Клімат Чернівецької області
Клімат Чернівецької області зумовлений її розташуванням в помірних широтах і впливом гірської системи Карпат. Загалом він досить м’який та вологий, але складний рельєф спричиняє деякі відмінності клімату в різних районах. Наприклад, на сході він більш континентальний, а в передгір’ї і горах стає суворішим за рахунок прохолодного і короткого літа. Якщо на рівнині визріває виноград, то у горах на висоті 800—900 м ростуть лише окремі городні культури.
РАДІАЦІЙНИЙ РЕЖИМ
Одним із основних кліматоутворюючих факторів є сонячна радіація. Величина її залежить не тільки від широти місця, пори року і доби, але й від атмосферної циркуляції, особливо у помірних широтах, де хмарність може досягати великих значень, від характеру підстилаючої поверхні — її експозиції, кута нахилу, кольору, відбивної здатності.
Найбільш точні дані про радіаційний режим можна одержати лише шляхом безпосередніх спостережень. Наведемо величини сумарної радіації у Чернівцях за кожний місяць, зокрема у 1960 р. (ккал/см2): 1—2,5; II —4,3; III —7,1; IV—10,9; V—11,5; VI — 15,2; VII—15,1; VIII —14,3; IX—10,7; X — 5,4; XI — 2,3; XII — 1,6; за рік—107,2.
Велике значення для характеристики радіаційного режиму має радіаційний баланс, середня річна величина якого для Чернівців становить близько 40 ккал. У горах радіаційний баланс менший, ніж на рівнині. З висотою ^прозорість атмосфери збільшується, зростає і ефективне випромінювання, особливо вночі. Крім того, влітку, коли напруженість сонячної радіації особливо велика, ймовірність ясного неба в горах на 10—15% менша, ніж у межиріччі Пруту та Дністра, що значною мірою зменшує поступання прямої радіації на земну поверхню.
З другої половини листопада до початку лютого в Чернівцях спостерігаються від’ємні значення радіаційного балансу. Протягом всіх весняних місяців він зростає, досягаючи максимальних значень влітку: (червень-липень близько 8 ккал/см2). Мінімальні значення радіаційного балансу припадають на грудень — місяць зимового сонцестояння.
ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ
У гірській частині області температура повітря значною мірою залежить від висоти місця та складності рельєфу. Про ступінь впливу висоти на температуру повітря можна судити по вертикальних температурних градієнтах, тобто їло змінах її на 100 м висоти. У середньому за рік значення температурного градієнта в Карпатах до висоти 1200 м в межах 0,6—0,6°С. При цьому з вересня по березень включно він становить 0,4—0,5°С, а в останні місяці року — 0,6°С. Більші значення вертикальних градієнтів температури у теплу пору року зумовлені значним прогріванням за день підстеляючої поверхні та нижніх шарів повітря у передгір’ях і нижній частині гір. У холодну пору року в горбах часто наявна інверсія температури, тобто її підвищення з висотою. Наведемо розподіл температури повітря по території Чернівецької області (табл. 1).
Січень — найбільш холодний місяць у році: у рівнинних районах області його середня температура близько —5°С, а на сході області трохи менше —5°С. Особливо значні пониження температури січня в Карпатах. Ізотерми тут мають складні обриси, повторюючи напрямки гірських долин і хребтів.
Найбільш низькі середні січневі температури повітря спостерігаються у південно-західній частині Буковинських Карпат. На хребтах вище 1200 м температура повітря в січні понижується, напевне, до —10 С.
Квітень на території Чернівецької області є типовим весняним місяцем. На температурному режимі квітня позначається перш за все збільшення сонячної радіації порівняно з зимою. У рівнинній частині області температура повітря в цей час 5—8°С, в горах вона менша (до 4°С на висотах більше 750 м н. р. м.), а в окремі дні бувають мінусові температури повітря.
Липень — найтепліший місяць у році. Найбільш високі температури повітря літом пов’язані зі східними вітрами, які приносять дуже нагріті маси континентального повітря. У зв’язку з цим спостерігається помітне підвищення температури повітря по долинах Дністра, Пруту і частково Сірету, напрямок яких сприятливий для проникнення східних і південно-східних вітрів. Наприклад, у долині Дністра на сході області середня липнева температура повітря становить вже 19,6—20°С.
У горах розподіл температури повітря літом значною мірою залежить від висоти. Тут, у долині Сучави, в Селятині вона досягає 1б°С, а на висотах 1200 м — лише 13°С.
Жовтень — типовий осінній місяць. На рівнині області середня температура у цей час становить 8,0—8,5°С. У горах, на висоті близько 800 м н. р. м. вона понижується до 6°С, а на висоті 1200 м — до 4°С.
Восени температура повітря у Карпатах з висотою знижується повільніше, ніж весною, що пов’язане з інверсіями температури, які в жовтні вже починають помітно проявлятися.
Слід відзначити, що в окремі роки температура повітря сильно відрізняється від середніх багаторічних величин. Тому для більш детальної характеристики температурного режиму слід враховувати мінімальні та максимальні температури.
Розрізняють середні й абсолютні мінімальні температури повітря. Середні мінімальні температури дають величину середньої температури повітря у найбільш холодні години доби. Абсолютний же мінімум температури повітря показує найнижчу температуру повітря, яка виявлена у тому чи іншому пункті протягом тривалого періоду спостережень (табл. 2).
У гірській частині області на початку і в кінці літа можливі приморозки. Різке зниження температури повітря припадає на нічні години, коли поряд з приходом холодного повітря з півночі діє фактор радіаційного випромінювання, особливо в Карпатах.
Велика кількість відлиг, тобто підвищення температури повітря в холодну пору року до позитивних значень, зумовлена географічним розташуванням Чернівецької області. У середньому в січні та лютому в рівнинній частині області половину всіх днів становлять дні з відлигами, а в грудні — 2/3 всіх днів. У гірській частині області відлиг значно менше.
Чим більше триває період з відлигами, тим вища в цей час температура повітря. Причому в січні v Чернівцях вона може досягати 10°С, а в лютому 15°С. Однак звичайні значення температури повітря при відлигах становлять від 0 до 5°С.
Відлиги пов’язані як з проникненням на територію області з заходу і південного заходу теплих мас повітря морського походження, так і з інсоляційним прогріванням.
Тривалість періоду з мінусовими температурами коливається щороку від 100 днів на рівнині до 130 днів у горах. У перехідні сезони року спостерігаються приморозки на поверхні грунту та в повітрі (табл. 3). Найбільш небезпечні пізні весняні приморозки. Вони затримують ріст рослин, різко знижують врожайність фруктових та ягідних культур і навіть можуть призвести до загибелі рослин.
У Чернівцях закінчення приморозків весною в повітрі відбувається в середньому на десять днів раніше, ніж на поверхні грунту, а початок приморозків восени на поверхні грунту на два-три дні раніше, ніж в повітрі.
Тривалість перших приморозків восени-весною невелика — переважно один, рідше — два-три дні. Найбільш можливі осінні приморозки У жовтні, весняні — у квітні.
Приморозки можна передбачати. Штучне підвищення температури на 2—3°С вже дає змогу попередити шкідливий вплив їх на рослини.
Важливими характеристиками клімату є дати стійкого переходу температури повітря через різні межі. Наприклад, стійкий перехід температури через 0°С весною зумовлює масове танення снігу.
Стійкий перехід температури повітря через 10°С визначає період активної вегетації сільськогосподарських культур і вегетації теплолюбних рослин.
Дати стійкого переходу температури повітря через різні межі та кількість днів за рік з температурою вище відповідної межі, як і середні температури повітря, значною мірою залежать від висоти що видно із даних табл. 4.
На крайньому сході Чернівецької області літом можливе підвищення температури до 37°С, на решті рівнинної території до 35—36°С, а в горах до 30—33°С. Звичайно, найбільш високі температури припадають на липень, рідше — на серпень. Дуже високі температури зумовлені виносом прогрітого повітря з Молдавії і південних районів України або з боку Балкан.
Що стосується добового ходу температури повітря, то найліпше він виражений влітку, найменше — взимку. Найчастіше максимуми температури припадають на 14 год. Наступання добового мінімуму температури повітря залежить від пори року: з жовтня по травень він — 7 год., а з травня по серпень — 5 год. У квітні та вересні мінімум температури спостерігається о 6 год. Звичайно, в окремі дні можливі істотні порушення добового ходу температури, що пов’язане з проходженням атмосферних фронтів, опадами. Влітку нормальний добовий хід температури повітря порушується частіше, ніж зимою.
У гірських долинах помітні досить великі добові коливання температури повітря.
Про суворість погодних умов в окремі зими у гірській частині області свідчить температура у Селятині 14 лютого 1954 p., коли її максимум становив до 9,9°С, а мінімум — 14,9°С. Температура повітря за 6 год. зросла більше, ніж на 23°С (від—14,7°С о 4 год. до 8,4 С о 13 год.).
АТМОСФЕРНА ЦИРКУЛЯЦІЯ І ВІТЕР
На формування клімату має великий вплив також атмосферна циркуляція. З активною циклонічною діяльністю пов’язане формування хмарності й опадів: з північним переносом повітряних мас низькі температури, особливо в перехідні сезони року і зимою. Вітри західних напрямків приносять на територію області з боку Атлантичного океану основну масу вологи. Східні вітри взимку зумовлюють пониження температури повітря, а влітку зменшення його вологості та підвищення температури.
Атмосферна циркуляція над Чернівецькою областю характеризується великою мінливістю та коливаннями: тут інтенсивно відбувається трансформація морського помірного повітря в континентальне.
Циклони найчастіше пов’язані з ісландським мінімумом або з середземноморським відгалуженням полярного фронту, причому вони найбільш розвинені в холодну пору року.
Напрямок вітру визначається розподілом тиску повітря і характером атмосферної циркуляції. Великий вплив на напрямок вітру біля земної поверхні має рельєф, особливо в Карпатах.
У рівнинній частині області протягом року панує західно-східний перенос. Найбільш характерні для території Чернівецької області, крім гірських районів, північно-західні вітри, особливо взимку і влітку: у січні на їх долю припадає 30%, а зі західними — до 40% повторюваності всіх вітрів. У липні повторюваність північно-західних вітрів досягає максимуму — до 45%, а зі західними — до 55%. Це пояснюється переважанням західного переносу в тропосфері над помірними широтами (рис. 9).
На другому місці щодо повторюваності перебувають південно-східні та східні вітри. Особливо часті вони взимку — 20—25% всіх випадків, а зі східними — до 35—40%.
Помічено, що зимою .над територією області нерідко спостерігається південна половина відрога азіатського антициклону, що приводить до підсилення східного переносу. Влітку різко зменшується повторюваність південно-східних вітрів (до 15% всіх випадків). У перехідні сезони року, коли вплив азорського й азіатського антициклонів зрівноважується, північно-західні та південно-східні вітри мають приблизно однакову повторюваність.
Слід відзначити, що панування північно-західних і південно-східних вітрів на рівнині області значною мірою зумовлене загальним простяганням Українських Карпат. З підняттям у вільну атмосферу внаслідок зменшення впливу Карпат збільшується повторюваність західних вітрів, і на висоті 3—4 км вони стають переважаючими. У Карпатах напрямок вітру визначається напрямком гірських долин.
Про швидкість вітру свідчать дані метеостанцій за 1951—1960 pp. (табл. 5).
Збільшення швидкості вітру в холодну пору року пов’язане з ростом баричних градієнтів і контрастів температури між Атлантикою і Євразією.
У горах більш згладжений річний хід швидкості вітру. Особливо мала швидкість вітру в закритих гірських долинах.
Деяке підсилення швидкості вітру характерне, для долин Дністра, Пруту та Сірету. Найчастіші напрямки вітру мають і найбільшу швидкість.
Для рівнинної частини області сильні вітри досить характерні, оскільки тут відбувається звуження повітряних струменів у нижній тропосфері між Карпатами та Волино-Подільською височиною. До того ж напрямок долин Дністра, Пруту та Сірету збігається з переважаючими переносами, що створює сприятливі умови для розвитку сильних вітрів.
Про кількість днів з сильним вітром свідчать дані 1946—1964 pp. (табл. 6).
На північно-східні та західні напрямки припадає 75—80 /о всіх сильних вітрів, на другому місці — вітри протилежних напрямків.
У гірській частині області спостерігаються місцеві вітри: фени та долинно-гірські. При фенах помітно знижується вологість повітря і дещо зростає температура. В окремих випадках вологість може знижуватись До 10% (як, наприклад, у Селятині в жовтні 1957 p.). Фени часто порушують нормальний добовий хід вологості повітря.
Долинно-гірські вітри мають добову періодичність: вдень дують вверх по гірських долинах, а вночі —вниз.
З інших вітрів у рівнинній частині області в теплу пору року (з березня по вересень включно) можливі суховії. Причому найчастіші вони весною (75% випадків), рідше — влітку (до 20%) і зовсім мало — восени.
Особливістю суховіїв на території Чернівецької області є те, що падіння відносної вологості до 30% і нижче майже завжди спостерігається вдень і дуже рідко у вечірні години, а вночі вологість підвищується до нормальної.
Температура повітря весною при суховії може піднятися до 20— 25°С, а влітку — до 30°С і більше.
Суховійні умови погоди можливі при всіх вітрах, але найбільш часто вони спостерігаються при східних, південно-східних і південних. При цьому швидкість вітру в більшості випадків коливається від 3 до 6 м/с, хоча відомі окремі випадки, коли швидкість вітру сягала 10 м/с і більше (переважно восени).
ОПАДИ ТА СНІГОВИЙ ПОКРИВ
Опади значною мірою визначають режим зволоження. Як метеорологічний елемент, вони характеризуються великою мінливістю в часі і по території (табл. 7).
На території Чернівецької області опади звичайно фронтального походження. Шляхи руху циклонів, з якими вони пов’язані, звичайно проходять за межами Чернівецької області.
Найбільш часто опади зумовлені фронтами, що переміщаються з північного заходу на південний схід (до 45% усіх випадків), а фронти пов’язані з циклонами, які проходять із заходу на схід як по північних районах Європи, так і по лінії Балтійське море — Центр європейської частини СРСР.
Незважаючи на відносно невелику висоту, Карпати мають значний вплив на атмосферні фронти і опади. Теплі фронти порівняно легко переходять гори. Однак зі завітряної сторони Карпат при цьому відмічається збільшення опадів на схилах гір і зменшення їх на підвітрових схилах.
Особливо багато опадів випадає при деформації і загостренні атмосферних фронтів над Карпатами, а також при проходженні через них серії фронтів. Таким чином/ Карпати впливають на опади не безпосередньо, а через повітряні потоки та фронти. Кількість опадів залежить від рельєфу: долини річок порівняно з оточуючими схилами та вершинами хребтів одержують меншу кількість опадів.
У холодну пору року в рівнинній частині області випадає до 150 мм опадів. У гірській частині області кількість їх збільшується до 175—250 мм, а в найбільш високій частині — до 300 мм.
На крайньому сході області у теплий період року випадає трохи менше 440 мм опадів, у рівнинній частині — від 400 до 550 мм, а в горах — від 550 до 700 мм.
Найменша річна сума опадів близько 550 мм спостерігається на крайньому сході області в долині Дністра. На південний захід кількість їх збільшується до 700 мм у Сторожинецькому районі. У горах опади різко зростають з висотою, досягаючи на найбільш високих хребтах до 1000 мм за рік.
В окремі роки спостерігається значне відхилення сум опадів від середніх багаторічних. Особливо великі відхилення місячних сум опадів у теплу пору року, коли вони найбільш інтенсивні і часто мають зливовий характер.
Для гідротехнічних розрахунків великий інтерес становлять добові максимуми опадів (табл. 8).
Річний хід опадів (ст. Чернівці) показує, що в теплу пору року опадів приблизно в три рази більше, ніж у холодну.
У рівнинній частині області протягом року 145—150 днів з опадами, на північно-східних схилах гір їх кількість зростає до 160, а на крайньому півдні у горах вона ще більша.
Отже, зростання кількості опадів у горах порівняно з рівнинною частиною області пояснюється, в першу чергу, частішим випаданням, про що свідчить тісний зв’язок між річною кількістю опадів і числом днів з опадами. Найбільше днів з опадами припадає на зимові місяці.
Менша сума опадів холодної пори року свідчить про те, що зимові опади менш інтенсивні, ніж опади теплої пори року, що пов’язане зі зменшенням вологовмісту повітря взимку, а також зі збільшенням східного переносу в холодну пору року.
У рівнинній частині області у другій декаді жовтня іноді випадає сніг. Поява снігового покриву в середньому припадає на третю декаду листопада, хоча в роки з теплою осінню сніговий покрив може появитись і аж наприкінці грудня. Стійкий сніговий покрив формується лише у третій декаді грудня.
Приблизно в 1/3 усіх зим внаслідок частих відлиг у рівнинній частині області стійкий сніговий покрив не утворюється взагалі, а в горах він відсутній лише в окремі зими (в Селятині — одна зима з дванадцяти). Протягом зими (у зв’язку з відлигами) нерідко спостерігається руйнування та зникнення снігового покриву.
Найбільшої висоти сніговий покрив досягає у другій декаді лютого— на рівнині від 10 до 20 см, а в гірській частині області від 20 до 40 см. Однак у горах можливі випадки, коли максимальну висоту сніговий покрив може мати і на початку холодного періоду. Наприклад, 20 жовтня 1947 р. внаслідок великих снігопадів він досягав у Селятині 110 см.
Слід вказати, що висота снігового покриву залежить не тільки від величини опадів, температури, але й від швидкості вітру та характеру рельєфу. Зі збільшенням швидкості вітру відбувається інтенсивне здування снігу з навітряних ділянок і перенос його в пониження, на завітряні схили височин і в захищені місця.
З третьої декади лютого починається інтенсивне сніготанення, і до 20 березня сніговий покрив сходить зовсім. Таким чином, середня тривалість сніготанення, наприклад у Чернівцях, становить 25—30 днів.
В окремі теплі зими сніговий покрив може зійти вже в кінці лютого, хоча менше, ніж у 50% зим, він тримає на рівнині до середини квітня. Найбільш пізня дата сходу снігового покриву в Чернівецькій області—19 квітня.
На території Чернівецької області спостерігаються такі атмосферні явища: тумани, ожеледь, мжичка, завірюхи, грози, град.
У рівнинній частині області в середньому за рік буває 50 днів з туманами. У горах, при загальному зменшенні їх до 30 — 20 днів за рік, кількість туманів визначається рельєфом, зокрема розміщенням гірських долин стосовно пануючих вітрів, висотою гір і лісистістю
В окремі роки кількість днів з туманами може бути дуже великою: в Чернівцях — до 84, а в Селятині — до 93. Причому на рівнині збільшення днів з туманами відбувається за рахунок зимових, а в горах— літніх місяців. У деякі роки кількість днів з туманом може знижуватись до 10.
У зимовий період на рівнинній частині області буває в середньому від 10 до 15 днів з ожеледдю. У гірській частині, де температури більш низькі, кількість днів з ожеледдю зменшується до трьох.
На території Чернівецької області досить часто спостерігається утворення мжички: у Чернівцях у середньому за зиму 13 днів, у Селятині — 9 її максимум, як і ожеледі, припадає на січень—грудень.
У Чернівцях за зиму відмічається в середньому 15 днів із завірюхою. В горах, залежно від орієнтування і закритості долин, кількість завірюх змінюється в широких межах. Наприклад, у Селятині, який добре захищений від пануючих вітрів, буває в середньому два дні з завірюхою.
На території Чернівецької області внаслідок загострення фронтів, що зумовлено орографічними умовами, грозова діяльність порівняно активна. У рівнинній частині області за рік — 30—35 днів з грозами, а в горах, починаючи з висоти приблизно 400 м — 35—40. Слід зазначити, що ці показники по роках змінюються мало.
Грози можливі протягом всіх місяців року, крім зимових, коли бувають дуже рідко.
Максимум числа днів з грозами спостерігається в червні-липні — сім днів, а в горах— 10 днів і більше (Селятин).
Звичайно, на кожні 20—30 днів з грозою припадає один день з градом, тобто в середньому один-два дні за теплий період року. Але в окремі роки їх може бути п’ять або не бути жодного.
Град може випадати з квітня до жовтня включно, звичайно у післяобідні години, переважно протягом 5—15 хв.
ПРИРОДНІ ПОРИ РОКУ
Розглянемо погодні умови сезонів на території області.
Зима. За початок зими приймається стійкий перехід середніх температур повітря через 0°С до від’ємних величин, а також поява снігового покриву.
На рівнинній частині області зима наступає в самому кінці листопада. У горах залежно від висоти початок зими припадає на більш ранні строки (у Селятині 16 листопада).
Спочатку зима має нестійкий характер: вдень температури переважно позитивні. Сніговий покрив довго не встановлюється. У холодні роки він стає стійким вже у другій половині жовтня, наприклад у 1958 p., а в горах — і в кінці вересня (Селятин, 1959 p.). У теплі роки, навпаки, може з’являтися лише на початку січня.
Період від появи до утворення стійкого снігового покриву називають передзимою. Іноді він триває 30—35 днів на рівнині та 15—20 днів у горах.
Взимку в Прут-Дністровському межиріччі переважають північно-західні вітри, які спричиняють значні опади, підвищення температури повітря, відлиги. Часто повторюються також і південно-східні вітри.
В цей час спостерігаються і найбільші швидкості вітру, особливо північно-західного напрямку.
Найбільш холодний місяць року січень, середня температура якого в Чернівцях становить —5°С, а в Селятині — —7,5°С. Взимку середня кількість днів з морозами нижче 5°С в Чернівцях становить 23, а в Селятині — 62.
В цілому ж зима на рівнині області м’яка, майже більше половини зимових днів тут з відлигами. Інколи при надходженні середземноморських циклонів температура повітря при відлигах піднімається до 8— 10°С. При цьому навіть серед зими спостерігається руйнування, а іноді й зникнення снігового покриву. Інколи після відлиги температура різко падає і на поверхні снігу утворюється льодова кірка.
Лід час холодних вторгнень арктичного повітря температура може знизитися до —32°С на рівнині, а в горах до — 40°С.
Кількість опадів узимку зменшується, хоч число днів з опадами порівняно з осінню не змінюється, що вказує на зменшення їх інтенсивності. Значна кількість опадів випадає у твердому стані. Наприклад у Чернівцях на них припадає у середньому 65 мм.
Хмарність взимку найбільша, особливо на рівнині області, де повторюваність похмурого стану неба від 65 до 75%. Середня відносна вологість вночі досягає 90%, часті тумани, яких у середньому 20—30 за зиму. У Чернівцях за зиму 26 днів з ожеледдю, в горах (Селятині) — шість днів.
Весна починається зі стійкого переходу температури повітря через 0°С, вночі — приморозки. У березі та клені починається сокорух — в кінці першої декади березня, а в горах — декадою пізніше.
На початку весни температура повітря досить часто переходить через 0°С, вночі — приморозки. У березні на клені починається сокорух.
Повітря весною порівняно швидко прогрівається. В самому кінці березня у Чернівцях температура переходить через 5°С, а в Селятині — 20 квітня. Сніговий покрив сходить у третій декаді квітня, грунт на рівнині повністю відтаює, починається вегетація рослин. У лісах появляється багато підсніжників, цвіте ліщина, осика, вільха, береза, а в кінці квітня починає цвісти вишня.
У холодні весни сніговий покрив на рівнині може лежати до середини квітня, а в горах ще й далі. Останні снігопади в горах можливі на початку червня (с. Шепіт, 8 червня 1962 p.).
На рівнинах 20 квітня закінчуються весняні приморозки, а в горах — у третій декаді травня, хоча в холодні весни вони закінчуються на місяць пізніше. У Чернівецькій області переважають слабкі та помірні приморозки зі зниженням температури до —3°С.
Кількість опадів весною збільшується, що пов’язано як із зростанням температури повітря, так і підвищенням вологовмісту в атмосфері. У квітні в середньому спостерігається 52 мм опадів у Чернівцях, 49 мм У Селятині і 70 мм у Солонцівці.
Кількість ясних днів порівняно з зимою збільшується, відносна вологість стає меншою. Вже у квітні на сході області можливі суховійні дні, відносна вологість знижується до 30% і нижче. Спостерігаються також перші грози, а в кінці весни різко зменшується кількість днів з туманами.
Активна вегетація рослин на рівнині починається у третій декаді квітня, а в горах — в середині травня: сходить яра пшениця, цвіте клен гостролистий. У першій декаді травня у Прут-Дністровському межиріччі сіють кукурудзу, садять картоплю, цвіте яблуня, кінський каштан.
Літо умовно починається зі стійкого переходу температури повітря через 15°С, приморозки в повітрі вже малоймовірні. У рівнинних районах області початок літа припадає в середньому на 20 травня, а в горах — червень чи навіть липень (Селятин—11 липня). У Чернівцях воно триває до 10 вересня, тобто 112 днів, а в горах до другої декади серпня. В окремі роки тривалість літа може відхилятись від середньої багаторічної на ±20 днів.
Внаслідок досить частої адвекції повітря атлантичного походження середні температури літніх місяців порівняно невисокі — на рівнині 17,5—19,5°С, а в Селятині — 13,5—15,0°С. Найтепліший місяць—липень. При адвекції прогрітого повітря з південних районів України та Молдавії можливі підвищення температури до 38°С у Чернівцях і 35°С в Селятині. Але після таких жарких днів майже не буває душних та жарких ночей.
У Прут-Дністровському межиріччі переважають північно-західні вітри (до 45% випадків). Інтенсивне прогрівання повітря та розвиток у зв’язку з Цим конвекції значно збільшують кількість опадів, особливо при трансформації морського повітря в континентальне — щомісячно 70—90 мм на рівнині та приблизно у 1,5 раза більше в горах.
У гірських долинах влітку досить поширені гірсько-долинні вітри. Помірно тепле літо характеризується досить високою відносною вологістю— навіть удень вона становить 60%; атлантичне повітря приходить сюди ще не повністю трансформованим. У цю пору року найбільше днів з безхмарним небом — близько 40% на рівнині і дещо менше у горах.
У середині літа найбільш сталі термічні умови: цвіте липа, дозрівають вишня, смородина, малина, ранні сорти яблук та груш, починаються жнива озимих.
В аномально сухі роки опадів за літо випадає близько 100 мм, а в дощові їх буває вдвоє більше норми, що нерідко призводить до утворення паводків на ріках.
Осінь починається при стійкому переході середньої добової температури повітря через 15°С до більш низьких значень.
На початку сезону стоїть тепла, порівняно ясна погода, хоча значення відносної вологості досить великі. Надалі збільшується кількість похмурих днів, зростає відносна вологість, яка, наприклад у Чернівцях, вдень становить 70%. Частішають тумани (до 10 у листопаді), в останній місяць спостерігається ожеледь (в середньому 5—7 днів).
Стійкий перехід температури повітря через 10°С на рівнині відбувається в кінці першої декади жовтня, а в Селятині—18 вересня. Період активної вегетації рослин закінчується. У середині вересня починається сівба озимої пшениці, достигає кукурудза, змінюється забарвлення листя на деревах. У жовтні з більшості дерев листя опадає, починають відлітати птахи.
У горах (середина вересня — перша половина жовтня) починаються приморозки. На початку осені досить часті повернення тепла, коли температура повітря підвищується до 18—20°С.
Температура у першій декаді листопада переходить через 5°С у Чернівцях, а в горах — в середині жовтня. Закінчується опадання листя у багатьох дерев. Таким чином, тривалість вегетаційного періоду на рівнинній частині області в середньому становить 210—220 днів, в горах — до 180 днів (Селятин).
Кількість опадів порівняно з літом досить зменшується, але вони стають тривалішими. Аномально холодна осінь із ранніми приморозками скорочує тривалість вегетаційного періоду. В суху, теплу осінь, навпаки, утворюються сприятливі умови для дозрівання багатьох польових та городніх культур, фруктів.
Досить добре уявлення про сезонні зміни природи дає фенологічний календар найбільш характерних явищ природи (табл. 9).