7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

У кінці XVIII ст. в Європу було занесено південноамериканську рослину — галінсогу дрібноквіткову (Galinsoga parviflora Cav.). Вперше в 1785 p. її виявив іспанський ботанік А. І. Каваніль, в Паризькому, а потім у Мадридському ботанічних садах. Батьківщиною цього виду є Перу, але він і тоді був поширений в прилеглих країнах: Болівії, Чілі, Бразилії, Аргентині тощо. Галінсога дрібноквіткова — однорічна майже гола рослина з родини айстрових до 30—40 см заввишки з прямостоячим стеблом, облистненим яскраво-зеленими цілісними листками і дрібними, до 5 мм діаметром кошиками квітів. Жовті трубчасті квітки розміщені в центрі, в оточенні п’яти білих язичкових квіток. Рослина віддає перевагу тінистим зволоженим місцям.

У кінці XVIII ст. «американку» помітили в Німеччині. Там вона подекуди траплялась на околицях великих міст. Колонії галінсоги дрібноквіткової швидко збільшувалися й до 1807 р. весь північний схід країни був окупований «загарбницею». Далі галінсога продовжувала свій шлях у двох напрямах. Один з них вів у Польщу і Росію, другий — через Австрію і Швейцарію до північної Італії. Поява її у Відні зафіксована в 1850 р. Пристосувавшись до умов Середньої Європи, галінсога дрібноквіткова почала освоювати північно-західні райони Європи. У Голландії вона з’явилася в 1862 p., у Бельгії — в 1887, в Англії — в 1807, у Данії і Норвегії — в 1906 р. Одночасно освоювалися території також у південному напрямі. У 1910 р. перші осередки цієї рослини виникають у північних і північно-східних районах Франції. На початку XX ст. цей вид уже розселився по Європі.

Галінсога дрібноквіткова

Галінсога дрібноквіткова

На Україні галінсога дрібноквіткова швидко розповсюджувалася по парках і маєтках. В 1879 р. її виявили в м. Коломиї і в м. Кременці. Наступного року вона вже з’явилася у м. Заболотові, у 1890 р. перші представники цього виду зазеленіли на околицях м. Ровно. У 1894 р галінсога, подорожуючи у східному напрямі, опинилася у м. Харкові. З білоцерківського осередка галінсога дрібноквіткова вирушила в північному напрямі і в 1905 р. вже зустрічалася в багатьох садах м. Києва, у 1906 р.— також на околицях міста. Звідси вона поширилась до Васильківського району. Харківський осередок у 1919 р. досяг станції Богодухів Харківської області.

Таке хаотичне поширення пояснюється тим, що спочатку переважав антропохорний спосіб занесення рослини: куди перевозили засмічене насіння чи вантажі, там і виникав черговий осередок бур’яну. Потім, завдяки природному способу розповсюдження, кількість нових місцезнаходжень галінсоги дрібноквіткової почала зростати.

Розповсюдження галінсоги дрібноквіткової по Україні

Розповсюдження галінсоги дрібноквіткової по Україні

У 30-х роках галінсога дрібноквіткова була досить поширеним бур’яном у Київській, Харківській і Хмельницькій областях. Окремі ділянки були засмічені в Полтавській, Черкаській, Житомирській, Тернопільській, Ровенській, Кіровоградській та Вінницькій областях, а також у північних районах Одеської області. У народі цю «загарбницю», якої важко позбутися, влучно охрестили «незбутницею». Вона й справді завдавала величезної шкоди в лісових і лісостепових районах, де для неї були найсприятливіші умови. її розповсюдження обмежує нестача вологи, тому в степовій зоні її значно менше. Особливо галінсоги дрібноквіткової багато в Лісостепу і Закарпатті, де її вважають одним з найбільш злісних городніх бур’янів.

Незбутниця давно вже вийшла за межі України. Шляхи її мандрів пролягли європейською частиною СРСР, Кавказом, привели аж на Далекій Схід. І за межами Європи ареал її постійно збільшувався. З Австралії її занесли в Нову Зеландію і в Тасманію.

Тепер галінсога дрібноквіткова засмічує переважно присадибні ділянки, городи, поля просапних культур, а також парки, газони, квітники тощо. Росте і на узбіччях шляхів, але віддає перевагу тінистим місцям з пухкими, родючими зволоженими грунтами. Інколи засмічує пасовища.

Галінсога дрібноквіткова має і корисні якості. Так, у Перу препаратами з неї лікують цингу. Використовується вона і як кормова рослина, що багата на білок.

Слідом за галінсогою дрібноквітковою поширюється і найближча її родичка — галінсога війчаста (Galinsoga ciliata (Rafin.) Blake). Обидва види дуже схожі, але останній відрізняється густим опушенням з білих відстовбурчених волосків. Родом галінсога війчаста з Центральної і Південної Америки. Цей вид давно вже занесений у Північну Америку. Наприкінці XIX ст. він почав розповсюджуватися по Європі. У 1870 р. його виявили в Бельгії, в 1928 р.— у Франції. Потім у 1935 р. через Голландію дістався Швеції.

У нашій країні галінсога війчаста відома з 1928 р. Вперше вона була занесена до Литви. Другий осередок виник у Львові в 1949 р. До цього району галінсога війчаста, мабуть, потрапила з Угорщини, де відома ще з 1932 p., або з Польщі. З того часу дуже поширилася по Закарпаттю й інших західних лісових і лісостепових районах України, але на схід далі Ровенської області не пішла через несприятливі кліматичні умови.