7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

Рід полину нараховує понад 400 видів. У нашій країні зростає близько 180 видів. Чимало з них багаторічні трави з товстим довгим корінням, з високими міцними стеблами, вкритими розсіченими на вузенькі частки листками. Інші, і їх також немало, невисокі, розгалужені, сріблясті від повстистого опушення кущики. Квітки у всіх полинів дрібні, зібрані в маленькі кошики, які утворюють великі суцвіття.

Полини містять гіркоти, які збуджують апетит і поліпшують травлення, ефірні олії, алкалоїди, білки та деякі інші речовини. Рослина має гіркий, терпкий і ніжний аромат, який здавна привертав увагу парфюмерів. Та не просто було знайти серед сотень видів роду полину той, який передав би багатющу гаму пахощів, властивих цій рослині. Використовують полини з лікувальною та інсектицидною мегою. Для випробування нових видів у багатьох країнах створювали колекції полину, розводили окремі види в аптекарських садах та власних садибах.

Полин однорічний

Полин однорічний

Колись на Україну завезли насіння полину, який відрізнявся від інших видів. Рослина була однорічною. Крім того, була без опушення і мала ніжні блідо-зелені листки. На відміну від місцевих видів полину чужинець не переносив спеки і розвивався тільки в тінистих вологих місцях. Походив цей вид з помірної зони Східної Азії. Запах у полину однорічного (Artemisia annua L.) був дуже приємний, тому його культивували як ароматичну рослину. Згодом захоплення новою культурою минуло. Але чужинець не загинув. Він настільки призвичаївся до місцевих умов, що вже не мав потреби в догляді.

Як здичавілу рослину полин однорічний уперше помітили в кінці XIX ст. в с. Семиполках Київської губернії, в м. Ніжині Чернігівської губернії, в м. Лубнах та м. Золотоноші Полтавської губернії. Полин однорічний тоді ще скромно тулився під парканами і на смітниках. Особливої шкоди він не завдавав, мав приємний вигляд, і ніхто не заважав йому поширюватися далі.

Полин гіркий

Полин гіркий

З роками колонії навколо місць колишньої культури збільшувалися і міцніли. Крутий перелом у поширенні стався тоді, коли полин однорічний дістався заплав річок. Тут, де було достатньо вологи під захистом кущів та круч, розкотилися зелені хвилі зміцнілого переселенця.

В середині нинішнього століття зарості цього бур’яну можна було побачити на території Чернівецької, Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської, Хмельницької, Вінницької, Черкаської, Полтавської і Харківської областей. Нині він поширений по всій УРСР, а найбільш у західних лісостепових областях, де часто створює зарості, особливо великі по берегах річок.

У нашій країні полин однорічний відомий також у Закавказзі, в південних районах Європейської частини, Східного Сибіру і Далекого Сходу та в Середній Азії. Дістався він уже й Північної Америки.

Полин лікарський

Полин лікарський

Ще більше поширений на Україні полин гіркий (Artemisia absinthium L.) — високий багаторічник, з розсіченими білувато-зеленуватими шовковистими від сивого опушення листками. Рослина наче срібляста від коротких прилеглих волосків. Росте на вигонах, перелогах, поблизу жител, на пустирях, межах, узбіччях доріг, залізничних насипах, узліссях лісосмуг, вибитих пасовищах. Худоба його не споживає. Батьківщиною полину гіркого є Ірано-Туранська флористична підобласть.

На територію України він потрапив ще в XVI ст. завдяки своїм лікувальним властивостям. У «Салернському кодексі здоров’я», створеному в ранньому середньовіччі, згадується про цю рослину. Відомо також, що європейці розводили її в монастирських садах ще в IX ст. Полин гіркий цінувався не тільки за свої цілющі властивості, а й як ефіроолійна рослина, яку використовували в харчовій промисловості, зокрема при виготовленні вина і пива. У селах гіркий полин клали на долівку для знищення бліх.

Наприкінці минулого століття культивування його набагато скоротилося і в здичавілому стані він траплявся значно частіше, ніж на грядках. Частково культура полину гіркого збереглася і до наших днів, але дуже обмежено. Нині з нього виготовляють ліки для поліпшення апетиту та добувають ефірну олію. Україна стала для цього виду другою батьківщиною. Поширення його набуло таких розмірів, що важко назвати місцевість, де його не було б. Розмножується полин гіркий насінням, утворюючи його дуже багато, а також вегетативно.

І ще один вид полину — лікарський (Artemisia abrotanum L.), який за високі цілющі якості, декоративність і приємний аромат назвали божим деревом. Він вийшов з-під контролю людини і знайшов собі притулок по берегах річок лісостепової зони. Високі дерев’янисті стебла рослини заввишки 1 —1,5 м, які вкриті розсіченими на нитковидні частини сіро-зеленими листками, закінчуються великим суцвіттям дрібних кошиків. Зустрічається поблизу жител, в заплавах, на узліссях. Місцями утворює хащі на берегових урвищах.

Культивування полину для добування цінної ефірної олії не припиняється і в наш час. Учені шукають перспективні види, випробовують їх у культурі. Зокрема, така колекція існує тепер у Нікітському ботанічному саду. Науковці цього закладу винайшли перспективний вид — полин лимонний, мешканця Середньої Азії. На основі ефірної олії цієї рослини ризькі парфюмери створили ряд високопробних духів.