7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

З давніх-давен степами України кочували різні народи, які приходили сюди переважно з Азії. Через наші степи пройшли готи, гунни, печеніги, половці, татари та ін. Кочівники переганяли величезні отари, перевозили в кибитках своє майно. Слідом за кочівниками та купцями, заплутавшись у вовні свійських тварин, причепившись до воза або одягу, мандрували маленькі «вершниці» озброєні колючками, гачками. Перевагу мали ті, хто міг найміцніше причепитися. Це давало можливість «їхати» дуже довго, а значить, і поширюватися у віддалені райони. Але треба ще мати неабияку живучість і пластичність, щоб пристосуватися до нових умов зростання і вистояти в конкурентній боротьбі з місцевими рослинами. Можливо, не один вид з цього «бродячого племені» потрапив на Україну таким чином. Але до наших днів з тієї сивої давнини дожив один — нетреба звичайна (Xanthium strumarium L.), або реп’ях.

Сучасний ареал нетреби звичайної займає Європу, Середню Азію; та південно-західну частину Сибіру. Вона росте як бур’ян здебільшого уздовж доріг, на вибитих пасовищах, по берегах річок і штучних водойм, біля житла, на смітниках і пустирях. Нетреба звичайна має зеленувато-сірі, вкриті гачечками плодики з двома довгими зігнутими колючками-дзьобиками на верхівці! Звідки ж родом ця рослина?

У цьому питанні дослідники ніяк не можуть дійти згоди. Спершу гадали, що цей вид занесений з Північної Америки, де дуже розповсюджені його родичі. Але виявилося, що в природній флорі Америки нетреба звичайна відсутня. Почали шукати в іншому місті. Найперша згадка про цю рослину знайшлася в архівних документах. Виявилося, що в Середній Європі вона відома з 1542 р. На цій підставі виникла думка, що це її батьківщина. Проте кожний місцевий бур’ян колись мав рости в природних угрупованнях. Щодо нетреби таких даних не знаходили. Під час археологічних розкопок у Чехословаччині в Остраві в сміттєвих ямах поселень ХІІІ—XIV ст. були знайдені плоди цього виду. Отже, вже тоді нетреба звичайна була тут бур’яном. Значить, її могли занести до Середньої Європи монголи або купці зі Сходу, які привозили свої товари в середньоєвропейські країни.

Пізніше археологи знайшли плоди нетреби в Тор-нові в ще давніших пластах, датованих X ст. Нарешті палеоботаніки (ботаніки, які вивчають флору минулих епох по рештках частин рослин, що збереглися), знайшли плоди цього виду в доісторичних відкладах Нижнього Поволжя та на р. Урал. Це дало підставу зарахувати даний район до природного ареалу нетреби звичайної. У світлі цієї знахідки історію розселення рослини можна тлумачити так.

Нетреба звичайна

Нетреба звичайна

У далеку давнину нетреба звичайна росла в посушливих прикаспійських степах. її зовнішній вигляд і всі її «звички» свідчать про те, що це рослина сухих бідних грунтів, яка не боїться ні суховію, ні спеки. Завдяки плодам, які з легкістю чіплялися за все, що рухалося повз них, нетреба звичайна «переїжджала» з місця на місце. Найбільш далекі «подорожі» вона здійснювала разом з кочівниками. Гун-нами або половцями, а можливо і пізніше, під час монголо-татарського іга, вона була занесена на Україну, а потім у Середню Європу.

Нетреба звичайна добре переносить посуху. Вона утворює пишні зарості на смітниках і по берегах річок, особливо там, де ходить худоба. Іноді переноситься також водним транспортом. Плоди її опушені і густо вкриті колючками, тому вони деякий час можуть триматися на воді. Оселяються вони здебільшого на піщаних косах поблизу населених пунктів. Розвиток транспорту, зокрема залізничного, сприяв швидкому розповсюдженню цього виду в різних напрямах.

Нетреба звичайна розповсюдилася в Європі і прилеглих до її первісного ареалу районах Азії, була занесена й на інші континенти. Але в першій чверті XX ст. в її поширенні стався перелом. Спершу в Англії, а потім і в інших країнах, у тому числі на Україні і в РРФСР, помітили, що вона поступається місцем своєму родичу з берегів Ельби, який виявився життєздатнішим, а для поселення «вибрав» ті самі ділянки, що й нетреба звичайна. Потроху цей новий переселенець — нетреба ельбінська — витісняє її і примушує відходити в менш сприятливі райони. В зв’язку з цим ареал нетреби звичайної поступово скорочується.