3 роки тому
Немає коментарів

УМОВИ КЛІМАТОУТВОРЕННЯ

Клімат Ровенської області порівняно вологий і теплий. Зима м’яка, з частими відлигами, літо тепле, з достатньою кількістю опадів. Такі основні риси клімату області. Вони формуються під впливом ряду факторів. Головний з них — приплив тепла від Сонця. Величина його в основному залежить від географічної широти і зростає з півночі на південь. Другий важливий фактор — атмосферна циркуляція, тобто переміщення по­вітряних мас. Над територією Ровенщини, як і всієї України, пере­важає західне переміщення, що су­проводжується припливом атлан­тичного повітря. Іноді сюди прони­кає повітря з Азіатського конти­ненту, з північних широт, з Серед­земномор’я.

Третім з найважливіших кліматоутворюючих факторів є харак­тер земної поверхні.

Усі ці фактори діють постій­но, але роль кожного з них у різні пори року неоднакова. Так, соняч­на радіація найбільш ефективно діє у теплі періоди року, коли сонце стоїть високо над горизонтом, хмар­ність невелика, а тривалість дня значна. Це забезпечує високі суми со­нячної радіації. У холодну пору року вирішальним фактором стає циркуля­ція атмосфери. Зміна повітряних мас під її впливом визначає погоду.

Характер діяльної поверхні (ліс, сільськогосподарські угіддя, водні простори) опливає на формування місцевих особливостей клімату. Вплив діяльної поверхні більший у теплу частину року, коли земна поверхня бере активну участь у процесах трансформації повітряних мас. Узимку ж вплив діяльної поверхні різко зменшується.

Сонячна радіація як основний кліматоутворюючий фактор може бути охарак­теризована величинами сумарної радіації та ефективного випромінювання (рис. 15). У середньому за рік на земну поверхню області надходить 92,7 ккал/см2 тепла, значна частина якого відбивається назад до небозводу і втрачається. Більшу час­тину тепла земна поверхня одержує навесні і влітку (близько 87%). Альбедо, тобто відношення відбитої радіації до сумарної, змінюється за сезонами і значною мірою залежить від характеру діяльної поверхні. Взимку, коли поверхня області вкрита снігом, величина альбедо досягає 70—75% і більше і приблизно однакова по всій території. Влітку розподіл альбедо по території дуже строкатий. У лісових маси­вах альбедо становить 10—19%, на полях під сільськогосподарськими культурами під час вегетації — 20—25%, на водній поверхні — 9—10%, навесні та восени на зораних полях при доброму їх зволоженні — 10—13%, а на полях під стернею — 16—20%.

Річний хід місячних сум радіації, радіаційного балансу та середньої місячної величини альбедо у Рівненській області...

Річний хід місячних сум радіації, радіаційного балансу та середньої місячної величини альбедо у Рівненській області…

Середній річний хід альбедо покритої трав’яною рослинністю поверхні (мете­орологічний майданчик у Ковелі) наведено нижче, %:

Радіаційний баланс за рік становить 34—38 ккал/см2. Навесні, особливо в кінці березня і в квітні, спостерігається інтенсивний ріст радіаційного балансу. Найбільші його значення бувають у червні та липні і досягають 6,6—6,8 ккал/см. Потім спо­стерігається спочатку поступовий, а далі чимраз інтенсивніший спад радіаційного балансу і вже в листопаді він стає від’ємним. Найменше його значення припадає на січень — 0,8 ккал/см2. Дані про розподіл радіаційного балансу за місяцями і сезонами дають змогу оцінити роль сонячної радіації у формуванні кліматичних умов області. Навесні, влітку та в першій половині осені земна поверхня одержує достатню кіль­кість радіаційною тепла. Це забезпечує прогрівання земної поверхні і повітря. У цю пору року сонячна радіація відіграє головну роль у формуванні клімату. З настанням холодів приплив радіаційного тепла недостатній і погодні умови формуються в ос­новному під впливом процесів, які зумовлює циркуляція атмосфери.

Характер погодних умов над територією області залежить від того, яким буде співвідношення між витрачанням складових частин теплового балансу: теплообміном між діяльною поверхнею і повітрям, витратами тепла на випаровування і на тепло­обмін у грунті. У межах Ровенщини внаслідок достатнього зволоження грунту, знач­ної заболоченості території переважна частина радіаційного тепла витрачається на випаровування. Взимку витрати радіаційного тепла на випаровування становлять 1,1 ккал/см2, навесні — 10,4 ккал/см2, улітку — 16 ккал/см2 і восени — 4,5 ккал/см2. Таким чином, за рік на випаровування витрачається 32 ккал/см2, або близько 89% річного радіаційного балансу.

Атмосферна циркуляція, тобто переміщення повітряних мас, виникає внаслідок нерівномірного прогрівання земної поверхні. Як фактор кліматоутворення атмосферна циркуляція виявляється у переміщенні над територією циклонів і антициклонів. У про­цесі формування клімату атмосферна циркуляція тісно взаємодіє з радіаційними факторами, сприяє перерозподілу по території тепла і вологи. На Україні часто пере­міщуються морські повітряні маси з північних районів Атлантики і з арктичних мо­рів, рідше — з центральної частини Атлантичного океану і з Середземного моря. Але найчастіше над територією республіки проходить континентальне повітря, яке форму­ється над рівнинами Євразії. Взимку основна роль належить циркуляції атмосфери, а також дуже розвинена циклонічна діяльність. Звичайно перехід до зими пов’язаний з початком вторгнення арктичного повітря, яке супроводжується різким похолоданням та снігопадами. Інтенсивність та повторюваність вторгнень арктичного повітря з на­станням холодного періоду весь час збільшується і досягає максимуму в січні. Часто взимку на Ровенщину поширюється область високого тиску, яка стоїть над центром азіатського континенту. Тоді усталюється малохмарна, морозна, без опадів, погода. Невелика хмарність сприяє інтенсивному радіаційному охолодженню повітря і силь­ному пониженню температури.

Циклони, які приходять узимку з Атлантики і району Середземного моря, су­проводжуються великою хмарністю, снігопадами, посиленням вітру, часто хуртови­нами. З входженням циклонів пов’язані відлиги, під час яких іноді сніг на території області зовсім сходить, а на ріках спостерігаються зимові паводки.

Навесні тут переважає західний перенос повітря, хоч у квітні і травні ще бу­вають вторгнення арктичного повітря. Вони супроводжуються різким похолоданням і заморозками.

Улітку над Ровенщиною панує атлантичне повітря. Вторгнення арктичних повіт­ряних мас спостерігається дуже рідко. Характерним для літа є посилення впливу азорського антициклону. При поширенні на територію області його відрогів настає суха, сонячна погода. Опади, які випадають улітку, пов’язані, в основному, з за­хідними циклонами. Найчастіше вони бувають у вигляді злий. Приблизно з середини серпня характер циклонічної діяльності змінюється. У цей час азорський максимум руйнується, і з жовтня переміщення повітряних мас над територією області зу­мовлюється сибірським антициклоном, який розвивається. Над південно-східною час­тиною європейської території СРСР створюються умови для розвитку антициклону з відрогами, які захоплюють і Україну. З другої половини осені циклонічна діяль­ність зростає. Чимраз частіше над областю проходять західні та південні циклони. Вони супроводжуються дощами, туманами, посиленням вітру. У цілому циркуляцій­ні режими другої половини осені та зими мають багато спільних рис.

Роль земної поверхні як кліматоутворюючого фактора для Ровенської області загалом незначна, якщо враховувати її невеликі розміри і рівнинність. Однак різ­номанітність діяльних поверхонь — численні масиви боліт і лісів, водні простори, осушені і зайняті під сільськогосподарські культури заболочені землі, різноманітний рельєф південної частини території — створює сприятливі умови для формування місцевих особливостей клімату, зокрема радіаційного режиму, температури і воло­гості повітря, швидкості вітру тощо.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ КЛІМАТУ

Температура повітря. Уявлення про температурний режим області дає табл. 1. Навесні перехід середніх добових температур повітря через 0°С спосте­рігається на початку першої—у середині другої декади березня, раніше на півдні і пізніше на півночі області. Середня місячна температура березня близько 0°С. В окремі роки середні температури березня можуть коливатися від 5°—10°С морозу до 5°—10°С тепла. З квітня збільшується приплив сонячного тепла і відбувається інтенсивне прогрівання звільненої від снігу поверхні грунту. Середня температура квітня становить 6,5—7°С.

У травні продовжується інтенсивне підвищення температур. Середня температура травня на 6—7°С перевищує квітневу. Переважає погода літнього типу, хоча ранками ще можливі приморозки.

Зростання температури повітря з незначним запізненням відбувається вслід за річним ходом припливу сонячної радіації. Тому найвищі температури спостерігаються не в червні, а в липні. Середня температура червня — 17°С, липня — 18,5°С. У серпні вона вже приблизно на один градус нижча, ніж у липні.

З вересня починається інтенсивний спад температури. У вересні він становить 3,5—4° С, а в жовтні — 5—6°С. Перші від’ємні середні добові температури повітря спостерігаються у другій декаді жовтня. При середній місячній температурі близько 7—7,5°С удень у жовтні повітря прогрівається пересічно до 9—10°С, а вночі охо­лоджується до – 2 — —4°С. Середні добові амплітуди температури повітря у вересні близько 10°С, у листопаді — 2—5°С і в грудні —3—5°С.

Максимальні температури в жовтні в окремі роки досягають 25—28°С, у листо­паді — 14—25°; мінімальні ж падають відповідно до —18, —21, і —23°С.

Далі температура повітря продовжує знижуватись. У грудні кількість днів з температурою нижче 0°С досягає 20—23, у січні — 25—26, у лютому— 20—23. Найхолодніший місяць — січень, коли днів з від’ємною температурою найбільше, а середня температура становить —4,4— —5,6°С. Найхолодніший період зими почина­ється приблизно 12—15 грудня і триває звичайно 60 днів.

Середня багаторічна температура в межах області змінюється мало. Вона нижча на сході і північному сході області (6,6—6,8°С) і трохи вища на південному заході і заході (7—7,5°С).

З температурним режимом зими тісно пов’язані строки і тривалість промерзання грунту. Стійке промерзання грунту пересічно триває 30—100 днів; глибина його у середньому досягає близько 60 см, найбільша — 100—110 см. Глибина промерзання грунту дуже мінлива по території, що зумовлюється багатьма факторами, зокрема висотою снігового покриву, вологістю грунту. Болота, які живляться підземними во­дами, промерзають неглибоко, а в м’які зими зовсім не замерзають.

Атмосферні опади. Середня багаторічна кількість опадів у області досягає 600— 700 мм. Спостерігається певна строкатість у розподілі як місячних, так і річних сум опадів по території. Більше опадів випадає на південному заході області. Є певна тенденція до збільшення опадів на всій південній, більш підвищеній частині Ровен­щини. На збільшення опадів тут, мабуть, певною мірою впливає Волино-Подільська височина. Середні місячні та річні суми опадів з урахуванням похибок спостережень (на видування та випаровування) наведено в табл. 2. За теплу частину року (кві­тень—жовтень) випадає у середньому 425—475 мм опадів, більше на заході і менше на півночі і північному сході (рис. 16, 17).

Середня багаторічна сума опадів за теплий період року...

Середня багаторічна сума опадів за теплий період року…

Середня багаторічна сума опадів за холодний період...

Середня багаторічна сума опадів за холодний період…

Річний хід опадів характеризується чітко виявленим максимумом у липні (80— 95 мм) і мінімумом у січні (40—50 мм). Збільшення місячних сум опадів починається з березня—квітня. Особливе збільшення спостерігається у травні та червні. Різниця між опадами у червні, липні і серпні звичайно невелика. У вересні місячні суми опа­дів порівняно з серпнем різко зменшуються (на 20—25 мм). Восени зменшення опадів невелике. Такий хід опадів відповідає лише середньому їх стану за багато років. З року в рік суми опадів значно змінюються, змінюється також розподіл їх протягом року. Так, зокрема, відхилення суми опадів за теплий період року може бути на 200—220 мм більшим і на 180—220 мм меншим від норми. Найбільші ж місячні суми опадів досягають 200—250 мм, а найбільші добові — 120—170 мм. У році є 170—180 днів з кількістю спадів 0,1 мм або більше.

В області бувають зливи і зливові дощі, під час яких випадає понад 100 мм опадів. Зокрема, слід згадати зливу 20. VIII 1887 p., коли в с Дубровиці випало 164 мм, зливу 18. VI 1965 p., після якої опадомір у с. Оженин показав 126 мм. У вересні 1963 р. на метеостанції Сарни було зафіксовано106 мм опадів за зливу.

Середня тривалість бездощових періодів становить три дні на півночі і чотири дні на півдні області. Імовірність бездощових періодів тривалістю 40 і 50 днів (це рівнозначно великій посусі) становить 10 і 5%. Іншими словами, такі періоди спо­стерігаються раз у десять і двадцять років.

Вологість повітря. З листопада до кінця січня відносна вологість повітря змінюється мало і досягає пересічно 80% о 13 год. В інші години доби вона збіль­шується до 88—91%. З другої половини зими до травня спостерігається спочатку повільне, а потім чимраз інтенсивніше зменшення відносної вологості повітря. У травні вона становить 51—58% о 13 год. Таке низьке значення відносної вологос­ті повітря пояснюється відставанням випаровування від підвищення температури повітря.

Абсолютна вологість повітря в січні досягає 4 мб, у квітні — 8 мб, у липні — 16 мб і в жовтні — 9 мб.

Хмарність. У холодну пору року переважає хмарна погода. Небо похмуре, хмарне. У денні години небо закрите хмарами в грудні 88%, у січні 82%, у люто­му 76% місячної тривалості світлої частини доби. Починаючи з березня, цей показник зменшується від 65 до 44—46% у червні, липні та серпні, а потім знову зростає. Хмарність над територією області в першу половину осені відносно невелика і лише в листопаді раптово збільшується.

Вітер. Вітровий режим тісно пов’язаний з атмосферною циркуляцією і характе­ром діяльної поверхні. У холодну пору року напрям вітру зумовлюється відрогами антициклонів, розташованих на сході та заході. Особливо помітний вплив області високого атмосферного тиску, яка утримується над південним сходом Європейської частини СРСР. Над територією Ровенщини в цей час переважають південно-східні, південні, південно-західні та західні вітри.

Навесні зі зменшенням циклонічної діяльності зростає вплив місцевих факторів на напрям вітру. У цей час переважають вітри південно-східних і північно-західних румбів, як показано на рис. 18.

Ймовірність вітру різних напрямків...

Ймовірність вітру різних напрямків…

Улітку і восени вітровий режим формується під впливом баричних утворень і атмосферних фронтів, які рухаються із заходу. Влітку панують західні та північно-західні вітри, а восени — південно-східні, південні та західні. Вітри південно-східних румбів переважають в основному в другій половині осені, коли літні процеси змінюються зимовими; у цей час західний (азорський) антициклон слабне, а східний — посилюється.

Зміна інтенсивності атмосферної циркуляції, сезонна зміна окремих центрів ат­мосферного тиску визначають як зміну напрямку, так і швидкість вітру. Середня місячна і річна швидкість вітру, за даними метеостанції Сарни, така (м/сек):

Сильні вітри, які завдають збитків народному господарству (заноси шляхів узимку, вилягання хлібів тощо), на Ровенщині бувають рідко. Це вітри зі швидкістю 15 м/сек і більше. Частіше вони бувають у холодну пору року.

Вологість грунту. Запаси вологи в грунті формуються під впливом погоди, грунту і рослинного покриву. На зволоження грунту впливають рельєф та глибина залягання ґрунтових вод. Ровенська область розташована в зоні достатнього зволо­ження. Поліська частина області часто зазнає шкоди від надлишку вологи. Але бувають періоди, частіше в південній і рідше в північній частинах області, коли сільськогосподарським культурам не вистачає вологи.

Запаси продуктивної вологи на початок сівби озимих культур, який припадає на 5—10 вересня, в шарі грунту 0—20 см досягають 25—30 мм і лише в окремі ро­ки — 12—15 мм. На початку і в середині третьої декади вересня, коли сходить озимина, запаси продуктивної вологи в шарі 0—20 мм практично залишаються такими ж, як і в період сівби. Навесні в фазі виходу з трубки (третя декада квітня—початок травня) запаси вологи достатні. Вони становлять 20—40 мм. У травні та червні запаси вологи зменшуються, але здебільшого залишаються на до­статньому для забезпечення сіль­ськогосподарських культур рівні. Продуктивні запаси вологи в метровому шарі грунту в квітні досягають 100—230 мм. Імовір­ність дуже малих запасів воло­ги (до 40 мм) практично від­сутня. У період колосіння ози­мих зернових запаси вологи та­кож задовільні. У цей час вони здебільшого перевищують 120 мм. Такого запасу досить для забез­печення високого врожаю.

Річний максимум запасів во­логи при близькому заляганні ґрунтових вод спостерігається у кінці зими та навесні і нерідко перевищує повну вологомісткість грунту.

Випаровування. Це одна з основних складових теплового і водного балансу території об­ласті. Через випаровування ат­мосфера не лише збагачується вологою, але й обмінюється теп­лом із земною поверхнею.

Величина випаровування з земної поверхні області стано­вить у середньому 525—550 мм за рік, менше на південному сході і більше на заході та пів­ночі області. Річний хід сумарного випаровування нерівномірний. Найменше випаро­вування у грудні (2—3 мм). У січні воно майже не збільшується, а в лютому дося­гає 10—15 мм. Навесні зі зростанням радіаційного балансу при достатніх запасах вологи випаровування різко збільшується. За весну випаровується 180—190 мм вологи. На літній період припадають максимальні величини випаровування. За літо випаровується близько 280 мм. Протягом осені воно зменшується з 40—45 мм у вересні до 6—7 мм у листопаді.

Випаровування з водної поверхні. Відкриті водні простори сприяють випарову­ванню, величина якого залежить від припливу сонячного тепла на насичення повітря вологою (дефіцит вологості). Середнє випаровування з водної поверхні за квітень— жовтень у м. Сарни таке (мм):

ПОРИ РОКУ

Зима на Ровенщині починається 15—17 листопада, коли середньодо­бова температура повітря опускається нижче 0°С. З датою переходу середньодобової температури через 0°С збігається і середня дата появи першого снігового покриву та припинення вегетації озимих зернових. Перший сніговий покрив нестійкий. Про­тягом листопада і грудня він декілька разів з’являється і сходить. Найбільш раннє випадання снігу і утворення тимчасового покриву спостерігається в жовтні. Стійкий, постійний сніговий покрив установлюється в останні дні грудня—перші дні січня. В окремі роки стійкого снігового покриву зовсім не буває. Така зима може бути раз у двадцять років.

Початок зими — період від дати стійкого переходу середньодобових тем­ператур повітря нижче 0°С до дати встановлення постійного снігового покриву — характеризується найменшою тривалістю дня (8 год), значною хмарністю, частими від­лигами. Багато днів (60—65%), коли сонце закрите хмарами. Часто бувають тумани.

Стійка зима починається з появою сталого снігового покриву. Перехід се­редньодобової температури нижче —5°С спостерігається у середині першої декади на північному сході, а в середині другої декади січня — на південному заході облас­ті. Тривалість дня дещо більша, ніж на початку зими; кількість днів без сонця у січні — 16—18, у лютому — 11—14. У цю ж пору бувають і найнижчі температури (—30 — —35°С), які, зокрема, спостерігались у лютому 1929 p., у січні 1935 р. та в січні 1940 р. Низькі температури пов’язані з вторгненням арктичних повітряних мас.

При вторгненні теплого атлантичного повітря температури підвищуються у грудні до 10—12°С, а в січні і в лютому до 6—9°С. У ці місяці буває пересічно 5—7 днів з середньодобовою температурою 0,1—5°С. Добові амплітуди температур невеликі. У січні вони становлять 4—5°С, а в лютому, з зв’язку зі зменшенням хмарності, дещо зростають. З настанням стійкої зими різко зменшується кількість днів з відлигою. У грудні буває 19—21 таких днів, а в січні і лютому лише 13—14.

Найбільший сніговий покрив припадає на лютий. Середня з найбільших декад­них висот снігового покриву становить 20 см, максимальна ж може досягати 60— 80 см і більше. Часті відлиги і хуртовини є причиною нерівномірного залягання сні­гового покриву і промерзання грунту.

Болота починають замерзати звичайно в середині грудня. Найбільша глибина їх промерзання спостерігається у холодні безсніжні зими і досягає 50 см. Коли ж болота вкриті товстим шаром снігу, то частина їх зовсім не замерзає.

Спад зими починається з середини лютого, відрізняючись від інших періодів температурою повітря, опадами, хмарністю, силою і напрямком вітру. У цей час посилюється роль радіаційного фактора, вплив характеру земної поверхні. Період характеризується певними фенологічними явищами, у тому числі відомим усім весняним співом зимуючих птахів. Тривалість дня зростає до 10—11 год. (10 год. — 14 лютого, 11 год. — на початку березня). Починає танути сніг.

Сніготанення розпочинається з південного заходу області в останній декаді лютого. Фронт його рухається на північний схід і до початку другої декади березня досягає крайньої північно-східної частини області. Повне танення снігового покриву спостерігається у третій декаді березня.

Середня тривалість сніготанення 18 діб. За зиму буває 70—95 днів зі сніговим покривом. Особливо велика тривалість залягання снігового покриву була в 1892—1893, 1908—1909, 1921—1922, 1926—1927 pp.

Весна починається в останні дні лютого—перші дні березня. Ночами ще бувають морози, а вдень температури зростають до 5—10°С. Перехід середньодобової темпе­ратури через 0°С припадає на 10—17 березня. Від початку сніготанення до переходу середньодобової температури через 5°С (на Ровенщині 5—9 березня) продовжується період передвесни. У цей час спостерігається пробудження живої природи: прилітають шпаки, жайворонки; набухають бруньки, починається сокорух у берези і клена.

Справжня весна настає з переходом середньодобової температури че­рез 5°С. Початок весни нестійкий через часті вторгнення то теплих, то холодних по­вітряних мас. У квітні є багато сонячних днів. Тривалість дня в середині квітня — 13 год. 45 хв. За квітень випадає до 40—48 мм опадів. Але ще бувають заморозки, які шкодять рослинам. Плоский низинний рельєф поліської частини області, досить значна кількість опадів на початку весни сприяють перезволоженню грунту, спри­чиняються до вимокання посівів.

Через 5—6 днів після переходу середньодобової температури повітря через 5°С (5—9 квітня) починається масова сівба ярих зернових культур (табл. 3). У третій декаді квітня майже всі дерева і кущі покриваються листям, з’являються комахи. На цей же час припадає і перехід середньодобової температури повітря і грунту через 10°С. У другій половині квітня і в травні продовжується ріст температур по­вітря, добові амплітуди коливання температури досить великі. До 5—6 травня ще спостерігаються заморозки у повітрі. У другій половині першої—на початку другої декади травня зацвітають вишні і яблуні. Тривалість дня у середині травня становить 15 год. 30 хв., мінімальні температури перевищують 5°С. У цей час висівають і садять теплолюбні культури (гречку, просо, кукурудзу, картоплю, огірки, капусту та інші). Вторгнення арктичних мас повітря у травні ще інколи викликає похолодання, а на поверхні грунту — заморозки.

Літо починається в травні. Воно триває до вересня, характеризується найбіль­шими за рік величинами температури, опадів, сонячної радіації і найдовшим днем. Тривалість дня у середині червня становить 16 год. 34 хв., липня — 16 год. 10 хв., серпня — 14 год. 40 хв. Влітку переважає антициклональна погода внаслідок поши­рення над Європою азорського антициклону. Літні опади пов’язані з атмосферними фронтами, які зумовлені західними циклонами. При проходженні циклонів часто бувають зливи, спостерігається пониження температури. На літо припадає найбіль­ша кількість годин сонячного сяяння (250—260 год. у червні та липні), найменша хмарність, найбільша абсолютна вологість повітря і малоінтенсивне зростання тем­ператур. Температура повітря зростає звичайно до липня; у серпні вже починаєть­ся зниження. Різниця температур повітря у різних місцях області влітку невелика. Середні добові температури повітря 15—20° С у липні бувають приблизно 16 днів, 20—25° С—10—11 днів. Найвищі температури становлять 35° С, а середні добові амплітуди — 9—10° С. Відносна вологість повітря улітку о 13 год. становить 50— 60%. Максимальна кількість опадів у липні 80—100 мм. В окремі роки кількість опадів протягом цього місяця змінюється.

З липня кількість опадів починає зменшуватись. Улітку опади випадають зви­чайно у вигляді злив різної інтенсивності. Кількість днів з опадами менша, ніж в інші сезони року. У кінці літа часто бувають світлі теплі дні. Загалом літо тепле і вологе.

За характером зміни температури, тривалістю дня, фенологічними явищами літо можна розділити на три періоди: початок літа, літо і спад літа. Перший період триває від кінця травня до кінця червня. Характеризується він найбільшою у році тривалістю дня, високими середньодобовими температурами (середня дата переходу середніх добових температур через 10° С припадає на період 21—29 травня, раніше на південному заході, пізніше на сході та північному сході області). На початок літа припадає цвітіння лучних трав, жита, білої акації, калини та інших рослин, дозрівають перші ягоди, починається косовиця.

Літо, або повне літо, триває з кінця липня до перших днів вересня, коли середньодобова температура повітря падає нижче 15° С. Це період найвищих температур повітря і грунту, найбільших опадів; період дозрівання жита, пшениці, ячменю, вівса, вишні, смородини, малини, чорниці, більшості сортів яблук і груш.

Спад літа наступає непомітно. Дедалі частіше бувають прохолодні ночі, збільшується кількість помірно теплих і прохолодних днів, на окремих деревах з’являється жовте листя. Це період збору плодів та насіння.

Осінь починається з середини вересня і триває до середини листопада. Зви­чайно, це середні строки; в окремі роки бувають великі відхилення від них.

Приблизно з середини серпня характер атмосферної циркуляції дещо змінюєть­ся і починається дуже поступовий перехід до осені. Ще спостерігається тепла ясна погода, але хмарність і відносна вологість повітря весь час збільшуються. Процес трансформації повітряних мас змінюється їх перенесенням. Середня добова темпе­ратура повітря протягом осені знижується від 6—7°С у жовтні до 1—2° С у ли­стопаді. Разом з тим зменшуються і добові амплітуди температур. У листопаді вони становлять лише 3—4°С. В окремі роки у листопаді можливі зниження температури повітря до —21, —25° С і підвищення до 23—24° С. У жовтні може бути 28—29 днів з температурою понад 0°С, у листопаді — 17—18°С. Характерна особливість осені — часті тумани і затяжні дощі. Кількість опадів протягом осені порівняно з літнім сезоном невелика, але дощових днів більше. Кількість днів з туманом весь час збільшується і досягає максимуму в листопаді та на початку грудня.

Осінь — сезон яскравих специфічних фенологічних явищ: пожовтіння листя, листопад, міграція птахів тощо. За характером зміни погоди, фенологічними озна­ками осінь можна поділити на чотири більш-менш чітко окреслені періоди.

Початок осені — від середини до кінця вересня чи початку жовтня. Три­валість дня — 12—13 год., сонячного сяяння за вересень — 185—190 год. Початок осені — це період оранки і сівби озимих культур, збирання овочів. У цей час дерева змінюють колір листя.

Другий період осені — це власне осінь (золота осінь). Охоплює першу половину жовтня або весь жовтень. Часто буває ясна, але прохолодна погода, дерева стоять у золотому осінньому вбранні, йде збирання картоплі, кукурудзи. Глибока осінь починається у третій декаді жовтня. Тривалість дня змен­шується до 10 год. Зі зменшенням тривалості дня та збільшенням хмарності різко скорочується тривалість сонячного сяяння. У жовтні вона становить 120—130 год., у листопаді — 40—50 год. Середньодобова температура повітря — нижче 5°С (28—30. X). Приморозки прискорюють листопад. Відлітають шпаки, дикі гуси. За­кінчується збирання коренеплодів. Глибока осінь — це період переходу живої при­роди до зимового спокою.

Останній період осені — передзима. Це перехідний період між осінню і зимою. Він має багато рис зими: найбільшу в році хмарність, холодну вологу погоду, температури коливаються близько 0°С, випадає сніг, іноді з дощем.

Вегетаційний період починається 5—9 квітня і триває до листопада. Середньо­добова температура повітря понад 5°С утримується на півночі області 200 днів, а на півдні — 203—206 днів. Безморозний період починається звичайно з дати пере­ходу середньодобових температур через 10° С. Перехід відбувається у середині остан­ньої декади квітня. Останні заморозки спостерігаються в травні. Восени вони інколи бувають у кінці вересня — на початку жовтня; тривалість безморозного періоду в області — 140—142 дні. Стійка середньодобова температура повітря понад 0°С на півночі і сході області триває 250 днів, а на південному заході — 260 днів, понад 10° С — до 160 днів.

Для сільськогосподарських культур велике значення має також сума додат­них середньодобових температур повітря. Суми таких температур понад 5°С на півночі області досягають 2750—2860° С, на півдні — 2900° С; понад 10° С — від­повідно 2400—2500° С і 2500—2530° С.