7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Враховуючи виконані нами дослідження і базуючись на концептуальних положеннях ряду праць представників Московської школи русло­вих процесів, можна запропонувати таку структуру екологічного руслоз­навства (рис.2). Подібна схематизація дає можливість відстежити взаємодію природних і антропогенних чинників у формуванні руслового режиму, базуючись на динаміці руслових потоків, якісному складі річкових код, гідробі­ології русел. Окрім цього, “важливу” природно-техногенну функцію виконують негативні явища в руслах річок, які пов’язані з розмивами берегів, замуленням ру­сел, руйнуванням інженерних споруд, змінами умов життєдіяльності в прибереговій зоні тощо. Всі перераховані компоненти своєю взаємодією формують екологічний стан саморегулюючої системи “потік-русло”‘. Якщо ця система знаходиться у стані рівноваги, то екологічний стан русла можна вважати задовільним. Якщо рівновага порушується або природними (високі водопілля, катастрофічні наводки, надмірне надходження наносів, глибока довга межень, різні надзвичайні екзогенні процеси), або техногенними чинниками (зарегульованість стоку, регулювання русел, кар’єрні розробки в руслах, зміни інтенсивності ерозії в басейні), то ця система втрачає рів­новагу, що може призвести до порушення її екологічного стану.

В сучасних умовах у структурі екологічного руслознавства необхідно передба­чити і такі блоки, як моніторинг та управління русловими процесами, а також еколого-економічну їх оцінку.

Перший із цих блоків стосується системи спостережень за русловими про­цесами, що є надзвичайно важливим з точки зору просторово-часового дослі­дження їх спрямованості та розробки прогнозів їх змін. Такий підхід дозволяє сформувати банк даних щодо морфодинаміки русел річок і виходити на певні модельні рішення в цих аспектах.

Управління русловими процесами – це складна система дій, спрямованих на оптимізацію регулювання русел, планування і ранжування різних заходів, що забезпе­чують протипаводкові дії, захист берегів, інженерних і житлових споруд тощо.

На сучасному етапі детальний екологічний аналіз неможливо провести без еколого-економічної оцінки руслових процесів. Остання мусить базуватися на прийнятті оптимальних з економічної точки зору заходів щодо руслорегулювання, які забезпе­чували б максимальний екологічний ефект.

 Безымянный

Рис. 2. Структура екологічного руслознавства

 

На думку Р.С. Чалова, основній зміст руслознавства складає поняття руслові процеси, під якими слід розуміти “сукупність явищ, пов’язаній із взаємодією потоку і фунтів, що складають річище, ерозією, транспортом і акумуляцією наносів, що визначають розмивання (намивання) дна і берегів річок, розвиток різних форм ру­сел і форм руслового рельєфу, режим їх сезонних, багаторічних і вікових змін. Таке формулювання включає в себе сутність руслових процесів (взаємодія по­току і русла, рух наносів), їх прояви (форми русла і руслового рельєфу, руслові дефо­рмації) і часову мінливість (русловий режим). Логічно було б продовжити, що екологічне руслознавство відображає еко­логічні аспекти руслових процесів в їх природному і видозміненому господарською діяльністю стані. Саме аналіз впливу цих станів, що виражені через взає­модію певних чинників, може бути основою гідролого-екологічного аналізу руслових процесів, під яким слід розуміти оцінку взаємозв’язку і взаємообумовленості певних чинників, які визначають характер прояву руслових процесів і фо­рмують екологічний стан русла. До таких чинників слід віднести фактори руслових процесів, руслоформуючі витрати води, руслові деформації, стійкість русел річок, екологічно допустимі витрати, екологічно необхідний стік і госпо­дарську діяльність у руслі і на водозборі (рис.3). Внутрішня диференціація вказаних чинників на певні підблоки та причинно-наслідкові залежності їх роз­витку (горизонтальні складові) дозволяють визначити екологічний стан русла.