6 років тому
Немає коментарів

Багаторічна гола рослина 30—80 см заввишки. Корені з веретеноподібними або майже кулястими потовщеннями — бульбами. Стебло прямостояче, ребристе, вгорі звичайно розгалужене, вкрите темно-зеленими перистими листками з прилистками, на верхівці увінчане багатоквітковою щитковидною волоттю. Біля основи стебла від кореневища відходять прикореневі переривчасто-перисті листки. Квітки білі, дрібні, чашолистків і пелюсток по 6, тичинок 20—40, маточок 5—15. Плоди — листянки. Цвіте в -червні — липні. Росте на степових схилах, лісових галявинах, у світлих лісах, чагарниках, на узліссях, сухих луках, на схилах балок по всій Україні, крім Карпат.

Латинська назва роду, очевидно, походить від латинських слів, що означають форма і ширяючий (за формою суцвіття, легкого і ніжного, що ніби ширяє в повітрі). Видова назва в перекладі з латинської мови — звичайний. Українська назва роду пов’язана з тим, що деякими видами гадючника лікують від укусів гадюк.

Гадючник звичайний — виняток серед представників родини розових, квітки яких, як правило, мають 5-член-ну будову.

Гадючник — добрий медонос, дубильна, лікарська та їстівна рослина. Спожинають молоді листки і бульбовидні потовщення коренів, так звані “горішки”. У рослині містяться дубильні речовини, глікозиди, ефірна олія, саліцилова кислота, вітамін С, мікроелементи : залізо, мідь, кобальт, цинк тощо. Висушені корені містять багато крохмалю. Квітки гадючника використовують для приготування чаю.

На Україні росте 2 види гадючника.

Гадючник звичайний, Лабазник обыкновенный, FILIPENDULA VULGARIS MOENCH.

Гадючник звичайний, Лабазник обыкновенный, FILIPENDULA VULGARIS MOENCH.