2 роки тому
Немає коментарів

Передкарпатський прогин розділяється звичайно на дві тектонічні зони, які відрізняються комплексами відкладів і особливостями текто­ніки. Північно-східна, що прилягає до платформи,— Зовнішня зона прогину, слабко дислокована. Південно-західна — Внутрішня зона має складну покрівно-складчасту будову. Вона розділяється на Самбірську і Бориславсько-Покутську підзони (Нові матеріали показали дуже великі відмінності в будові Самбірської і Бори­славсько-Покутської частин прогину. Більш правильно, очевидно, розглядати їх як самостійні зони (В. С. Буров та ін., 1969)).

Зовнішня зона Передкарпатського прогину утворилась у середньому і верхньому міоцені (тортон і сармат). У цей час частина платформи, яка прилягала до Карпатської геосинклінальної зони, почала занурюва­тись і стала областю інтенсивного осадонакопичення. На складчастому нижньому палеозої і верхньому протерозої тут залягають слабо дислоко­вані породи юри і крейди, перекриті потужною товщею осадів міоцену. У тортонський час з початком значних опускань виникла система розло­мів, які простягаються у північно-західному-південно-східному напрямі. Окремі блоки, розділені розломами, опускались протягом міоцену з різною швидкістю і відповідно мають різну потужність відкладів — від декіль­кох сот до 4—5 тис. м. Амплітуда зміщення по розломах також змінює­ться від 500—1000 до 2—2,5 тис. м. В основі розрізу міоцену лежать породи богородчанської світи (нижній тортон), виражені глинистими зеленуватими мергелями, глауконітовими пісковиками і глинами з про­шарками вулканічних туфів. Верхній тортон починається товщею гіпсів і ангідритів (тираська світа), яка переходить у піщано-глинисті породи (косівська світа). Тортонські відклади на північному заході зовнішньої зони мають порівняно невелику потужність (до 300—500 м), тоді як породи нижнього сармату утворюють у найбільш зануреній частині (Крукеницька западина, за В. В. Глушко, 1968) товщу глин з шарами і пачками пісковиків і алевролітів, що досягає декількох тисяч метрів. Геофізичними роботами і бурінням у цьому районі виявлено декілька брахіантиклінальних структур з падінням крил не більше 10—15°. Ці пологі підвищення є конседиментаційними, тобто утвореними під час осадонакопичення. Південно-західною межею Зовнішньої зони Передкар­патського прогину на поверхні є лінія насуву складчастих порід ниж­нього міоцену на сарматські відклади (рис. 3).

Геологічний розріз по лінії Горохів-Львів-Турка...

Геологічний розріз по лінії Горохів-Львів-Турка…

Ця лінія проходить від с. Ходновичі до с. Опори і далі через міста Калуш, Богородчани, Косів до с. Красносільськ біля кордону з Руму­нією. Під насув потрапили сармат і тортон, а також більш давні породи, які утворюють основу зони. Як показують свердловини, вони простягаю­ться на глибині майже до краю Карпат.

Внутрішня зона Передкарпатського прогину має зовсім інший стиль будови. Породи тут зім’яті в круті перекинуті до північного сходу склад­ки, порушені численними насувами і скидами. Зона в цілому зірвана зі своєї основи і переміщена на значну віддаль (не менше 20 км). Нижня частина розрізу виражена поляницькою і воротищенськдю світами, що складаються з сірих глин, алевролітів і пісковиків. Глини воротищен­ської світи часто гіпсоносні і соленосні. Трапляються шари кам’яних і калійних солей. Потужність цих відкладів досягає приблизно 1000 мВище залягає строката стебницька світа (до 1500 м), виявлена чергуван­ням червоних, зелених, фіолетових і сірих вапнистих аргілітів, алевролі­тів і пісковиків. Балицька світа (до 1500 мвідзначається розвитком переважно сіроколірних порід і деякими іншими літологічними особли­востями.