1 рік тому
Немає коментарів

Хмельницька область багата на різноманітні нерудні ко­рисні копалини. Серед них переважають природні будівельні матеріали, чому сприяють як кристалічні породи Українського щита, так і осадочні комплекси його західного схилу. У межах щита зосереджені поклади гранітів і каоліну. Серед осадочних порід західного схилу щита наявні значні скупчення вапняків, цегельно-черепичних глин і суглинків, пісків, окремі родовища крейди, мергелю, пісковиків, гіпсу, бентонітових глин. Крім цього, в області є поклади торфу, фосфоритів, невеликі рудопроявлення поліметалів, флюориту та інших корисних копалин.

Поклади гранітів зосереджені в основному в Шепетівському, Полонському, Старокостянтинівському та Славутському районах. Тут пошире­ні переважно сірі граніти чудново-бердичівського типу. Їх масиви вихо­дять на денну поверхню або покриті невеликою товщею осадочних утво­рень і зручні для розробки. Тут працює ряд великих механізованих кар’єрів, продукція яких не тільки задовольняє місцеві потреби у при­родних кам’яних будівельних матеріалах, але і відправляється в інші райони. В основному граніти переробляються на щебінь, який широко використовується у дорожному будівництві. Найбільші кар’єри для ви­добутку граніту біля міст Полонного, Шепетівки та сіл Нової Синяви, Кудинки. Ряд невеликих кар’єрів розміщений у долинах річок Случ, Південний Буг, Хомора, Корчик.

Поклади первинних каолінів переважно приурочені до житомирських гранітів і пов’язані з корою їх вивітрювання. Потужність каолінів зде­більшого не перевищує 5… 10 м. Найбільш відомі родовища Судимонтське і Купиненське Шепетівського району, Майдан-Волянське та Буртинське Полонського району. Каолін цих родовищ використовується для виробництва вогнетривкої цегли, шамотного порошку та інших виробів.

Вапняки поширені серед відкладів силурійської і неогенової систем.

Поклади вапняків силурійської системи виходять на поверхню у пів­денно-західній частині області в долині Дністра та його лівих приток — Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Студениці та ін. Вони зелену­вато-сірого і темно-сірого кольору, дуже щільні, скритокристалічні, при­датні для виготовлення щебеню, бутового каменю, випалювання вапна тощо. З деяких їхніх відмін можна виготовляти облицювальні плитки. Каменоломні силурійських вапняків є в околицях Кам’янця-Подільського, сіл Великої Слобідки, Устя, Студениці та ін.

Вапняки неогенової системи є в різних районах області, але най­більші поклади їх зосереджені в межах Товтрової гряди. Рифові вапня­ки Товтрової гряди широко використовуються для виробництва щебеню, випалювання вапна, в цукровій промисловості та для інших потреб. Щільні різновидності цих вапняків мають досить високі декоративні якості — їх можна використовувати для виготовлення облицювальних плиток. Потужність окремих рифових тіл досягає 100…110 м. Найбільші кар’єри для видобування цих вапняків біля сіл Закупне, Нігин, Вербка, Привороття, Гуменці. На базі Гуменецького родовища рифових вапня­ків працює потужний Кам’янець-Подільський цементний заводі

У складі рифових споруд поширені також органогенно-детритові вап­няки, які добре піддаються механічній обробці (розпилюванню, обтесу­ванню), що дає змогу виготовляти з них стандартні стінові блоки та різноманітні фігурні виробив Потужність вапняків — 10..12 м. Найбіль­ші родовища біля сіл Іванківці та Привороття.

За межами Товтрової гряди багато черепашкових, органогенно-де­тритових та оолітових вапняків сарматського ярусу невеликої потужно­сті (1,5…5,0 м). Вони використовуються в основному для місцевих бу­дівельних потреб. Усього в області розвідано близько 20 родовищ ва­пняків, більше половини з них уже розробляється.

У північно-західній частині області (Білогірському районі) наявні значні поклади крейди, а в південно-східній (басейни рік Ушиці та Ка­люса) — мергелів крейдової системи, які придатні для виробництва це­менту.

В області 80 родовищ лесів, лесовидних суглинків і глин четвертин­ної системи. На цій базі працює ряд заводів по виробництву цегли та черепиці. Значні поклади пластичних глин наявні серед відкладів неоге­нової системи.

Поклади пісків приурочені до відкладів четвертинної, неогенової, палеогенової і крейдової систем. Найбільше народногосподарське зна­чення мають четвертинні піски. Значні поклади їх є в Славутському ра­йоні (Славутське, Крупецьке, Цвітохське родовища). В основному це пі­ски будівельні, придатні для будівельних розчинів, дорожного будів­ництва тощо. Кварцові піски Славутського родовища можна викори­стовувати для виробництва скла. Неогенові кварцові піски найбільше розвинені у південній частині області, але незначної потужності (2…6 м). їх застосовують у будівництві. Піски палеогенової і крейдової систем (переважно зелені кварцово-глауконітові) поширені менше, промисло­вого значення не мають, але місцями їх теж використовують як буді­вельний матеріал.

Найбільші поклади пісковиків пов’язані з відкладами верхнього про­терозою. Вони відслонюються по Дністру і його лівих притоках Калюсу і Ушиці. Промислова розробка не ведеться, хоч подекуди населення ви­користовує їх для будівельних потреб.

Гіпс є лише у південно-західній частині області, на території Кам’я­нець-Подільського району. Відомо декілька родовищ гіпсу, пов’язаних з відкладами тортонського ярусу неогенової системи. Гіпс високоякісний, придатний для гіпсування ґрунтів, будівельної справи, медичних та ін­ших потреб. Білі дрібнозернисті різновидності гіпсу можна використо­вувати для виготовлення облицювальних плиток.

У південно-східній частині області біля с. Стара Ушиця є промисло­ве скупчення бентонітових глин (Пижівське родовище).

Наявність значних покладів окремих видів мінеральної сировини (лесово-суглинистих порід, глин, вапняків, гранітів, каоліну, піску, гіп­су) дає змогу значно розширити виробництво будівельних матеріалів не лише для потреб своєї області, але й для інших районів республіки.

З паливних матеріалів області є значні поклади торфу. Вони приуро­чені в основному до заболочених частин заплав Хомори, Случі, Півден­ного Бугу, Горині та їх приток.

Скупчення фосфоритів пов’язані з відкладами верхнього протеро­зою — калюськими верствами (первинні фосфорити) і сеноманського ярусу крейдової системи (перевідкладені кокреції фосфоритів). Най­більші скупчення первинних фосфоритів відомі у відслоненнях по Ушиці від с. Велика Кужелева до с. Сокілець і в пригирловій частині цієї ріки. Перевідкладені фосфорити у сеноманських відкладах є в ряді пунктів Новоушицького, Віньковецького та Ярмолинецького районів. Проте про­мислових покладів фосфоритів в області не виявлено.