3 роки тому
Немає коментарів

Склад хребетних тварин Чернівецької області відзначаєть­ся великою різноманітністю. Зареєстровано 303 види. Окремі їх класи представлені такою кількістю видів: круглороті — 1; риби — 47; зем­новодні — 17; плазуни — 12; птахи — 172; ссавці — 54.

За своїм генезисом фауністичні комплекси Чернівецької області мають змішаний характер. Відповідно до схеми зоогеографічного райо­нування Б. А. Кузнєцова (1950), Чернівецька область належить до перехідної зони лісостепу бореально-лісової підобласті.

Серед хребетних можна виділити три фауністичні комплекси: 1) гірський; 2) передгірський (перехідний); 3) рівнинно-лісостеповий. Гірський фауністичний комплекс включає види бореальних тайгових лісів і змішаних лісів Західної Європи. Найбільш типовими представ­никами хребетних цього комплексу є: глухар (Tetrao urogallus rudolfi Dotnbr.), шишкар ялиновий (Loxia curvirostra curvirostra L.), чорний дятел (Dryocopus martius pinetorum Brehm), ведмідь (Ursus arctos L.), рись (Lynx lynx L.), білка карпатська (Sciurus vulgaris carpathicus Pietr), благородний олень (Cervus elaphuselaphus L.), карпатський тритон (Triturus montandoni Boul), альпійський тритон (Triturus alpestris alpestris Laur), плямиста саламандра (Salamandra sa­lamandra salamandra L.) та ін.

Фауністичний комплекс передгірської зони включає види, харак­терні для листяних і змішаних лісів Західної Європи та європейської частини СРСР. Трапляються тут і деякі елементи балканської фауни. В складі даного комплексу переважають: європейський лісовий кіт (Felis silvestrisSchreber), вовчок лісовий (Dyromys nitedula nitedula Pall), вовчок горішниковий (Muscardinus avellanarius avellanarius L.),миша польова (Apodemus agrarius agrarius Pall), сліпак буковинський (Spalax graecus graecus Nehring), біла лелека (Ciconia ciconia ciconia L.), європейський клінтух (Columbaoenas oenas L.), іволга звичайна (Oriolus oriolus oriolus L.) та ін.

У рівнинно-лісостеповий фауністичний комплекс входять степові, річкові, болотні види, які населяють відкриті ділянки, що прилягають до східних Карпат. Тут відчувається вплив лісостепової фауни поділь­ського типу. Найбільш характерними видами цього фауністичного комплексу є: ховрах рябий (Citellus suslicus suslicus Soldсліпак гір­ський (Spalax leucodon leucodon Nordman), хом’ячок сірий (Cricetulus migratorius Pall), тхір степовий (Putorius eversmanni Lessen), куниця кам’яна (Martes foina Erxleben), сиворакша звичайна (Coracias garrulus garrulus L.), черепаха болотяна(Emys orbicularis L.), ящірка зелена (Lacerta viridis viridis Laurта ін.

Слід зазначити, що межі між фауністичними комплексами умовні, оскільки ареали деяких видів взаємно проникають у різні ландшафтні зони.

Специфічність фауністичних комплексів Чернівецької області добре ілюструє розподіл видів тварин, які характерні для окремих ланд­шафтних зон (табл. 12).

T_012

Найбільша кількість видів хребетних, які розповсюджені в межах тільки однієї зони, характерна для гірського та рівнинно-лісостепового ландшафтів.

У передгірській зоні види, властиві цьому ландшафту, становлять тільки 2% від загальної кількості хребетних, незважаючи на те, що тут живе найбільше видів (244). Таким чином, передгір’я Чернівецької області являє собою перехідну зону між гірським та рівнинно-лісосте­повим ландшафтом. Різноманітність видового складу передгірської зони пояснюється наявністю умов, що сприяють широкому розповсюд­женню євризональних видів тварин.

Переважаюча екологічна група передгірської зони — еврибіонти, які пристосовані до різноманітних умов існування: головень (Leuciscus cephalus L.), пічкур звичайний (Gobio gobio (L.), бабець барвисто­ногий (Coitus poesilopus Hech.), ропуха звичайна (Bufo bufo L.), ро­пуха зелена (Bufoviridis Laur), жаба трав’яна (Rana temporaria temporaria L.), тритон звичайний (Ttriturus vulgaris vulgaris L.) та всі перед­гірські плазуни; із птахів: ворона сіра (Corvus corone comix L.), сорока (Pica pica pica L.), сойка (Garrulus glandarius glandarius L.), горобець хатній (Passer domesticus domesticusL.), зяблик (Fringilla coelebs coe­lebs L.), канюк звичайний (Buteo buteo buteo L.), шуліка (Milvus kor­schun korschun), яструб малий (Accipiter nisus nisus L.), пугач (Bubo bu­bo bubo L.) та ін. Серед ссавців еврибіонтними видами є заєць-русак (Lepus europaeus transsylvanicus Matschil), жовтогорла миша (Sylvimus flavicollis flavicollis L.), миша хатня (Mus musculus hortutanus Nordmann), полівка сіра (Microtus arvalis Pallas), темний тхір (Pu­torius putorius putorius L.), лисиця (Vulpes vulpes L.), вовк (Canis lupus lupus L.) та ін. Названі види створюють основу передгірського фауністичного комплексу. Гірський фауністичний комплекс порівняно з передгірським менш різноманітний (198 видів). Тут різко скорочується кількість еврибіонтів у всіх класах хребетних, крім плазунів. Серед еврибіонтних видів риб у гірській зоні зберігаються: головень (Leucis­cus cephalus L.), марена звичайна (Barbus barbus L.), бистрянка (Alburnoides bipunctatus Bach.), гольян звичайний (Phonicus phoxinus phoxinus L.), підуст (Chondrostoma nasus L.). Однак деякі види риб зв’язані з гірською зоною тільки в період нересту (марена, підуст). Скорочується кількість еврибіонів серед птахів та ссавців гірської зо­ни. Типовими представниками гірського фауністичного комплексу є: сови, денні хижаки, лісові комахоїдні птахи, лісові види мишовидних гризунів, хижі ссавці. Разом з тим у гірському комплексі добре вира­жені’ спеціалізовані види, приурочені до даної ландшафтної зони (17,6% від загальної кількості видів гірської зони). Серед них трап­ляються ендеміки Середземномор’я, зокрема європейського лісостепо­вого зоогеографічного округу, лосось дунайський (Hucho hucho L.), карпатська марена (Barbus meridionalis petenyi Hechel), карпатський пічкур (Gobio gobiocarpaticus Vladykov), карпатський тритон (Tnturus montandoni Soul), карпатська білка (Sciurus vulgaris carpaticus Pietruskiта ін. У рівнинно-лісостеповому фауністичному комплексі налічується 229 видів хребетних. Переважають у цьому комплексі види відкритих просторів, культурних біотопів і синантропні види. Багато з них входять також у передгірський комплекс. Особливістю цього комплексу є наявність теплолюбних видів і відсутність представ­ників гірських хвойних лісів. До останніх належать умбра (Umbra krameri Walbaum),сом (Silurus glanis L.) черепаха болотна (tmysorbicularis L ящірка зелена (Lacerta viridis Laur.), бджолоїдка зви­чайна (Merops apiaster L), ховрах рябий (Citellus suslicus ,suslicus Guld.) ховрах європейський (Citellus citellus citellus І.), хом ячок сірий (Criteulus migratorius Pall), тхір степовий (Putorius eversmani ociaen­talis Lessonта ін.

Характер поширення видів хребетних по різних ландшафтних зо­нах і утворення фауністичних комплексів визначається історичними умовами та специфікою сучасних фізико-географічних і біотичних фак­торів середовища у ландшафтних зонах та діяльністю людини. Специ­фіка зв’язків різних видів хребетних з умовами існування проявляєть­ся в їх розподілі по різних біотопах ландшафтних зон Чернівецької області (табл. 13). Характерною особливістю розміщення хребетних по біотопах ландшафтних зон Чернівецької області є поступове змен­шення лісових видів від гірських ландшафтів до рівнинних.

T_013

У гірській зоні лісові види становлять 63,1% від загальної, кіль­кості хребетних, у передгірській їх кількість зменшується, особливо серед ссавців, але збільшується кількість видів, приурочених до відкри­тих просторів.

Рівнинний комплекс порівняно з попередніми характеризується переважанням видів, приурочених до відкритих і навколоводних про­сторів. Більшість хребетних живе на культурних полях, цілинних ді­лянках, у заплавах водойм. Особливості трофічних зв’язків хребетних У різних ландшафтно-географічних зонах показані в табл. 14. Характер трофічних зв’язків окремих груп хребетних в ландшафтних зонах Чернівецької області відрізняється значною своєрідністю і залежить від складу та чисельності співчленів біоценозів ландшафтних зон.

T_014

У період плодоносіння бука, ліщини та інших порід більша час­тина хребетних гірської зони концентрується у широколистяних лісах. Це призводить до різкого погіршення кормової бази, внаслідок чого спостерігається переміщення деяких сочленів біоценозів з широколистя­них лісів у хвойні. За рахунок насіневого фонду широколистяного лісу живляться мишовидні гризуни гірської зони, білки, вовчки, дикий кабан, горіхівка, великий строкатий дятел, сойки та ін. У зимовий пе­ріод значна частина хребетних живиться насінням хвойних лісів.

Наявність різноманітних умов у передгірській зоні створює сприят­ливі умови для розселення наземних хребетних у різних біотопах. Най­більш характерні види: кріт європейський, хом’як, заєць-русак, лисиця, жовтогорла миша та ін.

У біоценозах рівнинно-лісостепової зони переважають види відкри­тих просторів: ховрашки, полівка звичайна, кам’яна куниця та ін.

Гірський ландшафт Чернівецької області є стійким місцем резер­вації шкідників лісу та сільськогосподарських угідь: лісова миша, руда лісова полівка, темна полівка. Передгір’я характеризується сприятли­вими умовами для масового розмноження миші домової, польової та ін. В умовах рівнинно-лісостепової зони найбільш характерні звичайна по­лівка та миша хатня. Серед промислових видів у межах гірської зони розповсюджені найбільш цінні види: лососеві риби, курині птахи, ко­питні, хижаки (куниця лісова, видра, норка та ін.), гризуни (карпат­ська білка та ін.).

У передгірському та рівнинно-лісостеповому ландшафтах помітно збільшується кількість шкідників сільськогосподарських угідь. На­приклад, кількість видів шкідливих гризунів зростає від трьох у гір­ській зоні до 12—14 видів у передгірській та рівнинно-лісостеповій. Однак промислові види тут менш цінних видів (кроти, ховрашки, хом’яки, сліпаки та ін.).

Тепер на території Чернівецької області більше 70% хутрових звірів добувається у передгірській та рівнинно-лісостеповій зонах, тоді як промислові види гірської зони використовуються ще недостатньо. Це також стосується і раціонального використання та збагачення іхтіофауни гірських рік Чернівецької області.

Для відтворення та збільшення запасів цінних лососевих риб на гірських річках створюються біотехнічні умови, які забезпечують при­родне їх відтворення. Застосовуються також методи штучного відтво­рення рибних запасів, наприклад, будується декілька повносистемних холодноводних рибних господарств (на ріках Стебник, Гільча, Думит­риця, Путила, Товарниця та ін.), які, крім збагачення гірських пото­ків фореллю, передбачають одержання товарної риби.

В останні роки в області широко впроваджується акліматизація цінних видів тварин, наприклад, у ліси Берегометського лісництва за­везені зубри, які добре пристосувалися до нових умов існування; у передгірській зоні проводяться біотехнічні заходи щодо акліматизації та штучного розведення фазанів.

У Чернівецькій області ряд ендемічних видів хребетних потребу­ють охорони: дунайський лосось, плямиста саламандра, карпатський тритон, олень благородний та ін. Збереження та раціональне викори­стання ендемічних видів тварин вимагає створення заказників, запо­відників та інших охоронних заходів.

comments powered by HyperComments