7 років тому
Немає коментарів

Режим річок – закономірні зміни (добові, сезонні, багаторічні) рівнів і витрат води, швидкості течії, льодових явищ, хімічного складу води, а також рельєфу русла, характеру берегів тощо.

Рельєф (франц. relief, від лат. relevo – піднімаю) – сукупність нерівностей поверхні суші, дна океанів і морів, різно-манітних за контурами, розмірами, походженням, віком та історією розвитку. Рельєф складається з форм, що поєдну-ються між собою, – тривимірних тіл, що займають певні об’єми земної кори. Вони обмежені двовимірними (поверхневими) елементами або гранями (схилами, горизонтальними і субгоризонтальними поверхнями). Форми можуть бути позитивними або опуклими (височини, гори та ін.), і негативними або увігнутими (улоговини, річкові долини та ін.), простими і складними – ускладненими другорядними нерівностями. Залежно від величини форм розрізняють рельєф кількох порядків: мегарельєф, макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф і нанорельєф. Це ділення рельєфу умовне, оскільки точні кількісні межі між наведеними категоріями не встановлені. Форми рельєфу, в утворенні яких головна роль належить ендогенним процесам, відносять до морфоструктур. У морфоструктурах чітко відбиваються геологічні структури земної кори. Так, платформеним геологічним структурам із горизонтальним заляганням шарів у рельєфі відповідають головно рівнинні області, а складчастим структурам – гірські країни. Дрібніші форми рельєфу, що мають переважно екзогенне походження (річкові долини, яри, бархани, моренні гряди та ін.), виділяються як морфоскульптури.

Ріка – постійно діючий (протягом багатьох тисяч років) водний потік, який протікає в долині. Для зародження ріки необхідні дві основні умови: джерело живлення і наявність ухилу в рельєфі. За характером живлення виділяють ріки дощового, снігового, льодовикового, підземного та змішаного живлення. У будові ріки виділяють витік, русло, гирло і притоки. Головна ріка з упадаючими в неї притоками – річкова система, а площа, яку займає річкова система, – річковий басейн. Річкові басейни розділяються між собою вододілам.

Річкова система – сукупність річок у межах одного річкового басейну. Складається з головної річки (стовбура системи) і приток 1–го, 2–го і дальших порядків. Річкова система називається за назвою головної річки, напр., річкова система Дніпра.

Річкова мережа – сукупність річок у межах визначеної території.

Рис. Р 1. Річкова мережа Карпатського регіону України (за Г.А. Василевським)

Рис. Р 1. Річкова мережа Карпатського регіону України
(за Г.А. Василевським)

Річковий басейн –обмежена вододілами територія, з якої річка чи річкова система живиться водою. Річковий басейн включає поверхневий і підземний стоки. Він буває стічним, коли річка має стік в океан (напр., Амазонка), і безстічним, коли річка має внутрішньоматериковий стік (напр., Волга).

Річкові долини – негативні лінійно витягнуті форми рельєфу, що утворені головно ерозійною діяльністю рік. Річ-кові долини зазвичай містять русло, заплаву, надзаплавні тераси і корінні береги, біля гирла іноді утворюються дельти або конуси виносу.

Річкові тераси – площини на схилах річкових долин, обмежені уступами. Утворені розмиваючою й акумулятивною діяльністю ріки, зазвичай складені алювієм. Терас у долині ріки може бути кілька, вони свідчать про кількість циклів розвитку ріки. Найбільші ріки України (Дніпро, Дністер) мають 6–7 терас. Кожна надзаплавна тераса є фрагментом колишньої заплави (дна долини). Тераси рахують знизу вгору: І надзаплавна, ІІ надзаплавна, ІІІ надзаплавна і т.д. Найвища тераса найдавніша, найнижча наймолодша. За будовою тераси поділяють на ерозійні, акумулятивні та ерозійно–акумулятивні, або цокольні.

Рукава ріки – відгалуження русла ріки, які утворюються внаслідок посиленого відкладання наносів (у вигляді осередків або островів), а також під час прориву заворотів русла (головно під час повеней).

Русло – найбільш понижена частина річкової долини, по якій відбувається стікання води в міжпаводкові періоди. Для русел рівнинних рік характерні рукава, меандри і руслові утворення.

Руслові утворення – скупчення пухких відкладень у руслах рівнинних рік, що формують їх конфігурацію і рельєф дна. Виділяють акумулятивні руслові утворення (перекати, коси, обмілини, острови та ін.) і ерозійні (плеса, ями). Руслові утворення нестійкі й рухомі, що пов’язано зі змінами водного режиму рік.

Рис. Р.2. Руслові утворення

Рис. Р.2. Руслові утворення

Руслознавство – галузь знань, що вивчає умови та процеси формування річкових русел і розробляє прийоми та методи їх регулювання.