7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

У Північній Америці в стоячих водах і водах з повільною течією серед інших водних рослин трапляється елодея канадська (Elodea canadensis Michx.) — тендітна рослина із зануреним розгалуженим стеблом, облистненим вузькими довгастими дрібнопилчастими листками, розміщеними кільцями. Рослина дводомна. На жіночих особинах розвиваються маточкові квітки із зеленувато-білою оцвітиною, які поодиноко розміщені в пазухах листків. Довгі квітконіжки виносять їх на поверхню води. Тичинкові квітки під час цвітіння відриваються від стебла і досягають поверхні води. Тут вони стикаються з маточковими і запилюють їх.

Найбільш ефективно елодея розмножується вегетативно — утворенням бічних гілок, які згодом відокремлюються і розвиваються в нову рослину.

В свій час непримітна рослина, родом із Східної Канади, завдала багато неприємностей жителям прибережних районів, заволодівши водоймами мало не всієї Європи. У 1838 р. елодею канадську вперше помітили в Ірландії. Як вона перетнула Атлантичний океан, залишилося таємницею. Можливо, причепилася до днища корабля або припливла в акваріумі якогось любителя екзотики. Серед занесених рослин були тільки жіночі особини, тому насінням елодея не розмножувалась. Зате швидкість вегетативного розмноження повністю компенсувала цей недолік.

У 1842 р. елодею знайшли на шотландському кордоні. Незабаром її випадково завезли в Лестершир з американським лісом. Через 18 років після своєї появи елодея з надзвичайною швидкістю заполонила всі водойми Англії. її стебла засмічували ставки і озера, річки і канали.

Елодея поширювалася течією річок, її переносили водоплавні птахи та човни і баржі. Щільні зарості в річці Трент заважали рибалкам ставити сітки. В районі Кембріджу вона заполонила річку Кем, утруднювала пересування барж. Відомі навіть випадки загибелі людей, які тонули, заплутавшись у її заростях.

Щільно заселивши канали, рослина заважала стоку дренажної води в болотистих місцевостях Кембриджширі і Лінкольнширі. Окремі ділянки річки Темзи також стали непрохідними. Риба задихалась у підводних джунглях. Стебла забивали шлюзи і спричинювали розливи. У місцях свого масового поширення елодея канадська створювала щільні бар’єри до кількасот метрів завдовжки і десятків метрів завширшки. Несподіване лихо, що звалилося на країну, було подібне епідемії, тому винуватицю назвали «водяною чумою».

Елодея канадська

Елодея канадська

Невгамовну «загарбницю» як диковину почали вирощувати в ботанічних садах. Одним з найперших експонував її Берлінський ботанічний сад, а через 6 років рослина, поширившись за його межами, заполонила річки Одер, Ельбу і фландрські канали. Наприкінці століття елодею виявили у Франції, потім у Бельгії, Данії, Швеції, Росії і Угорщині.

У Росії елодея поширилася з Петербурзького ботанічного саду. Спочатку вона оселилася в річці Карповці, що протікає поблизу саду, а потім дійшла і до річки Неви. Через 8 років елодея дісталася Москви-ріки і Оки, а згодом — Уралу. Не злякали її і суворі зими, протягом яких вона перебувала на дні водойм. Наприкінці століття елодея не тільки заселила країни Західної Європи, а й дісталася берегів Австралії і Нової Зеландії.

На Україні елодею вперше помітили в 1894 р. в південній частині колишнього Одеського повіту в ставку на Великому Фонтані. В 1898 р. її було знайдено в м. Запоріжжі. По Дніпру елодея помандрувала за течією і досягла Херсонщини. Вгору по Дніпру вона піднялася до м. Кременчука Полтавської області.

Елодея канадська вирощувалася в акваріумах Ботанічного саду в м. Києві наприкінці минулого століття. Через необережність садівника цього саду Гогенбаумана, який, за повідомленням ботаніка Е. Ерліха, кинув маленьку гілочку елодеї, в одне з озер на лівому березі Дніпра, тут виникла колонія цього небезпечного бур’яну. Це поклало початок розмноження елодеї в даній місцевості. У 1899 р. після повені елодея поширилася в озерах на околицях Києва. Через півстоліття елодея стала звичною рослиною більшості водойм України, а в системі Дніпра вона вже через 5 років зустрічалася у великій кількості.

Та пройшов час і елодея почала рости в помірній кількості, не виявляючи нахилу до нестримного розмноження. Справжні причини зменшення її чисельності невідомі й досі, хоча вчені припускають, що вирішальним було підвищення трофності води. Достовірно лише те, що на перешкоді її розмноженню стала сама природа.