—3 м/сек, ймовірність швидкості вітру 8—10 м/сек невелика і становить 9% від загального числа випадків. Такі вітри в області спостерігаються дуже рідко. Не часто трапляється на Волині вітер зі швидкістю 10 м/сек.

ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У зв’язку з рівнинним характером поверхні Волинської області тут не спостерігається значних контрастів у розподілі по тери­торії температури повітря (рис. 8). Зниження температури повітря відмічається взимку в напрямку з заходу на схід. Із зимових місяців найтеплішим є грудень, середньомісячна температура якого становить по області —1,9 — —2,6° С (табл. 3).

Карта ізотерм Волинської області

Карта ізотерм Волинської області

Найхолоднішим зимовим місяцем є січень, причому найнижчі се­редньосічневі температури повітря —5,1° С спостерігаються на сході області.

Липневі температури по області коливаються в межах 18,4—18,8° С. Інколи в липні трапляються відхилення від середньої багаторічної.

Середньорічні температури повітря в межах області становлять 7,0—7,5″ С, а амплітуда річних коливань — від 23 до 24,9° С (табл. 3). Величини річної амплітуди збільшуються на схід у зв’язку зі зростан­ням континентальності клімату області в цьому напрямі.

Характеристика термічного режиму області буде неповною, якщо не зважати на екстремальні температури: найнижчі (абсолютний мі­німум) і найвищі (абсолютний максимум). Крайні значення темпера­тур характеризують ступінь денного нагрівання повітря і нічного охо­лодження.

Найнижчі температури повітря в області спостерігаються при вторг­неннях континентального арктичного повітря. Тільки три літні місяці: червень, липень і серпень — мають додатний абсолютний мінімум (0—5°С), дев’ять місяців — від’ємне значення абсолютного мінімуму. В окремі роки абсолютні мінімуми коливаються в широких межах,

особливо в січні і лютому, коли вони досягають —31 — —39° С. Такі

абсолютні мінімуми температури повітря спостерігаються приблизно один раз на 50 років. Низьким температурам сприяють форми рельєфу. В лютому 1929 р. у Володимирі-Волинському, який розташований у до­лині р. Луги, була зафіксована дуже низька температура —39° С і в той же час на станціях, розташованих на більш підвищених місцях, абсо­лютні мінімуми температури повітря становили —34 — —36° С.

Абсолютний максимум температури повітря спостерігається в об­ласті з приходом теплих повітряних мас з Атлантичного океану або з Малої Азії. При таких умовах циркуляції взимку температура повіт­ря може підніматися до 10—14° С, а влітку до 30—39° С.

Важливою характеристикою термічного режиму є суми темпера­тур, якими визначаються потреби рослин в теплі.

Суми температур за період зі стійкими температурами, вищими від 5° С, тобто за вегетаційний період, досягають по області 2840—2930° С, а кількість тепла, яку одержують рослини в області за період активної вегетації (суми температур за період з температурами, вищи­ми від 10° С), становить 2495—2580° С.

Глибина промерзання грунту в області незначна і в середньому становить 20—25 см. Навіть у найсуворіші зими промерзання грунту не перевищує 110 смале в окремі роки він не промерзає і сніг випа­дає на мокрий грунт.

РЕЖИМ ЗВОЛОЖЕННЯ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Вологість повітря Волинської області залежить від особ­ливостей атмосферної циркуляції, температури повітря, температури та вологості грунту.

Абсолютна вологість повітря перебуває в прямій залежності від температури повітря (мінімум у січні, максимум у липні). Найменші значення абсолютної вологості за місяць спостерігаються взимку (4—5 мб), найбільші — влітку (14—15 мб). За рік середня абсолютна вологість повітря становить 9 мб з таким розподілом за місяцями в м. Луцьку:

Вологість повітря Волинської області залежить від особ­ливостей атмосферної циркуляції, температури повітря, температури та вологості грунту.

Абсолютна вологість повітря перебуває в прямій залежності від температури повітря (мінімум у січні, максимум у липні). Найменші значення абсолютної вологості за місяць спостерігаються взимку (4—5 мб), найбільші — влітку (14—15 мб). За рік середня абсолютна вологість повітря становить 9 мб з таким розподілом за місяцями в м. Луцьку: 32. Найбільше надмірно вологих днів у жовтні. Посушливих днів, коли відносна вологість о 13 год становить 30% і менше, у теплий період року в Волинській області мало (п’ять—шість), причому найбільше їх у травні.

Річні суми опадів у Волинській області становлять 550—600 млі. Найбільше опадів спостерігається в червні, липні та серпні (до 80— 90 мм за місяць), найменше — у січні 24—32 мм (табл. 4). Отже, про­тягом року опади розподіляються нерівномірно (рис. 9). Приблизно 70% всієї їх кількості випадає в теплий період року (з квітня по жов­тень) і тільки 30% — в зимовий.

Суми опадів змінюються з року в. рік. Наприклад, у 1931 р. в м. Луцьку за рік випало 743 мм (середня багаторічна кількість — 617 мм), за липень — 129 мм (середня місячна — 84 мм), у 1961 р. — 286 мма в липні — 8 ммНайбільша добова кількість опадів стано­вить 122 мм.

За теплий сезон відмічається в середньому 60—65 днів з опадами, що дають за добу не менше 1 ммз них 25—28 днів з опадами не мен­ше 5 ммПротягом року спостерігається 160—180 днів з опадами. Взимку днів з опадами більше, ніж влітку, але інтенсивність зимових опадів незначна. Влітку опади часто супроводжуються грозами, рясни­ми дощами, інтенсивність яких становить 0,10—0,28 мм/хв. В серед­ньому за рік на область припадає 81% рідких 10% — твердих і 9% — змішаних опадів.

Річні суми опадів Волинської області

Річні суми опадів Волинської області

На Волині буває по два—три бездощових періоди в теплу полови­ну року, які тривають до 10 днів. Бездощові періоди тривалістю понад 20 днів у Волинській області спостерігаються не кожний рік. Значно рідше — один раз на десять років відсутні опади протягом 30—36 днів.

Взимку всю територію області вкриває сніговий покрив, який з’яв­ляється в кінці другої декади листопада—на початку грудня (табл.5).

Перший сніг дуже рідко зберігається цілу зиму, найчастіше він тане і з’являється новий.

Висота снігового покриву протягом усієї зими невелика. Середня з максимальних декадних висот за зиму становить 11 —13 см. Найбіль­ші декадні висоти спостерігаються в лютому. Сніговий покрив на те­риторії області наростає нерівномірно в зв’язку з частими відлигами, під час яких сніг осідає або й зовсім тане (табл. 5).

Руйнування снігового покриву відбувається в середньому в кінці лютого і протягом першої декади березня, а повне зникнення — в тре­тій декаді березня. Проте в окремі зими після танення стійкого сніго­вого покриву ще в квітні бувають снігопади.

Характерною рисою волинської весни є повернення, після додатних температур, холодної погоди.

ПРИРОДНІ ПОРИ РОКУ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

На території Волинської області виділяються чотири при­родні пори року, які можна поділити на періоди, що обумовлюються річним ходом сонячної радіації, умовами атмосферної циркуляції і ста­ном підстелюючої поверхні (фенологічні явища).

Зима триває в області три з половиною місяці, починаючись пере­ходом середньодобової температури нижче 0° С. Зимовий сезон най­швидше встановлюється на сході і північному сході — 27. XI, на за­ході — 30. XI — 1. XII.

Зима м’яка, похмура, з частими відлигами і невеликими опадами.

У результаті тривалих відлиг сніговий покрив іноді сходить пов­ністю, відтає поверхня грунту (температура під час відлиг підвищу­ється до 10—14° С). Середня дата початку стійких морозів припадає на 16. XII на сході області і на 18. XII на півдні і на заході. У другій половині лютого стійкі морози припиняються (табл. 6). В середньому за рік тривалість стійких морозів буває 58—62 дні.

Залежно від інтенсивності та тривалості зимових процесів виділя­ються такі періоди зими:

а) початок зими — період, який починається в середньому 27 лис­топада. Це найпохмуріший і найтемніший період року в області, коли сонце над горизонтом буває, недовго (до 8 год) і за місяць спостерігається до 26 похмурих днів і один—два світлі дні. Сніговий покрив ще незначний (висота його за декаду досягає 4 см);

б) справжня зима починається 13 січня (дата переходу середньо­добової температури нижче від —5°С). Це період стійких морозів, три­валих заметілей (п’ять—шість днів), похмурих днів (63—75%), висо­кого снігового покриву і найнижчої температури повітря;

в) спад зими — останній період зими починається 7 лютого. У цей час збільшується тривалість сонячного сяйва (9—10 год), кількість сумарної радіації (4—5 ккал/см2). йому властиві деякі фенологічні явища — початок весняних пісень зимуючих птахів, капіж з дахів у морозні дні, утворення лійок навколо стовбурів дерев у кінці періоду. Сніговий покрив починає відтавати.

Весна в області починається 8—13 березня, швидко зростає соняч­на радіація і температура повітря, середньодобові температури стають вищими від 0° С, але ще можливі приморозки, які є важливою особли­вістю весняного температурного режиму. Всі сільськогосподарські куль­тури реагують на такі похолодання: приморозки інколи на досить три­валий час гальмують ріст і розвиток рослин та викликають часткове їх пошкодження (табл. 7).

Для весни характерна велика мінливість погоди — холодна пого­да змінюється дуже теплою (особливо це спостерігається в квітні). По­рівняно зі східними районами України, весна на Волині затяжна.

Протягом весни спостерігається інтенсивний розвиток фенологічних явищ, набухання бруньок, утворення листя і квіток, тому виділяють такі періоди:

а) передвесна починається з 8—13 березня. Ця дата збігається з датою зникнення снігового покриву. Рослинний покрив має ще зимо­вий вигляд, але деякі явища свідчать про початок пробудження живої природи — сокорух у берези і клена, набухання бруньок у більшості дерев і кущів, приліт перших птахів (шпаки, жайворонки). В затінених місцях (ярах, балках) лежить сніг, грунт вологий і сільськогосподарські роботи ще не проводяться;

б) початок весни настає 2—4 квітня, що збігається з початком цві­тіння ліщини, осики, вільхи, верби козячої і постійним переходом се­редньої температури понад 5° С. Порівняно з передвесною стає теплі­ше, бо немає перешкод для нагрівання повітря (сніговий покрив від­сутній). У цей період проводять деревоочищувальні і деревопосадочні роботи. Наприкінці періоду висівають деякі зернові культури;

в) зелена весна починається 22—24 квітня. Середньодобова темпе­ратура перевищує 5° С, постійно зростає тривалість дня (до 15 год), сонячне сяйво і температура повітря. Проте ще можливе повернення холодної погоди, часом випадає мокрий сніг, бувають приморозки. Про­тягом зеленої весни майже всі дерева і кущі (за винятком акації білої, ясеня і дуба) покриваються листям, появляються різноманітні комахи. Вечорами чути жаб’ячі «концерти».

На полях іде напружена робота — оранка, сівба ярих, технічних та овочевих культур;

г) справжня весна починається датою зацвітання черемхи — 4—7 травня, що збігається з датою переходу середньодобової темпера­тури понад 10° С, а мінімальної — понад 5°С. Протягом справжньої весни дерева та кущі повністю покриваються листям, починається цві­тіння квітів, дерев, кущів (конвалій, тюльпанів, нарцисів, піонів, ірисів, черешень, вишень, слив, яблунь, груш, бузків, каштанів) (рис. 10, 11). Повертаються з теплих країн останні птахи. Висівають і висаджують в грунт теплолюбні культури: кукурудзу, гречку, просо, огірки, картоп­лю, помідори.

Строки цвітіння вишні в Волинській області

Строки цвітіння вишні в Волинській області

Строки цвітіння жита

Строки цвітіння жита

Тривалість дня зростає до 15 год 57 хв. Проте і в цей період мож­ливі приморозки на поверхні грунту, які можуть викликати часткове і навіть повне пошкодження розсади, плодів, квітів.

Літо — пора року, якій властиві найбільші сонячна радіація, три­валість дня (понад 16 год), опади і найвища температура.

Влітку Волинська область попадає в північні відроги високого тиску Азорського максимуму, тому тут переважають західні вітри. Погода влітку тепла, але не гаряча навіть у липні. Літо багате на опади. Інтен­сивні грози трапляються в червні—липні і тривають п’ять—сім днів на місяць. Град випадає нечасто — в середньому під час грози один раз у два роки, проте інколи спостерігаються три-чотири грози з градом.

Літо сприятливе для розвитку і росту сільськогосподарських куль­тур, але літня погода змінюється щороку. Бувають роки, коли влітку випадає дуже багато опадів (1955, 1967, 1969, 1970). Інколи влітку спостерігається засушлива погода (нестача опадів при високій темпе­ратурі), але таких днів небагато. Розглянемо такі три основні періоди літа:

а) початок літа — період, який починається 23—25 травня; серед­ньодобові температури вищі 15° С. Це період найбільш коротких ночей у році (тривалість дня — 16 год 20 хв), найбільшої кількості гроз. На початку літа зацвітають: акація біла, бузина чорна, калина, горо­бина, лучна трава, дозрівають ягоди (черешні, суниці), триває сінокіс; б) повне літо починається 25 червня—4 липня. Визначається по­стійними термічними умовами і сталим переходом мінімальних темпе­ратур вище 10° С. Повне літо відрізняється від інших періодів найбільш високими температурами повітря і грунту, найбільшими кількостями опадів. У цей час починаються жнива, дозрівають вишні, смородина, малина, чорниці, ранні сорти груш і яблук;

в) спад літа — останній літній період, який починається 20 серпня і визначається переходом середньодобової температури повітря нижче 15° С. Період відрізняється від інших літніх періодів тим, що ночі вже прохолодні, хоча удень ще стоїть тепла погода і температура повітря висока.

Цвітуть тільки декоративні квіти. Спад літа — період подальшого збору плодів і насіння.

Осінь починається на початку вересня. У цей час зменшується со­нячна радіація і температура повітря. Протягом осіннього сезону літній режим поступово змінюється зимовим. У природі спостерігаються дуже специфічні фенологічні явища: зміна забарвлення листя, листопад, міг­рація птахів тощо.

Як і попередні сезони року, осінь неоднорідна, тому виділяються такі періоди:

а) початок осені — період цей починається 6—10 вересня з мо­менту пожовтіння берези, яка є сигналізатором для інших дерев. Зменшується тривалість дня (до 11 год) і сонячного сяйва. На початку осені часто повторюються високі температури, абсолютні максимуми можуть досягати 32° С. Початок осені — період подальшого збору овочевих культур, грибів. На полях розпочинаються оранку і посів озимини;

б) золота осінь починається 10—13 жовтня і яскраво виділяється масовим пожовтінням листя більшості дерев. Як і зелена весна, золота осінь неповторна. Погода переважно тепла і сонячна, що часто приво­дить до повторного цвітіння деяких рослин. Для цього періоду харак­терне «бабине літо». Протягом золотої осені збирають картоплю, цук­рові буряки, кукурудзу, а також яблука, груші, сливи;

в) глибока осінь починається 27 жовтня—4 листопада і збігається з датою переходу середньодобових температур нижче 5°С.

Для цього періоду характерні ознаки зимової пори — перші при­морозки, ймовірність яких у цей час становить 70—80%.

Глибока осінь — період масового листопаду берези, клена, липи, осики, вільхи. Приморозки прискорюють листопад. Погода похмура, туманна, часто мрячить дощ. Відлітають шпаки, жайворонки, на полях закінчується копання картоплі і цукрових буряків. Підготовка живої природи до перезимівлі закінчується;

г) передзима — останній період осіннього сезону — починається 20—23 листопада і має багато спільних рис з зимою. Середньодобова температура ще не перейшла 0° С, але днів з такою температурою ба­гато. Хмарність неба в цей час досягає максимального значення в році. Часто випадає сніг, приморозки постійні, інколи сягають значних вели­чин (—4, —5°С). Для цього періоду характерні тумани.

Кліматичні умови Волинської області в цілому сприятливі для роз­витку сільського господарства. У області випадає значна кількість опа­дів з максимумом у літній період, а сніговий покрив формує сприятливі умови для перезимівлі озимих культур, багаторічних трав, плодових дерев. Внаслідок танення снігового покриву створюються значні запаси води у грунті.

Теплові ресурси області достатні для багатьох культур, тому що вегетаційний період триває понад 200 днів, а період з активними тем­пературами (понад 10° С) — 150—160 днів. Більше 100 днів у році має середньодобову температуру понад 15°С (період інтенсивної вегетації).

Менша швидкість вітру порівняно з іншими районами УРСР сприяє розвиткові садівництва, а суха і тепла погодна на початку осені — збо­рові пізніх сільськогосподарських культур і завершенню робіт у полі.

Часті відлиги, які понижують морозостійкість сільськогосподар­ських культур, затяжні весни в зв’язку з повільним таненням снігу гальмують прихід весни.