7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

До величезної групи папоротей належить також маленька родина азолових, яка об’єднує лише 6 видів єдиного роду азола. Всі вони водяні папороті, поширені в стоячих водах і у водах з повільною течією переважно тропічних і субтропічних, частково помірних районів Америки, Австралії і Південно-Східної Азії. Зовні вони трохи схожі на ряску. В місцях свого розповсюдження, як і ряска, вкривають поверхню води суцільним килимом. Звичайно, морфологічна будова азоли зовсім інша. Це мініатюрна папороть 0,7—2 см завдовжки, з розгалуженим кореневищем, від якого відходять перисті листки і довге додаткове коріння. Розмножується спорами та частинами кореневища.

Найцікавішою властивістю цієї крихітної рослинки є здатність засвоювати атмосферний азот. Власне, цим «займається» не сама азола, а її «квартирант» — синьо-зелена водорость анабена, яка міститься в листках азоли. Листки азоли складаються з двох сегментів, нижній з яких занурений у воду, а верхній плаває на її поверхні. На нижньому боці цього верхнього сегмента є маленький отвір в слизову порожнину, стінки якої вкриті волосками. У цій порожнині живе анабена. Від такого союзу виграють обидві сторони — анабена має приміщення, захист і постійне мінеральне живлення, азола забезпечується азотом.

У процесі свого розвитку азола постійно виділяє у воду зв’язаний азот, який поглинають інші рослини. Завдяки цьому азолу здавна використовують як зелене добриво на рисових полях, де інші азотфіксатори не можуть існувати. Особливо культура азоли розвинута в тропічній Азії, зокрема в Індокитаї. Як свідчить легенда, першою почала вирощувати азолу з метою підвищення врожайності рису в’єтнамська селянка з провінції Тхань-Бинь. Наслідки були настільки ефективні, що односельці обожнили жінку, а спосіб підвищення родючості рису за допомогою азоли тримали в суворій таємниці.

Азола відома не тільки як азотфіксатор. Вона є чудовим високобілковим кормом для сільськогосподарських тварин. Вкриваючи поверхню води зеленим килимом, рослина знищує всі бур’яни на рисових чеках, не пригнічуючи сам рис, зменшує випаровування води на заливних полях.

Вишукану, тендітну азолу часто вирощують в акваріумах. Завдяки цьому рослина може поширюватись в інші місцевості. Трапився, наприклад, такий випадок. У ботанічні сади Європи для акваріумів завезли два види азоли: азолу каролінську (Azolla caroliniana Willd.) і азолу папоротевидну (Azolla filiculoides Lam.). Якимсь чином вони потрапили в природні водойми. Після цього, починаючи з 1872 p., то в одній, то в іншій країні Європи утворювались колонії рослин-втікачок. Мандрували папороті, чіпляючись до ніг та пір’я водоплавних птахів, до днища пароплавів, пливли за течією, поки не знаходили затишної мілководної заводі.

У Бельгії, Чехословаччині, Франції, НДР, ФРН, Нідерландах, Іспанії, Румунії, Угорщині, Португалії один за одним виникали осередки азоли каролінської. У цих самих країнах (крім Угорщини), а також у Великобританії та Ірландії виявили азолу папоротевидну. Але приживалися вони не скрізь. Більшість колоній гинула, тому що обидва ці види мають певні вимоги до умов середовища. Морозні зими, протягом яких товстою кригою вкриваються водойми, згубно впливають на ці ніжні рослини. Високий рівень води і швидка течія також негативно позначаються на їх розвитку. Не витримують вони і пересихання водойм. Зате рослин, які ростуть поряд, вони не бояться і завжди виходять переможцями у міжвидовій боротьбі.

На Україну обидва види азоли потрапили найімовірніше з румунської ділянки Дунаю у 1970—1975 роках, де вони давно вже оселилися. Опинившись у сприятливих умовах, які створилися тут у зв’язку з комплексним гідротехнічним будівництвом, вони швидко розмножились і освоїли великі площі. Розвиток азоли відбувається дуже швидко. Через кожні п’ять днів площа, яку вона займає, збільшується майже вдвічі.

Нині у дельті Дунаю щорічні запаси азоли вимірюються тоннами. Мешканці навколишніх сіл використовують її для годівлі тварин, особливо птахів. Проводяться досліди, з метою визначення способів її використання в умовах України як зеленого добрива на рисових полях.

Так флора України збагатилася ще однією корисною і цікавою рослиною.