7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

У 1907 p. російський ботанік А. Б. Шелковников, досліджуючи в Закавказзі Ширванський степ, на березі річки Альджигян-чай знайшов невідому рослину з родини осокових. Виявилося, що вона належить до тропічного американського виду торулінію родючого (Torulinium ferax (Rich.) Urb.). Цей вид, як і інші рослини цього роду, широко розповсюджений у тропічних і субтропічних районах Америки й Азії. Він зростає у вологих місцях, на заболочених грунтах морських узбереж і берегах річок. Спочатку зростання цього виду в Східному Закавказзі здавалося настільки дивним і незрозумілим, що його спершу було описано як новий вид — торуліній кавказький. І лише після ретельного вивчення зібраних рослин і порівняння їх з гербарними зразками відомий вітчизняний учений А. А. Гроссгейм правильно визначив чужинця. Адже торуліній зростав у природних місцезростаннях серед місцевих видів і ніяк не виявляв свою адвентивну природу. Тоді ж як подолав складний шлях пришелець з далекого тропічного узбережжя?

Усе з’ясувалося лише після того, як загадкову рослину помітили на рисових полях та по берегах зрошувальних канав. Це дало підставу припустити, що торуліній родючий занесено з насінням рису, посіви якого були в Ширванському степу. Подальше поширення цього виду, зокрема поява його на Україні, підтвердили це припущення.

Східне Закавказзя стало для пришельця з тропіків другою батьківщиною. З антропогенних місцезростань — рисових чеків і зрошувальних канав, де він вперше з’явився, швидко розповсюдився на мулуватих мілководдях, потім став дедалі частіше траплятися в природних прибережних рослинних угрупованнях. У 1921 р. торуліній родючий став досить звичайною рослиною в означеному районі — і швидкими темпами поширювався далі. Він ріс по всій долині р. Кури і р. Аракса, а також у долинах їх приток, на півдні Вірменії. Цей прибережний вид, близький родич поширених у нас смикавців, згодом зайняв певне місце серед природної рослинності. Зарості торулінію родючого вузькою смугою тягнуться вздовж берегів понад водою. Чужинець виявився конкурентоспроможним, і його колонії витісняючи з таких ділянок місцеві види, справляють враження повноправного компонента прибережної рослинності.

Торуліній родючий — дворічна або однорічна щільнокущова рослина, 10—20 см заввишки, із скупченими складними зонтикоподібними суцвіттями на верхівці, що складаються з численних колосків. Вісь колоска членується під кожною квіткою. Знизу суцвіття містяться 4—8 горизонтально відігнуті листки, які значно довші за суцвіття. Наприкінці червня починається цвітіння. Одна квітка цвіте 1—3 доби. Квітки запилюються за допомогою вітру. Наприкінці липня достигають плоди — світло-бурі горішки. В одному суцвітті утворюється в середньому до 3500 насінин. При стиглих колосках вісь розламується на одноколоскові членики, що й дало підставу для найменування рослини (у перекладі з латинської мови «торуліній» — членичник). Плодоношення триває один-два місяці, після чого рослини відмирають.

Торуліній родючий

Торуліній родючий

Тривалий час осередок цього виду, що утворився в Закавказзі, був єдиним на території СРСР. У 1980 р. цей бур’ян виявлено на прибережних ділянках водойм Кілійської дельти Дунаю. Нині він росте на мілководдях та вологих місцинках з піщаними, мулисто-піщаними і мулистими грунтами, поширений у долині Дунаю, від м. Рені Одеської області до місця впадання річки в Чорне море. Найчастіше торуліній родючий трапляється на ділянках, що лише влітку та восени не залиті водою, тому мають нещільний рослинний покрив. Подекуди чужинець створює зарості 500 і 1000 м2, росте разом з місцевими прибережними рослинами. За вегетаційний сезон встигають закінчити розвиток дві-три, іноді чотири вікові групи цього виду. Це пояснюється здатністю насіння зберігати схожість протягом тривалого часу і проростати в найбільш сприятливих умовах. Зарості торулінію формуються трохи вище берега у вигляді смуг, нерідко перериваючись, і тягнуться на кілька кілометрів. По тому, як вони розміщуються одна за одною в напрямку до водойми, можна визначити, яким чином відступала вода.

Поява торулінію родючого в долині Дунаю також пов’язана з розвитком рисосіяння у цьому районі. Здатність колосків розпадатися на членики полегшує рослині засмічувати врожай рису. Не виключена можливість занесення насіння бур’яну водою, птахами та іншим шляхом з рисових чеків придунайськнх країн.