1 рік тому
Немає коментарів

Охорона природи і навколишнього середовища є одним з найважливіших завдань сучасної епохи. Важливість цієї проблеми під­креслюється у Директивах XXIV з’їзду KПРС по п’ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—1975 pp., у яких, зокре­ма, висувається завдання розробки наукових основ охорони і перетворен­ня природи з метою поліпшення природного середовища, що оточує людину, та кращого використання природних ресурсів.

Проблеми охорони природи і раціонального використання природних ресурсів є дуже актуальними і для Львівської області, яка відзначається глибокими, але не завжди сприятливими змінами в природному середо­вищі, що викликані як дуже давнім заселенням її території, так і поси­леним використанням її природних ресурсів: лісів, корисних копалин, лук, орних земель тощо.

Інтенсивне використання природних ресурсів, яке посилюється з кожним роком, приводить у географічних умовах нашої області до значних порушень у режимі природних комплексів, що утворилися на протязі багатьох віків, і появи цілої низки небажаних, часто шкідливих для людини і господарства, процесів, наприклад, до ерозії грунтів, вели­ких повеней та паводків на ріках, вітровалів у лісах, забруднення по­вітря і річок тощо.

Ці порушення природних зв’язків і режиму природних процесів у ландшафтах мають різний стан і характер в окремих природних райо­нах області. З огляду на глибину змін, які внесені людиною у природу, можна виділити кілька категорій ландшафтів.

  1. Ландшафти первісні,тобто такі, у яких діяльність людини за історичний період не виявлена. Таких ландшафтів у межах Львівської області практично немає.
  2. Ландшафти слабозмінені,у яких діяльність людини зачепила окремі компоненти природи, наприклад, винищені деякі види тварин (скажімо, вовки), проте основні природні зв’язки не порушені.
  3. Ландшафти порушені(значно змінені), у яких внаслідок трива­лої і не завжди раціональної діяльності людини порушені основні при­родні зв’язки і змінена структура ландшафту, що привело до виник­нення шкідливих стихійних явищ (ерозія, зсуви, наводки, вітровали тощо).
  4. Ландшафти зруйновані(девастовані), у яких людина змінила не лише похідні компоненти природи (рослинність, тваринний світ), але й основні: геологічну будову і рельєф, клімат і води,— що привело до глибоких змін у природних ландшафтах, до погіршення їх природних властивостей і виснаження природних ресурсів. Прикладами таких змін можуть бути великі гірничі виробки (кар’єри, шахти, терикони), вторинно засолені або пересушені заболочені землі тощо. Ці ландшафти вима­гають рекультивації, тобто цілої низки заходів щодо відновлення їх при­родного потенціалу і створення придатного для людини середовища.
  5. Ландшафти перетворені,або культурні, у яких природні зв’язки і процеси цілеспрямовано вдосконалені, а структура порівняно з при­родною поліпшена. Справжній культурний ландшафт повинен мати вищу біологічну продуктивність, кращі кліматичні та гідрологічні умови, рос­линність і родючість грунтів порівняно з первісним природним ланд­шафтом. Прикладами культурних ландшафтів можуть бути раціонально меліоровані перезволожені землі, добре сплановані міста з відповідними приміськими зонами, високоврожайні поля, впорядковані санаторно-ку­рортні зони тощо.

У Львівській області переважають ландшафти слабозмінені і пору­шені, тобто такі, що вимагають пильного догляду і впровадження певних заходів, щоб запобігти наступному руйнуванню природних зв’язків та ресурсів. Трапляються і девастовані ландшафти, правда поки що на не­великих територіях (Новий Роздол, Стебник, Яворів та ін.), які слід рекультивувати.

На території області є чимало культурних ландшафтів, а саме: висо­коврожайні орні землі, впорядковані осушені землі, добре сплановані міста, наприклад, нові житлові масиви в околицях Львова тощо.

Не слід розуміти охорону природи як заборону використовувати природні ресурси тієї чи іншої території. Така постановка питання була б цілковитою нісенітницею, тому що людина все необхідне для себе, для суспільного виробництва бере з навколишньої природи. Проб­лема охорони природи в наш час полягає у господарському, дбайливому використанні природних умов та природних ресурсів, у турботі про зем­лю, ліс, ріки і чисте повітря, рослинний і тваринний світ, про те, щоб зберегти гарні куточки території і прикрасити нашу Землю для ниніш­нього і майбутніх поколінь.

Усі ці завдання охорони природи можна назвати заходами щодо догляду за ландшафтами з метою перетворення змінених і зруйнованих ландшафтів у справжні культурні. Їх виконання вимагає комплексних (ландшафтних) географічних досліджень, на основі яких можна було б розробити науково обгрунтовані плани заходів щодо догляду за ланд­шафтами в кожному колгоспі та радгоспі, адміністративному районі у кожній природній області (Карпати, Поділля, Полісся тощо).

У планах догляду за ландшафтами слід обов’язково передбачити виявлення і збереження таких природних об’єктів, які мають повну наукову, естетичну, історичну та оздоровчу цінність. Такі об’єкти під­лягають спеціальній охороні та догляду.

Види природоохоронних об’єктів. Природоохоронне законодавство нашої країни розрізняє декілька видів природоохоронних об’єктів, а саме: заповідники, заказники, пам’ятки природи, державні природні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Заповідниками називають території з лісовими, земельними та вод­ними просторами, які мають особливу наукову, історичну або народно­господарську цінність, внесені до спеціального реєстру і взяті під особливу охорону держави. Державні заповідники визначаються спеціальни­ми урядовими постановами і тому будь-які зміни території заповідників, їхніх основних завдань і цільового призначення можуть бути проведені лише за постановою Ради Міністрів.

На території нашої республіки є такі державні заповідники: 1) Аска­нія-Нова в Херсонській області; 2) Чорноморський, теж у Херсонській області (між Дніпровським лиманом і Тендрівською косою); 3) Україн­ський степовий заповідник АН УРСР, який об’єднує заповідники Кам’яні могили і Хомутівський степ в Донецькій області та Михайлівську цілину в Сумській області; 4) Карпатський в масиві Чорногора на територіях Івано-Франківської і Закарпатської областей; 5) Дунайський у плавнях Дунаю в Одеській області; 6) Поліський в Житомирській області; 7) Ка­нівський в Черкаській області; 8) Кримське заповідно-мисливське госпо­дарство в Кримських горах поблизу м. Алушти; 9) Азово-Сивашське заповідно-мисливське господарство в Херсонській області; 10) Вороши­ловградський заповідник.

Державних заповідників на території Львівської області немає, але потреба в їх організації є. Справа за науковцями-природниками, які му­сять визначити відповідну територію, обгрунтувати необхідність її запо­відання і звернутися з клопотанням у відповідні державні органи.

Заказники — території, на яких на певний строк забороняється (за­казується) полювати, ловити рибу, рубати ліс тощо. Заказники органі­зуються на строк до 10 років для здійснення заходів щодо відновлення фауни і флори окремих цінних територій.

У Львівській області постановою виконкому обласної Ради депутатів трудящих затверджено 21 флористичний і зоологічний заказник, а саме:

1) дубовий ліс в урочищі Корналовичі Дублянського лісництва Сам­бірського ЛГЗ (лісгоспзагу); 2) ялицевий Бориславського лісництва Дро­гобицького ЛГЗ; 3) ялицево-буковий праліс Майданського лісництва Дрогобицького ЛГЗ; 4) ялицево-дубовий Лисовицького лісництва Стрий­ського ЛГЗ; 5) модриновий Доброгостівського лісництва Дрогобицького ЛГЗ; 6) дубово-ялицевий цього ж лісництва; 7) смерековий Коростів­ського лісництва Сколівського ЛГЗ; 8) сосново-дубовий Лешнівського лісництва Бродівського ЛГЗ; 9) заказник профілю типів лісу Страдчан­ського лісництва; 10) сосново-буковий Великопільського лісництва; 11) дуб скельний в урочищах Горбки та Ставки Страдчанського лісни­цтва учбового лісгоспу у с. Івано-Франкове; 12) ялицевдй Немирівського лісництва Рава-Руського ЛГЗ; 13) орнітологічний на ставках рибділь­ниці Медениця Дрогобицького району; 14) Діброва Ходорівського ліс­ництва Стрийського ЛГЗ; 15) заказник (заєць-русак) у Винниківському лісництві Львівського ЛГЗ; 16) заказник (козуля та заєць-русак) у Брюховицькому лісництві Львівського ЛГЗ; 17) заказник (козуля, заєць-русак) у Ново-Яричівському лісництві Львівського ЛГЗ; 18) Трус­кавець (козуля, заєць-русак) у Доброгостівському та Бориславському лісництвах Дрогобицького ЛГЗ; 19) заказник (козуля, заєць-русак) у Завадівському лісництві Львівського ЛГЗ; 20) в урочищах Цуканів, Криве Радехівського лісництва; 21) Стрийська дача Корчинського ліс­ництва Стрийського району.

Пам’ятки природи — це окремі об’єкти природи (парки як пам’ятки садово-паркового мистецтва, окремі визначні за віком або іншими озна­ками дерева, алеї, окремі скелі, окремі ландшафтні комплекси тощо), які мають наукову та природно-історичну цінність. Вони можуть бути рес­публіканського і місцевого значення. За складом розрізняють: а) пам’ят­ки живої природи (парки, окремі лісові урочища, окремі дерева, алеї тощо); б) пам’ятки неживої природи (печери, окремі скелі, окремі форми рельєфу, типові відклади геологічних порід, джерела, водопади тощо); в) ландшафтні (комплексні) пам’ятки (характерні для території урочища, видові майданчики, урвища тощо).

На території Львівської області затверджені такі пам’ятки природи республіканського значення: 1) Ботанічний сад Львівського університе­ту; 2) Стрийський парк; 3) Міженецький парк у с. Міженець Старо­самбірського району; 4) Самбірський парк; 5) Підгірцівський парк у Стрийському районі; 6) Підгорецький парк Бродівського району; 7) Буський парк (м. Буськ); 8) Оброшинський дендропарк у селищі Оброшине.

Природні ландшафтні пам’ятки обласного під­порядкування: 1) Брюховицький, Винниківський та ландшафтний лісопарк Погулянка у Львові; 2) ландшафтно-етнографічний лісопарк Шевченківський гай у Львові; 3) лісопарковий меморіальний комплекс Холм слави у Львові; 4) парки їм. І. Франка, «Дружба», «Залізна вода», Парк культури і відпочинку у Львові; 5) Личаківський парк-кладовище; 6) лісопарк ім. Б. Хмельницького в Дрогобичі; 7) лісопарк курорту Любінь Великий Городоцького району; 8) лісопарк Моршинського ку­рорту (с. Моршин Стрийського району); 9) лісопарк Немирівського курорту Яворівського району; 10) лісопарк курорту Шкло Яворівського району; 11) Басівський ландшафтний лісопарк Львівського ЛГЗ; 12) уро­чище Хомець біля Кривчиць у Львові; 13) урочище Макітра у с. Гаї Бродівського району; 14) урочище Товтрового кряжу в с. Підкамінь Бро­дівського району; 15) урочище Троніг (села Пониква, Боратин) Бро­дівського району; 16) урочища Лиса гора, Висока гора, Свята гора, Жу­лицька гора, гора Сипуха, гора Білий Камінь у Золочівському районі; 17) гора Маркіяна Шашкевича (с. Підлісся Золочівського району); 18) урочище Пікуй (найвища точка Львівської області, типова полонина, природна межа зростання бука) біля с. Гусне Турківського району.

Алеї:

  1. Алеї вікових лип у с. Рихтичі Дрогобицького району; у селах Калинів і Чуква Самбірського району; у с. Муроване Старосамбірського району; у селах Лівчиці і Тейсарів Жидачівського району; у с. Хмільо­ве Бродівського району; у селах Вишня та Любінь Великий Городоцько­го району; у с. Куткір Буського району.
  2. Алея тополі берлінської на проспекті Шевченка у Львові;
  3. Алеї вікових модрин у с. Нова Сиварява Нестерівського району, сосни веймутової у м. Рава-Руська.
  4. Алея вікових лип біля стадіону «Дружба» у Львові.

У Львівській області налічується також чимало поодиноких вікових дерев, груп дерев, екзотів, гір, скель, печер, водопадів, джерел, торфовищ, дендропарків, парків тощо, які є пам’ятками природи обласного підпорядкування. Серед них слід згадати магнолію кобус, смереку сріб­лясту, сосну чорну, бук червонолистий, тис ягідний у Львові, вікові липи, ясен, бук у Городку, тис ягідний, магнолію китайську, тюльпанове та оцтове дерева в Дрогобичі, рідкісний екземпляр кизилу в с. Вишенька Мостиського району, групу тисів і магнолій, вікову веймутову сосну в Стрию, гору Високий Замок, Медову печеру у Львові, рештки заліз­ного рудника біля с. Майдан Дрогобицького району, водопад Гуркало в с. Корчин Сколівського району, джерела мінеральних вод курортів Трускавець та Моршин, Винниківський дендропарк, колекційну ділянку лікарських рослин медінституту у Львові, дендрарій у с. Радів Микола­ївського району, старовинні парки в селах Піддністряни, Лівчиці Жида­чівського району, у м. Кам’янка-Бузька, Бібрці, Пустомитах тощо.

Крім названих, на Львівщині є ще дуже багато об’єктів, що вима­гають охорони і догляду, але передусім їх треба виявити. Значну частину роботи щодо виявлення і описання цінних пам’яток природи повинні провести школи, вчителі географії і біології зі своїми учнями. Особливу увагу слід було б звернути на виявлення ландшафтних пам’яток приро­ди, тобто невеликих за площею (1—2 га) ділянок маловикористовуваних земель, на яких ще збереглися характерні риси природи того чи іншого географічного району: його типова рослинність (болотна, лісова, степова тощо), типові грунти на характерних відкладах (лесах, пісках, суглин­ках), типовий рельєф (горби, яри, рівні ділянки тощо). Такі ландшафтні пам’ятки природи стали б маленькими місцевими заповідниками, навчаль­ними ділянками, на яких учні і дорослі могли б познайомитися з приро­дою в її первісному вигляді. Ці ландшафтні пам’ятки природи стали б також місцями для гніздування птахів, більшість яких безумовно корисна для людей.

Охорона природи — важлива всенародна справа. Ми повинні розумно використовувати і примножувати природні багатства, не порушуючи зв’язків, що існують між окремими компонентами природного середовища. Охороняти природу рідного краю — це значить охороняти географічне середовище, в якому ми живемо, працюємо та відпочиваємо і від якого великою мірою залежить і наше здоров’я та добробут, і щастя прийдеш­ніх поколінь.