5 років тому
Немає коментарів

Загальна кількість населення Північної Америки перевищує 320 млн. чоловік. Середня густота 12 чол. на 1 кв. км. Найгустіше заселені де­які острови на півдні Північної Америки, схід США, південь Канади. Гренландія, північ Канади, Аляска майже не заселені.

Населення континенту складається з кількох груп, різних за похо­дженням, расовою належністю і чисельністю: корінне населення — індіанці й ескімоси, нащадки європейських завойовників, вихідці з євро­пейських країн, вихідці з Азії і негри.

Іспанські завойовники почали називати корінних мешканців індіан­цями, помилково вважаючи, що відкриті X. Колумбом землі і є Індією.

Питання про походження індіанців довго лишалося не розв’язаним. Гіпотезу про одвічність корінного населення цього континенту тепер зовсім відкинуто, оскільки в Америці не знайдено залишків ні людино­подібних мавп, ні давньої людини. Гадали, що людина прийшла в Аме­рику з Європи через Атлантичний океан чи з Південно-Східної Азії через острови Тихого океану. Тепер більшість учених підтримує теорію, яка доводить, що предки сучасних індіанців переселилися в Америку із Схід­ної Азії через Берінгову протоку. Вірогідно, що це відбувалося вже в післяльодовиковий період, близько 15—30 тисяч років тому.

Усі індіанці мають спільні антропологічні риси, які зближують їх з монголоїдним населенням Азії. У них жовтуватий або червонувато-коричневий відтінок шкіри, жорстке пряме волосся на голові, слабко розвинуте волосяне покриття на тілі, широке обличчя і випнуті вилиці. Але на відміну від монголоїдів в індіанців відсутня монгольська склад­ка віка, порівняно великий рівний ніс.

Індіанці утворюють особливу гілку монголоїдної раси — американ­ську, або америндську.

Європейці застали індіанців на різних ступенях матеріальної і ду­ховної культури. Населення північно-західного узбережжя Північної Америки займалось рибальством і полюванням на морського звіра, меш­канці тайги і прерій були мисливцями. Племена південно-східної части­ни материка займались землеробством. Високу культуру мали народи Мексики і Центральної Америки — майя й ацтеки. Вони не тільки були вмілими землеробами, а й добрими архітекторами, мали писемність, знали обробку металів.

Мови корінного населення Північної Америки надзвичайно різнома­нітні: налічується до 1000 мов і діалектів, що об’єднуються майже в 100 лінгвістичних груп. Так, головними мовними групами індіанців є: атапаська, селиш, сну, хока, пенути, шошонська, кеддо, мускаги, нахуа, майя. За структурою мови індіанців досить складні і здебільшого на­лежать до так званих полісинтетичних мов.

Після відкриття Америки Колумбом в кінці XV ст. материк почали заселяти представники європейської раси. Прихід білих призвів до по­неволення корінних мешканців, до фізичного винищення цілих племен.

Першими переселенцями були іспанці. В Мексиці і в Центральній Америці вони підкорили індіанців, змішались з ними й утворили метис­ний антропогеновий склад. Проте в Мексиці і в деяких країнах Цент­ральної Америки до цього часу ще проживають індіанські племена, що зберегли свою мову і культуру. Всіх індіанців тепер налічується 9 млн. чол., з них у Мексиці — 6 млн., Гватемалі — 1,6 млн., в США — 520 тис, Канаді — 200 тис.

Менш численна друга група місцевого населення Північної Амери­ки — ескімоси. Вони проникли в Північну Америку також з Азії, але значно пізніше, про що свідчать археологічні знахідки, які відносяться приблизно до початку нашої ери.

Населення Північної Америки

Населення Північної Америки

Ескімоси розселилися по всьому північному узбережжі Америки — від Аляски до Гренландії. За фізичною типізацією і за мовою вони від­різняються від індіанців (ескімоси мають жовтий колір шкіри, вузький розріз очей, пряме жорстке чорне волосся, невеликий зріст) — це найтиповіші монголоїди. При розкиданості ескімоських племен у них спо­стерігаються варіації типів. Ескімосів близько 40 тис. чоловік.

Жоден народ земної кулі не зв’язаний з морем так тісно, як ескімоси. Тюлені, моржі, риба — основні продукти їх харчування. У пошуках звіра і риби мисливці виходять у море на своїх легких шкіряних чов­нах — каяках. Влітку ескімоси полюють на водоплавну птицю і канад­ських оленів карібу. Жінки в цей час збирають щавель, дудник, різні мохи, роблячи запаси на зиму.

Близькі до ескімосів за характером життя і рівнем розвитку — але­ути, їх збереглося дуже мало, якихось кілька тисяч у південно-східній частині Аляски.

Коли на північ почали проникати англійці, а пізніше й американці, становище корінного населення дуже погіршало. Простодушні і чесні мешканці півночі потрапили в кабалу до торговців, які споювали і об­дурювали їх.

Основну масу сучасного населення Північної Америки становлять представники європеоїдної раси. Територію Канади і США колонізу­вали переважно вихідці з Британських островів, а також з Франції. В цих країнах панує англійська мова, а в Канаді, крім того, поширена французька. Пізніше в Північну Америку переселилися вихідці і з ін­ших країн Європи, в тому числі і з України. У США нині проживає 1 млн. українців, у Канаді — 700 тис.

Значний процент населення Північної Америки становлять негри. Це нащадки рабів, привезених з Африки європейськими колонізатора­ми для роботи на плантаціях. Більша частина негрів (20 млн. чоловік) проживає в США. Становище їх у цій країні важке. Вони зазнають жорстокої дискримінації.

У більшості південних і в ряді північних штатів у законодав­чому порядку передбачено суворий расовий поділ. Фабрикантів, в яких є робітники тієї чи іншої раси, закон зобов’язує мати окремі приміщення для білих і для чорних робітників, окремий вхід і ви­хід до фабрики, окремі вбиральні, їдальні, перукарні тощо. Для негрів і білих повинні бути окремі школи і вчителі, окремі майдан­чики для ігор, окремі бібліотеки, лікарні, будинки сиріт і в’язниці. Багато негрів проживає на островах Карибського моря. Державною мовою Мексики та країн Центральної Америки є іспан­ська, на Гаїті, Мартініці, Гваделупі — французька, на Ямайці — англійська.