5 років тому
Немає коментарів

Багаторічна рослина 40—70 см заввишки, з трійчастими широколице видними або видовженими листками з виїмкою на верхівці і прирослими до черешка яйцевидними загостреними прилистками. Квітки рожеві, зібрані в головчасті суцвіття. Плід — яйцевидний однонасінний біб. Цвіте в травні — вересні. Росте на заплавних луках, у чагарниках, на узліссях, по балках у лісовій і лісостеповій зонах, рідше в степовій і в Криму.

Видова назва утворена від латинського слова, що означав лучна, і відбиває особливості поширення рослини.

Конюшина лучна мас цікаві пристосувания. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються, як пара -солька, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи: світліша поверхня повільніше охолоджується. Боби дрібні; при них залишається висохла оцвітина, що забезпечує розповсюдження плодів вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше втрачає тепла. Росте переважно вночі завдяки нагромадженим за день речовинам. У холодні ночі ріст значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.

Конюшина лучна — одна з кращих кормових трав: у ній містяться вітаміни А, В, С, D, К, 14,5 % протеїну, 3,5 % жирів, багато кальцію і фосфору, що робить сіно дуже поживним і особливо корисним для молодняка. Використовують у народній медицині.

Конюшина лучна, Клевер луговой, TRIFOLIUM PRATENSE L.

Конюшина лучна, Клевер луговой, TRIFOLIUM PRATENSE L.