Львівська область відзначається різноманітністю кліматів, що зумовлюється неоднорідністю її поверхні. Проте у кліматах окремих природних районів області є багато спільного, а саме: м’якість, яка вияв­ляється у невеликих різницях температур літа і зими, та висока зволо­женість, про яку свідчать значні річні суми опадів.

Львівщині зовсім не властиві сильні морози, посухи, суховії та пи­лові бурі. Навпаки, для неї характерні часті відлиги взимку, значна хмарність, обложні дощі та викликані ними літньо-осінні наводки.

Уявлення про основні риси клімату області можна скласти, порів­нюючи дані Львівської, Київської та Харківської метеостанцій, які роз­міщені приблизно на одній широті (50° пн. ш.).

Різниця між основними показниками кліматів Львова, Києва і Хар­кова пояснюється передусім різним віддаленням цих міст від Атлантич­ного океану, вологі повітряні маси з якого пом’якшують клімати Європи. Саме віддаленістю від Атлантичного океану визначається ступінь, або коефіцієнт, континентальності клімату, який для Львова дорівнює 31,6, для Києва — 35,6 і для Харкова — 41,6.

На відміну від континентальності кліматів, яка зростає із заходу на схід, їх зволоженість зменшується в напрямку на схід. Ступінь (коефіцієнт) зволоженості клімату для Львова дорівнює 1,1, для Києва — 1,0 і для Харкова — 0,8. Отже, у Львові клімат надмірно зволожений, а у Харкові — недостатньо зволожений.

Радіаційний і тепловий режим. Клімат будь-якої території фор­мується під впливом багатьох факторів, головними з яких є сонячна радіація (тепло від Сонця), атмосферна циркуляція, що зумовлює пере­розподіл по території тепла та вологи, і характер місцевості (висота, експозиція схилів, грунтово-рослинний покрив).

Сонячне проміння приходить на Землю у двох формах: у вигляді так званих прямої і розсіяної радіацій. Разом вони утворюють так звану сумарну радіацію, інтенсивність якої вимірюється у калоріях на квад­ратний сантиметр горизонтальної поверхні.

Географічна широта (49°50′), на якій розташована територія Львів­ської області, одержує до 163,3 ккал/см² сумарної радіації за рік. За місяцями (розрахункові дані М. С. Андріанова) вона розподіляється так:

Проте справжні величини сумарної радіації на території області значно менші і за рік становлять 92,4 ккал/см² з таким розподілом за місяцями:

Як бачимо, дійсна сумарна радіація становить лише 60% від мож­ливої. Така різниця між можливою і дійсною сумарною радіацією зумов­лена значною хмарністю над територією області протягом року. У Львові налічується лише 50 ясних днів протягом року і майже 150 похмурих, коли небо повністю вкрите хмарами; решта 150 днів року відзначається перемінною хмарністю.

Сумарна радіація є основним джерелом тепла, що одержує Земля від Сонця. Разом з цим є і втрати сонячної радіації через альбедо, тобто відбивання сонячної радіації у Космос від поверхні Землі (від рослин­ності, води, снігу тощо). Альбедо виражають у процентах від сумарної радіації. У Львові його величини за місяцями дорівнюють:

Різниця між приходом і витратою сонячної радіації — це так званий радіаційний баланс (ккал/см²), який у Львові за місяцями становить:

Радіаційний баланс в області в цілому за рік додатний і становить понад 40 ккал/см². Тільки чотири місяці (листопад, грудень, січень і лю­тий) мають від’ємні значення радіаційного балансу.

Теплові ресурси поверхні Львівської області виражаються тепловим балансом, до якого, крім радіаційного балансу, належить кількість тепла, що витрачається на випаровування, на турбулентний теплообмін між поверхнею Землі й атмосферою та на теплообмін у грунті.

Усього за рік в області випаровується 560 мм вологи, на що витра­чається понад ЗО ккал/см² тепла. На турбулентний теплообмін витра­чається лише 9 ккал/см². Отже, основна кількість тепла, яку одержує поверхня Львівської області, витрачається на випаровування.

Показники теплового балансу свідчать про те, що в межах Львів­ської області формується помірно вологий клімат. Кількість опадів пере­вищує величину випаровування.

Атмосферна циркуляція і вітровий режим. У різних пунктах Львів­ської області спостерігаються відмінності в температурі повітря, кіль­кості опадів, хмарності тощо, які зумовлюються циркуляцією атмосфери. Саме завдяки руху повітряних потоків відбувається розподіл у просторі і часі хмарності, опадів, вологості і температури повітря.

Над територією Львівської області проходять різноманітні повітряні маси. Панівним є повітря помірних широт, або полярне. В усі пори року спостерігається морське полярне повітря, яке взимку приносить похмуру з туманами погоду, викликає відлиги, а влітку — нестійку холодну погоду зі зливами, грозами. Континентальне полярне повітря долинає найчасті­ше влітку та навесні й пов’язане з трансформацією морського полярного повітря.

Особливістю атмосферної циркуляції в області є приплив у зимовий і весняний періоди континентального арктичного повітря, яке приносить холодну, безхмарну погоду, низькі мінімальні температури (іноді до 30°С морозу і більше). У літньо-осінній період може проникати морське арктичне повітря, яке спричиняється до холодної, вологої погоди. Крім того, на територію Львівської області навесні та влітку проникає тропіч­не повітря. Континентальні тропічні повітряні маси і зумовлюють влітку найвищі температури. Морське тропічне повітря викликає теплу, хмарну погоду з туманами і мжичкою. Погода в області значно залежить від циклонів, які на території Львівщини переміщуються протягом цілого року. Проте найчастіше циклони повторюються взимку і навесні.

З атмосферною циркуляцією тісно пов’язаний вітровий режим об­ласті. У Львівській області панують вітри західних румбів: у зимовий період — західні та південно-західні, влітку — західні та північно-західні.

Середня річна швидкість вітру в області становить лише 4 м/сек з таким розподілом швидкостей за місяцями:

На території області найчастіше повторюються слабкі та помірні вітри, швидкість яких становить 0—5 м/сек (70—90% за рік). Вітер зі швидкістю 0—1 м/сек найчастіше повторюється влітку, зі швидкістю 2—3 м/сек однаково протягом року, а зі швидкістю 4—5 м/сек — взимку. У холодну пору бувають вітри зі швидкістю 6—10 м/сек. Швидкості більші, ніж 10 м/сек, спостерігаються в області рідко.

У Карпатах формуються місцеві вітри: влітку гірсько-долинні, що характеризуються добовим ходом (вдень вони дмуть уверх по долині, а вночі — униз по долині). Взимку й навесні — фени (неперіодичні сухі вітри, пов’язані з циклонічною діяльністю). Тривають фени від декількох годин до декількох діб. Наприклад, у Дрогобичі в 1957 р. 13—14 квітня спостерігався фен західного-північно-західного напряму швидкістю 8— 10 м/сек. Під час фену температура повітря о 13 год підвищилася до 15,4°С, а відносна вологість знизилася до 31%.

Температурний режим. У зимовий період ізотерми напрямлені з пів­нічного заходу на південний схід (рис. 6). На загальному фоні розподілу середніх температур січня з пониженими температурами виділяються Карпати. Спостерігається деяке пониження температури і на підвищен­нях області (Розточчя, Опілля, південний край Волинської височини). На заході області в Присанні, а також у Малому Поліссі взимку бувають порівняно високі температури повітря, що пояснюється низьким роз­міщенням цих територій, на які вільно проникає тепле повітря з Ат­лантики.

Найхолодніншм місяцем зими в області є січень, середньомісячна температура якого на 2—3°С нижча, ніж у грудні. Найнижчі середньо-січневі температури повітря — 6,1—6,6°С спостерігаються у Карпатах (табл. 2). Для усіх зимових місяців характерна велика мінливість тем­ператури повітря.

На фоні розподілу липневих ізотерм (рис. 7) зі своєю дещо пониже­ною температурою липня (15—16°С) виділяються Карпати. На підвищен­нях області у Розточчі та Опіллі також спостерігається незначне понижен­ня липневих температур (17,0—17,5°С). Найвищі середні температури липня характерні для Малого Полісся і Прикарпаття (18,0—18,5°С). В окремі роки в липні спостерігаються відхилення від середньої багато­річної температури. Так, у 1952—1968 pp. температура липня коливалась у межах 15,5—20,4°С.

Середньорічні температури повітря на території області дорівнюють 5,2—8,0°С. Амплітуда річних коливань — від 20,7 до 23°С. Величина річ­ної амплітуди (різниця між температурами найхолоднішого і найтеплі­шого місяців) збільшується на схід, що свідчить про зростання континен­тальності клімату області у цьому напрямі.

Середні місячні температури повітря характеризують термічний ре­жим області. Необхідно звернути увагу на крайні значення температур: найнижчу (абсолютний мінімум) і найвищу (абсолютний максимум) температури, які дають уявлення про міру денного нагрівання і нічного охолодження. Дані про розподіл крайніх значень температури повітря за місяцями в різних районах області наведено в табл. 3 і 4.

Абсолютні максимуми температури повітря у зимовий період пов’я­зані з напливом теплого повітря з Атлантики, а також з південними вітрами, які приносять його з Малої Азії.

Режим зволоження. Львівська область характеризується досить знач­ними сумами опадів за рік. Збільшенню атмосферних опадів в області, що пов’язані з циклопічною діяльністю, сприяють Карпати, де їх випадає особливо багато. Середньорічні суми опадів коливаються у межах області від 579 до 1070 мм (табл. 5). Найбільша кількість припадає на червень-липень і становить 90—140 мм за місяць, найменша — на січень-лютий (24—40 мм за місяць).

Кількість опадів за літній період перевищує кількість опадів за зимовий період у 2—3 рази. За три літні місяці (червень, липень, сер­пень) випадає близько 40%, а за три зимові місяці — тільки 16% річ­ної норми.

Річні суми опадів (рис. 8) розподіляються по території нерівномірно, що зумовлено орографією області. Найменше опадів — у басейні Захід­ного Бугу (600 мм за рік). Дещо зростає їх кількість на Розточчі і пів­нічній частині Поділля (від 650 до 750 мм і більше). У Надсанні, Опіллі річна сума опадів знову зменшується і становить 600—650 мм. Півден­ніше, у Прикарпатті, кількість опадів збільшується і в середньому до­сягає за рік 750—800 м. Найбільше опадів — у гірській частині Львівської області (у Карпатах), де їх річна сума становить 800—1000 мм і більше.

І річні, і місячні суми опадів характеризуються великою мінливістю. В окремі роки опади бувають досить значними. Так у 1893 р. у Львові випало 1320 мм за рік, з них тільки в липні — 301 мм. У 1904 р. у Львові за рік випало 369 мм, а в м. Нестерові в 1934 р. за липень — 479 мм. Були роки, коли місячна сума опадів становила 1—5 мм (березень 1901, 1903, 1960 pp. і жовтень 1962 р. у Львові).

Кількість днів з опадами дуже коливається за місяцями. Взимку їх більше, ніж влітку, але оскільки вони мають невелику інтенсивність, то кількість опадів збільшується від зими до літа за рахунок інтенсивності літніх опадів. Влітку на території області бувають зливи, особливо рясні дощі, інтенсивність яких досягає 0,10—0,30 мм/хв.

Найбільше число дуже сильних дощів припадає на літні місяці (червень, липень, серпень), а найменше — на зиму. Максимальна трива­лість безперервних опадів у Львові найбільша в червні (71 год). а добу в нашій області в літні місяці випадає 70—80 мм опадів.

У Львівській області рідко бувають періоди без дощу. Найдовший бездощовий період був у Львові в 1907 p., коли з 9 вересня по 31 жовт­ня, тобто протягом 53 днів, не випало ні краплі дощу.

У зимовий період всюди на території нашої області утворюється більш-менш стійкий сніговий покрив, який добре оберігає грунт від пере­охолодження і відіграє важливу роль у режимі зволоження області.

Сніговий покрив у рівнинних районах області є нестійким. Перший сніговий покрив на території області може утворитися у другій декаді жовтня, але найчастіше він встановлюється у кінці листопада — на почат­ку грудня і тане в першій або в другій декадах березня. Інколи сніг лежить до кінця березня або до другої декади квітня, що спостерігалося зимою 1962/63, 1963/64 pp. Стійкий сніговий покрив дуже рідко вста­новлюється відразу. Звичайно йому передує утворення декількох тим­часових покривів.

У гірських районах області сніговий покрив встановлюється раніше і пізніше сходить. У Карпатах він утворюється у першій декаді листо­пада і протягом третьої декади березня сходить, а на висотах більше 1000 м сніговий покрив сходить в першій декаді травня.

Тривалість стійкого снігового покриву для рівнинних ландшафтів Львівської області коливається від 1,5 до 2,5, а в горах — від 3 до 4 міся­ців; його висота на початку зими становить в середньому 3—5 см, а по­тім 6—10 см, збільшуючись у січні від 20 до 30, а в лютому до 31—50 см.

У Карпатах сніговий покрив на початку встановлення має висоту до 10 см і більше. У січні вона зростає у деяких місцях до 50 см_, а в останню декаду лютого доходить до 70 см і більше.

У перших числах березня сніговий покрив починає розтавати і в дру­гій половині березня майже вся Львівська область, за винятком гір, звільнюється від нього.

У Карпатах у цей час ще лежить сніг глибиною 15—20 см. У кінці квітня сніговий покрив повністю тане і в горах. Тривалість періоду сніго­танення в області коливається в середньому від 20 до 30 днів.

Природні пори року. На території Львівської області виділяються 4 природні пори року, які можна розділити на періоди, закономірно зумовлені сонячною радіацією, атмосферною циркуляцією та станом під­стилаючої поверхні (фенологічні явища).

3има в рівнинних частинах області починається у середньому 26 листопада, а в горах — 18 листопада, що тісно пов’язано зі стійким спадом середньодобової температури нижче 0°С (табл. 6). Зимова пора характеризується найменшою тривалістю дня (8 год), а отже, й меншою тривалістю сонячного сяяння. Переважає похмура погода із західними та південно-західними вітрами, які супроводжуються частим вторгненням на територію області вологого і теплого морського повітря з боку Атлан­тики і викликають відлиги. Відлиги бувають інколи настільки тривалими, що сніговий покрив повністю сходить і поверхня грунту відтає. Найча­стіше відлиги спостерігаються у грудні (в середньому 19 днів), але і в січні їх не менше.

У залежності від повторюваності та інтенсивності зимових процесів виділяються три періоди зими.

Початок зими — період, який у рівнинних частинах області почи­нається 25—30 листопада, а в горах — 18 листопада. Початок зими ха­рактеризується не тільки постійною хмарністю, але і частими туманами (у грудні до 11 днів). На цей період припадає і найбільше число днів з ожеледицею. Сніговий покрив у цей час ще не дуже значний. Початок зими — найбільш похмура і темна пора року, коли сонце світить лише протягом 8 год.

Справжня зима — період, який збігається з датою спаду середньо­добової температури нижче — 5°С і найкраще виражений у гірській частині області, де він починається 29 грудня. У рівнинних районах області період справжньої зими слабо виражений, але кожного року в січні—лютому спостерігається період від 8 до 12 і більше днів, коли середньодобова температура спускається нижче —5°С, після чого настає потепління, а потім знову протягом 4—5 днів середньодобова темпера­тура спадає нижче —5°С. У цей період збільшується висота снігового покриву і спостерігаються найнижчі температури повітря.

Спад зими. Останній період зими, який у рівнинних частинах області починається 10—11 лютого, а в горах— 15 лютого. Цей період характе­ризується уже деякими фенологічними явищами, наприклад, початком весняних пісень зимуючих птахів. Сніговий покрив починає танути. Три­валість дня збільшується до 10 год.

Протягом зими часто змінюються умови погоди, що іноді сприяє, а іноді шкодить зимівлі сільськогосподарських озимих культур. Часті відлиги і спади температур після них можуть привести до часткового випрівання або вимерзання озимих культур, до пониження їх зимостій­кості. Якщо сніг випадає на непромерзлий грунт (зими 1964/65, 1965/66 pp.), то посіви можуть випріти. Але в середньому протягом зими на глибині вузла кущіння спостерігається мінімальна температура —5°— —7°, яка не загрожує посівам озимих.

Весна в області починається на рівнинних районах 4—11 березня, а в горах — 18 березня. У цей період спостерігається швидке зростання сонячної радіації, підвищується температура повітря, що, в свою чергу, виявляється у сезонних змінах зовнішнього вигляду ландшафту. Серед­ньодобові температури піднімаються вище 0°С, але можливі повторення і від’ємних температур. Весна в області відзначається частими примороз­ками, що є досить важливою особливістю температурного режиму цієї пори року. Усі сільськогосподарські культури реагують на ці весняні приморозки, які інколи на досить тривалий час затримують ріст і розви­ток рослин та викликають їхнє часткове пошкодження.

Початок вегетаційного періоду навесні зумовлюється підніманням середньодобової температури повітря вище 5°С. У квітні і особливо в травні починає інтенсивно підвищуватись температура повітря, грунт добре нагрівається, і рослини починають вегетувати. Навесні збільшується кількість опадів, хоча їх загальна сума за сезон перевищує загальну суму опадів за зиму в 1,5 раза. Але тому що збільшується і випаровуван­ня з поверхні грунту, то в квітні та травні іноді може відчуватися нестача вологи в грунті.

Весна часто супроводиться як холодом, так і теплом, що створює мінливість погоди, особливо в квітні. У Львівській області вона порівняно зі східними районами України більш затяжна.

Інколи весни бувають ранніми і сухими, наприклад весна 1950 p., коли середньомісячна температура березня була вищою від норми на 0,6°С, квітня — на 3°С і травня — на 0,8°С. Навесні вологи достатньо для розвитку сільськогосподарських культур. Бувають випадки, коли в понижених місцях вимокають посіви через те, що грунт перезволоже­ний. Ця пора відрізняється від зимового сезону не лише кількісними характеристиками, а й якісними. Протягом весни спостерігається бурхли­вий розвиток фенологічних явищ від набухання бруньок до появи листя та цвітіння (рис. 9). Це дає можливість виділити кілька весняних періодів.

Передвесна — період, який починається у рівнинних частинах обла­сті 6—11 березня, а в горах — 18 березня. Ці дати збігаються з датою танення снігового покриву і початком сокоруху в берези і клена. Рослин­ний покрив ще «не ожив», але деякі явища вже свідчать про початок пробудження живої природи: у клена, берези починається сокорух. У більшості деревних і кущових порід набухають бруньки, прилітають перші птахи (шпаки, жайворонки, зяблики (табл. 7). Тривалість дня збільшується до 12 год 50 хв. Польові сільськогосподарські роботи поки­що не проводяться, оскільки грунт ще вологий, а в затінених місцях лежить сніг.

Початок весни настає у рівнинних районах області 15—29 березня, а в горах — 18 квітня, що збігається з початком цвітіння ліщини, осики, вільхи, козячої верби і сталим підняттям максимальних температур вище 5°С. У цей період уже відчувається тепло, сніг розтанув, добре видно зміни в живій природі: цвіте ліщина, осика, вільха, є багато під­сніжників. На початку весни очищують і насаджують дерева, а в кінці періоду висівають ярі зернові культури.

Зелена весна починається у рівнинних частинах області 17—20 квіт­ня, а в горах — 28 квітня. Середньодобова температура в цей період піднімається вище 5°С (див. табл. 6). Це вже власне весняний період, який характеризується постійним зростанням тривалості дня (до 15 год) і температури повітря (максимум до 25°С). Але ще може повернутися холодна погода, а інколи навіть випадає сніг. Імовірність утворення снігового покриву в цей період по області становить 20—30%. Ще часто бувають приморозки.

У цей час майже всі дерева і кущі (за винятком білої акації, ясеня і дуба) покриваються листям, з’являються різні комахи, починає кувати зозуля, а ввечері чути «концерти» жаб. Цей період дуже важливий для сільського господарства. Саме в цей час орють, висівають ярі зернові та технічні культури, овочеві.

Справжня весна починається цвітінням черемхи, вишні, яблуні до­машньої, що в рівнинних районах області відбувається 2—7 травня, а в горах — 11 травня. Мінімальна температура повітря піднімається вище 5°С. У цей період покриваються листям ясен, біла акація, дуб, цвітуть конвалія, тюльпани, нарциси, піони, іриси тощо. Повертаються

3 теплих країв останні птахи: перепілка, очеретянка та інші. Співає соловей, з’являється багато комарів. Тривалість дня зростає до 15 год 57 хв. Справжня весна — період, коли висівають і садять теплолюбні культури (кукурудзу, гречку, просо, огірки, картоплю, томати, капусту).

У цей час можуть бути приморозки, які при значній інтенсивності спричиняються у деяких місцях області до вимерзання рослин, що ви­магає повторного висаджування розсади капусти, томатів тощо.

Літо — пора року, яка характеризується максимумом температури і опадів, найбільшими величинами сонячної радіації і найдовшим днем (понад 16 год). Починається у рівнинній частині області 25 травня— 4 червня, а в горах — 21 червня.

Літо в області помірно тепле. Тривалість сонячного сяяння досягає максимального значення (249 год за липень), а абсолютний максимум температури повітря може піднятися до 35°С. Добові максимуми опадів дорівнюють 60—70 мм і більше, переважають зливи. Влітку розвиваєть­ся інтенсивна грозова діяльність, число днів з грозами становить 26 (у горах 30).

У цілому літо сприятливе для розвитку і росту сільськогосподар­ських культур, але, якщо розглядати літню погоду за роками, то можна помітити істотні відмінності. Бувають роки, коли влітку випадає над­мірна кількість опадів (1955, 1967, 1969 pp.). У червні 1955 р. у Львові випало 143,4, у липні — 128, у серпні — 140,3 мм дощів. Надмірне зво­ложення супроводжується зниженням температури, що разом з похмурою і дощовою погодою затримує сінокіс, розвиток і дозрівання злаків, сприяє поширенню грибкових захворювань.

В окремі роки влітку спостерігаються посушливі періоди, що харак­теризуються недостачею опадів при високих температурах, але порівняно з південними областями України таких днів мало (табл. 8).

Як і всі природні пори року, літо не однорідне і його можна розді­лити на кілька періодів.

Початок літа — період, який починається у рівнинних районах облас­ті 25 травня—5 червня, а в горах — 21 червня. Він характеризується середньодобовими температурами понад 15°С. На початку літа найкорот­ші ночі в році (тривалість дня 16 год 20 хв). На Львівщині в цей час цвіте біла акація, чорна бузина, калина, горобина, лучні трави, дозрі­вають перші ягоди, починається сінокіс.

Повне літо в області у рівнинних районах починається 23 червня— 7 липня, а вже потім у горах (13 липня). Цей період має найбільш сталі термічні умови, визначається постійним переходом мінімальних темпера­тур вище 10°С (у цей час цвіте липа дрібнолиста); спостерігаються найвищі температури повітря і грунту та найбільше опадів. Період харак­теризується дозріванням вишні, червоної і чорної смородини, малини, чорниці, ранніх сортів яблук та груш, ягід; достигають озиме жито, озима пшениця, ячмінь, овес, і починаються жнива.

Спад літа. Останній період літа, коли середньодобова температура повітря нижча від 15°С. У рівнинних частинах області настає 22 серп­ня—5 вересня, в горах — 13 серпня.

Вдень ще відчувається тепло, температура повітря висока, але ночі вже прохолодні. Днів з температурою вище 30°С немає, число днів зі спекою зменшується. Збільшується число помірно теплих і прохолодних днів. Рослин, які б цвіли, за винятком декоративних, майже нема. Це період дозрівання і збору плодів та насіння.

Осінь починається на території області у вересні (1 — в горах, 11 —14 — у рівнинних районах області). Протягом осені літній режим замінюється зимовим. Ця пора року характеризується зменшенням кіль­кості сонячної радіації та опадів, пониженням температури повітря. На початку осені стоїть тепла, ясна і суха погода, що пов’язується з поши­ренням теплого повітря з південних широт внаслідок частого повторення південних і південно-східних вітрів. У природі спостерігаються дуже яскраві специфічні фенологічні явища: зміна забарвлення листя, листо­пад, міграція птахів. Осінь ділиться на чотири періоди.

Початок осені — період, який починається у горах 1 вересня, а на рівнинах — 11 —14 вересня. Спочатку жовтіє береза, потім — інші дерева. Тривалість дня зменшується до 11 год, а разом з тим зменшується і три­валість сонячного сяяння. У цей період часто повторюються досить ви­сокі температури і абсолютні максимуми, що досягають 30°С (1954 р.).

На початку осені продовжується обмолот зернових культур, збирають овочі, орють і сіють озимі культури.

Золота осінь. Період, коли жовтіє більшість деревних і кущових порід. Починається насамперед у горах (18 вересня), а потім — у рів­нинній частині області (24—28 вересня). Переважає тепла і сонячна погода, іноді другий раз цвітуть деякі рослини: черемха, яблуня, вишня, груша, каштан, малина, фіалка.

У цей час збирають урожай картоплі, цукрових буряків, кукурудзи.

Глибока осінь у рівнинних районах області починається 12—21 жовт­ня, в горах — 1 жовтня. У цей час уже помітні ознаки зимової пори — перші приморозки, ймовірність яких становить 70—80%. Глибока осінь характеризується листопадом берези, клена, липи, бука і спадом середньо­добових температур нижче 5°С. У кінці періоду набирають осіннього забарвлення тополя та дуб, і починається листопад цих порід. Відлітають шпаки, жайворонки, гуси. Приморозки прискорюють листопад деревних і кущових порід. Переважає хмарна погода з туманами і мряками. На полях закінчується збирання картоплі та цукрових буряків. Глибока осінь — період закінчення підготовки живої природи до зимового спокою.

Передзима — останній період осені, який уже має багато спільного з зимовою порою. У горах він починається 27 жовтня, в рівнинній час­тині області — 5—10 листопада. Середньодобова температура часто до­рівнює 0°С, а ймовірність денних температур, вищих від 0°С, становить 50%. Хмарність досягає максимуму в році, часто спостерігаються тумани. Випадає сніг, як правило, нестійкий, а також сніг з дощем. Приморозки, ймовірність яких становить 65—70%, постійні, інколи досягають —5°С.

• ← Геоморфологічні райони Львівської області
• Поверхневі та підземні води Львівської області →