7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

Старожили Австралії ще й досі пам’ятають спустошливу навалу, спричинену нестримним поширенням опунції. В Австралії немає високих гір, великих річок і озер. Більшу частину її займають величезні простори одноманітних, переважно сухих рівнин. Для землеробства вони мало придатні і використовуються як пасовища.

Колонізація Австралії почалася в 1788 p., коли поблизу того місця, де зараз розташоване м. Сідней, висадився англійський губернатор Філіп з 1030 поселенцями. Освоєння нового континенту спочатку велося дуже поволі. Справжній потік переселенців хлинув тоді, коли в Австралії почали розводити овець, вовна яких експортувалась і високо цінувалася. Перші вівці були завезені в Австралію в 1794 p., а в 1821 р. їх поголів’я нараховувало близько 300 тис. Протягом тривалого часу вівчарство було найважливішою галуззю господарства країни. Швидко зростала й чисельність рогатої худоби.

Вовну не тільки експортували, а й використовували для власних потреб. Для виготовлення красивих вовняних виробів потрібні були барвники. Особливо популярна була фарба — кармін, яку здобували з висушеної попелиці кошеніль. Вона визначалася стійкістю і чистотою тонів, нею фарбували тканини у чудовий яскраво-червоний колір. Використовувався кармін і в харчовій промисловості при виготовленні масла і сиру. Попелиця кошеніль у великій кількості розмножувалася на нопалеї — одному з видів підродини опунцієвих з родини кактусів. Через це даний вид нопалеї так і називали — нопалея кошеніленосна (Nopalea cochenillifera (L.) Salm.— Dyck.). Родом вона була з Південної Мексики і з давніх часів культивувалася. Розводився цей кактус і в деяких інших країнах. К. Лінней назвав цю рослину кошенільним кактусом, або опунцією кошеніленосною, завдяки характерній формі плоского стебла.

Під останньою назвою цей вид увійшов в історію Австралії, як одне з найсильніших потрясінь економіки країни. Наприкінці XIX ст. хтось з поселенців завіз в Австралію з Мексіки опунцію кошеніленосну для виготовлення цінної фарби. Природні умови австралійських рівнин мають багато спільного з північноамериканськими степами й напівпустелями. Тому рослина легко тут дичавіла і «тікала» з ділянок, де її вирощували. Розмножується опунція насінням і вегетативно. Насіння міститься в соковитих плодах, вкритих колючками. Окремі сегменти плоского стебла здатні вкорінюватися і давати початок новій рослині. На той час, внаслідок випасання численних отар природний рослинний покрив пасовищ був порушений, що давало можливість зайшлим видам розселятися на них. Скоро колючі потвори замайоріли на всіх випасах. Для країни, що займалася скотарством, це була катастрофа. Худоба хворіла через постійні поранення, заготівля сіна стала неможливою, якість вовни значно погіршилася.

Наприкінці XIX ст. опунція захопила 4 млн. гектарів, а до 1925 р. площа, заселена опунцією, збільшилася в 3 рази і становила вже 12 млн. гектарів. Опунція росла на луках, пасовищах, полях. Усі заходи боротьби були безсилі проти агресора, блискавичне поширення якого можна було порівняти з нестримною пожежею. Скотарі терпіли величезні збитки. Економіка країни перебувала під загрозою. Нарешті було знайдено природного ворога опунції — метелика кактусову вогнівку, гусінь якого живилася внутрішніми тканинами рослини. В 1930 р. в зарості опунції було розкидано 3 мільйони яєць цього метелика. Зарості опунції почали рідшати, і злісний «окупант» був знешкоджений. Ця перемога, яка мала величезне значення для австралійців, була відзначена спорудженням пам’ятника метелику-визволителю від вдячних мешканців.