7 years ago
No comment

Sorry, this entry is only available in
Ukrainian
На жаль, цей запис доступний тільки на
Ukrainian.
К сожалению, эта запись доступна только на
Ukrainian.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Антропогенні навантаження, як і зміни природної обстановки, викликають ті або інші порушення в системі потік-русло. Порушеннями можна назвати ті зміни, які навантаження вносить в умови формування річкового русла.

Алювіальні русла реагують на порушення їх природного стану спрямованими деформаціями, в ході яких вони змінюють свою морфологію і морфометрію (відбувається зміна гідроморфологічних співвідношень), транспортуючу (по відношенню до руслотвірних наносів) здатність, врізаються або акумулюють наноси, тобто знижують або підвищують осереднені відмітки дна, трансформуючи тим самим поздовжній профіль річки. При цьому реакція річкових русел на антропогенне навантаження відрізняється від реакції на зміни природного середовища тим, що вона викликає практично миттєву (навіть в історичному масштабі часу, тобто протягом перших років) дестабілізацію русла, а отже, – реакцію різної інтенсивності і спрямованості.

Усі види порушень подібно видам антропогенних дій можна розділити на дві головні групи:

1)       прямі – порушення форми поперечного перерізу русла, форми русла і похилу;

2)       непрямі – порушення, пов’язані зі змінами стоку води й наносів.

До прямих порушень руслових процесів призводять заходи, що змінюють довжину річки (випрямлення і каналізація великих ділянок русел, підпір потоку дамбами – створення водосховищ), заходи, що призводять до пониження базису ерозії і зміни форми поперечного перерізу (видобуток піщано-гравійної суміші, будівництво випрямляючих і різних регуляційних споруд, днопоглиблювальні роботи).

Непрямі порушення пов’язані з басейновим навантаженням – зведенням лісів, розорюванням земель, урбанізацією, перерозподілом стоку річок, а також деякі види руслових навантажень. Останні можуть одночасно спричинювати і прямі, і непрямі порушення. Наприклад, обидва види порушень спостерігаються при будівництві дамб гідровузлів, розробці руслових родовищ алювію, споруді дамб обвалування і мостових переходів.

При всіх видах порушень виникає невідповідність між транспортуючою здатністю потоку, з одного боку, формою русла, його поперечним перерізом і поздовжнім похилом – з іншого. Ця невідповідність є причиною трансформації русла, яке змінюється в ході спрямованих вертикальних і горизонтальних деформацій доти, поки не буде відновлено порушену динамічну рівновагу в системі “потік-наноси-русло”. Н.І.Маккавєєв цю особливість руслових процесів сформулював як закон автоматичного вирівнювання транспортуючої здатності потоку.

Річкові русла відрізняються неоднаковою здатністю сприймати техногенне навантаження і чинити опір йому. При одних видах навантаження русла річок практично не змінюються, при інших – стають якісно іншими. При одному і тому ж виді навантаження одні русла зберігаються незмінними, інші різко змінюються. Тому можна говорити про різний ступінь стійкості річкових русел до антропогенного (в тому числі техногенного) навантаження, стійкість у даному випадку визначається як властивість зберігати річковими руслами при антропогенних (головним чином, техногенних) діях свої основні морфометричні і динамічні характеристики. Оскільки стійкість русла, як інтегральна характеристика інтенсивності його деформацій (в розумінні В.М.Лохтіна і Н.И.Маккавеева), є властивістю русла чинити опір дії потоку, можна прийняти відповідні показники – число Лохтіна і коефіцієнт стабільності русла Н.І.Маккавєєва – як критерії оцінки стійкості русла до антропогенного навантаження. Властивість річкових русел, протилежна стійкості, називається вразливістю річкових русел при антропогенному (техногенної) навантаженні. Оскільки при навантаженні, що перевищує стійкість русла річки, воно деформується, і виникає те або інше порушення річкової екосистеми, вразливість можна розглядати як потенційну екологічну напруженість. Оцінка стійкості русел до техногенного навантаження є основою для визначення оптимального рівня використання річок.