5 років тому
Немає коментарів

До складу області входять низовини, що лежать на узбережжі Атлан­тичного океану на південь від Чесапікської затоки, на півострові Флорида, по нижній течії річки Міссісіпі, на узбережжі Мексіканської за­токи.

Область простягнулась з півночі на південь, а потім на захід більш як на 3000 кмЗа винятком виступів, які утворюють півострів Флорида і дельту Міссісіпі, ширина смуги низовин становить 200—300 м.

Це наймолодші за віком ділянки материка. Природні умови При­атлантичної і Примексіканської низовин мають деякі відмінності.

Приатлантична низовина на заході обмежена уступом плато Підмонт, на півдні і південному заході зливається з Примексіканською низови­ною. В основі низовини залягає палеозойський кристалічний фундамент. Осадочна товща потужністю до 1000 м представлена переважно вапня­ками, пісковиками та глинами; останні є утворами морських трансгресій крейдового і палеогенового періодів. Ці породи змиті річковою і мор­ською ерозією, яка утворила структурні тераси з повільним похилом” їх до Атлантичного океану. Тут спостерігаються сім терас. Вони складені найбільш молодими породами, ще відклалися під час наступу океану на сушу. Пізніше ці тераси набули сучасних форм внаслідок підняття суші. Абсолютні висоти низовин становлять до 100 м.

Берегова лінія дуже розчленована, особливо біля самого узбережжя, де смугу піщаних кіс розривають великі затоки, які глибоко вклиню­ються в материк. Найбільшою є Чесапікська затока. Вона утворилась внаслідок затоплення океаном пониззя річок Саскуіхана, Потомак, Роанок і Джемс. Затока являє собою досить зручну гавань на узбе­режжі Атлантики, де розташовуються важливі портові міста США.

На узбережжі багато чудових піщаних пляжів. Серед них найзначні-ший Атлантик-Сіті, що лежить на південний схід від Філадельфії.

Клімат Приатлантичної низовини вологий, субтропічний, а на пів­ночі помірний. Середні температури січня від 0 до 20°. Скрізь бувають заморозки. Літо жарке й вологе, температури липня від 22° на півночі до 28° на півдні. Атмосферні опади значні (1000—1400 мм на рік). Грун­ти червоноземні, жовтоземні, алювіальні, дернові і болотні.

Найтиповішими деревними породами є сосна, дуб, тис, кипарис; на півдні — ясен, тополя, магнолія, ліани, епіфіти; на узбережжі — ман­грові зарості.

Тваринний світ у природному стані зберігся мало. Лише в заповідни­ках і малодоступних місцях зустрічаються вергінські олені, чорні вед­меді, рисі, дикі коти, пуми, опосуми та ін.

Півострів Флорида має площу 10 тис. кв. км. Поверхня його скла­дена переважно вапняками на сході і піщано-глинястими наносами на заході. На вапняковій поверхні півострова розвинутий карст (долини, колодязі, печери).

Низовинні ділянки південно-східної частини півострова, де грунтові води виходять безпосередньо на поверхню, зайняті численними озерами і заболоченими просторами. Берегова лінія Флориди розчленована мало. Лише на сході є лагуни, наприклад Індіан-Рівер. Між рядами піщаних дюн, що розкинулись за лагунами й оточують пляжі, ростуть сосни та пальми. Це найбагатша на курорти місцевість США.

Клімат Флориди субтропічний і тропічний. Середні температури січ­ня + 12°, +20°, липня, відповідно, +26°, +28°. Атмосферних опадів ви­падає 900—1400 мм.Грунти переважно червоноземи, жовтоземи і бо­лотні. Близько двох третин поверхні півострова вкрито лісом, а п’ята частина його площі заболочена. Квіти на півострові цвітуть цілий рік. Важливими сільськогосподарськими культурами Флориди є цукрова тростина, бавовник, овочеві і цитрусові.

Примексіканська низовина оконтурює узбережжя Мексіканської за­токи в межах США і Мексики, межує на північному сході з Приатлантичною низовиною, на півночі — з Аппалачами, Центральними рів­нинами і горами Уошіто, на північному заході — з плато Великі рівни­ни, її протяжність — 1600 км.

В основі Примексіканської низовини світи палеозойських осадочних порід, перекритих мезозойськими, палеогеновими, неогеновими та антро­погеновими відкладами у вигляді пісків, глин, галечників, вапняків, які включають досить значні запаси нафти та газу.

Берегова лінія розчленована естуаріями і на значному протязі супро­водиться смугою піщаних кіс, які відокремлюють від водних просторів ланцюги великих мілководних лагун. У глиб материка лагуни змінюються маршами. З півдня на північ поверхня низовини поступово підвищується до 150 м і значно розчленована долинами річок.

Тут можна виділити слабохвилясті морські тераси, складені пісками і суглинками, полого нахилені рівнини з рядами невисоких куестових пасом, складених переважно вапняковими породами, і плоску алювіаль­ну низовину (заплаву) річки Міссісіпі, дуже розчленовану численними протоками і старицями, береги яких оточені невисокими валами.

Клімат низовини, на відміну від Приатлантичної, більш сухий, суб­тропічний, а на південному заході — тропічний. Середня температура січня на півночі +4° +8°, на узбережжі +12°, +18°, липня, відповідно, + 26°, +28°.

Протягом року на низовині випадає 600—800 мм опадів (на сході — до 1500 мм).

На прибережних терасах низовини найпоширенішими типами грунтів є червоноземи дерново-карбонатні, які мають високу родючість, а в заплавах річок — дернові й алювіальні. Велике поширення мають бо­лотні ґрунти.

Близько третини площі низовини вкрито лісами. Тут ростуть сосна, карликові пальми, дуби, магнолії, болотні кипариси, тополі, на узбе­режжі — мангрові зарості.

З культурних рослин на Примексіканській низовині культивують бавовну, цукрову тростину, а на родючіших грунтах — зернові куль­тури.

Коли дивишся на низовини з літака, насамперед впадають в око соснові ліси, що вкривають велику частину території і надають пей­зажу темно-зеленого кольору. Коли при пильнішому спостереженні помічаєш заболочені землі, мимоволі звертаєш увагу на те, що мало землі обробляється. Все ж щовесни яскраві квіти фруктових дерев прикрашають схили багатьох горбів, а восени велика частина оброблених земель здається білою від мільйонів коробочок бавов­нику.