5 років тому
Немає коментарів

На захід від Центральних рівнин розкинулися Великі рівнини, або плато Прерій, які примикають безпосередньо до східного підніжжя Ске­лястих гір. Вони простяглися з південного сходу на північний захід на 3600 км через зони тайги, лісостепу і степу, помірного і субтропічного поясів.

У геоструктурному відношенні — це окраїна Північно-Американської платформи. В основі платоподібної місцевості, на глибині понад 1000 м від поверхні, залягають докембрійські кристалічні породи, прикриті верхньопалеозойськими, палеогеновими і неогеновими осадочними по­родами — вапняками, пісковиками, а також пухкими лесовидними антро­погеновими відкладами. У деяких місцях більш давні породи пронизані молодими інтрузіями, зім’яті в складки й утворюють поодинокі гірські підняття, часто висотою понад 2000 м (гори Блек-Хілс та ін.).

Морфологічно Великі рівнини являють собою передгірне плато Кордильєр, що має висоту від 500 до 1700 м при переважанні ідеально плос­кої горизонтальної поверхні.

Широкі і глибокі долини річок, що течуть із заходу, поділяють Великі рівнини на кілька східчастих плато.

На півночі Великих рівнин знаходиться плато Альберта, розчлено­ване глибокими долинами. На великих просторах воно вкрите тайгою, в якій переважають ялина, ялиця, бальзамова тополя, біла береза. На плато можна зустріти ділянки лісостепу. Грунти дерново-підзолисті і дер­ново-карбонатні.

На межі між Канадою і США розкинулось плато Міссурі. Висота його східних ділянок 500—600 м; вони поступово підвищуються на захід до 1500—1600 м. У внутрішній частині плато піднімаються острівні гори вулканічного походження або куполоподібні височини, такі, як Блек-Хілс, Біг-Сноун.

У штаті Вайомінг підноситься на 300 м над навколишньою міс­цевістю Башта Диявола. її плоска вершина має площу близько 4 тис. кв. м. Небагатьом сміливцям вдалося піднятися на вершину її по стрімких стінах.

Башта Диявола, як стверджують геологи, виникла 50 мли. років тому, внаслідок проникнення по тріщинах розплавленого базальту на земну поверхню. Звітрення оголило базальтовий монумент і те­пер продовжує його руйнувати. Величезні осипища кільцем оточують Башту Диявола.

Плато Міссурі має велике ерозійне розчленування. Тут дуже поши­рені, особливо на півдні, бедленди.

Рослинний покрив досить бідний і представлений лише ковилово-зла­ковими формаціями.

У центральній частині США, на вододілі між річками Уайт-Рівер і Канейдіан-Рівер, розкинулось плато Високі рівнини (західна частина Великих рівнин). Тут не було льодовика, тому поверхня плоска і скла­дена вапняками і пісковиками, перекритими лесовидними суглинками та пісками. Грунти переважно каштанові. Рослинність степова.

Ще далі на південь, майже «а 300 км простяглось плато Льяно-Естакадо. Абсолютні висоти його змінюються від 700 до 1500 мПоверхня його слабко розчленована і складена переважно пісковиками та вапня­ками із значним розвитком у них карстових процесів. Тут, у південній частині плато, знаходиться відома Карлсбадська печера (на правому стрімкому березі р. Пекос). Великі простори зайняті незакріпленими пісками. Рослинний покрив має пригнічений вигляд.

Крайню південну частину Великих рівнин охоплює плато Едуардс. Воно має рівнинний характер з висотами 700—800 м і складене вап­няковими породами. Річки, що протікають по цьому плато (р. Коло­радо з її притоками), мають глибокі врізані долини з великими ущели­на ми. На плато росте бідна ксерофітна чагарникова і трав’яниста рослинність.

Район Великих рівний досить багатий на корисні копалини. В його надрах є великі родовища нафти, природного газу (особливо в штатах Техас і Оклахома), а також поліметалеві руди, кам’яне і буре вугілля тощо.

На кліматичних умовах Великих рівнин позначається їх велика про­тяжність з півночі на південь, значна віддаленість від морських ба­сейнів; відсутність широтних підвищень на півночі і півдні. Все це зумовлює різкі зміни погодних елементів не лише за порами року, а й протягом доби і навіть години.

На півночі Великих рівнин проявляються ознаки помірного конти­нентального клімату, на півдні — субтропічного.

Середні температури січня на півночі —28°, —29°, на півдні +12°, липня, відповідно, +13°, +28°.

Внаслідок циклонічної діяльності погода майже скрізь нестійка. Часто з північного заходу дмуть сильні холодні вітри, так звані блізарди («бурани»). Із Скелястих гір у цю пору року налітає сухий і теплий фен — чинук («пожирач снігів»). Холодні вітри часто спричи­няють зниження температури до —35°, —40° в північній і до —20° у се­редній частинах району. Теплий вітер чинук різко підвищує температуру, яка навіть протягом якихось 5—10 хвилин може підвищитись на 10—15°. Часто дія чинука викликає повне танення снігу. В результаті дії цього фену зима біля підніжжя Скелястих гір буває тепліша, ніж на сході. Опади зменшуються із сходу на захід від 500 до250 мма також з півночі на південь (від 600 до 300 мм). Такі кліматичні умови нега­тивно позначаються на внутрішніх водах Великих рівнин. Річки, як пра­вило, маловодні, швидкі, течуть у глибоких долинах, рідко виходять з берегів, зимою у верхів’ях пересихають. На півночі річки вкриваються льодом на 5—6 місяців, на півдні — не замерзають. Такі річки, як Міссурі, Платт, Арканзас, Колорадо, Пекос, широко використовуються для зрошення.

На Великих рівнинах переважають безлісі простори з чорноземними і каштановим грунтами. Природний рослинний покрив тут трав’янистий. Звичайно розрізняють рослинність прерій (лучних степів) і сухих сте­пів. Основу рослинного покриву прерій становлять злаки і велику роль відіграє різнотрав’я з яскравими квітами.

Нема слів, щоб розповісти або описати всю чарівність степу навесні, коли сонце розтопить сніги, земля наскрізь просочиться вологою, всі струмки («крики») вийдуть з берегів і заллють вели­чезні простори, весело граючись срібними струмками серед трав і заростей. У цей час усе росте не щодня, а щогодини. Степ здається барвистим килимом. Навіть дороги заростають золотаво-жовтими квітами. В іншому місці степи поросли тонкою травою із сріблясти­ми, як перли, дрібними квіточками; біля білих квіточок синіють великі степові дзвоники, далі цілі родини заячої капусти і росичок, місцями на цілі версти яскравіють дикі тюльпани; там знову квіти, схожі на келихи, повні ранкової роси, гостинно схиляють назустріч подорожньому свої чашечки; нарешті, велика кількість квітів, одно­колірних або строкатих, повзучих, в’юнких рослин переплітаються між собою, заглушають одна одну, словом, справжній хаос рослин. Усе це досягає таких розмірів, що в зелених і яскравих хвилях можна сховатися з головою; тисячі запахів, то ніжних, як аромат лілей і геліотропів, то сильних і солодких, що дратують нюх. Осві­жаючий запах трав то переважає над ними, то поступається пер­шістю диханню квітів.

У морі трави дуже багато тварин. Іноді трава раптом сколих­неться і з’явиться страшна голова бізона або принадна мордочка антилопи з великими сумними очима і знову зникне.

Під ногами раз у раз шастають лучні собачки і земляні миші, які називаються тут гофрами. Коли трава ще невисока, можна часто побачити зайчика, що стоїть на задніх лапках з витріщеними очима і грізно ворушить вусами. Побачивши подорожнього, він швидко зникає. Час від часу лунають зловісні сухі звуки кілець гримучої змії, яка, грізно звиваючись, швидко повзе геть.

Навесні в степи прилітає багато птахів з лісової місцевості. Дуже часто трапляються маленькі сірі сови, що сидять із заплющеними від надмірного світла очима. Вони живляться мишами, щурами, і гофрами і тому дуже ціняться місцевими жителями. Крім сов, у повітрі ширяють на розпростертих крилах великі орли, яструби, кібчики і соколи. З опущеною вниз головою вони довго висять не­порушно над травою, а так як сонце відкидає їх тіні на землю, то здається, що вони вдивляються у власну тінь. Але найбільше тут співочих птахів. У ранню пору весь степ сповнений свистом, спі­вом, щебетом — словом, великим концертом самоук-артистів.

Але все це галасливе степове життя триває недовго: з настанням спеки все живе відлітає, ховається в зарості і змовкає до наступної весни. Потім настає осінь, така ж чудова і така ж коротка, як весна, а потім на всьому цьому неозорому просторі знову западає повна тиша. У повітрі кружляють сніжинки, степи завмирають, і тільки сухі стебла бур’янів часом зашелестять від подуву вітру, або паро­воз, що прямує на захід, своїм поривчастим, гарячим подихом по­рушить на мить цю тишу.

Природні ландшафти тепер дуже змінені людиною і збереглися тільки на півночі (в тайзі). Надмірне вирубування лісу по краях Висо­ких рівнин призвело до ерозії грунтів. Змінився і тваринний світ. Майже не стало великих тварин, зате дуже поширились гризуни.

Прерії освоєні під культурну рослинність і є справжньою житни­цею Північної Америки. На півночі культивують яру пшеницю, в се­редній частині — озиму пшеницю і кукурудзу, на півдні — бавовник. У сухих степах розвинуто скотарство.