7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

У листі до ботаніків одна жінка писала: «Я хворію на бронхіальну астму. Цю тяжку алергічну хворобу спричинює рослина — амброзія полинолиста, яка останнім часом дуже поширилась в наших краях. Лікарі твердять, що вилікуватися я зможу лише змінивши місце проживання. Напишіть, будь ласка, в яких областях не росте амброзія і де мені можна жити». І таких листів чимало.

Що ж то за рослина, через яку люди мають кидати рідні місця і шукати притулок в інших краях? Як опинилась вона на Україні?

На початку XX ст., десь у 1914—1918 роках, недалеко від станції Кудашівка (нині Криничанський район Дніпропетровської області) німецький колоніст агроном Крикер висіяв насіння американської лікарської рослини — амброзії полинолистої (Ambrosia artemisiifolia L.).

Амброзія полинолиста

Амброзія полинолиста

Цю рослину використовували в народній медицині, як тонізуючий, протигарячковий та протиспазматичний засіб. На те, що у себе на батьківщині — в Північній та Середній Америці — амброзія полинолиста є злісним бур’яном, Крикер уваги не звернув. І не тільки в Америці.

На той час амброзія проникла майже на всі континенти. Була відома і в Європі — в 1873 р. її насіння випадково потрапило в Німеччину разом з насінням червоної конюшини, закупленим в Америці. Опинившись на новому континенті, амброзія почала мандрувати з країни в країну. Незабаром її помітили у Франції, згодом у Швеції, Швейцарії, Бельгії, Угорщині. І скрізь амброзія поводила себе войовничо, пригнічувала місцеві рослини, швидко освоювала нові площі, засмічувала сільськогосподарські культури.

Припускають, що з погано очищеним насінням суданки або червоної конюшини насіння амброзії в 1918 р. потрапило в Ставропольський край. Так на території Радянського Союзу виник другий осередок цього небезпечного бур’яну. Звідси амброзія поступово почала розповсюджуватись у різних напрямах і незабаром дісталася України. Час від часу окремі рослини з’являлися на залізничних насипах біля розвантажувальних платформ, поблизу елеваторів, край полів. Так з’явилися на Україні перші переселенці з далекої Америки..

Амброзія чудово почувала себе у новій місцевості і добре поширювалась самосівом. Скоро вона вже росла далеко за межами лікарських ділянок Крикера і околиць зерносховищ — на узбіччях доріг, під парканами, на подвір’ях, подекуди й на полях. Непоказні рослини, схожі на полин і коноплю, не привертали до себе уваги і помалу збільшували свої колонії.

Розповсюдження амброзії полинолистої по Україні

Розповсюдження амброзії полинолистої по Україні

Минали роки. Амброзія накопичувала запаси насіння в грунті. Під час Великої Вітчизняної війни по території України пересувалася велика кількість воєнної техніки, людей і тварин, і амброзія широко розселилася на місцях з порушеним рослинним покривом, яких на той час було чимало. Утворивши безліч форпостів у різних місцях, амброзія надійно закріпилася на Лівобережжі. Поширення її тепер набувало загрозливих розмірів. Повінню розтікалася вона по східних областях республіки, і ніякі заходи не в змозі були її спинити. Запорізька, Донецька, Кіровоградська, Дніпропетровська області, увесь Південний Кавказ, суміжні області РРФСР — Ростовська і Волгоградська були загачені цим бур’яном.

А лавина котилася далі. Окремі форпости виникали в Херсонській, Одеській, Ворошиловградській, Харківській та Вінницькій областях. Ще в 1934 р. амброзія дісталася Алма-Ати, а через 30 років вона вже мандрувала по містах Далекого Сходу. Амброзія росла скрізь: на подвір’ях, уздовж доріг і залізничних колій, на пустирях, смітниках, по берегах водойм, у лісосмугах, засмічувала поля, сади, випаси, завдаючи великих збитків сільському господарству. Виявилась вона небезпечною і для здоров’я людей, тому що під час цвітіння спричинювала у деяких алергічне захворювання — бронхіальну астму. Тварини також хворіли від неї на тяжку хворобу «сінну лихоманку».

Як сталося, що «підготовчий» період пройшов непоміченим і «спалах» розселення амброзії виник так несподівано? Найбільший розпал поширення амброзії відбувався під час війни, а тоді, зрозуміло, було не до бур’янів. Пізніше боротьбі з амброзією було приділено належну увагу, але час уже був витрачений і винищити завойовницю людині тепер було не під силу. Єдине, що залишалося — це стримувати її поширення в певних межах. Амброзію уже кілька десятків років марно намагаються знищити на всіх континентах. Проти неї кинуто найновіші досягнення науки й техніки, використовуються хімічні і біологічні методи боротьби, але істотних наслідків це поки що не дало.

У чому ж полягає таємниця такої надзвичайної живучості амброзії, яка забезпечила їй переможний хід по всіх континентах? Насамперед у великій пластичності і високому життєвому потенціалі. Куди б це потрапило її насіння, з нього виростають нормально розвинені рослини. Посуха її не лякає, оскільки коріння досягає глибини 4 м, а насіння зберігає схожість близько 5 років. До грунтів амброзія невимоглива і може рости на будь-якому субстраті. Можливих конкурентів вона також не боїться — суцільні зарості її пригнічують і заглушують усі оточуючі рослини. На 1 м2 росте до 100 особин амброзії, а сходів може бути й до 5 тис. Окремі особини досягають 2,5 м заввишки і утворюють до 100 тис. насінин. Якщо лише одна насінина уціліє, вона забезпечить існування колонії. Тварини обминають чужинку, бо в неї гірке листя і шорстке стебло.

Хоч і живуча амброзія, але цілеспрямована боротьба з нею, яку проводить на Україні карантинна інспекція та інші установи, дає позитивні наслідки. Це дає можливість не допускати поширення рослини на інші території. Та незважаючи на це, виникають нові осередки, які відразу винищуються то в Черкаській області, то на околицях Києва, то в Тернополі. Агрономи і вчені вивчають особливості розвитку цього бур’яну, щоб винайти ефективні засоби боротьби з незваною чужинкою.