7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Ерозійно-руслові системи (ЕРС) – це сукупність взаємозв’язаних форм рельєфу і процесів, зумовлених дією водних потоків на земну поверхню. Вони включають схили, на яких панують процеси змиву (ерозії) ґрунтів нерусловими тимчасовими потоками, яри, що є результатами лінійної ерозії тимчасових потоків, балки, струмки, малі, середні, великі річки, що здійснюють перенесення постійними потоками продуктів ерозії на водозборах, розмиви дна і берегів, акумуляцію наносів, і гирла річок, де домінують процеси спрямованої акумуляції.

При цьому практично значущий прямий зв’язок «ерозія ґрунтів на схилах – русла річок», тоді як опосередкована – надзвичайно уповільнена, виявляється або в перебігу геологічних відрізків часу, або локально (головним чином, через активізацію яркової ерозії на берегах, що підмиваються). Чим більше річка (порядок водотоку), тим опосередкованішими стають прямі зв’язки не тільки між крайніми ланками системи, а й усередині останніх, наприклад між малими і великими річками, верхів’ями і низовинами (гирлами) останніх і т.д.

Ці закономірності характерні як для природного розвитку систем, що мають свою специфіку в конкретних природних умовах (залежно від клімату, геолого-геоморфологічної будови, грунтово-рослинного покриву), так і при антропогенних діях на них. У природних умовах несприятлива (аж до кризової) екологічна ситуація, пов’язана з розвитком ЕРС, виникає лише при певному поєднанні природних чинників, наростаючи від ерозії ґрунтів (у цій ланці системи вона може бути відсутній, оскільки ґрунтоутворення компенсує результати природної ерозії) до русла (розмиви берегів широкозаплавних річок; інтенсивна акумуляція наносів у низов’ях річок; активні переформовування русел; селеві потоки на гірських річках і т.д.) аж до виникнення кризових ситуацій: повені й супроводжуючі їх катастрофічні перебудови гідромережі; руйнування населених пунктів; обміління або обсихання водозаборів. Яркова ерозія займає проміжне положення: 20-25% ярів має природне походження.

Відносно вертикальних деформацій вся система збалансована і, в основному, екологічно безпечна. Вони виявляються в переважанні ерозії (пониження відміток поверхні) на схилах (при чергуванні з акумуляцією біля їх підніжжя і на перегинах, у від’ємних формах рельєфу) і в ярах, акумуляція в балках, урізуванні (глибинної ерозії) річок; лише в низов’ях і гирлах річок спрямована акумуляція має іноді несприятливі наслідки для життя людини і його господарської діяльності.

Горизонтальні деформації, маючи іншу природу, виявляються у відношенні  виникнення кризової екологічної ситуації КЕС в ярах і на річках, причому їх «ерозійна» і «акумулятивна» складові посилюються в напрямі від малих річок до великих, але в їх гирлах залежно від конкретних умов дельтоутворення або скорочуються завдяки розосередженню стоку по дельтових рукавах, або продовжують збільшуватися через зростання сумарної довжини фронту деформацій і більшої освоєності дельт.