9 років тому
Немає коментарів

У водоймах Карпат досить часто зустрічаються риби, заражені різними паразитами і хворобами, які можуть завдати рибному господарству відчутних збитків, якщо вчасно не вжити заходів.

Особливо небезпечним для мальків коропа у нерестових ставках є мікроскопічний паразит шкіри й зябер — костія. На шкірі і зябрах паразитують також інфузорії — хіладон та триходина. Першою ознакою ураження риби цими паразитами є поява на шкірі блакитного нальоту, під яким руйнується тканина. Особливо небезпечне для риби ураження зябер. Знищують цих паразитів шляхом занурення риб на 5—6 хвилин у 5%-ний розчин кухонної солі.

Різні частини тіла риби уражує паразит міксоболюс із групи найпростіших споровиків. На уражених місцях утворюються білуваті вузлики, або цисти, які помітні без мікроскопа.

Паразитують на рибі і деякі черви. Так, дактилогірус (розміром 0,5—1 мм) паразитує на зябрах. Може спричинити масову загибель мальків. Знищують цього шкідника також із допомогою 5% -ного розчину кухонної солі. Гіро-дактилюс паразитує, головним чином, на шкірі, але переходить і на зябра. На карасі і коропі паразитує плоский черв’як — лігуля, що розвивається в їх порожнині. Причому паразитує групами, утворюючи клубки. Іноді розриває стінки тіла. Розповсюджується лігуля водоплавними птахами, які з’їдають заражену рибу. В них черв’як досягає статевої зрілості.

Помітної шкоди завдає ставковому рибництву воша — аргулюс. її довжина становить 5—12 мм. Вона висмоктує з риби кров, внаслідок чого риба виснажується і гине. Знищують цього паразита шляхом осушення і вапнування ложа ставків.

Плісеневий гриб — сапролегнія уражує різні частини тіла риб, але найбільше зябра. Особливо небезпечний гриб для ікри, личинок. Для профілактики рибу занурюють на кілька хвилин у розчин марганцевокислого калію.

Зяброва гнилизна, або бранхіомікоз — небезпечна хвороба, руйнує зябра риб. Значних збитків рибництву завдає віспа коропів, а також краснуха. Остання з’являється у вигляді кровоточних виразок на шкірі риб. При перших ознаках захворювання краснухою або віспою всю рибу знищують, а ставки та знаряддя лову дезинфікують. Обидві хвороби швидко поширюються з одного ставка в інший і навіть з одного господарства в інше.

Шкодять рибництву і деякі представники фауни Карпат. Понад ЗО видів тварин живляться рибою, її ікрою, личинками та мальками, деякі з них є конкурентами мальків форелі і коропа в пошуках їжі. Вони знижують рибну продуктивність господарств. В окремі роки в нерестових ставках знищують 4—6% ікри коропа, 5—10% мальків коропа і карася, 12% мальків форелі, 4% риб вирощувального віку, 0,6% — нагульного. Шкодять маточному поголів’ю як коропових, так і лососевих риб видра, норка, скопа, норець, сіра чапля та інші. Одна річкова видра разом із своїм виводком може знищити за рік більше половини рибної продукції малопотужного форелевого господарства.

Деякі земноводні та їх личинки є небезпечними шкідниками ікри, личинок, мальків, форелі вирощувального віку, але, потрапляючи в маточники та нагульні басейни, ці шкідники стають доброю поживою для крупних лососевих.

Захист нерестових і малькових коропових ставків від смітних риб, земноводних та їх пуголовків, рибоїдних плазунів полягає у відповідній підготовці водозабірних та водовідвідних каналів. Ложе ставка боронують, видаляють тритонів, жаб. Потім нерестовий ставок заливають водою на глибину 3—4 см. Земноводні, що залишились у грунті, пробуджуються від зимового анабіозу, починають готуватися до відкладання ікри. Тому через тиждень воду спускають, земноводних виловлюють сачком і переносять на заболочені місця. Ставки знову заливають водою, земноводних і плазунів виловлюють ще раз.

Щоб земноводні не могли потрапити в нерестові і малькові ставки, їх доцільно обкопати ловчими канавками (ширина зверху 80, по дну 90 см, глибина 50—70 см). Якщо канавка вужча (50—60 см), деякі жаби можуть перестрибнути її і відкласти у ставку ікру. Щоб запобігти цьому, над канавкою слід встановити суцільний щиток або так званий комірець, виготовлений з комишу, гілок верби, соломи або дрібночарункової дротяної сітки, марлі, поліетиленової плівки, відходів фанери тощо. Висота комірця повинна бути не меншою 70 см. Якщо він має висоту 100—200 см і на 10 см заглиблений у грунт, то можна обійтися без канавок. Заглиблювати комірець потрібно тому, що деякі із земноводних (часничниця, зелена і звичайна ропухи) роблять нори у грунті і по них можуть зайти у ставок.

Нерестові і малькові ставки коропів заповнюють водою через фільтри з дрібночарункової сітки, щоб у ставки не потрапила хижа та смітна риба, її личинки чи мальки, земноводні та їх пуголовки, личинки різних комах, шкідників молоді коропа. Комірець у вигляді замкнутої огорожі встановлюють навколо всіх нерестових і малькових ставків для захисту їх від земноводних. Комірці влаштовують також на греблях і водопостачальних канавках.

Боротьба із земноводними у ставках, в яких розвивається вже ікра та личинки або мальки коропа, дуже утруднена. Із ставка практично неможливо видалити ікру земноводних, відкладену серед ікри коропа чи карася. Пуголовків земноводних важко відрізнити від личинок чи мальків риб. Тому захищати ставки від проникнення в в них земноводних слід починати з кінця зими. Ранньою весною, якщо видасться посушлива погода, а природних водойм обмаль, амфібії з навколишніх угідь прямують для відкладання ікри у ставки. Використання земноводними ставків для нересту посилилося в останнє десятиріччя у зв’язку з інтенсивною меліорацією заболочених угідь.

Перебування пуголовків амфібій разом із личинками і мальками коропа, сріблястого карася та інших риб не бажане ще й тому, що риби в процесі окультурення зазнали певної біологічної деадаптації і втратили здатність конкурувати з личинками і мальками диких риб та пуголовками земноводних.

Захист холодноводного рибництва, зокрема малькових, вирощувальних, нагульних, маточних та інших басейнів від наземних хребетних дещо складніший. Холодноводне рибництво Карпат розміщене в горах. Це невеликі за площею басейни, але продукція холодноводного рибництва цінніша, ніж тепловодного. Тому захист риб у цих водоймах вимагає кардинальніших заходів.

Деякі небезпечні шкідники форелі (наприклад, мала і водяна кутори, пацюк) здатні потрапляти в басейни з рибою не з берега, а через ґрунтове дно, через товщу бічних стінок, які здебільшого викладені з бутового каміння. Щілини між камінням є добрим сховищем для тритонів, вужів, зимородків, кутор, малих норців тощо.

Щоб запобігти заходженню шкідників у басейни, дно і стінки форелевих басейнів доцільно бетонувати, а зверху вкривати металічною сіткою з дрібною чарункою: для малькових ставків — діаметром 4 мм, для вирощувальних і нагульних — 6—8 мм. У сітку вмонтовують тільки дверці для рибовода, який подає корм і стежить за розвитком риб. Водопостачальну та вивідну труби, вентиляційні люки інкубаційних цехів, теж слід захищати щитами із дрібночарункової сітки.