6 років тому
Немає коментарів

Дворічна рослина 40-60 см заввишки із стрижневою кореневою системою. Стебло голе, угорі розгалужене. Листки ліровидні. прикореневі і нижні стеблові — на черешках, верхні сидячі, довгасті або оберненояйцевидні. Квітки дрібні, жовті, 5—7 мм завдовжки. Плоди – стручки 1,5—2 см завдовжки, округло чотиригранні, відхилені від стебла І спрямовані косо вгору, на ніжках, довжина яких 3 4 мм. Насінина овальна, сірувато-коричнева, дещо блискуча, дрібна — 1,2—1,5 мм завдовжки. Цвіте в квітні-транні. Росте на луках, схилах, пасовищах, галявинах. у посівах і на полях майже по всій Україні, за винятком півдня.

Латинська назва роду пов’язана з тим, що колись вважали, ніби росли на має чарівну силу, і називали її травою святої Варвари». Видова назва в перекладі з латинської мови означає звичайний.

Біля основи квітконіжок нерідко бувають потовщення — гали, у яких живуть личинки комарика Cecidomya sysimbrii. Біля основи стебла закладаються бруньки, з яких розвиваються додаткові пагони, що зацвітають пізніше, ніж головний. Розмножується насінням і вегетативно (відрізками кореня). На одній рослині за вегетаційний період утворюється до 10 тис. насінин. Ось чому суріпиця — злісний бур’ян. Основний засіб боротьби з ним — додержувати правил агротехніки. Свіжі молоді листки споживають як салатну зелень і як приправу до м’ясних страв. З квіток добувають жовтий барвник, придатний для фарбування шовкових тканин. Суріпиця — добрий медонос. Завдяки тому, що в рослині є ефірні олії, вона має приємний запах. У насінні міститься до 35 % жирної олії високої якості, яка користується попитом у кондитерській і хлібопекарській промисловостях. У країнах Сходу її культивують здавна.

На Україні росте 3 види суріпиці.

Суріпиця звичайна, Сурепка обыкновенная, BARBAREA ULGARIS R. BR.

Суріпиця звичайна, Сурепка обыкновенная, BARBAREA ULGARIS R. BR.