7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

У 1949 р. прекрасний знавець флори південної смуги України відомий ботанік Г. І. Білик був немало здивований, побачившії в Баштанському і Новобузькому районах Миколаївської області колонії незнайомих рослин, що жовтіли невеликими плямами на ледь помітних зниженнях перелогів. Стебло їх галузилося розчепіреними гілками, облистненими сизо-зеленими голими листками. Кожна гілочка закінчувалася кошиком яскраво-жовтих квіток. Обгортка кошика, що складалася з лінійно-ланцетних, зігнутих назовні листочків, була надзвичайно липкою від смолистих виділень. Учений встановив, що нова мешканка належить до північноамериканського виду — гринделії розчепіреної (Grindelia squarrosa (Pursh) (Pursh) Dun.).

У себе на батьківщині гринделія розчепірена росте на сухих землях Центральних і Великих рівнин у межах прерій, степової та напівпустельної смуги, на степових чорноземах, каштанових грунтах низькотравних степів та пустельних сіроземах. Як тільки почалося освоєння цих земель, гринделія дістала можливість подолати природні перешкоди, що стримували її поширення. Липучі кошики, міцно причепившись до вовни, одягу, транспортних засобів, перетнули р. Міссісіпі, подолали перевали Апалачських гір і дісталися узбережжя Атлантичного океану. Цей вторинний ареал відкривав широкі можливості для мандрівок по світу, оскільки через атлантичні порти здійснювалися зв’язки з іншими континентами. Проте минуло багато часу, поки липучки гринделії знову потрапили у сприятливі умови і прижилися на новому місці.

Допоміг випадок. Під час Великої Вітчизняної війни США постачали в нашу країну сіно для годівлі коней з армійських обозів. Найвірогідніше, що саме з цим сіном гринделія розчепірена прибула на Україну. Це припущення підтверджується тим, що найбільш великі й давні осередки гринделії розчепіреної є там, де під час війни порівняно довго стояли обози.

Припускають, що першими пунктами оселення гринделії розчепіреної були портові міста Миколаїв і Бердянськ. Під час війни виник і третій великий осередок у районі м. Слов’яносербська на Ворошиловградщині. Гринделія поволі освоювала нову місцевість. Кліматичні, зональні й грунтові умови відповідали вимогам її розвитку.

Гринделія розчепірена

Гринделія розчепірена

Тварини не споживали гірку липучу рослину. Природних ворогів вона ще не встигла придбати. Ряд біологічних особливостей гринделії: липкі смоляні виділення на обгортках суцвіть, висока насінна продуктивність, тривалий період схожості, невибагливість до умов існування ставили гринделію у вигідне становище порівняно з місцевими рослинами, що росли на пустирях, перелогах і пасовищах. Останні, ослаблені постійним витоптуванням худобою, загальним погіршенням природних умов, спричиненням розорюванням, прокладанням шляхів, гірничими роботами, поступалися перед високою конкурентною здатністю чужинки. Осередки дедалі збільшувалися, нагромаджувався запас насіння в грунті.

У середньому на одній рослині гринделії утворюється від 7 до 24 тис. насінин. Окремі, найбільш розвинені особини спроможні утворювати до 260 тис. насінин. На 1 м2 із щільними заростями гринделія може утворити запас понад 400 тис. насінин. Діаспори цього типового зоохора розносяться не тільки тваринами і людиною, а й водою. Смолисті виділення запобігають проникненню води в кошик. Діставшись річок, гринделія швидко розповсюджується по їх берегах і утворює досить великі колонії на пісках, берегових урвищах, збійних ділянках заплав.

Розповсюдження гринделії розчепіреної по Україні

Розповсюдження гринделії розчепіреної по Україні

На той час, коли гринделію помітили, вона вже утворила чималі колонії. Росла вона на залізничних насипах, збійних пасовищах, перелогах. Найбільші зарості виникли вздовж залізниці Миколаїв-Знам’янка. У Приазов’ї в басейні річки Берди на межі Запорізької і Донецької областей гринделія поширювалася переважно на пустирях і не придатних для оранки землях, які використовувалися як пасовища. У 1976 p., коли виявили цей осередок, гринделія розчепірена росла тут на великих площах, зустрічалась у вигляді густих суцільних заростей на засмічених вигонах, між садибами в населених пунктах, по ярах і балках, на лучно-степових ділянках з пошкодженим рослинним покривом і найчастіше на збійних ділянках пасовищ. Особливо багато її було на порушених грунтах, наприклад, на покинутих виробках кар’єру. У слов’яносербському осередку, який виявили в 1963 p., гринделія розчепірена переважно росла на берегах Сіверського Дінця.

Через двадцять років гринделія розчепірена освоїлася в нових умовах, утворила багато колоній і почала просуватися в суміжні райони. З миколаївського осередку вона поширювалася в радіальних напрямах у Херсонську, Дніпропетровську, Кіровоградську, Черкаську і Одеську області. З бердянського осередку — на північ, схід і захід. Північніше Слов’яносербська виник ще один осередок гринделії на околицях Харкова, який виявили в 1963 р. Цей осередок, що має самостійне значення, мабуть, іншого походження. Можливо, він виник внаслідок «втечі» гринделії з ділянок Харківського розсадника лікарських рослин.

Порівняно швидко гринделія поширилася з первинних осередків в інші області УРСР. Тепер окремі колонії цього бур’яну існують в 11 областях республіки. Вони охоплюють степову й лісостепову зони, а в районі Києва поодинокі особини цієї рослини вже виявлені на південній межі лісової зони, поблизу основних шляхів сполучення.

Чекали, що гринделія розчепірена поширюватиметься далі на схід. Але несподівано вона повернула на захід. Жовто-зелені хвилі покотилися через Миколаївську і Одеську області у Молдавію, де гринделія найбільше поширилася по Дністру. Чужинка ставала небезпечним для пасовищ бур’яном, росла скрізь, де був порушений рослинний покрив, вкорінювалася в пошкоджені випасом степові угруповання, тобто ставала їх постійним компонентом. Поширення гринделії триває. Збільшуються колонії в степовій зоні, виникають осередки в інших районах.

Гринделія має й корисні якості. Вона добре закріплює грунти, швидко заселює непридатні землі, що залишаються на покинутих виробках кар’єрів. Використовується також у медицині для збудження апетиту. Рослина містить алкалоїди, сапоніни, цукри, ефірну олію, мурашину, оцтову і вищі жирні кислоти тощо.

Але, беручи до уваги те, що в місцях свого найбільшого поширення в степовій зоні — гринделія стає небезпечним для пасовищ бур’яном, на Україні її взято під особливий контроль з тим, щоб не допустити екологічного вибуху (блискавичного поширення, яке не підлягає контролю з боку людини).