7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

Інколи на залізничних насипах, край дороги або на пустирі можна побачити високу багаторічну рослину з великими цілісними довгасто-еліптичними листками і зонтиковидним суцвіттям темно-червоних або рожевих квіток. Восени розвиваються великі здуто-яйцевидні сіроповстисті плоди-листянки. Дозріваючи, вони по боках розтріскуються. З них висипається велика кількість плоского темно-коричневого насіння з блискучим білосніжним чубком, який складається з довгих шовковистих волосків. Це ваточник сірійський (Asclepias syriaca L.), родом з Північної Америки, поширений у Канаді і США. На батьківщині його називають молочною травою, оскільки тканини рослини містять молочний сік.

Спершу ваточник сірійський запровадили в культуру як волокнисту рослину. Використовували чубки сім’янок і волокнисті стебла. Волоски чубка не змочуються водою, тому з них виробляли рятувальні засоби, кіноплівки, використовували для набивання різних виробів. Із стеблових волокон виготовляли мотузки і рядна. З 1875 р. ваточник почали випробувати як каучуконосну рослину. Крім того, ваточник непоганий медонос, використовується як лікарська, їстівна (з молодих рослин виготовляють солодкий сироп, з квіток — цукор, а молоді стебла вживають замість спаржи), ефіроолійна рослина. Насіння містить 12—18 % харчової олії.

З метою культивування ваточник сірійський у XVII ст. було завезено у Європу. За короткий час нова культура поширилася ‘у Франції, Німеччині, а потім і в інших країнах.

Певних відомостей щодо часу появи цієї рослини в Росії і на Україні немає. Оскільки Росія підтримувала зв’язки із Західною Європою, то. можна припустити, що ваточник був невдовзі завезений і в Росію як нова технічна рослина. На початку XIX ст. цей вид уже культивували в ботанічних садах Петербурга. В 1863 р. його завезли в Київський ботанічний сад, а пізніше — в м. Білу Церкву. У 1887 р. ваточник сірійський був знайдений у здичавілому стані ,в с. Козині Київської губернії. В Росії цим видом зацікавилися насамперед як каучуконосом, зокрема, з цією метою його культивували в Києві. Але захоплення цією культурою швидко минуло: волокно виявилося ламким. Після появи штучного каучуку культивувати ваточник припинили. Але рослина залишилася в нашій флорі.

Здичавівши, цей вид ріс біля місць, де його колись культивували, а якщо випадково потрапляв на залізничний насип, поволі посувався вздовж полотна. Колонії його були невеликі, розташовані спорадично. Уже в 20-х роках нашого століття колишній «фаворит» траплявся тільки в здичавілому стані. Найбільш великим виявився київський осередок. Зустрічався він і в Харківській та Дніпропетровській областях, на Поділлі та Волині.

За наступну половину XX ст. ваточник сірійський лише трохи розширив свій вторинний ареал. Крім згаданих областей він росте на Ровенщині, в Чернігівській і Сумській областях. Нині його подекуди розводять як декоративну, ефіроолійну рослину. На Україні він має дуже обмежене поширення.