7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

Природа нерідко задає нам загадки. Друге століття вчені не можуть дійти згоди щодо походження сизюринхію гірського. Де батьківщина цієї рослини? Чому вона несподівано з’являється в різних місцях: то на високих полонинах, то на болотах, то в лісосмузі, то на лузі чи лісовій галявині? Росте на одному місці кілька років, а потім несподівано зникає, щоб з’явитися в іншому, часто досить віддаленому місці.

Сизюринхій гірський (Sisyrinchium montanum Greene) скромна вишукана рослинка 30 см заввишки з родини півникових. Вона зовсім не схожа на своїх пишних гордовитих родичів — усім відомих півників. Широко відкриті маленькі квітки, наче сині оченята, весело визирають крізь зелене листя. Ця ніжна рослина — представник великого роду, який нараховує понад 100 видів. Усі вони зростають в Америці. І тільки один з них, сизюринхій гірський, трапляється також в Європі, Азії, Австралії та Новій Зеландії. Причому скрізь він зустрічається серед дикої рослинності, справляючи враження аборигена флори.

Одні вчені вважають, що рослина ця американського походження і на інші континенти занесена людиною. Їх супротивники стверджують, що сизюринхій гірський скрізь росте дико. І все ж на користь занесення докази вагоміші. І справді, поза Америкою сизюринхій гірський майже завжди росте поблизу міст, на ділянках, більш-менш змінених діяльністю людини. Його часто знаходять то біля фабрик, то на випасах, біля стежок, іноді на смітниках і навіть на насипах залізниць. Часто цю рослину можна побачити поблизу парків і ботанічних садів. Перевіряючи, коли і як виникло те чи інше місцезростання цього виду, дослідники виявили цікавий факт. Майже скрізь виникненню такого місцезростання передувало вирощування цієї декоративної рослини десь поблизу: в ботанічному саду, парку, маєтку. Виявилося, що рослина досить легко дичавіє.

Сизюринхій гірський — світлолюбна рослина, віддає перевагу піщаним ґрунтам. На батьківщині він росте в прибережних районах прерій, на пісковиках, поблизу водоспадів, на ґрунті, що містить піщаний гравій і гальку. Потрапивши на околицю міста, придорожну луку чи узлісся, він може деякий час існувати там у дикому стані. Висипаючись з коробочки, його насіння засмічує грунт і в дощову погоду з брудом налипає до ніг птахів.

Сизюринхій звичайний

Сизюринхій звичайний

Враховуючи це, вчені мали змогу пояснити причину появи сизюринхію гірського у віддалених місцях серед дикої природи. Дослідники також помітили, що в таких місцях загадковий американець віддавав перевагу тим ділянкам, де рослинний покрив був більш-менш порушений: біля стежок, на випасах, у лісосмугах. Особливо добре він почував себе у вторинних трав’янистих угрупованнях, які виникли на місці зведеного лісу. Цей факт дає підставу припустити, що сизюринхій гірський могли занести в інші місцевості і з фуражем. Вчені встановили також етапи утворення його вторинного ареалу.

В Європу сизюринхій гірський уперше був завезений ще у 1693 р. в знаменитий ботанічний сад Англії в м. К’ю. Вже на початку XIX ст. він культивується в багатьох ботсадах Німеччини, Англії, Франції, Австрії. Завезли цю рослину і в Росію в ботанічний сад О. С. Разумовського під Москвою. Як здичавілу рослину його знаходили на околицях Вердена, Гамбурга та деяких інших міст Німеччини, де він час від часу з’являвся на торфових луках, поблизу шляхів, фабрик і на смітниках, а потім раптово зникав. Місцями ж сизюринхій гірський повністю натуралізувався і ріс на луках та газонах — у Баварії, Чехословаччині, на околицях Москви.

На Україні синьоокий красень з’явися в 1907 р. Професор Я. Ломницький знайшов його на околиці м. Коломиї, на болотах біля Княж-двору. В наступні роки на цьому місці сизюринхій гірський більше не знаходили. Через кілька років польський ботанік А. Врублевський виявив його на Покутті. А в 1919 р. в ботанічній літературі з’явилося повідомлення, що цей вид росте і в Угорщині в Мармарошах.

Тривалий час сизюринхій гірський не виходив за межі означених районів, але «перестрибував» з місця на місце.

Під час Великої Вітчизняної війни він був занесений до Володимирської області, і що було зовсім несподівано, раптом з’явився аж у Прибайкаллі.

Після війни поширення сизюринхію гірського помітно пожвавилося. В Карпатах почав рости по туристських стежках, на залізничних насипах. І в Польщі його неодноразово знаходили на залізниці на околицях м. Кракова. В Українських Карпатах сизюринхій гірський зустрічається нині в багатьох районах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей. Спустившись з гір, він з’явився вже у Львівській, Житомирській, Київській і Чернігівській областях. На рівнині він найчастіше росте поодиноко або невеликими групами в лісосмугах, на галявинах, узліссях.

Усі факти свідчать про те, що рослина ця в Європі адвентивна. Проте крапку на цьому ставити ще рано, оскільки беззастережних доказів того, що сизюринхій в далеку давнину не був поширений на всіх континентах, немає.