3 роки тому
Немає коментарів

Гідрогеологічні умови області досить складні. Це пояснюється тим, що територія її лежить у межах різних гідрогеологічних районів. Східна частина (приблизно 25% усієї площі) належить до території розвитку тріщинних вод Українсь­кого щита, західна — до схилу Львівсько-Волинського артезіанського басейну (рис. 12).

Схематична гідрогеологічна карта Рівненської області...

Схематична гідрогеологічна карта Рівненської області…

У межах Українського щита підземні води містяться у тріщинуватих гранітах, граніто-гнейсах докембрію і в осадових породах палеогену та антропогену.

Більшою строкатістю відзначаються гідрогеологічні умови на заході області, у межах схилу Львівсько-Волинського артезіанського басейну Тут підземні води міс­тяться у товщах осадових порід різного віку.

Підземні води в четвертинних відкладах. Їх виявлено по всій території області, і приурочені вони до різних генетичних утворень, серед яких найбільш поширені алювіальні, флювіогляціальні та еолово-делювіальні.

Грунтові води алювіальних відкладів є в заплавах і /надзаплавних терасах Горині, Случа, Стиру та інших рік. Ці води містяться переважно в різнозернистих пісках. Глибини залягання рівнів у заплавах — 0,5—4 м, у надзаплавних терасах — 5—10 м, в окремих випадках — до 15 м. Значення питомих дебітів свердловин за­лежно від гранулометричного складу пісків коливаються у межах 0,1—1,2 л/сек. Во­ди гідрокарбонатно-кальцієві, з загальною мінералізацією 80—400 мг/л. Вони часто забруднюються скидними водами підприємств, оскільки залягають близько від по­верхні.

Флювіогляціальні відклади, які представлені різнозернистими пісками з прошарками моренних суглинків, трапляються тільки в північній частині області, на Поліссі, де є обводнені піски потужністю 13—15 м. Глибини залягання водоносних горизонтів незначні, переважно 2—5 м, зрідка більше. Режим цих вод дуже непос­тійний, залежить в основному від кількості опадів. Амплітуда коливання рівнів до­сягає 2 м.

Ці води гідравлічно пов’язані з водами алювіальних відкладів надзаплавних терас і утворюють єдиний горизонт.

В еолово-делювіальних лесових відкладах, поширених на півдні облас­ті в межах Волино-Подільської височини, підземні води виявлено на глибинах 1— 10 м, потужність водоносних горизонтів — 2—3 м. Дебіти колодязів невеликі (0,1— 0,2 л/сек).

Води четвертинних відкладів використовуються для водопостачання сільських населених пунктів.

Води в неогенових відкладах. Водоносний горизонт поширений у південно-схід­ній частині області в межах Волино-Подільської височини. Водовміщуючими поро­дами тут є пористі оолітові вапняки, піски та тріщинуваті пісковики. Води переваж­но безнапірні. У зв’язку з малою обводненістю та незначною площею поширення водо­носний горизонт практичного значення для водопостачання населених пунктів не має.

Води в палеогенових відкладах. На півночі і північному сході у Сарненському та Березнівському районах поширені палеогенові відклади. Тут переважають глини та мергелі, тому обводненість цих порід відносно невелика. Води приурочені до шарів і лінз глауконітових пісків, механічний склад яких непостійний. Дебіти свердловин при пониженнях рівня на декілька метрів становлять 0.1—1 л/сек. Незначні запаси вод цього горизонту не дають можливості використовувати їх для водопостачання.

Води у верхньокрейдяних відкладах. На території області найбільш поширені води мергельно-крейдяної товщі туронського ярусу. Водоносний горизонт закарсто­ваних крейдяноподібних мертелів та крейди експлуатують по всій території схилу Львівсько-Волинською артезіанського басейну. Дослідження показали, що це трі­щинувата, закарстована, а тому й обводнена товща потужністю 50—60 м. Глибини залягання водоносних горизонтів залежно від рельєфу змінюються у межах 0,5— 94 м, у середньому — 20—50 м. Вони напірні, багато свердловин дали самовиливи. Часткове розвантаження водоносного горизонту відбувається у долинах Усті, Гори­ні, Стиру та інших рік, де є багато джерел. Б оди мергельно-крейдяної товщі гідро-карбонатно-кальцієві, їх мінералізація досягає 120—480 мг/л, загальна жорсткість — 1,5—6 мг-екв/л. Ці води донедавна були найбільш перспективними для водопостачан­ня. Тепер, у зв’язку зі значним зростанням промисловості та населення міст, води мергельно-крейдяних порід не можуть задовольнити потреб народного господарства, тому що їх запаси (внаслідок інтенсивного відбору) значно зменшились.

Поширення вод сеноманських пісковиків обмежене. Вони виявлені на північному заході у Володимирецькому та Дубровицькому районах, де їх від­качують за допомогою свердловин разом з водами мергельно-крейдяної товщі.

Води в девонських відкладах. Девонські породи (чергування пісковиків, вап­няків, доломітів з гніздами гіпсу) поширені в Дубнівському та Млинівському райо­нах. Свердловини розкрили водоносні горизонти в цих породах на глибині 40— 100 м. Води напірні, їх п’єзометричні рівні усталюються на глибинах 2—30 м. Дебіти свердловин залежать від тріщинуватості і досягають 9 л/сек. Найбільш поширені води, мінералізація яких становить 300—600 мг/л. У с. Верба Дубнівського району мінералізація води в одній зі свердловин досягає 6905 мг/л. Це пояснюється тим, що в доломітах трапляються гнізда гіпсу. Води девонських відкладів використовують досить рідко, ь основному там, де вони залягають близько від поверхні (заплави річок).

Води в ордовицько-силурійських відкладах. Водоносні горизонти в цих породах у межах області вивчені недостатньо. Вони приурочені до тріщинуватих пісковиків. Нечисленні свердловини в Млинівському та Дубнівському районах розкрили водо­носні горизонти великої потужності. Значна обводненість цих порід, великі дебіти свердловин свідчать про те, що води ордовицько-силурійських відкладів можна буде використовувати для водопостачання.

Води в нижньокембрійських відкладах містяться у тріщинуватих пісковиках та алевролітах, які чергуються з глинами, що зумовлює наявність окремих водо­носних прошарків. Води виявлено на глибинах 14—150 м. їх п’єзометричні рівні усталюються на глибинах 0,7—60 м, деякі свердловини дали самовиливи. Питомі дебіти свердловин коливаються в межах 0,1—0,5 л/сек, в окремих випадках дося­гають 2—3 л/сек. Загальна мінералізація — 300—500 мг/л, жорсткість 5—7 мг-екв/л. Якість води задовільна. Ці води добувають за допомогою свердловин у Ровенському та Здолбунівському районах.

Води в верхньопротерозойських відкладах. Підземні води порід верхнього про­терозою (волинська, валдайська та поліська серії) виявлено свердловинами в Кос­топільському, Березнівському, Сарненському та Ровенському районах. Потужність водоносних горизонтів коливається в межах 10—90 м, у середньому вона становить 30—50 м. Води напірні, п’єзометричні рівні усталюються на глибинах 0,2—78 м, частіше — 5—20 м, деякі свердловини дали самовиливи (села Берестовець, Деражне). Дебіти свердловин коливаються у широких межах — 0,3—25 л/сек при пониженнях рівня до 5—10 м. Води гідрокарбонатно-кальцієві загальною мінералізацією 400— 500 мг/л і відповідають усім санітарно-гігієнічним нормам. Вони в даний час є най­більш перспективними для водопостачання Ровно.

Води трішинної зони кристалічних порід докембрію та продуктів їх вивітрюван­ня. Ці воли виявлено за допомогою численних свердловин у Корецькому, Березнів­ському та Сарнєнському районах. Глибина залягання підземних вод не перевищує 70 м. Нижче 70 м тріщинуватість порід різко зменшується. Залежно від умов залягання ці води напірні або безнапірні. У свердловинах рівні води усталюються на глибинах 0,2—20 м, висота напору досягає 25 м. Дебіти свердловин змінюються у межах 0,1—3 л/сек при пониженнях 5—10 м, але частіше не перевищують десятих часток літра за секунду. Тріщинуваті граніти найбільш обводнені в понижених ді­лянках (у заплавах річок та в зонах глибинних розломів). Тут питомі дебіти свердло­вини досягають 1 л/сек. Води тріщинуватих кристалічних порід характеризуються високою якістю і придатні для водопостачання. Вони належать до гідрокарбонатно-кальцієвих; їх загальна мінералізація — 100—600 мг/л і жорсткість — 1,32— 3,84 мг-екв/л

Мінеральні води. На території області виявлено декілька джерел мінеральних вод. Біля м. Острог, сіл Гута Костопільського району, Олишва Ровенського району та м. Корець за допомогою глибоких свердловин виявлено мінеральні води.

У Острозі свердловина пройшла 251-метрову товщу осадових порід. Під чет­вертинними пісками та глинами залягає потужна товща верхньопротерозойських від­кладів, які представлені чергуванням аргілітів, туфітів та алевролітів. У цих породах міститься горизонт слабо солонуватих вод. Глибина п’єзометричного рівня — 3—5 м, питомий дебіт — близько 1 м3/год. Вода за хімічним складом належить до хлоридно-сульфатно-натріево-кальцієвого типу: мінералізація — 2500—2600 мг/л, загальна жорсткість — 9,3 мг-екв/л, за смаком нагадує «Куяльник 4». У ній є ряд мікроеле­ментів (фтору — 0,4 мг/л, йоду — 0,013 мг/л, марганцю — 0,1 мг/л, заліза — 0,2 мг/л.)

Завод, який тут працює, розливає щороку близько 6 млн. пляшок високоякісної мінеральної води «Острозька». Є можливість розширити виробництво до 20 млн. пляшок за рік.

У довоєнні роки на базі мінеральних вод у с. Гута було побудовано лікарню курортного типу (зруйнована під час німецької окупації в роки Великої Вітчизня­ної війни).

У геологічній будові ділянки розвитку мінеральних вод беруть участь породи верхньопротерозойського, кембрійського, крейдяного та неогенового віків. У цьому районі проходить глибинний розлом між Українським щитом та Волино-Подільською плитою, до якого приурочені базальти, діабази. Свердловинами виявлено мінеральні БОДИ в базальтах та пісковиках верхньопротерозойського віку. Сумарні дебіти трьох свердловин могли б забезпечити завод по розливу мінеральних вод. Води належать до хлоридно-натрієвих; їх мінералізація — 2600—3100 мг/л. З мікроелементів у них є йод (0,03 мг/л), бром (0,6 мг/л), фтор (0,38 мг/л), залізо (0,6 мг/л), мідь (0,01 мг/л), свинець (0,16 мг/л). За вмістом основних компонентів ця вода нагадує «Миргородську».

Крім мінеральних вод тут є і лікувальні торфові болота, які, на думку спеціа­лістів, мають бальнеологічні властивості.

Мешканцям с. Олишва добре відоме джерело під назвою «Цілюще». Воно при­урочене до крейдяних порід, його дебіт — 0,5—6,0 л/сек, температура води — 8ºС, загальна мінералізація — 290 мг/л, жорсткість — 5,27 мг-екв/л. За загальною міне­ралізацією вода не належить до мінеральних, але місцеве населення використовує її для лікування. Біля джерела пробурили свердловину, і на глибині 42 м у кем­брійських породах було виявлено підземні води. Глибина їх п’єзометричного рівня — 4,2 м від поверхні, дебіт — 4,7 л/сек при пониженні рівня на 18 м. За хімічним складом вода належить до хлоридно-натрієвих; її загальна мінералізація — 3300 мг/л. У ній є мікроелементи: барій, хлор, нікель, мідь, стронцій та інші. За вмістом солей вода нагадує «Миргородську».

У районі м. Корець за допомогою свердловин під неогеновими глинами в трі­щинуватих гранітах виявлено підземні води з підвищеним вмістом радону (до 960 еманів). Загальна мінералізація води — 1—1,1 г/л. Вона належить до гідро-карбонатно-хлоридно-кальцієво-магнієвого типу. Це холодна радонова вода, якою можна лікувати органи руху, нервову систему. Місцеве населення використовувало воду із джерел для лікування очей.

Отже, аналізуючи гідрогеологічні умови області, можна зробити висновок, що на її території Р. потужні горизонти підземних вод, які можуть задовольнити потреби народного господарства. Крім прісних, тут трапляються джерела мінераль­них вод типу «Куяльник 4», «Миргородська» та радонових.