10 months ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Волинська область розташована в межах Волино-По­дільського артезіанського басейну, в якому поширені прісні і мінера­лізовані підземні води їх формування і територіальне поширення обу­мовлюється геологічною будовою і геохімічною обстановкою надр. Во­доносними є відклади палеозою, мезозою і кайнозою, серед яких виділяється декілька самостійних водоносних горизонтів.

У східній частині області водоносний горизонт утворюють тріщи­нуваті пісковики рифею-кембрію. Прикривається він товщею порід верх­ньокрейдового і верхньочетвертинного віку. Розкритий горизонт ба­гатьма свердловинами на глибині 50—175 м. Горизонт напірний. За­кладені свердловини в понижених ділянках рельєфу в річкових долинах переважно самовиливають з дебітом 12—20, 40—60 м3/год. У окремих випадках їх дебіт зростає до 100—150 м3/год, що свідчить про високе водозбагачення горизонту.

Води цього горизонту прісні, гідрокарбонатно-кальцієвого складу з добрими смаковими якостями. На них базується водопостачання м. Маневичі. У сусідній Ровенській області води цього горизонту є ос­новним джерелом водопостачання міст Ровно, Клевань, Костопіль, Здолбунів тощо.

Розвідувальні свердловини у західній частині області, зокрема в районі Турійська і Туропина на глибині 250—300 м виявили кембрій­ський водоносний горизонт. Горизонт має напірні властивості, а статич­ні рівні вод у свердловинах встановлюються неглибоко від поверхні. В загальному води цього горизонту вивчені поки що слабо.

Кристалічні тріщинуваті вапняки силуру утворюють водоносний горизонт, який поширений у південно-східній частині області. Горизонт напірний, водозбагачення його зростає з глибиною, наприклад, дебіт свердловин у с. Ставок Ківерцівського району, що розкрила цей гори­зонт на глибині 46 мстановив 9 м3/год і зріс до 12 м3/год на глибині 60—80 м. Максимальний приплив води (25 м3/год) зафіксований у цій свердловині з глибини 150 мУ свердловині с. 1 одомичі Маневицького району, що розкрила відклади силуру, приплив води в інтервалі 73— 79 м становить 18 м3/год при самовпливі і збільшується до 30 м3/год на глибині 123 м.

Все це свідчить про те, що відклади силуру містять водоносний горизонт прісних вод, водозбагачення якого тісно пов’язане з тріщи­нуватістю та кавернозністю порід. Цей горизонт вивчений поки що недостатньо і для потреб водопостачання майже не використовується.

Відклади девону у Волинській області розкриті такими свердло­винами, у яких виявлено два водоносних горизонти. Найбільш водозбагачені відклади нижнього девону. Цей горизонт пов’язаний з трі­щинуватими вапняками і має напірні властивості. На глибині 80—96 м він розкритий свердловиною в районі м. Ківерці, дебіт якої досягає 59,8 м3/год при зниженні рівня на 4,3 мДещо далі на південний схід від згаданого водопункту в м. Дубно Ровенської області дебіт свердло­вини при самовиливі коливається в межах 19—23 м3/год. Неоднакову водозбагаченість нижньодевонського горизонту можна пояснити мабуть різним ступенем тріщинуватості водоносної товщі. Води цього горизон­ту гідрокарбонатно-кальціевомагнієві з мінералізацією меншою від 1 г/л.

Водоносними виявляються також вапняки і доломіти середнього де­вону. Згідно з даними, одержаними зі свердловин, що закладені в м. Луцьку, с. Верба Дубнівського району Ровенської області та ст. Не­свіч-Волинський, середньодевонський водоносний горизонт залягає на глибині 116—125 м. Він має напірні властивості, але статичний рівень встановлюється дещо нижче від поверхні суші.

Верхньодевонський горизонт на території Волинської області від­сутній.

У західній частині Волинської області поширені відклади карбону. Встановлено, що торща карбону має шарувату будову, в якій чергу­ються пісковики і вапняки з пластами вугілля. Відклади візейського і намюрського ярусів утворюють горизонт тріщинно-пластового типу.

Водоносний горизонт візейського ярусу пов’язаний з тріщинуватими вапняками і пісковиками, які перешаровуються проверстками глинистих сланців та алевролітів. Розкритий він свердловинами в районі Воло­димира-Волинського, а також Іваничів на глибині 284—440 м. Гори­зонт водозбагачений слабо і дебіт свердловин коливається в межах 0,2—5,4 м3/год. Для цих вод характерна підвищена мінералізація, вони мають хлоридно-натрієвий склад і гірко-солоний смак. Із мікроком­понентів у них виявлено бром (50—70 мг/л). У водах розчинений азот, вуглекислота і метан. На метан припадає максимальна кількість (70—90%). Для потреб водопостачання води цього горизонту непри­датні.

Намюрський водоносний горизонт утворюють тріщинуваті кварцові пісковики, які чергуються з глинистими і вуглистими сланцями, алев­ролітами і прошарками вугілля. Поширений цей горизонт у південно-західній частині Волинської області і залягає на глибині 300—380 м. Горизонт напірний, п’єзометричні рівні встановлюються близько денної поверхні. Дебіти свердловин 3—5 м3/добу. Зростає водозбагачення го­ризоту в зоні поширення «сріблястих» пісковиків, де дебіт свердловин досягає 7 м3/год.

За хімічним складом і величиною мінералізації води намюрського горизонту дуже різноманітні і непостійні. У північній частині басейну вони слабосолонуваті, у центральній — солоні, а у південній — дуже солоні, їх мінералізація зростає до кільканадцяти грамів на літр.

Юрський водоносний горизонт у Львівсько-Волинському кам’яно­вугільному басейні мало поширений і зберігся тільки у вигляді окре­мих лінз у понижених ділянках поверхні карбону. Води цього горизон­ту для потреб водопостачання не використовуються у зв’язку з підви­щеною мінералізацією.

У крейдовій товщі водоносними виявились відклади сеноманського і сенон-туронського ярусів. Сеноманський водоносний горизонт залягає глибоко, малопотужний, дебіти водопунктів незначні, тому для водопо­стачання практичного значення він не має.

Найбільш водозбагаченими виявились відклади сенон-турону, які між собою гідравлічно пов’язані і утворюють один водоносний гори­зонт. На території Волинської області цей горизонт розкритий під час розвідки Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну трестом «Київгеологія». Літологічно цей горизонт представлений товщею мергельно-крейдяних порід. Потужність водоносної товщі змінюється в межах 10—80 м. Горизонт характеризується непостійністю водозбагачен­ня, яке пов’язане з тріщинуватістю і закарстованістю порід. В серед­ньому дебіт свердловин коливається в межах 3—10 м3/год, інколи зро­стає до 20 мг/год. Трапляються ділянки більш водозбагачені, де приплив води у свердловини становить 40—60 м3/год.

Сенон-туронський водоносний горизонт живиться за рахунок інфіль­трації атмосферних опадів та підпливу вод тектонічних порушень з гли­бини. Рух водного потоку відбувається в сторону рік Західного Бугу та Прип’яті.

Води сеноманського горизонту прісні (гідрокарбонатно-натрієво-кальцієвого складу) з мінералізацією до 1 г/л і фізичними вла­стивостями, які дозволяють використовувати їх для водопостачан­ня шахт, робітничих селищ, промислових підприємств та міст об­ласті.

Четвертинні відклади на території Волинського Полісся представ­лені флювіогляціальними пісками з домішкою гальки з гравію, алю­віальними глинистими пісками, суглинками та моренами. Разом з корою вивітрювання верхньої крейди вони утворюють перший від денної по­верхні водоносний горизонт. Він залягає на глибині 2,5—8 м від по­верхні. Літологія горизонту дуже мінлива як за площею поширення, так і за розрізом, чим і пояснюється непостійність дебіту водопунктів. Поповнення запасів вод у цьому горизонті перебуває у тісній залеж­ності від атмосферних опадів. На його режим значною мірою впливає рівень руслових вод річок.

Проведені нами польові дослідження показали, що хімічний склад вод першого від поверхні водоносного горизонту, який прийнято нази­вати ґрунтовими водами, залежить від клімату, рельєфу, мінерального складу і фізико-механічних властивостей водовміщуючої товщі та її покрівлі. На підвищених ділянках води належать переважно до гідро­карбонатно-кальцієвого типу, з мінералізацією 0,2—0,5 мг/л. Води м’які зі сталою твердістю 0,64—3 мг-екв/л. СО2 у цих водах в польових умо­вах становить 8—17 мг/л. Амоній виявлений не у всіх водопунктах і вміст його змінювався від сотих часток міліграма на літр до слідів. Взагалі ці води переважно безколірні з задовільними смаковими якостями.

На рівнинних майже нерозчленованих ділянках Волинського Поліс­ся (район Камінь-Каширська, Ратне та інші), підземний стік дуже спо­вільнюється, місцевість заболочується. У хімічному складі ґрунтових вод з’являються сполуки окису азоту у підвищеній кількості (до 20 мг/л) та залізо болотного походження. Типово поліські умови позна­чаються і на фізичних властивостях цього горизонту. Вода у криницях мутна, жовтого відтінку з неприємним присмаком.

Води четвертинного водоносного горизонту Волинської області вза­галі, за винятком заболочених ділянок, мають порівняно задовільні фізичні властивості. Вони м’які, гідрокарбонатно-кальцієво-магнієвого складу з мінералізацією до 1 г/л. Неглибоке залягання горизонту до­зволяє сільському населенню використовувати підземні води цього го­ризонту для побутових потреб.

Отже, Волинська область повністю забезпечена підземними вода­ми, придатними для широкого використання.