5 років тому
Немає коментарів

Відкриття Америки — Нового Світу — пов’язане з пошуками мор­ського шляху до Індії. її відкрив у 1492 р. Христофор Колумб. Проте, як випливає із скандінавських саг, це відкриття не було першим. Ранні плавання європейців до північно-східних берегів Північної Америки від­булися ще у X ст. Близько 982 р. в Гренландії поселився з кількома супутниками Ейрік Рауді (Рудий), вигнаний з Ісландії за тяжкі про­вини. У 1000 р. син Ейріка Лейф Щасливий спорядив судно, на якому, рухаючись з Гренландії на південь, досяг скелястої землі, яку назвав Хеллуланд — «Країною плоских каменів» (очевидно, це був півострів Лабрадор).

Плаванням Лейфа Щасливого його сучасники не надавали великого значення, але з ними, без сумніву, пов’язані пізніші відкриття, здійснені на захід від Гренландії в пошуках Північно-Західного проходу.

Паралельно з відкриттям X. Колумба було зроблене повторне (після норманнів) відкриття Північної Америки. Так, у 1497 р. венеціанець Дж. Кабот, який був на службі в англійського уряду, відкрив острови Ньюфаундленд і Гренландію. В 1513 р. губернатор Пуерто-Ріко Понсе де Леон досліджував береги Флоріди. В 1517 р. іспанці відкрили пів­острів Юкатан і затоку Кампече. У 1524 р. флорентієць Вераццано до­слідив східне узбережжя Північної Америки від 33° пн. ш. до Ньюфаунд­ленду і піднявся вгору по р. Гудзон.

У період з 1534 по 1542 рік француз Жак Картье відкрив протоку Бель-Іль і вивчав береги затоки Св. Лаврентія та річку цієї самої назви; відкриті на північному сході материка землі він назвав Новою Фран« цією.

Продовжуючи справу Дж. Кабота, М. Фробішер у 1576 р. досяг Баффінової землі, а Д. Дейвіс (1585—1587 pp.) піднявся протокою, названою пізніше його ім’ям, до 72°12′ пн. ш. Г. Гудзон в 1667—1671 pp. від­крив річку, протоку і затоку, які тепер носять його ім’я.

У кінці XVI ст. виникають перші колонії Англії на атлантичному узбережжі (Віргінія, Нова Англія).

Пізніші відкриття і дослідження у Північній Америці можна поді­лити на три частини: дослідження південних територій, берегів північ­ної частини і внутрішніх районів континенту.

Відкриття і дослідження в південній частині Північної Америки при­падають переважно на першу половину XVI ст. і були здійснені голов­ним чином іспанцями.

Вперше Панамський перешийок перетнув у 1513 р. В. Бальбоа, який і досяг берегів Тихого океану, а А. Пінеда обійшов північні береги Мексіканської затоки (1519 р.) і відкрив пониззя р. Міссісіпі; Е. Кортес досягнув Мексіки і завоював тут країну ацтеків (1519—1521 pp.), а по­тім відкрив півострів Каліфорнію (1523 p.).

На завойованих землях іспанські конкістадори мечем встановлювали своє панування, внаслідок чого Іспанія перетворилася у велику коло­ніальну країну того часу.

Крім іспанців, до берегів Північної Америки в XVI ст. добиралися португальці і французи.

Великий вклад у справу дослідження і вивчення Північної Америки внесли росіяни. Російські дослідження, початком яких можна вважати відкриття в 1648 р. Семеном Дежнєвим Берінгової протоки, особливо розширилися у XVIII ст. С. Берінг і О. Чириков відкрили в 1728 р. острови Діоміда і Св. Лаврентія, а в 1741 р.— північно-західні береги материка на південь від Аляски і кілька Алеутських островів. І. Федоров і М. Гвоздьов дослідили в 1732 р. мис Принца Уельського і на­несли на карту американські береги в Берінговій протоці. Г. Прибилов у 1786—1787 pp. відкрив острови Св. Георгія і Св. Павла. Г. Шеліхов на о. Кадьяк, півострові Кенай і О. Баранов на островах архіпелагу Олександра заснували кілька російських поселень.

Внаслідок російських досліджень на початку XIX ст. було вивчено не лише північно-західне узбережжя Північної Америки, а й західне — до широти бухти Сан-Франціско.

У 1816 р. О. Коцебу відкрив затоку на північному заході Аляски, яка тепер носить його ім’я. У 1842—1844 pp. Л. Загоскін проводив дослі­дження на узбережжі затоки Нортон, у басейнах річок Юкон і Кускоквім.

Відкриття і дослідження внутрішніх областей Північної Америки, що розпочалося майже одночасно з дослідженням берегів, здійснювали експедиції й окремі мандрівники різних країн — Англії, Франції, США та ін.

Уже в середині XVII ст. французи відкрили Великі озера, а в кінці того ж століття верхню течію Міссісіпі з її притоками. У XVIII ст. англійці відкрили великі північні озера і річки в Канаді. Відкриття англійців і французів, як і раніше іспанців, супроводжувались колоніальними загарбаннями і знищенням корінного населення Північної Америки — індіанців. З кінця XVIII ст. на нові землі зазіхають також і США, які за півстоліття розширили свої володіння від Аппалачів до Каліфорнії. Першими відкриттями і дослідженнями американців було відкриття Кордільєр, Колумбійського плато та ін. З другої половини XIX ст. вони проводять детальніші географічні дослідження, які підпо­рядковані насамперед меті збільшення капіталістичних прибутків, на­живи різних ділків.