7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

З першого погляду на цю рослину, відчуваєш, що це чужинець. Бо не вписується вона в квітуче різнотрав’я навколишніх степів, відрізняється від витончених запашних степових трав. Вона поширюється переважно по витолочених худобою ділянках, перелогах, узбіччях доріг, пасовищах та вигонах.

Батьківщина гармали звичайної (Peganum harmala L.) — посушливі райони Передньої Азії (країни Близького Сходу), а природний ареал її охоплює територію від Східних Балкан до Тібету і Джунгарії (Південна Європа, Мала Азія, Іран, Афганістан). На захід і північ від цього району ареал гармали звичайної має вторинне походження.

Гармала звичайна — багаторічна рослина з розгалуженим стеблом, облистненим глибоко 3—5-роздільними листками, і брудно-жовтуватими квітками, що сидять на товстеньких ніжках, супротивних листкам. Цвіте з травня по серпень, розмножується насінням і вегетативно. Одна рослина дає до 8000 насінин. Коріння рослини в нижній частині розгалужене, 7—10 см завтовшки, всередині дерев’янисте, проникає в грунт на 2—3 м. На кореневій шийці може утворитися до 300 пагонів, які займають близько 0,25 м2. На підземних пагонах з’являється дуже багато бруньок. Рослина має гіркий смак і неприємний запах.

Незважаючи на це, гармала дуже цінується на своїй батьківщині як лікарська рослина. У старовину її називали «засобом від 99 хвороб». Цілющі властивості гармали зумовлені тим, що в її коренях і насінні міститься цінний алкалоїд гармін, який має лікувальне значення. З давніх часів насіння гармали використовується в арабській медицині. В Середній Азії, в Афганістані та деяких інших країнах Азії гармала також загальновідома як лікарська рослина, її насіння використовували раніше і в європейській офіційній медицині для лікування захворювань очей та деяких інших хвороб. У народній медицині наваром з коренів лікують ревматизм і коросту, парою з навару — зуби.

Слава чудодійної лікарської рослини сприяла поширенню її за межами природного ареалу.

В Криму гармала росте давно. Напевно, насіння її було завезено з Туреччини, можливо, з балканських країн або з арабського Сходу. Цілком імовірно, що такою цінною лікарською рослиною користувалися і татари. Питання про те, звідки потрапила в Крим ця рослина, і досі залишається відкритим. Коли сюди потяглися чумацькі каравани, вона вже була досить поширеною. Росла гармала переважно поблизу жител і край доріг. Далі на північ вона не поширювалась, хоч умови південних причорноморських степів її цілком задовольняли. Але на перешкоді стояли затоки й топкі солончаки Гнилого моря — Сивашу.

Гармала звичайна

Гармала звичайна

Довгий чумацький шлях… Все може трапитися в дорозі: і напад кочівників, і підступна хвороба, і виснаження сил. Тому на возі в чумака не тільки мішки з дорогоцінним товаром — сіллю, а й вірна козацька зброя, а серед нехитрих пожитків — пучечок лікарських трав. Серед них не тільки ті, які відомі в рідному краї ще з дідів-прадідів, а й славнозвісна чужинка, про чудодійну цілющу силу якої дізналися від мешканців Криму.

Так на чумацькому возі й перетнула гармала солоні хвилі Гнилого моря. Десь по дорозі просипалося насіння, і в полиновому степу південної України, який так нагадував мандрівниці покинуту батьківщину, виростали перші рослини. Минали роки… Не з одного воза потрапляло на благодатну землю насіння чужинки. Поряд з колією, вибитою колесами, поступово простяглися темно-зелені смуги невідомої тут гармали. Правда, на півночі гармала не росла. Уродженку півдня зупинили суворі кліматичні умови та грунти. Найпівнічніші форпости рослини тепер відомі в околицях м. Кіровограда і на заході Донецької області. А в приморській частині України гармала поширена в степах Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Найчастіше вона зустрічається в пониззі річок Інгульця і Дніпра та в Присивашші.

Поступово гармала втратила своє значення як лікарської рослини, поступившись місцем новим «медичним світилам». Але як злісний бур’ян пасовищ в освоєних степах залишилась назавжди. В Присивашші і Північному Криму гармала звичайна займає близько 40—50 % усієї площі пасовищ.

Рослина, як і чимало інших, у великих дозах отруйна. Крім гарміну, вона містить алкалоїд пеганін і гармалін. Через отруйність і неприємний запах тварини гармалу не споживають, що дає їй можливість вільно поширюватися на зайнятій території.