Клімат Львівської області
Львівська область відзначається різноманітністю кліматів, що зумовлюється неоднорідністю її поверхні. Проте у кліматах окремих природних районів області є багато спільного, а саме: м’якість, яка виявляється у невеликих різницях температур літа і зими, та висока зволоженість, про яку свідчать значні річні суми опадів.
Львівщині зовсім не властиві сильні морози, посухи, суховії та пилові бурі. Навпаки, для неї характерні часті відлиги взимку, значна хмарність, обложні дощі та викликані ними літньо-осінні наводки.
Уявлення про основні риси клімату області можна скласти, порівнюючи дані Львівської, Київської та Харківської метеостанцій, які розміщені приблизно на одній широті (50° пн. ш.).
Різниця між основними показниками кліматів Львова, Києва і Харкова пояснюється передусім різним віддаленням цих міст від Атлантичного океану, вологі повітряні маси з якого пом’якшують клімати Європи. Саме віддаленістю від Атлантичного океану визначається ступінь, або коефіцієнт, континентальності клімату, який для Львова дорівнює 31,6, для Києва — 35,6 і для Харкова — 41,6.
На відміну від континентальності кліматів, яка зростає із заходу на схід, їх зволоженість зменшується в напрямку на схід. Ступінь (коефіцієнт) зволоженості клімату для Львова дорівнює 1,1, для Києва — 1,0 і для Харкова — 0,8. Отже, у Львові клімат надмірно зволожений, а у Харкові — недостатньо зволожений.
Радіаційний і тепловий режим. Клімат будь-якої території формується під впливом багатьох факторів, головними з яких є сонячна радіація (тепло від Сонця), атмосферна циркуляція, що зумовлює перерозподіл по території тепла та вологи, і характер місцевості (висота, експозиція схилів, грунтово-рослинний покрив).
Сонячне проміння приходить на Землю у двох формах: у вигляді так званих прямої і розсіяної радіацій. Разом вони утворюють так звану сумарну радіацію, інтенсивність якої вимірюється у калоріях на квадратний сантиметр горизонтальної поверхні.
Географічна широта (49°50′), на якій розташована територія Львівської області, одержує до 163,3 ккал/см2 сумарної радіації за рік. За місяцями (розрахункові дані М. С. Андріанова) вона розподіляється так:
Проте справжні величини сумарної радіації на території області значно менші і за рік становлять 92,4 ккал/см2 з таким розподілом за місяцями:
Як бачимо, дійсна сумарна радіація становить лише 60% від можливої. Така різниця між можливою і дійсною сумарною радіацією зумовлена значною хмарністю над територією області протягом року. У Львові налічується лише 50 ясних днів протягом року і майже 150 похмурих, коли небо повністю вкрите хмарами; решта 150 днів року відзначається перемінною хмарністю.
Сумарна радіація є основним джерелом тепла, що одержує Земля від Сонця. Разом з цим є і втрати сонячної радіації через альбедо, тобто відбивання сонячної радіації у Космос від поверхні Землі (від рослинності, води, снігу тощо). Альбедо виражають у процентах від сумарної радіації. У Львові його величини за місяцями дорівнюють:
Різниця між приходом і витратою сонячної радіації — це так званий радіаційний баланс (ккал/см2), який у Львові за місяцями становить:
Радіаційний баланс в області в цілому за рік додатний і становить понад 40 ккал/см2. Тільки чотири місяці (листопад, грудень, січень і лютий) мають від’ємні значення радіаційного балансу.
Теплові ресурси поверхні Львівської області виражаються тепловим балансом, до якого, крім радіаційного балансу, належить кількість тепла, що витрачається на випаровування, на турбулентний теплообмін між поверхнею Землі й атмосферою та на теплообмін у грунті.
Усього за рік в області випаровується 560 мм вологи, на що витрачається понад ЗО ккал/см2 тепла. На турбулентний теплообмін витрачається лише 9 ккал/см2. Отже, основна кількість тепла, яку одержує поверхня Львівської області, витрачається на випаровування.
Показники теплового балансу свідчать про те, що в межах Львівської області формується помірно вологий клімат. Кількість опадів перевищує величину випаровування.
Атмосферна циркуляція і вітровий режим. У різних пунктах Львівської області спостерігаються відмінності в температурі повітря, кількості опадів, хмарності тощо, які зумовлюються циркуляцією атмосфери. Саме завдяки руху повітряних потоків відбувається розподіл у просторі і часі хмарності, опадів, вологості і температури повітря.
Над територією Львівської області проходять різноманітні повітряні маси. Панівним є повітря помірних широт, або полярне. В усі пори року спостерігається морське полярне повітря, яке взимку приносить похмуру з туманами погоду, викликає відлиги, а влітку — нестійку холодну погоду зі зливами, грозами. Континентальне полярне повітря долинає найчастіше влітку та навесні й пов’язане з трансформацією морського полярного повітря.
Особливістю атмосферної циркуляції в області є приплив у зимовий і весняний періоди континентального арктичного повітря, яке приносить холодну, безхмарну погоду, низькі мінімальні температури (іноді до 30°С морозу і більше). У літньо-осінній період може проникати морське арктичне повітря, яке спричиняється до холодної, вологої погоди. Крім того, на територію Львівської області навесні та влітку проникає тропічне повітря. Континентальні тропічні повітряні маси і зумовлюють влітку найвищі температури. Морське тропічне повітря викликає теплу, хмарну погоду з туманами і мжичкою. Погода в області значно залежить від циклонів, які на території Львівщини переміщуються протягом цілого року. Проте найчастіше циклони повторюються взимку і навесні.
З атмосферною циркуляцією тісно пов’язаний вітровий режим області. У Львівській області панують вітри західних румбів: у зимовий період — західні та південно-західні, влітку — західні та північно-західні.
Середня річна швидкість вітру в області становить лише 4 м/сек з таким розподілом швидкостей за місяцями:
На території області найчастіше повторюються слабкі та помірні вітри, швидкість яких становить 0—5 м/сек (70—90% за рік). Вітер зі швидкістю 0—1 м/сек найчастіше повторюється влітку, зі швидкістю 2—3 м/сек однаково протягом року, а зі швидкістю 4—5 м/сек — взимку. У холодну пору бувають вітри зі швидкістю 6—10 м/сек. Швидкості більші, ніж 10 м/сек, спостерігаються в області рідко.
У Карпатах формуються місцеві вітри: влітку гірсько-долинні, що характеризуються добовим ходом (вдень вони дмуть уверх по долині, а вночі — униз по долині). Взимку й навесні — фени (неперіодичні сухі вітри, пов’язані з циклонічною діяльністю). Тривають фени від декількох годин до декількох діб. Наприклад, у Дрогобичі в 1957 р. 13—14 квітня спостерігався фен західного-північно-західного напряму швидкістю 8— 10 м/сек. Під час фену температура повітря о 13 год підвищилася до 15,4°С, а відносна вологість знизилася до 31%.
Температурний режим. У зимовий період ізотерми напрямлені з північного заходу на південний схід (рис. 6). На загальному фоні розподілу середніх температур січня з пониженими температурами виділяються Карпати. Спостерігається деяке пониження температури і на підвищеннях області (Розточчя, Опілля, південний край Волинської височини). На заході області в Присанні, а також у Малому Поліссі взимку бувають порівняно високі температури повітря, що пояснюється низьким розміщенням цих територій, на які вільно проникає тепле повітря з Атлантики.

Ізотерми січня у Львівській області
Найхолодніншм місяцем зими в області є січень, середньомісячна температура якого на 2—3°С нижча, ніж у грудні. Найнижчі середньо-січневі температури повітря — 6,1—6,6°С спостерігаються у Карпатах (табл. 2). Для усіх зимових місяців характерна велика мінливість температури повітря.
На фоні розподілу липневих ізотерм (рис. 7) зі своєю дещо пониженою температурою липня (15—16°С) виділяються Карпати. На підвищеннях області у Розточчі та Опіллі також спостерігається незначне пониження липневих температур (17,0—17,5°С). Найвищі середні температури липня характерні для Малого Полісся і Прикарпаття (18,0—18,5°С). В окремі роки в липні спостерігаються відхилення від середньої багаторічної температури. Так, у 1952—1968 pp. температура липня коливалась у межах 15,5—20,4°С.

Ізотерми липня у Львівській області
Середньорічні температури повітря на території області дорівнюють 5,2—8,0°С. Амплітуда річних коливань — від 20,7 до 23°С. Величина річної амплітуди (різниця між температурами найхолоднішого і найтеплішого місяців) збільшується на схід, що свідчить про зростання континентальності клімату області у цьому напрямі.
Середні місячні температури повітря характеризують термічний режим області. Необхідно звернути увагу на крайні значення температур: найнижчу (абсолютний мінімум) і найвищу (абсолютний максимум) температури, які дають уявлення про міру денного нагрівання і нічного охолодження. Дані про розподіл крайніх значень температури повітря за місяцями в різних районах області наведено в табл. 3 і 4.
Абсолютні максимуми температури повітря у зимовий період пов’язані з напливом теплого повітря з Атлантики, а також з південними вітрами, які приносять його з Малої Азії.
Режим зволоження. Львівська область характеризується досить значними сумами опадів за рік. Збільшенню атмосферних опадів в області, що пов’язані з циклопічною діяльністю, сприяють Карпати, де їх випадає особливо багато. Середньорічні суми опадів коливаються у межах області від 579 до 1070 мм (табл. 5). Найбільша кількість припадає на червень-липень і становить 90—140 мм за місяць, найменша — на січень-лютий (24—40 мм за місяць).
Кількість опадів за літній період перевищує кількість опадів за зимовий період у 2—3 рази. За три літні місяці (червень, липень, серпень) випадає близько 40%, а за три зимові місяці — тільки 16% річної норми.
Річні суми опадів (рис. 8) розподіляються по території нерівномірно, що зумовлено орографією області. Найменше опадів — у басейні Західного Бугу (600 мм за рік). Дещо зростає їх кількість на Розточчі і північній частині Поділля (від 650 до 750 мм і більше). У Надсанні, Опіллі річна сума опадів знову зменшується і становить 600—650 мм. Південніше, у Прикарпатті, кількість опадів збільшується і в середньому досягає за рік 750—800 м. Найбільше опадів — у гірській частині Львівської області (у Карпатах), де їх річна сума становить 800—1000 мм і більше.

Річні суми опадів у Львівській області
І річні, і місячні суми опадів характеризуються великою мінливістю. В окремі роки опади бувають досить значними. Так у 1893 р. у Львові випало 1320 мм за рік, з них тільки в липні — 301 мм. У 1904 р. у Львові за рік випало 369 мм, а в м. Нестерові в 1934 р. за липень — 479 мм. Були роки, коли місячна сума опадів становила 1—5 мм (березень 1901, 1903, 1960 pp. і жовтень 1962 р. у Львові).
Кількість днів з опадами дуже коливається за місяцями. Взимку їх більше, ніж влітку, але оскільки вони мають невелику інтенсивність, то кількість опадів збільшується від зими до літа за рахунок інтенсивності літніх опадів. Влітку на території області бувають зливи, особливо рясні дощі, інтенсивність яких досягає 0,10—0,30 мм/хв.
Найбільше число дуже сильних дощів припадає на літні місяці (червень, липень, серпень), а найменше — на зиму. Максимальна тривалість безперервних опадів у Львові найбільша в червні (71 год). а добу в нашій області в літні місяці випадає 70—80 мм опадів.
У Львівській області рідко бувають періоди без дощу. Найдовший бездощовий період був у Львові в 1907 p., коли з 9 вересня по 31 жовтня, тобто протягом 53 днів, не випало ні краплі дощу.
У зимовий період всюди на території нашої області утворюється більш-менш стійкий сніговий покрив, який добре оберігає грунт від переохолодження і відіграє важливу роль у режимі зволоження області.
Сніговий покрив у рівнинних районах області є нестійким. Перший сніговий покрив на території області може утворитися у другій декаді жовтня, але найчастіше він встановлюється у кінці листопада — на початку грудня і тане в першій або в другій декадах березня. Інколи сніг лежить до кінця березня або до другої декади квітня, що спостерігалося зимою 1962/63, 1963/64 pp. Стійкий сніговий покрив дуже рідко встановлюється відразу. Звичайно йому передує утворення декількох тимчасових покривів.
У гірських районах області сніговий покрив встановлюється раніше і пізніше сходить. У Карпатах він утворюється у першій декаді листопада і протягом третьої декади березня сходить, а на висотах більше 1000 м сніговий покрив сходить в першій декаді травня.
Тривалість стійкого снігового покриву для рівнинних ландшафтів Львівської області коливається від 1,5 до 2,5, а в горах — від 3 до 4 місяців; його висота на початку зими становить в середньому 3—5 см, а потім 6—10 см, збільшуючись у січні від 20 до 30, а в лютому до 31—50 см.
У Карпатах сніговий покрив на початку встановлення має висоту до 10 см і більше. У січні вона зростає у деяких місцях до 50 см, а в останню декаду лютого доходить до 70 см і більше.
У перших числах березня сніговий покрив починає розтавати і в другій половині березня майже вся Львівська область, за винятком гір, звільнюється від нього.
У Карпатах у цей час ще лежить сніг глибиною 15—20 см. У кінці квітня сніговий покрив повністю тане і в горах. Тривалість періоду сніготанення в області коливається в середньому від 20 до 30 днів.
Природні пори року. На території Львівської області виділяються 4 природні пори року, які можна розділити на періоди, закономірно зумовлені сонячною радіацією, атмосферною циркуляцією та станом підстилаючої поверхні (фенологічні явища).
3има в рівнинних частинах області починається у середньому 26 листопада, а в горах — 18 листопада, що тісно пов’язано зі стійким спадом середньодобової температури нижче 0°С (табл. 6). Зимова пора характеризується найменшою тривалістю дня (8 год), а отже, й меншою тривалістю сонячного сяяння. Переважає похмура погода із західними та південно-західними вітрами, які супроводжуються частим вторгненням на територію області вологого і теплого морського повітря з боку Атлантики і викликають відлиги. Відлиги бувають інколи настільки тривалими, що сніговий покрив повністю сходить і поверхня грунту відтає. Найчастіше відлиги спостерігаються у грудні (в середньому 19 днів), але і в січні їх не менше.
У залежності від повторюваності та інтенсивності зимових процесів виділяються три періоди зими.
Початок зими — період, який у рівнинних частинах області починається 25—30 листопада, а в горах — 18 листопада. Початок зими характеризується не тільки постійною хмарністю, але і частими туманами (у грудні до 11 днів). На цей період припадає і найбільше число днів з ожеледицею. Сніговий покрив у цей час ще не дуже значний. Початок зими — найбільш похмура і темна пора року, коли сонце світить лише протягом 8 год.
Справжня зима — період, який збігається з датою спаду середньодобової температури нижче — 5°С і найкраще виражений у гірській частині області, де він починається 29 грудня. У рівнинних районах області період справжньої зими слабо виражений, але кожного року в січні—лютому спостерігається період від 8 до 12 і більше днів, коли середньодобова температура спускається нижче —5°С, після чого настає потепління, а потім знову протягом 4—5 днів середньодобова температура спадає нижче —5°С. У цей період збільшується висота снігового покриву і спостерігаються найнижчі температури повітря.
Спад зими. Останній період зими, який у рівнинних частинах області починається 10—11 лютого, а в горах— 15 лютого. Цей період характеризується уже деякими фенологічними явищами, наприклад, початком весняних пісень зимуючих птахів. Сніговий покрив починає танути. Тривалість дня збільшується до 10 год.
Протягом зими часто змінюються умови погоди, що іноді сприяє, а іноді шкодить зимівлі сільськогосподарських озимих культур. Часті відлиги і спади температур після них можуть привести до часткового випрівання або вимерзання озимих культур, до пониження їх зимостійкості. Якщо сніг випадає на непромерзлий грунт (зими 1964/65, 1965/66 pp.), то посіви можуть випріти. Але в середньому протягом зими на глибині вузла кущіння спостерігається мінімальна температура —5°— —7°, яка не загрожує посівам озимих.
Весна в області починається на рівнинних районах 4—11 березня, а в горах — 18 березня. У цей період спостерігається швидке зростання сонячної радіації, підвищується температура повітря, що, в свою чергу, виявляється у сезонних змінах зовнішнього вигляду ландшафту. Середньодобові температури піднімаються вище 0°С, але можливі повторення і від’ємних температур. Весна в області відзначається частими приморозками, що є досить важливою особливістю температурного режиму цієї пори року. Усі сільськогосподарські культури реагують на ці весняні приморозки, які інколи на досить тривалий час затримують ріст і розвиток рослин та викликають їхнє часткове пошкодження.
Початок вегетаційного періоду навесні зумовлюється підніманням середньодобової температури повітря вище 5°С. У квітні і особливо в травні починає інтенсивно підвищуватись температура повітря, грунт добре нагрівається, і рослини починають вегетувати. Навесні збільшується кількість опадів, хоча їх загальна сума за сезон перевищує загальну суму опадів за зиму в 1,5 раза. Але тому що збільшується і випаровування з поверхні грунту, то в квітні та травні іноді може відчуватися нестача вологи в грунті.
Весна часто супроводиться як холодом, так і теплом, що створює мінливість погоди, особливо в квітні. У Львівській області вона порівняно зі східними районами України більш затяжна.
Інколи весни бувають ранніми і сухими, наприклад весна 1950 p., коли середньомісячна температура березня була вищою від норми на 0,6°С, квітня — на 3°С і травня — на 0,8°С. Навесні вологи достатньо для розвитку сільськогосподарських культур. Бувають випадки, коли в понижених місцях вимокають посіви через те, що грунт перезволожений. Ця пора відрізняється від зимового сезону не лише кількісними характеристиками, а й якісними. Протягом весни спостерігається бурхливий розвиток фенологічних явищ від набухання бруньок до появи листя та цвітіння (рис. 9). Це дає можливість виділити кілька весняних періодів.

Фенологічний спектр розвитку деревних і кущових порід у Львові
Передвесна — період, який починається у рівнинних частинах області 6—11 березня, а в горах — 18 березня. Ці дати збігаються з датою танення снігового покриву і початком сокоруху в берези і клена. Рослинний покрив ще «не ожив», але деякі явища вже свідчать про початок пробудження живої природи: у клена, берези починається сокорух. У більшості деревних і кущових порід набухають бруньки, прилітають перші птахи (шпаки, жайворонки, зяблики (табл. 7). Тривалість дня збільшується до 12 год 50 хв. Польові сільськогосподарські роботи покищо не проводяться, оскільки грунт ще вологий, а в затінених місцях лежить сніг.
Початок весни настає у рівнинних районах області 15—29 березня, а в горах — 18 квітня, що збігається з початком цвітіння ліщини, осики, вільхи, козячої верби і сталим підняттям максимальних температур вище 5°С. У цей період уже відчувається тепло, сніг розтанув, добре видно зміни в живій природі: цвіте ліщина, осика, вільха, є багато підсніжників. На початку весни очищують і насаджують дерева, а в кінці періоду висівають ярі зернові культури.
Зелена весна починається у рівнинних частинах області 17—20 квітня, а в горах — 28 квітня. Середньодобова температура в цей період піднімається вище 5°С (див. табл. 6). Це вже власне весняний період, який характеризується постійним зростанням тривалості дня (до 15 год) і температури повітря (максимум до 25°С). Але ще може повернутися холодна погода, а інколи навіть випадає сніг. Імовірність утворення снігового покриву в цей період по області становить 20—30%. Ще часто бувають приморозки.
У цей час майже всі дерева і кущі (за винятком білої акації, ясеня і дуба) покриваються листям, з’являються різні комахи, починає кувати зозуля, а ввечері чути «концерти» жаб. Цей період дуже важливий для сільського господарства. Саме в цей час орють, висівають ярі зернові та технічні культури, овочеві.
Справжня весна починається цвітінням черемхи, вишні, яблуні домашньої, що в рівнинних районах області відбувається 2—7 травня, а в горах — 11 травня. Мінімальна температура повітря піднімається вище 5°С. У цей період покриваються листям ясен, біла акація, дуб, цвітуть конвалія, тюльпани, нарциси, піони, іриси тощо. Повертаються
3 теплих країв останні птахи: перепілка, очеретянка та інші. Співає соловей, з’являється багато комарів. Тривалість дня зростає до 15 год 57 хв. Справжня весна — період, коли висівають і садять теплолюбні культури (кукурудзу, гречку, просо, огірки, картоплю, томати, капусту).
У цей час можуть бути приморозки, які при значній інтенсивності спричиняються у деяких місцях області до вимерзання рослин, що вимагає повторного висаджування розсади капусти, томатів тощо.
Літо — пора року, яка характеризується максимумом температури і опадів, найбільшими величинами сонячної радіації і найдовшим днем (понад 16 год). Починається у рівнинній частині області 25 травня— 4 червня, а в горах — 21 червня.
Літо в області помірно тепле. Тривалість сонячного сяяння досягає максимального значення (249 год за липень), а абсолютний максимум температури повітря може піднятися до 35°С. Добові максимуми опадів дорівнюють 60—70 мм і більше, переважають зливи. Влітку розвивається інтенсивна грозова діяльність, число днів з грозами становить 26 (у горах 30).
У цілому літо сприятливе для розвитку і росту сільськогосподарських культур, але, якщо розглядати літню погоду за роками, то можна помітити істотні відмінності. Бувають роки, коли влітку випадає надмірна кількість опадів (1955, 1967, 1969 pp.). У червні 1955 р. у Львові випало 143,4, у липні — 128, у серпні — 140,3 мм дощів. Надмірне зволоження супроводжується зниженням температури, що разом з похмурою і дощовою погодою затримує сінокіс, розвиток і дозрівання злаків, сприяє поширенню грибкових захворювань.
В окремі роки влітку спостерігаються посушливі періоди, що характеризуються недостачею опадів при високих температурах, але порівняно з південними областями України таких днів мало (табл. 8).
Як і всі природні пори року, літо не однорідне і його можна розділити на кілька періодів.
Початок літа — період, який починається у рівнинних районах області 25 травня—5 червня, а в горах — 21 червня. Він характеризується середньодобовими температурами понад 15°С. На початку літа найкоротші ночі в році (тривалість дня 16 год 20 хв). На Львівщині в цей час цвіте біла акація, чорна бузина, калина, горобина, лучні трави, дозрівають перші ягоди, починається сінокіс.
Повне літо в області у рівнинних районах починається 23 червня— 7 липня, а вже потім у горах (13 липня). Цей період має найбільш сталі термічні умови, визначається постійним переходом мінімальних температур вище 10°С (у цей час цвіте липа дрібнолиста); спостерігаються найвищі температури повітря і грунту та найбільше опадів. Період характеризується дозріванням вишні, червоної і чорної смородини, малини, чорниці, ранніх сортів яблук та груш, ягід; достигають озиме жито, озима пшениця, ячмінь, овес, і починаються жнива.
Спад літа. Останній період літа, коли середньодобова температура повітря нижча від 15°С. У рівнинних частинах області настає 22 серпня—5 вересня, в горах — 13 серпня.
Вдень ще відчувається тепло, температура повітря висока, але ночі вже прохолодні. Днів з температурою вище 30°С немає, число днів зі спекою зменшується. Збільшується число помірно теплих і прохолодних днів. Рослин, які б цвіли, за винятком декоративних, майже нема. Це період дозрівання і збору плодів та насіння.
Осінь починається на території області у вересні (1 — в горах, 11 —14 — у рівнинних районах області). Протягом осені літній режим замінюється зимовим. Ця пора року характеризується зменшенням кількості сонячної радіації та опадів, пониженням температури повітря. На початку осені стоїть тепла, ясна і суха погода, що пов’язується з поширенням теплого повітря з південних широт внаслідок частого повторення південних і південно-східних вітрів. У природі спостерігаються дуже яскраві специфічні фенологічні явища: зміна забарвлення листя, листопад, міграція птахів. Осінь ділиться на чотири періоди.
Початок осені — період, який починається у горах 1 вересня, а на рівнинах — 11 —14 вересня. Спочатку жовтіє береза, потім — інші дерева. Тривалість дня зменшується до 11 год, а разом з тим зменшується і тривалість сонячного сяяння. У цей період часто повторюються досить високі температури і абсолютні максимуми, що досягають 30°С (1954 р.).
На початку осені продовжується обмолот зернових культур, збирають овочі, орють і сіють озимі культури.
Золота осінь. Період, коли жовтіє більшість деревних і кущових порід. Починається насамперед у горах (18 вересня), а потім — у рівнинній частині області (24—28 вересня). Переважає тепла і сонячна погода, іноді другий раз цвітуть деякі рослини: черемха, яблуня, вишня, груша, каштан, малина, фіалка.
У цей час збирають урожай картоплі, цукрових буряків, кукурудзи.
Глибока осінь у рівнинних районах області починається 12—21 жовтня, в горах — 1 жовтня. У цей час уже помітні ознаки зимової пори — перші приморозки, ймовірність яких становить 70—80%. Глибока осінь характеризується листопадом берези, клена, липи, бука і спадом середньодобових температур нижче 5°С. У кінці періоду набирають осіннього забарвлення тополя та дуб, і починається листопад цих порід. Відлітають шпаки, жайворонки, гуси. Приморозки прискорюють листопад деревних і кущових порід. Переважає хмарна погода з туманами і мряками. На полях закінчується збирання картоплі та цукрових буряків. Глибока осінь — період закінчення підготовки живої природи до зимового спокою.
Передзима — останній період осені, який уже має багато спільного з зимовою порою. У горах він починається 27 жовтня, в рівнинній частині області — 5—10 листопада. Середньодобова температура часто дорівнює 0°С, а ймовірність денних температур, вищих від 0°С, становить 50%. Хмарність досягає максимуму в році, часто спостерігаються тумани. Випадає сніг, як правило, нестійкий, а також сніг з дощем. Приморозки, ймовірність яких становить 65—70%, постійні, інколи досягають —5°С.