3 роки тому
Немає коментарів

Клімат Чернівецької області зумовлений її розташуван­ням в помірних широтах і впливом гірської системи Карпат. Загалом він досить м’який та вологий, але складний рельєф спричиняє деякі відмінності клімату в різних районах. Наприклад, на сході він більш континентальний, а в передгір’ї і горах стає суворішим за рахунок прохолодного і короткого літа. Якщо на рівнині визріває виноград, то у горах на висоті 800—900 м ростуть лише окремі городні культури.

 

РАДІАЦІЙНИЙ РЕЖИМ

Одним із основних кліматоутворюючих факторів є соняч­на радіація. Величина її залежить не тільки від широти місця, пори року і доби, але й від атмосферної циркуляції, особливо у помірних широтах, де хмарність може досягати великих значень, від характеру підстилаючої поверхні — її експозиції, кута нахилу, кольору, відбив­ної здатності.

Найбільш точні дані про радіаційний режим можна одержати ли­ше шляхом безпосередніх спостережень. Наведемо величини сумарної радіації у Чернівцях за кожний місяць, зокрема у 1960 р. (ккал/см2): 1—2,5; II —4,3; III —7,1; IV—10,9; V—11,5; VI — 15,2; VII—15,1; VIII —14,3; IX—10,7; X — 5,4; XI — 2,3; XII — 1,6; за рік—107,2.

Велике значення для характеристики радіаційного режиму має радіаційний баланс, середня річна величина якого для Чернівців ста­новить близько 40 ккал. У горах радіаційний баланс менший, ніж на рівнині. З висотою ^прозорість атмосфери збільшується, зростає і ефек­тивне випромінювання, особливо вночі. Крім того, влітку, коли напру­женість сонячної радіації особливо велика, ймовірність ясного неба в горах на 10—15% менша, ніж у межиріччі Пруту та Дністра, що знач­ною мірою зменшує поступання прямої радіації на земну поверхню.

З другої половини листопада до початку лютого в Чернівцях спо­стерігаються від’ємні значення радіаційного балансу. Протягом всіх весняних місяців він зростає, досягаючи максимальних значень влітку: (червень-липень близько 8 ккал/см2). Мінімальні значення радіаційно­го балансу припадають на грудень — місяць зимового сонцестояння.

ТЕМПЕРАТУРНИЙ РЕЖИМ

У гірській частині області температура повітря значною мі­рою залежить від висоти місця та складності рельєфу. Про ступінь впливу висоти на температуру повітря можна судити по вертикальних температурних градієнтах, тобто їло змінах її на 100 м висоти. У се­редньому за рік значення температурного градієнта в Карпатах до висоти 1200 м в межах 0,6—0,6°С. При цьому з вересня по березень включно він становить 0,4—0,5°С, а в останні місяці року — 0,6°С. Більші значення вертикальних градієнтів температури у теплу пору року зумовлені значним прогріванням за день підстеляючої поверхні та нижніх шарів повітря у передгір’ях і нижній частині гір. У холодну пору року в горбах часто наявна інверсія температури, тобто її підви­щення з висотою. Наведемо розподіл температури повітря по території Чернівецької області (табл. 1).

T_001

Січень — найбільш холодний місяць у році: у рівнинних районах області його середня температура близько —5°С, а на сході області трохи менше —5°С. Особливо значні пониження температури січня в Карпатах. Ізотерми тут мають складні обриси, повторюючи напрямки гірських долин і хребтів.

Найбільш низькі середні січневі температури повітря спостеріга­ються у південно-західній частині Буковинських Карпат. На хребтах вище 1200 м температура повітря в січні понижується, напевне, до —10 С.

Квітень на території Чернівецької області є типовим весняним мі­сяцем. На температурному режимі квітня позначається перш за все збільшення сонячної радіації порівняно з зимою. У рівнинній частині області температура повітря в цей час 5—8°С, в горах вона менша (до 4°С на висотах більше 750 м н. р. м.), а в окремі дні бувають мінусові температури повітря.

Липень — найтепліший місяць у році. Найбільш високі температу­ри повітря літом пов’язані зі східними вітрами, які приносять дуже нагріті маси континентального повітря. У зв’язку з цим спостерігається помітне підвищення температури повітря по долинах Дністра, Пруту і частково Сірету, напрямок яких сприятливий для проникнення схід­них і південно-східних вітрів. Наприклад, у долині Дністра на сході області середня липнева температура повітря становить вже 19,6—20°С.

У горах розподіл температури повітря літом значною мірою зале­жить від висоти. Тут, у долині Сучави, в Селятині вона досягає 1б°С, а на висотах 1200 м — лише 13°С.

Жовтень — типовий осінній місяць. На рівнині області середня температура у цей час становить 8,0—8,5°С. У горах, на висоті близько 800 м н. р. м. вона понижується до 6°С, а на висоті 1200 м — до 4°С.

Восени температура повітря у Карпатах з висотою знижується по­вільніше, ніж весною, що пов’язане з інверсіями температури, які в жовтні вже починають помітно проявлятися.

Слід відзначити, що в окремі роки температура повітря сильно від­різняється від середніх багаторічних величин. Тому для більш деталь­ної характеристики температурного режиму слід враховувати міні­мальні та максимальні температури.

Розрізняють середні й абсолютні мінімальні температури повітря. Середні мінімальні температури дають величину середньої температури повітря у найбільш холодні години доби. Абсолютний же мінімум тем­ператури повітря показує найнижчу температуру повітря, яка виявле­на у тому чи іншому пункті протягом тривалого періоду спостережень (табл. 2).

T_002

У гірській частині області на початку і в кінці літа можливі при­морозки. Різке зниження температури повітря припадає на нічні годи­ни, коли поряд з приходом холодного повітря з півночі діє фактор радіаційного випромінювання, особливо в Карпатах.

Велика кількість відлиг, тобто підвищення температури повітря в холодну пору року до позитивних значень, зумовлена географічним розташуванням Чернівецької області. У середньому в січні та лютому в рівнинній частині області половину всіх днів становлять дні з відли­гами, а в грудні — 2/3 всіх днів. У гірській частині області відлиг знач­но менше.

Чим більше триває період з відлигами, тим вища в цей час тем­пература повітря. Причому в січні v Чернівцях вона може досягати 10°С, а в лютому 15°С. Однак звичайні значення температури повітря при відлигах становлять від 0 до 5°С.

Відлиги пов’язані як з проникненням на територію області з захо­ду і південного заходу теплих мас повітря морського походження, так і з інсоляційним прогріванням.

Тривалість періоду з мінусовими температурами коливається що­року від 100 днів на рівнині до 130 днів у горах. У перехідні сезони року спостерігаються приморозки на поверхні грунту та в повітрі (табл. 3). Найбільш небезпечні пізні весняні приморозки. Вони затри­мують ріст рослин, різко знижують врожайність фруктових та ягідних культур і навіть можуть призвести до загибелі рослин.

T_003

У Чернівцях закінчення приморозків весною в повітрі відбуваєть­ся в середньому на десять днів раніше, ніж на поверхні грунту, а по­чаток приморозків восени на поверхні грунту на два-три дні раніше, ніж в повітрі.

Тривалість перших приморозків восени-весною невелика — пере­важно один, рідше — два-три дні. Найбільш можливі осінні приморозки У жовтні, весняні — у квітні.

Приморозки можна передбачати. Штучне підвищення температури на 2—3°С вже дає змогу попередити шкідливий вплив їх на рослини.

Важливими характеристиками клімату є дати стійкого переходу температури повітря через різні межі. Наприклад, стійкий перехід температури через 0°С весною зумовлює масове танення снігу.

Стійкий перехід температури повітря через 10°С визначає період активної вегетації сільськогосподарських культур і вегетації теплолюб­них рослин.

Дати стійкого переходу температури повітря через різні межі та кількість днів за рік з температурою вище відповідної межі, як і се­редні температури повітря, значною мірою залежать від висоти що видно із даних табл. 4.

T_004

На крайньому сході Чернівецької області літом можливе підвищен­ня температури до 37°С, на решті рівнинної території до 35—36°С, а в горах до 30—33°С. Звичайно, найбільш високі температури припа­дають на липень, рідше — на серпень. Дуже високі температури зу­мовлені виносом прогрітого повітря з Молдавії і південних районів України або з боку Балкан.

Що стосується добового ходу температури повітря, то найліпше він виражений влітку, найменше — взимку. Найчастіше максимуми темпе­ратури припадають на 14 год. Наступання добового мінімуму темпе­ратури повітря залежить від пори року: з жовтня по травень він — 7 год., а з травня по серпень — 5 год. У квітні та вересні мінімум температури спостерігається о 6 год. Звичайно, в окремі дні можливі істотні порушення добового ходу температури, що пов’язане з прохо­дженням атмосферних фронтів, опадами. Влітку нормальний добовий хід температури повітря порушується частіше, ніж зимою.

У гірських долинах помітні досить великі добові коливання темпе­ратури повітря.

Про суворість погодних умов в окремі зими у гірській частині об­ласті свідчить температура у Селятині 14 лютого 1954 p., коли її мак­симум становив до 9,9°С, а мінімум — 14,9°С. Температура повітря за 6 год. зросла більше, ніж на 23°С (від—14,7°С о 4 год. до 8,4 С о 13 год.).

 

АТМОСФЕРНА ЦИРКУЛЯЦІЯ І ВІТЕР

На формування клімату має великий вплив також атмос­ферна циркуляція. З активною циклонічною діяльністю пов’язане фор­мування хмарності й опадів: з північним переносом повітряних мас низькі температури, особливо в перехідні сезони року і зимою. Вітри західних напрямків приносять на територію області з боку Атлантичного океану основну масу вологи. Східні вітри взимку зумовлюють по­ниження температури повітря, а влітку зменшення його вологості та підвищення температури.

Атмосферна циркуляція над Чернівецькою областю характеризу­ється великою мінливістю та коливаннями: тут інтенсивно відбувається трансформація морського помірного повітря в континентальне.

Циклони найчастіше пов’язані з ісландським мінімумом або з середземноморським відгалуженням полярного фронту, причому вони найбільш розвинені в холодну пору року.

Напрямок вітру визначається розподілом тиску повітря і характе­ром атмосферної циркуляції. Великий вплив на напрямок вітру біля земної поверхні має рельєф, особливо в Карпатах.

У рівнинній частині області протягом року панує західно-східний перенос. Найбільш характерні для території Чернівецької області, крім гірських районів, північно-західні вітри, особливо взимку і влітку: у січні на їх долю припадає 30%, а зі західними — до 40% повторювано­сті всіх вітрів. У липні повторюваність північно-західних вітрів досягає максимуму — до 45%, а зі західними — до 55%. Це пояснюється пере­важанням західного переносу в тропосфері над помірними широтами (рис. 9).

Напрямки вітрів за даними метеостанції м. Чернівці

Напрямки вітрів за даними метеостанції м. Чернівці

На другому місці щодо повторюваності перебувають південно-схід­ні та східні вітри. Особливо часті вони взимку — 20—25% всіх випад­ків, а зі східними — до 35—40%.

Помічено, що зимою .над територією області нерідко спостеріга­ється південна половина відрога азіатського антициклону, що приво­дить до підсилення східного переносу. Влітку різко зменшується пов­торюваність південно-східних вітрів (до 15% всіх випадків). У пере­хідні сезони року, коли вплив азорського й азіатського антициклонів зрівноважується, північно-західні та південно-східні вітри мають приб­лизно однакову повторюваність.

Слід відзначити, що панування північно-західних і південно-схід­них вітрів на рівнині області значною мірою зумовлене загальним простяганням Українських Карпат. З підняттям у вільну атмосферу внаслідок зменшення впливу Карпат збільшується повторюваність за­хідних вітрів, і на висоті 3—4 км вони стають переважаючими. У Кар­патах напрямок вітру визначається напрямком гірських долин.

Про швидкість вітру свідчать дані метеостанцій за 1951—1960 pp. (табл. 5).

T_005

Збільшення швидкості вітру в холодну пору року пов’язане з ро­стом баричних градієнтів і контрастів температури між Атлантикою і Євразією.

У горах більш згладжений річний хід швидкості вітру. Особливо мала швидкість вітру в закритих гірських долинах.

Деяке підсилення швидкості вітру характерне, для долин Дністра, Пруту та Сірету. Найчастіші напрямки вітру мають і найбільшу швидкість.

Для рівнинної частини області сильні вітри досить характерні, оскільки тут відбувається звуження повітряних струменів у нижній тропосфері між Карпатами та Волино-Подільською височиною. До того ж напрямок долин Дністра, Пруту та Сірету збігається з переважаючи­ми переносами, що створює сприятливі умови для розвитку сильних вітрів.

Про кількість днів з сильним вітром свідчать дані 1946—1964 pp. (табл. 6).

T_006

На північно-східні та західні напрямки припадає 75—80 /о всіх сильних вітрів, на другому місці — вітри протилежних напрямків.

У гірській частині області спостерігаються місцеві вітри: фени та долинно-гірські. При фенах помітно знижується вологість повітря і дещо зростає температура. В окремих випадках вологість може знижува­тись До 10% (як, наприклад, у Селятині в жовтні 1957 p.). Фени часто порушують нормальний добовий хід вологості повітря.

Долинно-гірські вітри мають добову періодичність: вдень дують вверх по гірських долинах, а вночі —вниз.

З інших вітрів у рівнинній частині області в теплу пору року (з березня по вересень включно) можливі суховії. Причому найчастіші вони весною (75% випадків), рідше — влітку (до 20%) і зовсім мало — восени.

Особливістю суховіїв на території Чернівецької області є те, що падіння відносної вологості до 30% і нижче майже завжди спостеріга­ється вдень і дуже рідко у вечірні години, а вночі вологість підвищу­ється до нормальної.

Температура повітря весною при суховії може піднятися до 20— 25°С, а влітку — до 30°С і більше.

Суховійні умови погоди можливі при всіх вітрах, але найбільш часто вони спостерігаються при східних, південно-східних і південних. При цьому швидкість вітру в більшості випадків коливається від 3 до 6 м/с, хоча відомі окремі випадки, коли швидкість вітру сягала 10 м/с і більше (переважно восени).

 

ОПАДИ ТА СНІГОВИЙ ПОКРИВ

Опади значною мірою визначають режим зволоження. Як метеорологічний елемент, вони характеризуються великою мінливістю в часі і по території (табл. 7).

T_007

На території Чернівецької області опади звичайно фронтального походження. Шляхи руху циклонів, з якими вони пов’язані, звичайно проходять за межами Чернівецької області.

Найбільш часто опади зумовлені фронтами, що переміщаються з північного заходу на південний схід (до 45% усіх випадків), а фронти пов’язані з циклонами, які проходять із заходу на схід як по північ­них районах Європи, так і по лінії Балтійське море — Центр європей­ської частини СРСР.

Незважаючи на відносно невелику висоту, Карпати мають значний вплив на атмосферні фронти і опади. Теплі фронти порівняно легко переходять гори. Однак зі завітряної сторони Карпат при цьому від­мічається збільшення опадів на схилах гір і зменшення їх на підвіт­рових схилах.

Особливо багато опадів випадає при деформації і загостренні ат­мосферних фронтів над Карпатами, а також при проходженні через них серії фронтів. Таким чином/ Карпати впливають на опади не без­посередньо, а через повітряні потоки та фронти. Кількість опадів за­лежить від рельєфу: долини річок порівняно з оточуючими схилами та вершинами хребтів одержують меншу кількість опадів.

У холодну пору року в рівнинній частині області випадає до 150 мм опадів. У гірській частині області кількість їх збільшується до 175—250 мм, а в найбільш високій частині — до 300 мм.

На крайньому сході області у теплий період року випадає трохи менше 440 мм опадів, у рівнинній частині — від 400 до 550 мм, а в горах — від 550 до 700 мм.

Найменша річна сума опадів близько 550 мм спостерігається на крайньому сході області в долині Дністра. На південний захід кіль­кість їх збільшується до 700 мм у Сторожинецькому районі. У горах опади різко зростають з висотою, досягаючи на найбільш високих хребтах до 1000 мм за рік.

В окремі роки спостерігається значне відхилення сум опадів від середніх багаторічних. Особливо великі відхилення місячних сум опа­дів у теплу пору року, коли вони найбільш інтенсивні і часто мають зливовий характер.

Для гідротехнічних розрахунків великий інтерес становлять добові максимуми опадів (табл. 8).

T_008

Річний хід опадів (ст. Чернівці) показує, що в теплу пору року опадів приблизно в три рази більше, ніж у холодну.

У рівнинній частині області протягом року 145—150 днів з опада­ми, на північно-східних схилах гір їх кількість зростає до 160, а на крайньому півдні у горах вона ще більша.

Отже, зростання кількості опадів у горах порівняно з рівнинною частиною області пояснюється, в першу чергу, частішим випаданням, про що свідчить тісний зв’язок між річною кількістю опадів і числом днів з опадами. Найбільше днів з опадами припадає на зимові місяці.

Менша сума опадів холодної пори року свідчить про те, що зимові опади менш інтенсивні, ніж опади теплої пори року, що пов’язане зі зменшенням вологовмісту повітря взимку, а також зі збільшенням східного переносу в холодну пору року.

У рівнинній частині області у другій декаді жовтня іноді випадає сніг. Поява снігового покриву в середньому припадає на третю декаду листопада, хоча в роки з теплою осінню сніговий покрив може появи­тись і аж наприкінці грудня. Стійкий сніговий покрив формується лише у третій декаді грудня.

Приблизно в 1/3 усіх зим внаслідок частих відлиг у рівнинній ча­стині області стійкий сніговий покрив не утворюється взагалі, а в го­рах він відсутній лише в окремі зими (в Селятині — одна зима з дванадцяти). Протягом зими (у зв’язку з відлигами) нерідко спосте­рігається руйнування та зникнення снігового покриву.

Найбільшої висоти сніговий покрив досягає у другій декаді лю­того— на рівнині від 10 до 20 см, а в гірській частині області від 20 до 40 см. Однак у горах можливі випадки, коли максимальну висоту сніговий покрив може мати і на початку холодного періоду. На­приклад, 20 жовтня 1947 р. внаслідок великих снігопадів він досягав у Селятині 110 см.

Слід вказати, що висота снігового покриву залежить не тільки від величини опадів, температури, але й від швидкості вітру та характеру рельєфу. Зі збільшенням швидкості вітру відбувається інтенсивне зду­вання снігу з навітряних ділянок і перенос його в пониження, на завіт­ряні схили височин і в захищені місця.

З третьої декади лютого починається інтенсивне сніготанення, і до 20 березня сніговий покрив сходить зовсім. Таким чином, середня три­валість сніготанення, наприклад у Чернівцях, становить 25—30 днів.

В окремі теплі зими сніговий покрив може зійти вже в кінці лю­того, хоча менше, ніж у 50% зим, він тримає на рівнині до середини квітня. Найбільш пізня дата сходу снігового покриву в Чернівецькій області—19 квітня.

На території Чернівецької області спостерігаються такі атмосферні явища: тумани, ожеледь, мжичка, завірюхи, грози, град.

У рівнинній частині області в середньому за рік буває 50 днів з туманами. У горах, при загальному зменшенні їх до 30 — 20 днів за рік, кількість туманів визначається рельєфом, зокрема розміщенням гірських долин стосовно пануючих вітрів, висотою гір і лісистістю

В окремі роки кількість днів з туманами може бути дуже великою: в Чернівцях — до 84, а в Селятині — до 93. Причому на рівнині збільшення днів з туманами відбувається за рахунок зимових, а в го­рах— літніх місяців. У деякі роки кількість днів з туманом може зни­жуватись до 10.

У зимовий період на рівнинній частині області буває в середньому від 10 до 15 днів з ожеледдю. У гірській частині, де температури більш низькі, кількість днів з ожеледдю зменшується до трьох.

На території Чернівецької області досить часто спостерігається утворення мжички: у Чернівцях у середньому за зиму 13 днів, у Селя­тині — 9 її максимум, як і ожеледі, припадає на січень—грудень.

У Чернівцях за зиму відмічається в середньому 15 днів із завірю­хою. В горах, залежно від орієнтування і закритості долин, кількість завірюх змінюється в широких межах. Наприклад, у Селятині, який добре захищений від пануючих вітрів, буває в середньому два дні з завірюхою.

На території Чернівецької області внаслідок загострення фронтів, що зумовлено орографічними умовами, грозова діяльність порівняно активна. У рівнинній частині області за рік — 30—35 днів з грозами, а в горах, починаючи з висоти приблизно 400 м — 35—40. Слід зазна­чити, що ці показники по роках змінюються мало.

Грози можливі протягом всіх місяців року, крім зимових, коли бу­вають дуже рідко.

Максимум числа днів з грозами спостерігається в червні-липні — сім днів, а в горах— 10 днів і більше (Селятин).

Звичайно, на кожні 20—30 днів з грозою припадає один день з градом, тобто в середньому один-два дні за теплий період року. Але в окремі роки їх може бути п’ять або не бути жодного.

Град може випадати з квітня до жовтня включно, звичайно у піс­ляобідні години, переважно протягом 5—15 хв.

 

ПРИРОДНІ ПОРИ РОКУ

Розглянемо погодні умови сезонів на території області.

Зима. За початок зими приймається стійкий перехід середніх температур повітря через 0°С до від’ємних величин, а також поява снігового покриву.

На рівнинній частині області зима наступає в самому кінці листо­пада. У горах залежно від висоти початок зими припадає на більш ранні строки (у Селятині 16 листопада).

Спочатку зима має нестійкий характер: вдень температури пере­важно позитивні. Сніговий покрив довго не встановлюється. У холодні роки він стає стійким вже у другій половині жовтня, наприклад у 1958 p., а в горах — і в кінці вересня (Селятин, 1959 p.). У теплі роки, навпаки, може з’являтися лише на початку січня.

Період від появи до утворення стійкого снігового покриву назива­ють передзимою. Іноді він триває 30—35 днів на рівнині та 15—20 днів у горах.

Взимку в Прут-Дністровському межиріччі переважають північно-західні вітри, які спричиняють значні опади, підвищення температури повітря, відлиги. Часто повторюються також і південно-східні вітри.

В цей час спостерігаються і найбільші швидкості вітру, особливо північно-західного напрямку.

Найбільш холодний місяць року січень, середня температура якого в Чернівцях становить —5°С, а в Селятині — —7,5°С. Взимку середня кількість днів з морозами нижче 5°С в Чернівцях становить 23, а в Селятині — 62.

В цілому ж зима на рівнині області м’яка, майже більше половини зимових днів тут з відлигами. Інколи при надходженні середземномор­ських циклонів температура повітря при відлигах піднімається до 8— 10°С. При цьому навіть серед зими спостерігається руйнування, а іноді й зникнення снігового покриву. Інколи після відлиги температура різко падає і на поверхні снігу утворюється льодова кірка.

Лід час холодних вторгнень арктичного повітря температура може знизитися до —32°С на рівнині, а в горах до — 40°С.

Кількість опадів узимку зменшується, хоч число днів з опадами порівняно з осінню не змінюється, що вказує на зменшення їх інтен­сивності. Значна кількість опадів випадає у твердому стані. Наприклад у Чернівцях на них припадає у середньому 65 мм.

Хмарність взимку найбільша, особливо на рівнині області, де пов­торюваність похмурого стану неба від 65 до 75%. Середня відносна вологість вночі досягає 90%, часті тумани, яких у середньому 20—30 за зиму. У Чернівцях за зиму 26 днів з ожеледдю, в горах (Селяти­ні) — шість днів.

Весна починається зі стійкого переходу температури повітря че­рез 0°С, вночі — приморозки. У березі та клені починається сокорух — в кінці першої декади березня, а в горах — декадою пізніше.

На початку весни температура повітря досить часто переходить че­рез 0°С, вночі — приморозки. У березні на клені починається сокорух.

Повітря весною порівняно швидко прогрівається. В самому кінці березня у Чернівцях температура переходить через 5°С, а в Селятині — 20 квітня. Сніговий покрив сходить у третій декаді квітня, грунт на рівнині повністю відтаює, починається вегетація рослин. У лісах появ­ляється багато підсніжників, цвіте ліщина, осика, вільха, береза, а в кінці квітня починає цвісти вишня.

У холодні весни сніговий покрив на рівнині може лежати до сере­дини квітня, а в горах ще й далі. Останні снігопади в горах можливі на початку червня (с. Шепіт, 8 червня 1962 p.).

На рівнинах 20 квітня закінчуються весняні приморозки, а в го­рах — у третій декаді травня, хоча в холодні весни вони закінчуються на місяць пізніше. У Чернівецькій області переважають слабкі та по­мірні приморозки зі зниженням температури до —3°С.

Кількість опадів весною збільшується, що пов’язано як із зростан­ням температури повітря, так і підвищенням вологовмісту в атмосфері. У квітні в середньому спостерігається 52 мм опадів у Чернівцях, 49 мм У Селятині і 70 мм у Солонцівці.

Кількість ясних днів порівняно з зимою збільшується, відносна вологість стає меншою. Вже у квітні на сході області можливі сухо­війні дні, відносна вологість знижується до 30% і нижче. Спостерігаються також перші грози, а в кінці весни різко зменшується кількість днів з туманами.

Активна вегетація рослин на рівнині починається у третій декаді квітня, а в горах — в середині травня: сходить яра пшениця, цвіте клен гостролистий. У першій декаді травня у Прут-Дністровському ме­жиріччі сіють кукурудзу, садять картоплю, цвіте яблуня, кінський каштан.

Літо умовно починається зі стійкого переходу температури по­вітря через 15°С, приморозки в повітрі вже малоймовірні. У рівнинних районах області початок літа припадає в середньому на 20 травня, а в горах — червень чи навіть липень (Селятин—11 липня). У Чернів­цях воно триває до 10 вересня, тобто 112 днів, а в горах до другої декади серпня. В окремі роки тривалість літа може відхилятись від середньої багаторічної на ±20 днів.

Внаслідок досить частої адвекції повітря атлантичного походжен­ня середні температури літніх місяців порівняно невисокі — на рівнині 17,5—19,5°С, а в Селятині — 13,5—15,0°С. Найтепліший місяць—липень. При адвекції прогрітого повітря з південних районів України та Молдавії можливі підвищення температури до 38°С у Чернівцях і 35°С в Селятині. Але після таких жарких днів майже не буває душних та жарких ночей.

У Прут-Дністровському межиріччі переважають північно-західні вітри (до 45% випадків). Інтенсивне прогрівання повітря та розвиток у зв’язку з Цим конвекції значно збільшують кількість опадів, особли­во при трансформації морського повітря в континентальне — щомісяч­но 70—90 мм на рівнині та приблизно у 1,5 раза більше в горах.

У гірських долинах влітку досить поширені гірсько-долинні вітри. Помірно тепле літо характеризується досить високою відносною воло­гістю— навіть удень вона становить 60%; атлантичне повітря прихо­дить сюди ще не повністю трансформованим. У цю пору року найбіль­ше днів з безхмарним небом — близько 40% на рівнині і дещо менше у горах.

У середині літа найбільш сталі термічні умови: цвіте липа, дозрі­вають вишня, смородина, малина, ранні сорти яблук та груш, почина­ються жнива озимих.

В аномально сухі роки опадів за літо випадає близько 100 мм, а в дощові їх буває вдвоє більше норми, що нерідко призводить до ут­ворення паводків на ріках.

Осінь починається при стійкому переході середньої добової температури повітря через 15°С до більш низьких значень.

На початку сезону стоїть тепла, порівняно ясна погода, хоча зна­чення відносної вологості досить великі. Надалі збільшується кількість похмурих днів, зростає відносна вологість, яка, наприклад у Чернівцях, вдень становить 70%. Частішають тумани (до 10 у листопаді), в остан­ній місяць спостерігається ожеледь (в середньому 5—7 днів).

Стійкий перехід температури повітря через 10°С на рівнині від­бувається в кінці першої декади жовтня, а в Селятині—18 вересня. Період активної вегетації рослин закінчується. У середині вересня починається сівба озимої пшениці, достигає кукурудза, змінюється за­барвлення листя на деревах. У жовтні з більшості дерев листя опадає, починають відлітати птахи.

У горах (середина вересня — перша половина жовтня) починають­ся приморозки. На початку осені досить часті повернення тепла, коли температура повітря підвищується до 18—20°С.

Температура у першій декаді листопада переходить через 5°С у Чернівцях, а в горах — в середині жовтня. Закінчується опадання ли­стя у багатьох дерев. Таким чином, тривалість вегетаційного періоду на рівнинній частині області в середньому становить 210—220 днів, в горах — до 180 днів (Селятин).

Кількість опадів порівняно з літом досить зменшується, але вони стають тривалішими. Аномально холодна осінь із ранніми приморозка­ми скорочує тривалість вегетаційного періоду. В суху, теплу осінь, навпаки, утворюються сприятливі умови для дозрівання багатьох по­льових та городніх культур, фруктів.

Досить добре уявлення про сезонні зміни природи дає фенологіч­ний календар найбільш характерних явищ природи (табл. 9).

T_009

comments powered by HyperComments