10 months ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів мають величезне значення для дальшого розвитку народного господарства нашої країни, підвищення добробуту радянських людей, поліпшення умов їх життя, охорони здоров’я та відпочинку. Бурхливий розвиток промисловості та інтенсифікація сільського господарства зу­мовлюють більш активну експлуатацію природних ресурсів, глибоко впливаючи на навколишнє середовище. А це вимагає правильно і ра­ціонально використовувати природні багатства, розробляти заходи щодо збереження та поліпшення навколишнього середовища, глибоко вивча­ти вплив господарської діяльності людини на біосферу і географічну оболонку, прогнозувати її розвиток у майбутньому. Ось чому в поста­нові IV сесії Верховної Ради СРСР восьмого скликання від 20 вересня 1972 року вказано: «Вважати одним з найважливіших державних зав­дань безустанне піклування про охорону природи і краще використан­ня природних ресурсів, суворе додержання законодавства про охорону землі та її надр, лісів і вод, тваринного і рослинного світу, атмосфер­ного повітря, маючи на увазі, що науково-технічний прогрес повинен поєднуватись з бережним ставленням до природи та її ресурсів, сприя­ти створенню найкращих умов для життя і здоров’я, для роботи і від­починку трудящих» (Про заходи по дальшому поліпшенню охорони природи і раціональному вико­ристанню природних ресурсів. Постанова Верховної Ради СРСР. — «Радянська Украї­на», 21 вересня 1972 р.).

Охорона природи в нашій країні має дві основні форми: виробничу і заповідну. Виробнича охорона природи та її ресурсів здійснюється всіма промисловіїшГТсГльськогосподарськими організаціями та під­приємствами, які використовують природні ресурси. їх завданням є раціональне і комплексне використання надрових, земельних, водних та інших ресурсів, боротьба з забрудненням навколишнього середови­ща. Контроль за цим здійснює Державний Комітет по охороні приро­ди, інспекції та судові органи. Ця форма охорони природи є основною як за об’ємом, так і за значенням.

Заповідна форма полягає в охороні і збереженні тих об’єктів при­роди, які інтенсивно не використовуються у народному господарстві і мають наукове, естетичне або культурне значення. Сюди належить така державна форма охорони природи, як заповідники, заказники, пам’ят­ки природи тощо. В УРСР встановлено такі форми заповідних об’єктів:

Державні заповідники — спеціально виділені і назавжди вилучені з господарського вжитку досить великі території, які мають особливу наукову або культурну цінність. Головне їх значення — збе­реження найбільш типових для даної географічної зони або області природних ділянок (ландшафтів) як еталонів незайманої природи. Час­то заповідники організовують для відновлення і розмноження тварин і рослин, особливо цінних в господарському або науковому відношенні. Природні багатства заповідників використовують лише для проведення науково-дослідних робіт.

Державні заказники (резервати) — заповідні території, як правило невеликої площі, виділені для охорони окремих видів рослин і тварин, типових природних комплексів, гідрологічних, геологічних, палеогеографічних об’єктів.

Державні природні парки — відповідно впорядковані ма­льовничі території (ландшафти), які використовуються для масового туризму і відпочинку трудящих.

Пам’ятки природи — природні об’єкти, які мають велике наукове, культурне або історичне значення (меморіальні урочища та дерева, скелі, печери, водоспади, озера тощо). Пам’ятки природи мо­жуть бути місцевого значення, якщо їх площа не перевищує 5 гаі рес­публіканського, якщо вони займають площу 5—100 га.

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Це ботанічні сади, дендрарії, окремі парки широкого користування, лісо­парки, які мають велике наукове або історичне значення. Вони теж по­діляються на республіканські та місцеві.

У Волинській області офіційно затверджено 138 природоохоронних об’єктів. Проте на території області немає жодного заповідника та при­родного парку. Тепер ставиться питання про створення Шацького озер­ного природного парку для охорони унікального на Україні озерного краю. В області охороняється 17 державних заказників, 18 парків-пам’я­ток садово-паркового мистецтва місцевого значення та 103 пам’ятки природи місцевого значення. Коротко охарактеризуємо ці об’єкти.

ДЕРЖАВНІ ЗАКАЗНИКИ

За рішенням Ради Міністрів УРСР (1974 р.) у Волинській області створено декілька державних ландшафтних заказників респуб­ліканського значення, про які йдеться нижче.

Свитязь — найбільше материкове озеро карстового походження на території України. Площа його досягає 2750 гаа глибина понад 58 мОб’єм води озера становить 190 млн. м3Живиться озеро переважно підземними водами, а також атмосферними. У минулому воно було нестічне, і тому рівні води в ньому дуже коливалися від танення снігу і дощів, завдаючи шкоди лукам і загрожуючи навколишнім селам. В 1887 р. селяни викопали канаву довжиною понад 3 кмз’єднавши Свитязь з оз. Лука. З нього витікає притока р. Рити, яка впадає в р. Мухавець (басейн Західного Бугу). Вода в озері надзвичайно чиста, прозора і приємна на смак. Воно багате на рибу (лящ, сом, судак, ка­рась, щука, окунь, вугор та акліматизований чудський сиг).

Оз. Пулемецьке розташоване поблизу с. Пульмо на захід від оз. Свитязь. Довжина озера — понад б км, ширина — близько 3,5 кмплоща — 1560 гасередня глибина — 4 м, а максимальна досягає 19 м. Пулемецьке озеро теж карстового походження. Південний і західний береги піщані, зручні для відпочинку, а з півночі та північного сходу до озера прилягає болото. На мілководді озеро заростає очеретом, ро­гозом та ситняком. Живиться воно підземними та атмосферними вода­ми, надлишок яких стікає через давно прокопану канаву в оз. Лука. Тепер цю канаву називають р. Копаївкою. З озера надлишки води по­трапляють в р. Риту, назва якої, мабуть, теж пішла від проритого в дав­ніші часи каналу. Вода в озері прозора, з багатими кормами, що дозволяє вирощувати велику кількість риби. Сюди в радянський час завезли судака, вугра, чудського сига, які збагатили місцеву фау­ну риб.

Пісочне — невелике, але глибоке майже округлої форми озеро, розташоване північніше оз. Свитязь. Воно теж карстового походження, живиться підземними джерелами і атмосферними опадами. Пісочне озеро непроточне, і тому рівень води в ньому коливається в межах 3—5 м; тепер воно з’єднане канавою з басейном р. Рити, по якій стікає надлишок води. Озеро оточене гарними, зручними для відпочинку піща­ними пляжами, тому тут побудовано великий міжколгоспний санаторій «Лісова пісня», база відпочинку Львівського університету «Озерний край», піонерський табір та інші заклади. Озеро оточують соснові, ду­бово-соснові та чорновільхові ліси, багаті на гриби та лісові ягоди: чор­ницю, малину тощо. Все це приваблює багато відпочиваючих.

Оз. Кримне площею 144 га розміщене за 4 км на схід від Пісочного і нагадує його багатьма рисами: воно також карстового походження, оточене піщаними пляжами і лісами, має чисту воду і надзвичайно мальовниче. Особливої привабливості надають йому два заліснені до­пливи та острівець посередині озера.

Описані озера внесені в фонд республіканських ландшафтних за­казників і, очевидно, в недалекому майбутньому стануть базою для організації республіканського природного парку.

Коротко охарактеризуємо ще декілька озер, які теж можуть бути оголошені ландшафтними заказниками. Серед них особливої уваги за­слуговує оз. Нечимне, розташоване біля с. Скулин Ковельського району, його ніжна краса і таємничість надихнули полум’яну поетесу Лесю Ук­раїнку на створення драми-феєрії «Лісова пісня». Ось як вона описує озеро: «Посеред лісу простора галявина… яка переходить у куп’я та очерети, а в одному місці — в ясно-зелену драговину — то береги лісо­вого озера. Саме озеро тиховодне, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича — повна ніжної задумливої поліської краси».

Площа озера — 40 ганайбільша глибина — близько 4 мБереги низькі, заторфовані, поросли очеретом, рогозом, чагарниками. Улюблене місце відпочинку трудящих, його часто відвідують туристи.

Державними заказниками також є озера Добре, Глибоке і Святе. Оз. Добре, площею 46 гакарстового походження, розташоване біля с. Нуйно Камінь-Каширського району. Багате на різні види риб; роз­ташоване в мальовничій місцевості, біля нього приємно відпочивати.

У Волинській області є чимало ландшафтних заказників обласного значення.

Озеро Глибоке розташоване в лісі біля с. Городок Маневицького району; його площа — лише 9,5 гаВідоме мальовничими околицями, потужними підводними джерелами, чистою холодною водою.

Оз. Святе карствого походження. Навколо нього ростуть високо­бонітетні насадження сосни віком 80 років. Площа озера — 44 гаВоно багате на цінну рибу.

Ландшафтний резерват Воротнів розташований в Звірівському ліс­ництві Ківерцівського лісгоспзагу на території Луцького району в пере­хідній смузі між Волинською лісостеповою височиною і лісовим поліс­сям. Його площа 600 гаВкритий він широколистяними і змішаними лісами; подекуди трапляються ставки. їх береги поросли травами. Тут розводяться і знаходять притулок чимало видів водоплаваючих та при­бережних птахів: куликів, гусей, качок, бекасів, журавлів, чапель, лелек та багато інших.

Меморіальний природничий комплекс партизанської слави — уро­чище Лопатень — розташоване в Цуманському лісгоспзазі Ківерців­ського району, входить у склад Партизанського лісництва. На площі 40 га тут ростуть високобонітетні змішані сосново-дубові ліси. Під час Великої Вітчизняної війни у цьому лісі базувались партизанські загони Д. М. Медведєва, А. П. Бринського. Тепер тут споруджено музей Пар­тизанської слави.

Крутосхилий лісистий берег р. Горині в Ківерцівському районі зай­має площу 30 гаКруті та обривисті схили тут закріплені високобоні­тетними насадженнями дуба і сосни. Густий змішаний ліс добре обері­гає схили від ерозії та зсувів. Цей резерват має велике науково-пізна­вальне та естетичне значення.

На території Волинської області є чотири резервати болотної рос­линності загальною площею 276 гаЦе, звичайно, замало для Волині. Тут, на нашу думку, потрібно створити Волинський філіал Поліського державного заповідника та ще декілька болотних заказників для охо­рони їх рослинності та крилатих мешканців.

Болото Торчинське розміщене на території колгоспу «Радянська Волинь» Луцького району. Його площа — 20 гаЦе єдине в межах Во­линської височини і одне з небагатьох на Україні гіпнових торфовищ. До нашого часу на ньому добре збереглась гіпново-осокова рослинність. Тут ростуть такі рідкісні види, як осока багнова та росичка круглолис­та. Болото є водорозбором, з нього витікає р. Кармін.

Болото Міланове розташоване на території колгоспу «Україна» Любомльського району (площа 131 га). Воно відзначається мезофітним характером, безлісе. В травостої на сфагновому покриві переважає осока пухнатоплода з андромедою, журавлиною, шейхцерією та куничником.

Подібне до Міланового болото Луки, розташоване на території того ж колгоспу (площа 95 га). Тут переважають осоково-чагарниково-сфагнові угруповання. У складі його флори є ряд рідкісних для України рослин, зокрема шейхцерія болотна, росичка англійська, осока баг­нова і стрункокорневищна, андромеда та ін.

Болото Піддовге-Підкругле, площею 30 гарозташоване по берегах озер Довге і Кругле в межах колгоспу «Україна». Воно теж мезотроф­ного характеру, поросло деревами берези пухнастої та декількох видів верб. Рідкісна болотна рослинність, яка тут росте, має важливе наукове значення і потребує охорони.

Зоологічні резервати. В області є два озера-резервати для охорони тварин. Це оз. Турське — іхтіологічний резерват, і оз. Климівське — орнітологічний резерват.

Оз. Турське розташоване на північній схід від. с. Заболоття Ратнів­ського району. Площа озера — 1236 гадовжина — 5,6 кмширина — 3,2 кмглибина коливається в межах 0,9 мОзеро заплавневого похо­дження. Дно його піщане, біля берегів мулисте. Воно густо заростає водною та болотною рослинністю. Використовується для розведення та охорони цінної місцевої та завезеної з інших районів риби.

Оз. Климівське розміщене в групі Шацьких озер. Площа його дзер­кала — 29 гаРазом з прилеглими лісами та болотами служить для розмноження та охорони цінних птахів: білих та чорних лебедів, гагар, гусей, качок та багатьох інших видів.

ПАРКИ-ПАМ’ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА

Таких пам’яток природи місцевого значення в області на­лічується 18. З них: три парки культури і відпочинку, один дендропарк та 14 ділянок лісу, які використовуються як парки відпочинку, тобто є лісопарками.

Любешівський парк відпочинку площею 12 газаснований в XIX ст.г найбільш відомий на Волині. В ньому росте понад 80 видів дерев та ча­гарників.

Горохівський та Літинський парки теж засновані в XIX ст.; в них

налічується понад 60 видів дерев та чагарників, в тому числі багато

екзотів. У Літинському парку окремі дерева мають близько 200 років.

Луцький дендрологічний парк площею 8 га простягається вздовж вул. Ківерцівської. Тут росте понад 30 видів деревно-чагарникових на­саджень. Луцький дендрологічний парк має велике науково-пізнавальне та культурно-естетичне значення.

У Ківерцівському лісництві охороняється дев’ять ділянок високо­бонітетних насаджень дуба і сосни загальною площею 82,5 гаСім з них — це чисті соснові лісостани віком 110—140 років. На двох ділян­ках ростуть мішані дубово-соснові ліси віком 130—140 років. Викорис­товуються ці лісові масиви як лісопарки і місця відпочинку трудящих.

Пам’яткою природи є насіннєва ділянка червоного дуба (площа 10 га), який поширений у Горохівському лісництві. Вона служить для наукових досліджень, зокрема створення насаджень з швидкоростучих порід.

У Головнянському лісництві Любомльського району на площі 25 га охороняється діброва, якій 170 років. Використовується як насіннєва ді­лянка і місце відпочинку трудящих.

Високобонітетна діброва охороняється і в Горинському лісництві Ківерцівського району. Її вік близько 150 років. Тут на площі 212,8 га вивчають рослинний покрив і тваринний світ, їх трофічні зв’язки. Крім того, діброву використовують для збирання насіння та відпочинку тру­дящих. Така ж діброва охороняється і в Мощанському лісництві того ж району на площі 13,7 га.

Цінне високобонітетне насадження сосни звичайної площею 5,2 га взяте під охорону в Білоозерському лісництві Камінь-Каширського ра­йону. Вік дерев близько 150 років. Використовується цей масив для наукових досліджень та збирання насіння.

Охорона парків та лісопарків ще не поставлена на належний рі­вень. Вигляд їх непривабливий, в них трапляються порушення прийня­тих норм: випасання худоби, проїзд автотранспорту, санітарні рубки і догляд за ними проводяться несвоєчасно.

ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ

З 138 пам’яток природи 128 припадає на ботанічні і по п’ять — на зоологічні та гідрологічні. Як бачимо, в області зовсім не охороняються геологічні та палеогеографічні пам’ятки, хоч такі без­умовно є.

Найбільш численні ботанічні пам’ятки природи. Місцевій охороні підлягають: 61 ділянка лісів та чагарників, 111 віковічних дерев, при­чому більшість з них розташована в Ківерцівському лісництві.

На Волинській височині і південній частині Волинського Полісся під місцеву охорону взято 17 ділянок дубового лісу площею 0,5—4,6 га, загальною площею 34,3 гаСім ділянок розташовані у межах Ківерців­ського лісництва. Ці ділянки являють собою високобонітетні діброви віком 100—150 років. Використовуються вони для збирання насіння і як місця відпочинку трудящих.

Під охорону місцевих органів влади та громадських організацій взяті окремі віковічні дуби. Всього в області охороняється 70 дубів. «Патріархами» є 500-літні дуби в с. Городнє Любомльського району, в Гущанському лісництві того ж району та в Кримнівському лісництві Ратнівського району. Діаметр вікових дерев перевищує 2 мвисота приблизно 25 мВік інших дерев сягає 150—350 років.

В перехідній смузі від лісостепової Волинської височини до лісово­го Полісся, де лісорослинні умови однаково сприятливі як для широко­листяних, так і для хвойних порід, охороняються високобонітетні ду­бово-соснові змішані деревостани. Налічується 22 ділянки таких лісів загальною площею 48,2 гаРозмір ділянок коливається в межах 0,2— 5,0 гаВсі вони лежать в Ківерцівському лісництві Ківерцівського ор­дена Леніна лісгоспзагу. Вік дерев тут коливаться в межах 120— 150 років.

Ділянки соснових лісів розміщені на Волинському Поліссі і в пере­хідній смузі до лісостепової зони. Охороняється 18 ділянок соснових деревостанів загального площею 26,4 газ розмірами ділянок 0,2—4,0 га. Вік їх 110—150 років. Чотирнадцять ділянок соснових лісів, що охоро­няються, розташовані на території Ківерцівського лісництва. Виникає слушне питання, чи не потрібно на території Ківерцівського лісництва, де так багато унікальних деревостанів, створити державний заповідник? До нього можна приєднати Цуманські ліси, теж справжні пам’ятки природи.

Пам’ятками природи оголошені дві 200-річні сосни у Ратнівському та Володимир-Волинському районах. В Шацькому районі охороняються 130-річні дуб і сосна, що зрослися між собою. Це рідкісне явище у природі.

До пам’яток природи місцевого значення віднесені насадження бархату амурського віком 16 років у Берестечківському лісництві. На Волині це єдине місце, де бархат добре приживається. Єдиним на території Волинської області є штучне насадження модрини європей­ської віком 55 років у Губинському лісництві Локачинського району. Середня висота дерев — 32 мвони 1-а класу бонітету. Ця ділянка використовується для збору насіння. В Осівському лісництві Ковель­ського району під охорону взято високобонітетні насадження вільхи чорної віком 50 років.

Крім вже відмічених, на території Волинської області під охорону держави взято окремі віковічні і реліктові дерева, які мають наукове, культурне, патріотично-виховне значення. В с. Іваничі Рожищенського району росте 300-річна липа серцелиста діаметром 1,5 м і висотою близько 25 мРідкісним для Волині є поодиноке дерево бука звичай­ного, вік якого вже понад 200 років. Воно росте в Горохівському лісни­цтві. В іншому кварталі цього ж лісництва можна побачити бук віком понад 130 років.

В Луцьку по вул. Крупської, 23, біля будинку, в якому жила ви­датна українська поетеса Леся Українка, росте ясен звичайний, якому вже більше 200 років. Інший ясен такого ж віку взятий під охорону в с. Рожище. його висота — понад 25 мдіаметр стовбура 1,3 мдіаметр крони — близько 20 мКарпатська красуня смерічка непогано почуває себе у Ратнівському районі, проживши тут майже 100 років. Такий же вік має могутній кедр сибірський, що росте в с. Поступель у цьому ж районі.

У 28 кварталі Горницького лісництва Ратнівського району під охо­роною дві 50-річні берези, біля яких в роки Великої Вітчизняної війни загинув і був похований гвардії рядовий Герой Радянського Союзу Ва­силь Петрович Газін.

Зоологічні пам’ятки природи. На р. Стохід біля с. Нові Червища Камінь-Каширського району охороняються реакліматизовані тут бобри. Поселені вони у 1966 p., добре прижилися і тепер розширюють свої володіння.

В області охороняється два поселення сірих чапель. Одне з них розташоване в урочищі Біскупичі Микуличівського лісництва у Володимир-Волинському районі. Тут чаплі гніздяться у 120-річному дубовому лісі на площі 3,5 гаІнше поселення в Шацькому лісництві Любомль­ського району, його площа всього 1 га.

Чорні лелеки, — дуже рідкісні птахи на Україні; раніше переслі­дувались марновірними людьми і були витіснені в найглухіші лісисті місця. В Білозерському лісництві Камінь-Каширського району зберег­лися і взяті під охорону держави два поселення чорних лелек. Ці досить таємничі птахи є об’єктом наукового вивчення.

Гідрологічні пам’ятки природи. Найбільш відома пам’ятка це «Оконські джерела», які розташовані поблизу с. Оконськ Маневицького району. З товщі крейдяних відкладів через дві свердловини потужно б’є холодна (9°С) кришталево-чиста вода. Джерело утворило невелике озеро глибиною близько 3 м і площею 0,5 гаВоно оточене валом і об­саджене деревами. На поверхні озера видно, як б’є вода з джерел-свердловин. За годину джерела дають 650 м3 води. Раніше ця вода використовувалась у млині, який зберігся і до сьогодні. Тепер воду по­дають у ставки, в яких розводять форель.

Охороняють Цуманські джерела у Мощанському лісництві. Вода в них має хороші смакові властивості. На території колгоспу ім. XXI з’їзду К.ПРС Любомльського району, біля автотраси Любомль—Шацьк, розташоване джерело з цінною питною слабомінералізованою водою. В м. Берестечко під охорону держави взято дві самовиливні артезіан­ські свердловини, які дають дуже чисту і смачну воду, що використо­вується для споживання населенням.

Крім заповідності, існують інші форми охорони природи. Велике значення мають мисливські заказники і мисливські господарства. Для збагачення мисливської фауни, сприяння збільшенню поголів’я і роз­селення в області створено сім мисливських заказників загальною пло­щею 129800 га і республіканське державне мисливське господарство «Цуманське» площею 45000 гаМисливські угіддя багаті на водоплав­ну дичину, серед якої найбільше видів куликів, бекасів, качок, гусей, журавлів, чапель, лелек тощо. В цих угіддях водяться рябчики, сірі куріпки, тетерюки, глухарі, полювання на яких суворо заборонено, а тому кількість їх з року в рік поступово збільшується.

У мисливських угіддях трапляються козулі, дикі кабани, олені. Завдяки налагодженій охороні і проведенню біотехнічних заходів збіль­шилось поголів’я козулі і дикого кабана. Якщо у 1970 р. поголів’я ди­кого кабана становило 3700 шт., а козулі — 9600 шт., то у 1972 р. від­повідно — 3800 і 11200 шт.

Для збагачення корисної фауни в угіддя області в 1965 р. завезено 18 голів зубрів. Ці рідкісні могутні лісові велетні добре прижились на Волині і поголів’я їх зараз досягає 40 шт. Непогано пристосувались до нових умов і плямисті олені, розмножились ондатри і єноти.

ЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ ОХОРОНИ ПРИРОДИ

В охороні диких тварин в області є ще ряд недоліків. Не скрізь ведеться належна боротьба з браконьєрами. Деякі первинні мисливські колективи не беруть участі в заготівлі кормів, виготовленні кормушок, солонців, влаштуванні підкормочних майданчиків. В бага­тьох місцях відгодівельні площі не відмежовані натурними знаками. (Ліси та луки Волині багаті на лікарські рослини. Лікарська сиро­вина заготовляється у великій кількості. (Запаси багатьох видів дико­ростучих лікарських рослин в області ще довго будуть залишатись практично невичерпними. Проте окремі види цих рослин, внаслідок над­мірного осушення великих територій, вирубування лісів, випасання худоби та інтенсивної заготівлі стають рідкісними, скорочується їх ареал. Виникла загроза повного зникнення на значних територіях ба­гатьох трав та чагарників. У результаті осушення все менше стає ка­лини, журавлини, росички круглолистої, багна болотного та ін. Посту­пово зменшується ареал ромашки, звіробою, конвалії тощо. (Поки не пізно, в області потрібно створити декілька заказників лікарських рослину

У Волинській області є багато об’єктів, які потрібно взяти під охо­рону. Необхідно охороняти природні деревостани ялини європейської, які поширені тут невеликими «острівцями» південніше від межі суціль­ного поширення її в БРСР. Такі «острівці» ялинових лісів (А. І. Бар­барич, 1953) відомі в Ратнівському (с. Сільця Млинівські), в Камінь-Каширському (села Пнівне, Рудка Червинська, Нуйно, Запруддя), в Любомльському (села Підгородне, Скрипниця), в Ковельському (села Несухоїже, Кашівка), в Маневицькому районах (села Софіянівка, Троянівка, Мала Осниця). Вкрай необхідно перевірити в якому стані зга­дані «острівці» ялинових лісів і відібрати деякі з них для охорони як державні заказники (резервати).

Волинська область багата також і на геологічні пам’ятки, найціка­віші з яких теж слід взяти під охорону. (Серед них можна назвати «ост­рівці» палеогенових відкладів, які де-не-де збереглися від розмиву, як наприклад, між селами Свинарин, Тупичів, Новий Двір тощо. З четвер­тинних відкладів слід подбати про охорону кінцевоморенних відкла­дів — озів, крупних валунів, моренних горбів, тому що матеріали цих відкладів у великих розмірах уже вибрали і далі вибирають на будів­ництво доріг, споруд тощо. Заслуговує на охорону озеро біля с. Люби­тів Ковельського району, значна частина якого являє собою кар’єр, в якому добре відкривається характер нашарувань водно-льодовикових відкладів. Слід провести обстеження таких відкладів і взяти на облік цінніші з них і ті, які мають науково-освітній характер, включаючи їх у списки природоохоронних об’єктів.

Треба нагадати також і про те, що у Волинській області трапля­ються унікальні геологічні розрізи озерно-льодовикових і лесових від­кладів. Так, біля м. Ковеля є кар’єр, в якому добувають глину, яка являє собою відклади так званих стрічкових глин, дуже рідкісних на Україні. Не меншу зацікавленість викликають деякі розрізи лесових відкладів, які відкриті в кар’єрах біля Луцька, Торчина, Коршева, Го­рохова та в інших місцях. Важливе значення лесових кар’єрів Волин­ської області полягає в тому, що в них відкривається на поверхню серія так званих похованих грунтів, вивчення яких дасть можливість вста­новити етапи і основні риси природи цього краю протягом четвертин­ного періоду. Необхідно дослідити ці кар’єри, найповніші з них оголо­сити пам’ятками природи і відповідно охороняти.

У Волинській області є ще багато об’єктів, які потрібно взяти під охорону. Такі цінні об’єкти живої і неживої природи слід виявляти, описувати, брати під захист і контроль громадських організацій, особ­ливо шкіл. Кожна школа, клас, піонерська дружина повинні взяти шеф­ство над охороною певної ландшафтної ділянки, лісостану, джерела, окремого дерева.

Охорона природи не повинна зводитись тільки до збереження і до­гляду окремих природоохоронних об’єктів, а проявлятись насамперед у правильному, соціалістичному природокористуванні, повному і комп­лексному використанні природних ресурсів, боротьбі з шкідливими сти­хійними процесами, яким сприяє неправильне використання земель і вод, ресурсів живої та неживої природи. Великого значення набуває боротьба з забрудненням атмосферного повітря, поверхневих і підзем­них вод та грунтів. Для Волинського Полісся особливе значення має правильний підхід до осушення перезволожених та заболочених земель, який повинен полягати у регулюванні водного режиму за допомогою осушувально-зрошувальних систем зворотної дії. Як показує досвід, пе­реосушення земель, особливо з органічними грунтами, приносить вели­ку шкоду природі і народному господарству, зумовлює загибель цінних видів рослин і тварин, викликає шкідливі стихійні процеси. Осушувати слід лише мінеральні грунти після ретельних досліджень доцільності таких робіт.

Отже, підхід до охорони природи повинен бути комплексним. Ми повинні охороняти природу в цілому, її дрібніші природно-територіальні комплекси-ландшафти як єдине ціле, бо лише тоді зможемо зберегти окремі її компоненти без значних перетворень і змін. Для збереження потрібних нам рослин і тварин найважливішою умовою є охорона їх місцезростань, того середовища, в якому вони можуть нормально рости і розмножуватись.

Охорона природи і раціональне використання її ресурсів — важ­лива всенародна справа, обов’язок кожної радянської людини. Ми по­винні розумно використовувати багатства природи, відновлювати і примножувати її ресурси, не порушуючи тих віковічних зв’язків, які склалися між компонентами природного середовища. Від того, як ми будемо охороняти природу, буде залежати наша праця і відпочинок, наше здоров’я і настрій. Наш обов’язок не тільки зберегти придатне для нормального життя радянських людей географічне середовище, але й залишити його для майбутніх поколінь ще кращим і багатшим.