2 роки тому
Немає коментарів

На території області пролягає крайня північно-східна частина Кар­пат — Скибова, Кросненська і Субсілезька зони.

Скибова зона. Найнижчі горизонти стратиграфічного розрізу північ­ного схилу Карпат виходять на поверхню у долині Дністра, у районі сіл Тершова і Спаса, а також у районах міст Борислава і Добромиля. За віком ці відклади, що виражені чорними аргілітами з прошарками пісковиків (спаська світа), відповідають нижній крейді. Верхня крейда починається головнинською світою кременистих мергелів і вапняків з прошарками аргілітів, пісковиків і строкатим горизонтом в основі. Вище залягає потужна (понад 1000 м) стрийська світа, яка охоплює за віком відклади від туронського по датський час включно. Вона являє собою типову флішеву товщу — часте ритмічне чергування шарів пісковиків, аргілітів і алевролітів.

Стратиграфія палеогенових відкладів Скибової зони розроблена більш детально. До палеоцену належать строкатий яремчанський горизонт (тонкоритмічний глинистий фліш) і ямненські пісковики. Останні є крупно- і середньозернистими вапнистими масивними пісковиками, які часто утворюють у рельєфі високі урвища. Відклади еоцену мають різ­номанітний і непостійний літологічний склад, який змінюється на порів­няно невеликих віддалях. У типових розрізах нижня частина їх вира­жена манявською світою, ознакою якої є чергування зелених зкрем’яні­лих аргілітів з прошарками зеленувато-сірих пісковиків і алевролітів. Середній еоцен складений масивними пісковиками (вигодська світа), дуже подібними до ямненських. У бистрицькій світі, що утворює верхню частину розрізу, поширені переважно зеленувато-сірі і сірі аргіліти з тонкими прошарками алевролітів і пісковиків. Місцями (район м. Бо­рислава та ін.) на цьому стратиграфічному рівні розвинута Попельська фація — сірі, інколи коричневі, буруваті мергелисті алевроліти, мергелі і вапняковисті слюдисті пісковики, які нерідко містять у собі фауну мо­люсків. Розріз всюди завершується горизонтом мергелів.

Олігоцен у північно-східній і південно-західній частинах Скибової зони має відмінний літологічний вигляд. У Береговій скибі розвинута менілітова світа, яку розділяють на три підсвіти — нижню, середню (лоп’янецьку) і верхню.

В основі нижньої підсвіти всюди спостерігається роговиковий гори­зонт — шаруваті кременисті мергелі, чорні кремені з прошарками гли­нистих сланців, алевролітів, сидериту. Вище пролягає характерна товща чорних глинистих сланців, які містять значну кількість органічної речо­вини і місцями переходять у горючі сланці. Пісковики і алевроліти утво­рюють тонкі прошарки серед сланців, а інколи і більш потужні пачки (клівські пісковики). Середня підсвіта відрізняється розвитком сірих вапнистих порід, які поступово замінюються чорними сланцями, алевро­літами і пісковиками верхньої підсвіти. У південній частині Скибової зони менілітові відклади заміщаються кросненською фацією. У розрізі залишаються нижні роговики і невелика пачка чорних сланців. Весь розріз, що лежить вище, виражений дуже потужною товщею (понад 1000 мсірого вапнистого середньо- і груборитмічного флішу, який охоплює весь олігоцен і, можливо, початок міоцену.

Скибова зона Карпат має своєрідний стиль будови. Тут виділяється декілька простягнених на велику віддаль складок-лусок, перекинутих і насунутих на північний схід. К. Толвінський (1925) виділив шість таких складок, назвавши їх скибами: Берегова, Орівська, Сколівська, Парашки, Зелем’янки, Рожанки. Скиби складені крейдовим флішем на південно-західних крилах, а північно-східні крила звичайно зрізані на­сувами — палеогеном. Виняток становить Берегова скиба, яка має більш-менш розвинуте північно-східне крило і складена переважно палеогеном. У цілому Скибова зона Карпат є типовим тектонічним покривом, який далеко насувається на Внутрішню зону крайового прогину. Цим пояснюються всі відзначені раніш особливості її будови. Далі на північний захід характер тектоніки зони дещо змінюється — насуви окремих скиб і всієї зони стають крупнішими, а складки — вужчими.

Субсілезька зона. У районі м. Турки серед кросненських відкладів між двома насувами затиснута вузька смуга еоценових і крейдових по­рід, виражених строкатими аргілітами, мергелями і пісковиками. Вони відрізняються фаціально від однакових за віком порід Скибової зони. Це дало підставу (О. С. Вялов, 1966; Ф. П. Темнюк, С. С. Кліщ, 1966) виділити цю смугу як самостійний тектонічний елемент, який відповідає Венгловецькій (Субсілезькій) зоні на території Польщі. Еоцен і крейда складені тут у вузькі дуже стиснуті складки, які круто занурюються під насув південнішої тектонічної одиниці.

Кросненська, або Сілезька, зона є смугою розвитку потужних крос­ненських відкладів. Потужність їх перевищує тут 1500 мСвердловиною, пробуреною в районі с. Лімни, головецька світа не була пройдена пов­ністю навіть при глибині 3300 мОлігоценовий фліш зібраний у вузькі гребенеподібні складки, розділені широкими синкліналями. У склепіннях антикліналей, звичайно порушених розривами, виходять на поверхню нижньокросненські відклади.