4 роки тому
Немає коментарів

Північна Америка розміщена на півночі західної півкулі і простя­гається від екваторіальних до арктичних широт.

Найбільш віддаленою на півночі точкою материка є мис Мьорчісон на півострові Бутія — 71°50′ пн. ш., крайньою південною — мис Мар’ято, на півострові Асуеро — 7°12′ пд. ш.

На захід Північна Америка простягається до 168° з. д. (мис Принца Уельського на півострові Сьюард), на схід —до 55°40′ з. д. (мис Сент-Чарльз на півострові Лабрадор).

На півночі материк омивають води Північного Льодовитого, на за­ході — Тихого і на сході — Атлантичного океанів.

Від Азії Північна Америка відокремлена Берінговою протокою, з Пів­денною Америкою сполучається Панамським перешийком.

До Північної Америки належить багато островів, зокрема Гренлан­дія, острови Канадського Арктичного архіпелагу, Ньюфаундленд, Великі і Малі Антильські, Багамські, Алеутські, архіпелаг Олександра, Коро­леви Шарлотти та ін.

Площа Північної Америки разом з островами становить 24 250 тис. кв. км, або 16% суші земної кулі. Вона в два рази більша за Європу і поступається тільки перед Євразією та Африкою.

Загальна довжина берегової лінії Північної Америки становить 75,5 тис. км. Вона дуже розчленована, особливо на півночі і сході.

Північні береги мають здебільшого риси лопатевого або лагунного типу, північно-східні — фіордового. Більшість морів і заток цієї частини Північної Америки розташовані у межах материкової обмілини. Тут глибоко вдаються в суходіл затоки: Гудзонова, Св. Лаврентія, Фанді та ін. Далі на південь розташовані затоки Мен і Массачусетс з харак­терним для них ріасовим типом берега.

Води Атлантичного океану затопили гирла річок між мисами Код і Хаттерас, перетворивши їх у широкі естуарії і лимани. На цій ділянці узбережжя є такі великі затоки, як Лонг-Айлендська, Делаверська, Чесапікська.

На південь від мису Хаттерас знаходиться Каролінська затока, що тягнеться аж до півострова Флоріда. В багатьох місцях вздовж її узбе­режжя спостерігаються піщані коси, берегові дюни тощо.

Південно-східні береги Північної Америки омивають два глибоко­водні басейни — Мексіканська затока і Карибське море. Карибське море відокремлене від океану Антільськими островами, Мексіканська за­тока — півостровами Флоріда і Юкатан, а також островами.

Берегова лінія Мексіканської затоки переважно прямолінійна, лише дельта річки Міссісіпі далеко вклинюється у водні простори.

Береги Карибського моря в Північній Америці здебільшого низькі, заболочені і в багатьох місцях за пасмом прибережних дюн тягнеться смуга лагун.

Тихоокеанське узбережжя Північної Америки значно менше роз­членоване, ніж береги Атлантичного океану. У південній частині його є Панамська, Фонсекська і Теуантепекська затоки, а також вузька і дов­га Каліфорнійська, яка відокремлює від материка однойменний пів­острів.

На межі між Канадою і США досить глибоко з материк вдається затока Пюджет-Саунд з глибокими фіордами, в якій налічується понад 100 бухт. У цю затоку ведуть протоки Хуан-де-Фука і Джорджія.

Ще далі на північ узбережжя характеризується великою кількістю островів, заток і півостровів. Вузький півострів Аляску разом з його про­довженням — Алеутськими островами — від Тихого океану відокрем­лює Берінгове море.

Береги цього моря також досить почленовані. Його води вклинюються в сушу такими затоками, як Брістольська, Кускоквім і Нортон. Між затоками Нортон і Коцебу виступає півострів Сьюарт.