7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Екологічний стан річок і прирічкових територій визначається комплексом умов місцепроживання людини на їх берегах, експлуатацією річок та використанням водних ресурсів. При цьому повний комплекс умов включає як природні, так і антропогенні чинники. Подібний підхід не узгоджується з поширеною думкою, що умови життя людей у природній обстановці, до початку активного втручання людини в природу, були однозначно сприятливими і гармонійними, і лише потім розвиток цивілізації разом з різким зростанням використання природних ресурсів призвів до погіршення навколишнього середовища і до появи екологічної напруженості в місцях проживання людини і господарської діяльності.

Цей погляд можна вважати справедливим при аналізі тих елементів географічного середовища, зміни яких у природному стані протікають настільки повільно, що не виявляються впродовж життя кількох поколінь людей (протягом сторіч). Проте неврахування швидкоплинних природних процесів (тобто процесів, що зумовлюють зміну середовища, незаселеного людьми, протягом життя одного-двох поколінь), робить його надмірно одностороннім. До того ж він ігнорує можливі несприятливі природні умови життя людей, дуже своєрідні за формами свого прояву і взаємовідносин із людиною: від клімату регіону до розмивів берегів річок.

Значна частина природних руслових процесів належить до швидкоплинних (табл. 1).

Таблиця 1

Форми прояву руслових процесів у природних умовах

Форма прояву

Інтенсивність

Поширенння по довжині річки

Наслідки прояву

1

2

3

4

Вертикальні деформації

Повільне врізання

мм / рік

Регіональне

———————–

Катастрофічне врізання річок (у горах та передгір’ях)

До 10- 30 см/рік

Регіональне

Руйнування мостів та підводних трубопроводів

Акумуляція наносів (підвищення дна русла)

До 10-  15 см/рік

Регіональне

Повені, періодичні зміни положення русла

 

 

Продовження таблиці ___

Горизонтальні деформації

Розмиви берегів річок

0,5 – 80 м/рік

Місцеве

Руйнування населених пунктів інженерних об’єктів, комунікацій, берегових підпор мостових переходів та ЛЕП. Знищення с/г угідь та рекреаційних зон

Намиви берегів річок

0,5 – 80 м/рік

Місцеве

Занесення водозаборів

Спрямоване зміщення прямолінійного русла у бік корінного берега

До 1 – 2 м/рік

Регіональне, місцеве

Активізація зсувних та обвальних процесів. Руйнування прибережних будівель по мірі наступання берегів. Розвиток ярів

Переформування розгалужень (розвиток одних та відмирання інших рукавів)

Десятиліття, століття

рідше – роки

Місцеве, регіональне

Обміління водозаборів, акваторій, портів та підходів до берегових об’єктів – у відмираючих рукавах.

Активізація розмивів берегів – у рукавах, що розвиваються

Рух алювіальних гряд

Зміщення побочнів перекатів

10 – 500 м/рік

Місцеве

Періодичне обміління водозаборів та водних підходів до берегових обєктів; обміління нижчележачих перекатів та необхідність виконання на них днопоглиблювальних робіт; зміщення зон розмиву протилежних берегів

Зміщення мезо- і мікроформ руслового рельєфу

10 – 50 м за добу

Місцеве і локальне

Занесення водозаборів; обміління перекатів; занесення днопоглиблювальних прорізей

 

Рух крупних акумулятивних форм руслового рельєфу – побічнів – відбувається звичайно зі швидкостями від 10 до 500 (а іноді й більше) м/рік, тобто за декілька років може скласти декілька кілометрів. Це викликає зміну місцеположення мілководих і глибоководних (плесових) ділянок річки і постійний зсув берегів, що розмиваються і намиваються, що призводить до періодичного занесення наносами або підмиву водозаборів, причальних споруд портів і інших об’єктів, що вимагають безпосереднього виходу до річки.

Далеко не всі форми прояву руслових процесів або пов’язаних із ними явищ викликають екологічну напруженість на річці, хоча таких більшість. У першу чергу сюди відносять періодичне затоплення заплав водами повеней і паводків. Саме по собі затоплення річкових заплав у ці періоди є фактом достатньо ординарним і, в принципі, не повинно викликати екологічну напруженість – під це явище не підходить термін “повінь”, воно очікуване і прогнозоване. Проте річкові заплави майже у всіх регіонах є цінними земельними угіддями і тому в тій або іншій мірі освоєні людиною: велика їх частина використовується як кормова база для тваринництва. Крім того, через нерівності природного заплавного рельєфу частота, тривалість та глибина затоплення заплав (їх заплавність), украй нерівномірні: деякі гряди і гриви високих заплав, верхні ступені заплав річок, що врізаються, можуть затоплюватися лише повенями мінімальної забезпеченості (0,1 %), тобто не частіше ніж один раз в сто років. У цих місцях часто розміщуються населені пункти, які при екстремальних повенях і паводках виявляються під водою; таким чином, цілком природна і очікувана подія створює для поселень на заплавах істотну екологічну напруженість, ступінь прояву якої зростає при сучасній урбанізації заплавних земель, прокладки комунікацій через заплави, організації промислових підприємств і т.д. Несприятливим для людини природним явищем є пересихання влітку малих річок. При цьому погіршується водопостачання навколишніх територій, люди і річкова біота відчувають постійний дефіцит води, зростає акумуляція наносів у руслах річок. Прирічкові території в басейнах пересихаючих річок характеризуються через це явище високою екологічною напруженістю. Аналогічні несприятливі наслідки виникають при промерзанні річок Крайньої Півночі Росії та Сибіру.

Пересихання і промерзання річок безпосередньо позначаються на розвитку русел річок, визначаючи не тільки специфіку, а й екологічні наслідки руслових процесів. Тому вони можуть розглядатися в комплексі руслових проблем, що визначають екологічну напруженість. Те ж саме можна сказати про повені (розливах води на заплавах): з одного боку, вони є екстремальною формою прояву багатоводної фази гідрологічного режиму, але з іншого – вони можуть бути безпосереднім наслідком розвитку вертикальних руслових деформацій позитивного знака (акумуляція наносів у руслі й підвищення відміток його дна); крім того, розтікання потоку за межі русла призводить до утворення заплавного потоку, його складної взаємодії з русловим потоком та  виникнення при цьому особливих форм руслоформуючої діяльності річки.

Істотною формою прояву руслових процесів на річках, що викликає погіршення екологічного стану й екологічну напруженість у річкових долинах, є розмив річкових берегів. Широкий діапазон швидкостей розмиву берегів зумовлює різний вплив цього процесу на екологічну обстановку прирічкових територій, розташованих на морфологічно неоднорідних берегах різних за водністю річок. Повільний (до 2 м в рік) розмив заплавних берегів на невеликих за протяжністю ділянках, типовий для малих рівнинних річок, створює екологічну напруженість на їх берегах тільки при багаторічному ефекті зсуву русла.

Зростання швидкості розмиву заплавних берегів і протяжності його фронту при збільшенні розмірів річки підсилює екологічну напруженість, оскільки збільшуються втрати земельного фонду, зростає небезпека руйнування інженерних об’єктів, побудованих на заплаві, а також ускладнюється берегоукріплення – і технологічно, і за об’ємом капіталовкладень, і за ефективністю.

Велику екологічну напруженість викликають розмиви уступів надзаплавних терас і корінних берегів, складених рихлими породами, навіть якщо вони відбуваються з невеликою швидкістю: саме на таких берегах найчастіше будуються міста і селища, різні промислові підприємства і інженерні об’єкти. Поступово, метр за метром, берег відступає, побудовані десятиліття тому будови опиняються в небезпечній близькості від його кромки, а потім, якщо не виконуються роботи з берегоукріплення або регулювання русла, опиняються разом з нею у воді. Подібні випадки зустрічаються практично на берегах кожної середньої й великої річки, русла яких формуються в умовах вільного розвитку руслових деформацій.

До природних чинників, що негативно впливають на екологічну обстановку на річках, належить зсув акумулятивних форм руслового рельєфу. Сам по собі цей процес не викликає ситуацій, загрозливих життю людей, проте рух вниз за течією величезних мас наносів у вигляді гряд і їх побочнів, осередків, кіс зі швидкістю більше 50 м/рік помітно ускладнює використання річок в транспортних і рекреаційних цілях, часто призводить до погіршення водопостачання через занесення наносами водозаборів у містах і населених пунктах.

Геолого-геоморфологічна будова річкових басейнів є важливою умовою прояву природних передумов екологічної напруженості в річкових долинах, пов’язаної з русловими процесами.

Вертикальні руслові деформації, як правило, не належать до природних чинників екологічної напруженості через їх малі швидкості. Проте відомі їх катастрофічні прояви. У горах і передгір’ях це – урізування річок, в нижніх течіях рівнинних річок – інтенсивна акумуляція наносів. У першому випадку відбувається руйнування мостових переходів, обсихання водозаборів, а в історичному плані – зміна положення торгових шляхів і відхід населення з долин річок, що врізаються, внаслідок позбавлення їх джерел водопостачання і труднощів із переправами через річки, що йдуть в глибокі каньйони.

У другому випадку річки протікають в обвалованих руслах вище оточуючої їх місцевості, зумовлюючи впродовж цілих історичних епох безперервну боротьбу з повенями. Іноді під час екстремально високих паводків (повеней) штучні греблі, що захищають русла, проривалися, відбувалося затоплення великих територій із подальшою зміною положення річки, гирло якої зміщувалося при цьому на десятки і сотні кілометрів по відношенню до початкового. Це, у свою чергу, викликало міграцію населення і періодичні зміни в структурі господарства.