7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

На городах, особливо на легких піщаних поливних грунтах, міжряддя часто, як килимом, вкриті розпластаними рослинами із соковитими, м’ясистими стеблами і листками. Це портулак городній (Роrtulaca oleracea L.) з родини портулакових. У цього ярого однорічника від самої основи стрижневого кореня радіально відходять лежачі розгалужені стебла до 15—40 см завдовжки, вкриті дрібними оберненояйцевидними листками. У пазухах верхніх листків розміщені по 2—3 невеликі квітки з жовтими пелюстками. У вересні достигають плоди — кулевидні коробочки, з яких висипається велика кількість чорного насіння. Максимальна плодючість однієї рослини досягає 3 млн. насінин, а в середньому вона становить 10 тис. Насіння сходить протягом цілого літа, тому вивести цей бур’ян дуже важко. Росте портулак городній переважно на городах, полях просапних культур, у садах. Особливо дружні і міцні сходи з’являються на поливних землях уздовж канавок. Дрібненьке кутасте насіння з дрібногорбкуватою оболонкою поширюється вітром, водою, потрапляє у врожай і розноситься з ним. Інколи насіння поширюють птахи.

Ця рослина є на всіх континентах і належить до найбільш злісних бур’янів світу. До більшості країн портулак городній занесений дуже давно, принаймні до XVI ст., тому важко визначити його батьківщину. Зовнішній вигляд і екологічні особливості свідчать про його зв’язок з посушливими країнами. Схильність портулака до поширення в районах з посушливим кліматом і піщаними або глинистими слабо засоленими грунтами виявляється в тому, що саме тут екологічна амплітуда місцезростань цього виду значно ширша за інші райони. У пониззі Дніпра портулак городній — це звичайна рослина пустирів, придорожніх смуг, насипів. Його можна побачити на узбережжі і на дні забур’яненої степової балки, серед бідної, вибитої худобою рослинності прибережних гранітів, на випасах, вигонах, польових і лісових дорогах, на галявинах соснових лісів. Чим далі на північ, тим вужче коло місцезростань рослини.

Портулак городній

Портулак городній

Деякі вчені вважають, що батьківщиною портулаку городнього є пустелі або напівпустелі Північної Африки, інші — що ця рослина родом з центральноазіатських посушливих районів. Нерозв’язане питання щодо поширення цієї рослини по всій земній кулі. Справа в тому, що портулак відомий не тільки як бур’ян. У Південній Європі і в Середземномор’ї ця рослина широко культивується як їстівна, а подекуди як корм для свиней. Вирощують портулак городній і в нашій країні в Закавказзі, Середній Азії, на Далекому Сході.

Портулак городній — цінна поживна, батата на вітаміни рослина. Як лікарська рослина портулак відомий ще з часів Гіпократа і здавна мав широке застосування при лікуванні багатьох хвороб. В їжу споживають молоді листки, з яких готують салати, різні приправи, солять і маринують на зиму. Подекуди їдять підсмажене насіння, яке містить жирну олію. Тому можливо, що цю рослину розводили для вжитку, насіння завозили в свої садиби, повертаючись з мандрівок або походів. Протицинготна і кровоспинна дія речовин, що містяться в листках, а також те, що рослина довго не в’яне, робила її дуже корисною в походах і мандрівках. Тому можливо припустити, що, вирушаючи в дорогу, мандрівники і воїни брали із собою пучечок трави портулаку. Розносилося насіння і з урожаєм городніх культур, з розсадою; транспорт і худоба також зіграли певну роль у його поширенні. Звичайно, на Україну портулак городній потрапив у далеку давнину. Одним з можливих шляхів занесення цієї рослини могли бути переселення людей з давніх районів землеробства, зокрема із Закавказзя і Малої Азії.