7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Одним із головних блоків у цій схемі є природні фактори руслових процесів (рис.3). Їхня генетична структура, розподіл за видом дії (прямі і опосередковані), види прояву (активний, проміжний, пасивний) дозволяють не лише визначати форми прояву руслових процесів, а й характеризувати в першому наближенні їхню екологічну функцію. В значній мірі вони обумовлюють ступінь дії і підпорядкованість інших складових цього аналізу.

Господарська діяльність виступає в більшості випадків у ролі “прискорю­вача” процесів руслоформування. Серед факторів екологічного стану річок, бі­льшість з них має антропогенне походження. Водночас, їхня роль у руслі й на водозборі може бути неоднозначною і залежить від видів господарю­вання. В залежності від цього її вплив на екологічний стан русла може бути прямим або опосередкованим, активним або пасивним. Неоднозначно може проявлятися і дія різних антропогенних факторів у руслі річки і на її водозборі. Як правило, на “руслові” заходи річкова система реагує швидко, а щодо “басейнових” спостерігається певна інерція їх прояву в річках. Натомість ефективність впливу на процеси руслоформування окремих заходів може бути зовсім різною – від повної недієвості до зміни спрямованості руслових процесів.

Руслоформуючі витрати води є, на думку Р.С.Чалова, об’єктивним показ­ником прояву руслових процесів у басейні річки. Форма їх проходження в межах русла або над заплавою) визначає гідравлічний режим річки і транспорт наносів при різних стадіях водності, що врешті-решт проявляється в ерозійно-акумулятивній діяльності цих витрат на різних ієрархічних рівнях руслових форм. “Екологічність” цих витрат відбивається на в їх здатності до регулювання рівноваги в системі “потік-русло”, тобто розмивання і акумуляція в річках завдяки цим витратам отримали б стан певної збалансованості.

Руслові деформації, які проявляються в трьох своїх загальних формах – вертикальні, горизонтальні і рух донних гряд, – значною мірою зумовлюють інтен­сивність і спрямованість руслових процесів. Розмивання і акумуляція дна річок, їхніх руслових форм та берегів утворює певну ієрархію форм русла і, разом з тим, визначає його тип. З екологічної точки зору різка активізація або затухання руслових деформацій призводить, як правило, до негативних наслідків стосо­вно господарської діяльності (руйнація інженерних споруд або їх замулення і зміна умов проживання в прибережних зонах річок (руйнування населених пунктів і комунікацій тощо).

Стійкість русел – блок, який у гідролого-екологічному аналізі може висту­пати як “індикатор” взаємодії в системі “потік-русло” між активними і пасивними факторами, включаючи й господарську діяльність.

У цьому процесі суттєвим “регулятором” виступає ерозія на водозборі, зро­стання або затухання якої певним чином впливає на зміну стійкості русел. У цьому аспекті для характеристики стійкості русел можна запозичити три такі форми: інертність (здатність русла залишатися в попередньому стані), відновлюваність (здатність русла повертатися в попередній стан), пластичність (здатність русла переходити з одного стану в інший). З цими трьома фор­мами пов’язані й характер прояву ерозійно-акумулятивних процесів у руслі. З іншого боку, зміна форм стійкості пов’язана з такими явищами, як замулення русел, розмиви берегів, які є одними з індикаторів екологічного стану русла.

Екологічно допустимі витрати води виступають, на наш погляд, од­ними з основних індикаторів гідроекології русла. Під ними слід розуміти витрати, які не порушують саморегулюючої системи “потік-русло”. У більш широкому розумінні це витрати, які відповідають при проходженні водо­пілля і високих паводків руслоформуючим витратам води і визначають основ­ний стік завислих і донних наносів, а в меженний період – витратам із незамулюючими швидкостями, за яких має місце лише стік завислих наносів. Більш детально поняття і функції ЕДВ розглядаються в четвертому розділі роботи.

Як випливає з визначення ЕДВ, вони мають дещо відмінні функції в межень і в період високих вод, пов’язані із взаємодією потоку і русла. Водночас, ці ви­трати певним чином можуть сприяти оптимізації показників гідробіологічного і гідрохімічного режимів у річках.

Методологічно поняття екологічно допустимих витрат є основою для ви­значення екологічно необхідного стоку (ЕНС), тобто тієї необхідної кількості води, яка проходить через поперечний переріз протягом характерного року і не дозволяє руслу замулюватися (деградувати).

У більшості випадків господарська діяльність порушує екологічну рівновагу в руслі. Але, разом з тим, існують і спрямовані заходи (розчистка русел, їх спрямлення, збільшення лісонасаджень у водоохоронних зонах тощо), які можуть поліпшити екологічну ситуацію.

Важливим, з точки зору застосування гідролого-екологічного аналізу, є йо­го алгоритмізація, тобто послідовність дій (операцій) щодо його впровадження. Слід зазначити, що вперше подібні алгоритми, але для еколого-геоморфологічного аналізу застосував І.П.Ковальчук, для геоморфо­логічної будови флювіальної системи, для дослідження ерозійно-акумулятивних процесів у різних ланках басейнової системи, для аналізу структури річкових систем і процесів деградації малих річок. Алгоритм гідролого-екологічного аналізу, власне, підпорядкований структурній схемі цього аналізу, є достатньо уніфікованим і може застосовува­тися для оцінки русел як малих, так і середніх та великих річок. Важливими моментами щодо його застосування є створення узагальнюючої системи зберігання і обробки інформації стосовно руслових процесів (банк даних). Це дозволяє здійснити розробку узагальнюючої системи моніторингу руслових процесів. Разом із тим, оцінка вихідних даних та оптимізація розміщення моніторингових спостережень певним чином може скорегувати структуру, надійність та достатність вихідної інформації.

Практичною реалізацією виконання гідролого-екологічного аналізу руслових процесів є розробка системи заходів, спрямованих на поліпшення “екологічного стану русла”. В цьому аспекті перш за все слід виконати оцінку впровадження різних способів (методів) щодо покращення екологічної ситуації в руслі та їх перевірку на адекватність економічній та екологічній ефективності. Водночас, слід встановити пріоритетність застосування цих заходів у просторово-часовому аспекті і щодо їх актуальності (першочергові й перспективні).

І, насамкінець, необхідно оцінити способи застосування цих заходів (будівництво інженерних споруд, агромеліорація, боротьба з ерозією, регулювання русла, зменшення забруднення русел річок тощо). Причому така оцінка має ба­зуватися на порівнянні ефективності їх дії як з екологічної, так і з економічної точок зору.

Наведені структура і алгоритм впровадження гідролого-екологічного аналізу дозволяє в багатофакторному аспекті виконати оцінку руслових процесів і встановити екологічний стан русел річок. Ці положення можуть бути застосовані як для малих і середніх рівнинних, так і для гірських річок. Для останніх можуть бути введені деякі корективи стосовно оцінки прояву руслових деформацій, стійкості русел, руслоформуючих витрат та стану системи “потік-русло”.

 Безымянный

Рис. 3. Схема гідролого-екологічного аналізу руслових процесів