7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Екологічна ситуація в грунтово-ерозійній ланці ЕРС у цілому несприятлива для більшості районів землеробського освоєння. При цьому виникненню екологічної напруженості – первинних ознак КЕС – відповідає середньорегіональний змив на ріллі, який дорівнює або дещо перевищує темпи природного ґрунтоутворення: в передкризову стадію це перевищення досягає 1,5-3 рази, при власне КЕС – більше 3,5-4 рази. У фізичних величинах ці стадії в середньому характеризуються інтенсивністю змиву (для регіонів із відкриттям 70-80%) в 2-3 т/га в рік, 5 т/га в рік і 7-10 т/га в рік.

Кризова екологічна ситуація, пов’язана з розвитком ерозії яру, обумовлена вилученням цінних земель, зайнятих або призначених під сільськогосподарські угіддя і будівництво, руйнуванням будов, винесенням з ярів значної кількості ґрунту, а також отруйних речовин (у разі руйнування яром поховань або при розмиві відходів, що складуються в яру). Пригнічуюче число ярів виникло в результаті зведення лісів при порушенні агротехнічних прийомів обробки земель, значному перевищенні допустимих навантажень на пасовища, в результаті недообліку потенціалу яру забудовуваної території, при порушенні технології будівництва й експлуатації споруд, що використовують воду або можуть концентрувати водні потоки.

Різний ступінь екологічної напруженості і КЕС в ході яроутворення ув’язуються зі стадійністю розвитку форми яру. В межах потенційно яронебезпечного району виникнення екологічної напруженості (первинних ознак КЕС) при посиленні антропогенного навантаження пов’язане з появою незначних вимоїн. Перехід до власне КЕС обумовлюється бурхливим зростанням довжини яру: за 1-2% часу його існування виробляється 70-80% довжини. При цьому виникає від’ємна форма рельєфу, що концентрує в собі весь стік з водозбірної площі. У результаті яр своєю вершиною виходить на привододільний простір і змінює морфометрію водозбору, збільшуючи поперечні похили схилу і посилюючи змив ґрунтів.

Активний етап розвитку яру змінюється періодом повільного вироблення «стійкої» форми поздовжнього профілю, поступової стабілізації поперечних похилів по всій довжині яру і переходом його в стабільний стан за даних природних умовах. Проте це відбувається вже на фоні необоротних змін ландшафтів, руйнування споруд, доріг, виключення значних площ із земельного фонду. З другого боку, відновлена рівновага системи може бути легко порушена в результаті посилення антропогенного втручання, і ступінь екологічної напруженості знов зростатиме.

Взаємозв’язок і взаємообумовленість ерозії яру з ерозійно-акумулятивними процесами в руслі і на заплаві річки, до яких прив’язано гирло яру, неоднозначно на різних етапах розвитку пов’язаної з нею екологічної напруженості. Спочатку (первинні ознаки) підмив річкою схилів (горизонтальні деформації русла) або зміна режиму стоку внаслідок його регулювання (пониження рівнів, проходження хвиль попусків) стимулює появу вибоїн і промоїн на схилах, поступове перетворення їх в яри. Зворотний зв’язок при цьому практично не виявляється, оскільки продукти розмивів ярів ще зберігаються в межах схилів, не досягаючи русел річок, або їх об’єми малі в порівнянні зі стоком наносів річки.

Подальший розвиток ерозії яру, зростання екологічної напруженості й перехід до передкризового стану відбуваються при продовженні підмиву берегів; але тепер самі яри утворюють  конуси винесення на заплавах і в днищах балок; вони також виникають у руслах річок і існують доти, поки не будуть розмиті потоком. Цій стадії відповідає зростання каламутності води в річках.

КЕС, пов’язана з ерозією яру, відрізняється ослабленням впливу на її розвиток руслових деформації, надходженнями з ярів у річки великої кількості твердого матеріалу, їх обмілінням, занесенням заплавних луків і русел малих річок, утворенням численних конусів винесення, що змінюють контури берегової лінії річок. Проте в цій стадії можна виділити післякризовий і стабілізаційний стани, при яких яри, не збільшуючи розчленовану територію, що вже склалася, а відповідно, й екологічну напруженість, оскільки потенціал ерозії яру за даних умов вже вироблений, розширяються, заглиблюються і, нарешті, досягають своїх граничних розмірів. При цьому виноси з ярів зумовлюють замулювання і відмирання малих річок, перетворення їх верхів’їв  у балкові форми.

Екологічна ситуація в грунтово-ерозійній ланці ЕРС у цілому несприятлива для більшості районів землеробського освоєння. При цьому виникненню екологічної напруженості – первинних ознак КЕС – відповідає середньорегіональний змив на ріллі, який дорівнює або дещо перевищує темпи природного ґрунтоутворення: в передкризову стадію це перевищення досягає 1,5-3 рази, при власне КЕС – більше 3,5-4 рази. У фізичних величинах ці стадії в середньому характеризуються інтенсивністю змиву (для регіонів із відкриттям 70-80%) в 2-3 т/га в рік, 5 т/га в рік і 7-10 т/га в рік.

 Кризова екологічна ситуація, пов’язана з розвитком ерозії яру, обумовлена вилученням цінних земель, зайнятих або призначених під сільськогосподарські угіддя і будівництво, руйнуванням будов, винесенням з ярів значної кількості ґрунту, а також отруйних речовин (у разі руйнування яром поховань або при розмиві відходів, що складуються в яру). Пригнічуюче число ярів виникло в результаті зведення лісів при порушенні агротехнічних прийомів обробки земель, значному перевищенні допустимих навантажень на пасовища, в результаті недообліку потенціалу яру забудовуваної території, при порушенні технології будівництва й експлуатації споруд, що використовують воду або можуть концентрувати водні потоки.

Різний ступінь екологічної напруженості і КЕС в ході яроутворення ув’язуються зі стадійністю розвитку форми яру. В межах потенційно яронебезпечного району виникнення екологічної напруженості (первинних ознак КЕС) при посиленні антропогенного навантаження пов’язане з появою незначних вимоїн. Перехід до власне КЕС обумовлюється бурхливим зростанням довжини яру: за 1-2% часу його існування виробляється 70-80% довжини. При цьому виникає від’ємна форма рельєфу, що концентрує в собі весь стік з водозбірної площі. У результаті яр своєю вершиною виходить на привододільний простір і змінює морфометрію водозбору, збільшуючи поперечні похили схилу і посилюючи змив ґрунтів.

Активний етап розвитку яру змінюється періодом повільного вироблення «стійкої» форми поздовжнього профілю, поступової стабілізації поперечних похилів по всій довжині яру і переходом його в стабільний стан за даних природних умовах. Проте це відбувається вже на фоні необоротних змін ландшафтів, руйнування споруд, доріг, виключення значних площ із земельного фонду. З другого боку, відновлена рівновага системи може бути легко порушена в результаті посилення антропогенного втручання, і ступінь екологічної напруженості знов зростатиме.

Взаємозв’язок і взаємообумовленість ерозії яру з ерозійно-акумулятивними процесами в руслі і на заплаві річки, до яких прив’язано гирло яру, неоднозначно на різних етапах розвитку пов’язаної з нею екологічної напруженості. Спочатку (первинні ознаки) підмив річкою схилів (горизонтальні деформації русла) або зміна режиму стоку внаслідок його регулювання (пониження рівнів, проходження хвиль попусків) стимулює появу вибоїн і промоїн на схилах, поступове перетворення їх в яри. Зворотний зв’язок при цьому практично не виявляється, оскільки продукти розмивів ярів ще зберігаються в межах схилів, не досягаючи русел річок, або їх об’єми малі в порівнянні зі стоком наносів річки.

Подальший розвиток ерозії яру, зростання екологічної напруженості й перехід до передкризового стану відбуваються при продовженні підмиву берегів; але тепер самі яри утворюють  конуси винесення на заплавах і в днищах балок; вони також виникають у руслах річок і існують доти, поки не будуть розмиті потоком. Цій стадії відповідає зростання каламутності води в річках.

КЕС, пов’язана з ерозією яру, відрізняється ослабленням впливу на її розвиток руслових деформації, надходженнями з ярів у річки великої кількості твердого матеріалу, їх обмілінням, занесенням заплавних луків і русел малих річок, утворенням численних конусів винесення, що змінюють контури берегової лінії річок. Проте в цій стадії можна виділити післякризовий і стабілізаційний стани, при яких яри, не збільшуючи розчленовану територію, що вже склалася, а відповідно, й екологічну напруженість, оскільки потенціал ерозії яру за даних умов вже вироблений, розширяються, заглиблюються і, нарешті, досягають своїх граничних розмірів. При цьому виноси з ярів зумовлюють замулювання і відмирання малих річок, перетворення їх верхів’їв  у балкові форми.