7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

Непривабливі сіро-зелені щільні зарості тягнуться уздовж дороги. Високі (1—2 м заввишки) рослини, листям схожі на соняшник, а суцвіттям на лободу, витісняють барвисті трави, які не спроможні пробитися крізь їх стрій. Особливо неприємне враження справляють ці зарості пізньої осені, коли в кошиках рослин достигають чорні дрібні сім’янки. На одній рослині розвивається до 80—115 тис. сім’янок, і суцвіття здається обгорілим. Мабуть, тому рослина і дістала назву чорнощир.

На своїй батьківщині, у Північній Америці, чорнощир нетреболистий, або звичайний (Cyclachaena xanthifolia (Nutt.) Fresen.) був відомий як олійна рослина ще індійцям. У багатьох країнах його насіння висівали у ботанічних садах для створення колекцій, дослідження перспектив уведення цієї рослини в культуру. Вирощували чорнощир і в Київському ботанічному саду. Хто і коли привіз його насіння залишилося невідомим. Уперше на вулицях міста чорнощир звичайний помітили в здичавілому стані у 1842 р.

Чорнощир нетреболистий

Чорнощир нетреболистий

Чорнощир звичайний приживався на новій батьківщині дуже повільно, аж поки перші рослини не потрапили на залізничну колію. В Америці він росте в преріях, тому умови зростання на залізничних насипах його цілком влаштовували. На станціях, у місцях скупчення чорнощиру звичайного, грунт щедро посипаний дрібним насінням, яке з брудом прилипає до вантажів та ніг пасажирів і розноситься в різні кінці. Крім того, високі цупкі рослини з великим густим суцвіттям, що росли біля колії, часто використовувались кондукторами як віники. При цьому насіння разом із сміттям викидалося на черговій станції, де виникали нові колонії рослин. Дуже швидко ця рослина заполонила всі навколишні залізниці. Південна межа її поширення вже в 1939 р. проходила по лінії Вінниця — Кіровоград — Харків, а форпости, які один за одним виникали в Кам’янці-Подільському, Одесі, Маріуполі, в північній частині Донбасу, красномовно свідчили, що можливості цього виду ще не вичерпані. І справді, під час війни і в повоєнні роки чорнощир звичайний розселився по містах і залізничних станціях майже всієї України. «Освоїв» він і нові види транспорту — автомобільний і водний та нові екотопи. Величезні зарості чорнощиру звичайного бачимо тепер навкруги вокзалів, портів, гідростанцій, аеропортів, на міських звалищах, пустирях, вулицях. Тепер цей вид віддає перевагу родючим і вологим грунтам, де окремі особини виростають до 2 м заввишки. Дедалі настирливіше він просувається автотрасами в найвіддаленіші села, розноситься із зерном і фуражем. Цей бур’ян росте біля токів зерносховищ, тваринницьких ферм і вже давно вийшов за межі України й мандрує залізницями від Прибалтики до Далекого Сходу.

Розповсюдження Чорнощиру нетреболистого по Україні

Розповсюдження Чорнощиру нетреболистого по Україні

Чорнощир звичайний не засмічує поля, городи, пасовища. Проте поширення цього виду зовсім небажане. Худоба його не споживає, а великі зарості цієї непривабливої рослини витісняють місцеві види і псують вигляд наших міст і сіл.