7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

Так назвали очевидці блискавичне поширення по Європі хамоміли пахучої (Chamomilla suaveolens (Pursh) Rydb.), або ромашки. Рослина ця родом з Камчатки і західної частини Північної Америки.

Вперше в Європі цей вид помітили в Швеції в 1850 р. Вважають, що завезений він з Америки, можливо, з баластом або як лікарську рослину. Через 2 роки американську «біженку» виявили в Берліні, в 1875 р.— у Франції. В 1880 р. вона перетнула кордони Росії і була знайдена в Петербурзі. Через 4 роки рослина, мандруючи вже дорогами Польщі, досягла околиць м. Варшави. В 1887 р. хамомілу пахучу побачили в Москві, а в 1895 р.— Києві. В 90-х роках минулого століття поширення хамоміли пахучої набуло навального характеру. Наприкінці століття вона вже росла в багатьох місцевостях Середньої Росії.

Кліматичні умови її первинного ареалу були схожі на ті, в яких вона нині існувала і, маючи високу екологічну пластичність, хамоміла пахуча з легкістю пристосувалася до навколишнього середовища. На початку XX ст. поширення бур’яну по Росії набувало характеру агресії: спершу кілька особин, через рік — колонія, ще через рік — суцільні зарості, які пригнічували місцеві види. Темно-зелені щільні колонії «чужинки» скрізь супроводжували людину. Рослини масово зростали на подвір’ях, вулицях, край доріг, між каміннями бруківки, на пустирях і вигонах. Відчували себе «переселенці» добре і в селі, і в місті. Там, де рух був пожвавлений, хамоміла пахуча розмножувалась інтенсивніше, оскільки її насіння масово розносилося багатьма агентами поширення. Витоптування рослина не боялася, лише пригинала до самої землі, а потім знову випростовувала пружні стебла з розсіченими на вузенькі частинки листками і щільними безпелюстковими кошиками.

Хамоміла пахуча

Хамоміла пахуча

Сходи хамоміли пахучої з’являються наприкінці травня. Тижнів через два починається цвітіння, яке триває до серпня. На одній рослині утворюється до 5000 насінин. За вегетаційний період латки суцільних заростей ростуть просто на очах. Грунт у таких заростях густо встелений насінням. Воно налипає до всього, що ступає або котиться по землі, і завдяки цьому нестримно поширюється. Оскільки улюбленими місцями бур’яну були залізничні насипи, колії та околиці станцій, де безперервно проходив натовп пасажирів, для поширення насіння залізницями склалися сприятливі умови.

З часом «наступ» втратив силу. Хоч хамоміла і продовжувала поширюватися по нових місцевостях, але тепер це відбувається поволі. Переломний момент у поширенні виду, можливо, був пов’язаний з тим, що в господарстві почали менше використовувати коней, які у великій кількості розносили насіння.

Хамоміла пахуча встигла широко розселитися, переважно на рудеральних (сміттєвих) місцезростаннях. Лише в лісовій і частково лісостеповій зонах вона зрідка засмічує посіви озимих і ярих зернових, просапні культури та багаторічні трави. В наш час хамоміла пахуча справляє враження аборигенної рослини. Нині колонії цього бур’яну зустрічаються на території від Архангельська до Криму і Кавказу, та від Прибалтики до Уралу, а також у Сибіру, Середній Азії і на Далекому Сході.